Електронна бібліотека підручників

Загрузка...


Релігієзнавство: конспект лекцій

3.5.2. Віровчення і культ в ісламі


 

Основні положення ісламу викладені в священній книзі мусульман - Корані ("ал-Куран" - "читання вголос, напам'ять". Як інші світові релігії іслам є релігією об'явлення. За мусульманським переказом зміст Корану був переданий Мухаммаду через архангела Джебраїла. Обранець Аллаха - пророк (набі) до самої смерті отримував божі об'влення у вигляді коранічних аятів ( "аят" з арабської перекладається як "знамення"). Вважається, що Коран - це копія книги яка знаходіться на сьомому небі.
Основу Корану складають перші проповіді Мухаммада (мекканської та мединського періодів), що були записані його секретарями писцями. Після смерті Мухаммада його сподвижники Абу-Бакр та Омар доручили секретарю пророка Зейду зібрати записи писців в єдину книгу (повний текст Корану - Сухуф). Остаточно Коран був відредагований спеціальною комісією та канонізований (Мусхаф) при халіфі Османі (644-656 рр.). Подібно до Біблії, Коран представляє собою зібрання релігійно-побутових правил, приписів, законив, легенд і переказів, що були поширені як серед арабів, так і запозичених у інших народів.
Коран складається зі 114 глав - сур ("рядків"), сури поділяються на вірши - аяти ("знамення"). Коран починається із сури "Аль-Фатіха" (араб. - "та, що відкриває"), яка складається з 7 аятів - ця сура вважається головною молитвою мусульман. Далі сури розташовані за розміром - кожна подальша сура менша за попередню , найбільша сура складається з 2866 а найменша - з трьох аятів.
Коран написаний римованою прозою. Мусульмани вважають, що об'явлення було зроблено арабською мовою і тому Коран не можна перекладати на інші мови. Структура Корану незмінна, незалежно від видання Коран має однакову кількість сторінок.
Зміст Корану можна умовно поділити на три частини: космологічні та космогонічні уяви; опис життя пророків; релігійно-етичні норми та приписи.
Космологія (вчення про світобудову) та космогонія (вчення про походження світу) Корана майже не відрізняються від біблійних. Згідно з мусульманським віровченням Аллах створив світ за шість днів. 
Близько чверті Корану - це сказання про пророків. Багато з цих легенд є дещо зміненими міфами, запозиченеми з Біблії та Талмуда. Так у Корані розповідається про Ноя (нух), Авраама ( Ібрагіма), Ісаака (Ісхака), Мойсея (Мусу), Аарона (Херуні), Давида (Дауда), Соломона (Сулеймана), Ісуса Христа (Ісу), Марію (Маріам) та ін.
Моральні настанови викладені в Корані спрямовані на виховання у людини релігійного почуття, схиляння перед Аллахом, бажання догодити Аллахові, не викликати його гніву, досягти райського блаженства на небесах. 
Пізніше з'явилась Сунна ("сунна" - звичай, приклад)- збірка хадисів - розповідей про життя, вчинки та висловлювання Мухаммада та його найближчих сподвижників. Хадиси слугують зразком і витоком відомостей для всього мусульманського загалу та для кожного мусульманина зокрема про те, яка поведінка чи думка до вподоби Аллаху. Чотири канонічні збірки сунни були укладені в ІХ ст.
Ще пізніше було створено тлумачення Корану - Тафсир.
На основі Корану та Сунни було складено важливу частину релігійно-культової системи ісламу - Шаріату (араб. шаріа - "вірний шлях") - зведення норм моралі, права, культурних настанов, що регулюють всю суспільне та особисте життя мусульман. Шаріат формувався протягом двох віків і відповідає потребам феодального суспільства. Основні догмати ісламу складались поступово на основі священного писання та священного переказу. Серед основних догматів ісламу потрібно назвати такі: 1) вчення про єдинобожжя; 2) віра у божу справедливість та правосуддя Аллаха; 3) визнання об'явлень божих, всіх його пророків та пророчу місію Мухаммеда; 4) віра в ангелів; 5) віра у воскресіння, Судний день та потойбічний світ; 6) вчення про визначеність (приреченість); 7) вчення про верховну владу (імамат).
Іслам ґрунтується на послідовному і суворому монотеїзмі. Віра в єдиного бога Аллаха є фундаментом мусульманського віросповідання. Аллах - це єдиний бог, що створив усе суще і визначає його існування. "Аллах, вічний, не народжував і не був народжений, і не був Йому рівним ні один!" (Коран, 112). Цей догмат містить Сімвол віри ісламу (шахада) - "Немає ніякого Бога, крім Аллаха, і Мухаммад - його пророк!" (Ля'лляга - ілля - л-лагі уа Мохаммадун расулю-ль-лягі).
Аллах має владу над усіма своїми творіннями та піклується про них. Щодо людей він милостивий, милосердний, такий, що все прощає (р-рахмані-р-рахім).
Іслам визнає пророків, що були попередникамі (набі) та тих, хто мав об'явлення від Бога (расуль), однак головним вважається останній посланець Аллаха - Мухаммед - "печатка пророків".
Для іслама характерна віра в ангелів. Ангели і демони - це безтілесні істоти, створені Аллахом і виконуючі його волю. Мусульмани вірять у безсмертя душі, що залишає тіло у день смерті і воскресає з мертвих у день Страшного суду (в ранньому ісламі воскресіння розуміли буквально як відродження людини з могили в тому вигляді в якому застала її смерть). Долю кожної людини буде визначати сам Аллах на Страшному суді, де вони будуть очікувати зі страхом своєї долі стоячи голими з книгою, в якій записані усі вчинки їх.
В ісламі дуже виразною є віра у визначеність наперед усіх дій людини та її долі (тюр. - кісмет). Все підпорядковано волі Божій. Воля Божа нічим не зв'язана і незбагненна. Уділом усіх смертних є беззастережна покірність волі Аллаха.
Догмат про верховну владу - порядок її наслідування від пророка є предметом розбіжностей в різних течіях ісламу.
Головні культові приписи ісламу сформульовані у вигляді п'яти "столпів віри" - (аркан-ад-дін):
1. Аш - шахада. Сповідання віри - промова Сімволу віри (тричи промовлена шахада у присутності свідків вважається актом прийняття ісламу).
2. Намаз (салят). Кожний мусульманин повинен п'ять раз на добу здійснити намаз - молитву. Перша молитва твориться на світанку, друга - полуденна, третя - у другій половині дня до заходу сонця, четверта - коли сонце сідає за обрій, п'ята - на початку ночі. Сигнал до молитви подають змінарету муадзіни. Кожна молитва здійснюється відповідно до ретельно опрацьованого ритуалу. Перед молитвою правовірний повинен здійснити омовіння, обряд очищення. Молитва твориться обличчям до Кааби (цей напрямок зветься кібла). В мечеті напрямок на Каабу позначається спеціальною нішею в стіні - міхраб. Особливим святковим днем є п'ятниця, в цей день мусульмани збираються у мечеті для колективної молитви та проповеді.
3. Саум (ураза) - мусульманський піст в місяць рамазан. Протягом цього місяця правовірний мусульманин не має права від сходу до заходу сонця вживати їжу, пити, курити тютюн та і. З настанням темряви заборони відміняються але забороняється надмірність. Від посту звільняються хворі, вагітні жінки, малі діти, мандрівники та воїни на війні. Існують також різні добровільні пости.
4. Закят - обов'язковий податок на користь мусульман, що потребують допомоги, стягнення якого передбачено Кораном і регламентовано Шаріатом. Спочатку був добровольною милостинею, потім почав тлумачитисьяк обов'язок для очищення гріхів. Крім обов'язкового податку в ісламі існує добровільна пожертва - садака.
5. Хаджж - поломництво до Мекки, яке зобов'язаний, хоч раз у житті здійснити кожний мусульманин. Хаджж здійснюється протягом дванадцятого місяця за місячним календарем (зу-л-хіджа). Поклоніння під час хаджжу здійснюють головним святиням ісламу - храму Кааби та гробниці Мухаммеда в Медіні.Той хто здійснив паломництво отримує почесне звання - хаджі і має право носити зелену чалму.
Шостим "неписаним" столпом віри - є джихад (газават) - священна війна за віру. Це не обов'язково війна з невірними (аль-кафірун), джихадом може бути боротьба за міцність особистої віри.
Крім цих обов'язкових приписів в ісламі є інші елементи культу. Крім поклонінню храму Кааби мусульмани поклоняються іншим святим місцям - мазарам. Мазари - це різноманітні гробниці, місця поховання мусульманських святих тощо.
Важливе значення в мусульманському культі займають різноманітні ритуали та обряди, які тісно пов'язані із звичаями і традиціями народу, який прийняв іслам.
Серед характерних для ісламу обрядів є обряд обрізання суннат. Хоча він існує також в іудеїв і взагалі притаманний давнім кочовикам. Складна обрядність супроводжує всі важливі у житті людини і родини події: народження, весілля (завадж, ніках), похорон (джаназа) та ін.
Значну роль в культовій системі ісламі відіграють релігійні свята. Особливе значення мають:
Ураза-байрам - свято закінчення посту. Святкується протягом перших трьох днів наступного за рамазаном місяця (шавваля). Перед розговінням мусульмани три останніх дня особливо суворо постять ( "три ночі бдіння"). Особливо важлива ніч на 27-е рамазана - лейлят аль-кадр, обо ніч "визначення". Згідно з мусульманською легендою саме у цю ніч справжній Коран був перенесений архангелом Джебраїлом на найближче небо до землі, а звідти передавався Мухаммеду. На свято Ураза-байрам мусульманин повинен піднести представнику духовенства особливу подать - фітр-садака у вигляді грошей або їжі.
Курбан-байрам. День жертвоприношення, який святкується на 70-й день після закінчення посту урази і триває три дні. Це свято пов'язано з біблейським переказом про патріарха Авраама (Ібрагіма), якому Бог сказав принести в жертву свого сина Ісаака (Ізмаїла). Ібрагім поклав єдиного сина на жертовник, але Бог послав Джебраїла і зупинив Ібрагіма. Замість Ісаака на жертовник було покладено агнця.
В пам'ять Божого милосердя мусульманин повинен принести жертву (курбан), відповідно з ритуалом. Мусульмани вірять, що саме жертовна, яку вони приносять в жертву Богу проведе душу через тонкий як волосина і гострий як лезо меча міст Сірат, що перекинутий через пекло і веде до раю.
Мірадж. Одно з трьох свят (мірадж, мавлюд, п'ятниця) в ісламі які пов'язані з пророком Мухаммедом. Свято мірадж присвячено чудесному перенесенню Мухаммеда на чарівному коні Аль-Бураці з Мекки в Єрусалим і вознесіння його до трону Аллаха. Під час розмови з Аллахом Мухаммед вимовив 99 тис. слів, після чого повернувся у своє ліжко, причому вся подорож тривала одну мить. Мірадж святкується 27 числа місяця раджаб.
Мавлюд - День народдження Мухаммеда. Святкується 12 числа місяця рабі-аль-авваля.
П'ятниця (Йаум аль-джум'а - День об'єднання). Святкується кожного тижня, має таке ж значення як субота у іудеїв та неділя (воскресіння) у християн. В цей день Мухаммед творив публічні молитви. До того ж, мусульмани вірять, що судний день припаде на п'ятницю.
Шахсей-вахсей (ашура) - жалобні релігійні церемонії у мусульман шиїтів. Свято встановлено на честь мученицької смерті онука пророка Мухаммеда - шиїтського імама Хусейна. Під час жалобної церемонії шиїти вигукують: "Шах Хусейн, вах Хусейн!" ("Цар Хусейн, ах Хусейн!") - звідси перекручена європейська назва свята ашури. Святкується на десятій день місяця мухарраму.
Мусульманський календар. Стародавні араби вели відлік часу за місячним календарем, тому час поломництва до Мекканської Кааби припадав на різні сезони року. Пізніше,(приблизно за 200 років до Мухаммеда) для зручності облаштування ярмарку на свята, щоб паломництво припадало на одну пору року, перйшли на сонячно-місячну календарну систему. до 12 місяців місячного календаря додали додатковий місяць. Проте Мухаммед вважав, що вставка 13 місяця "тільки збільшує зневіру" (Сура 9, 36-37), тому в 631 р. додатковий місяць був заборонений. За халіфа Омара було введено відлік років від "хіджри" -"переселення" пророка в Ясріб (Медіну) - від 16 ліпня 622 р н.е. (дата наведена за григоріанськім календарем).
Мусульманський рік має 12 місяців (парні місяці мають 29 діб, непарні - 30 діб). Таким чином рік мусульманського календаря має 354 доби. Тому мусульманські свята не мають фіксованої відповідності з григоріанським календарем. 
Іслам не має централізованої, ієрархізованої організації на зразок християнської церкви. Центром релігійного життя в ісламі є мечеть, вона є не тільки молитовною, а й суспільною будівлею (тут зберігалась казна, відбувався суд, обговорювались суспільні справи). В мечеті проводиться богослужіння, читаються проповіді, здійснюються різноманітні обряди. Перебування у мечеті вимагає від мусульманина дотримання певних ритуалів (здійснити ритуальне очищення, зняти при вході взуття тощо).
При мечетях створюються школи - мектебе. При великих мечетях є духовні школи - медресе, де готують знавців ісламу, вчених богословів (улеми), знавців мусульманського права (каді, казі).

Релігійна громада мусульман - умма, очолюється імамом (той, що стоїть попереду) - найбільш шанованим членом громади, що керує молитвою. Релігійні функції при богослужінні виконують: муедзін (закликає мусульман до молитви), хатіб - проповідник, мулла священослужитель, учитель. Функції голови всієї мусульманської громади в державі виконують муфтії, яких обирають на спеціальних з'їздах ( в деяких країнах призначається урядом).



Повернутися до змісту | Завантажити
Інші книги по вашій темі:
Релігієзнавство: конспект лекцій
Релігієзнавство
Релігієзнавство
Релігієзнавство