пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ

Загрузка...


Історія економічних учень

Словник термінів


Абсолютна конкуренція — ринок, на якому всі товари є абсолютними замінниками, не існує вхідних бар´єрів і жодна з фірм не може вплинути на ціну ринку.
  Адміністративні (негнучкі) ціни — термін, який означає ціни, що встановлюються і утримуються сталими протягом певного періоду часу і протягом ряду операцій.
  Акцизний збір (податок з обороту) — акцизний збір є податком, що накладається на купівлю специфічного товару або групи товарів (наприклад, алкогольні напої або тютюнові вироби). Податок з обороту — це податок, яким обкладаються всі товари за незначним винятком (зокрема, за винятком продуктів харчування).
  Акціонерне товариство — основна організаційна форма капіталістичних підприємств, капітал яких утворюється з внесків пайовиків (акціонерів) шляхом купівлі акцій.
  Антитрестівське законодавство — регулятивні заходи, мета яких сприяти конкуренції в економіці за допомогою заборони тих дій, які б обмежували конкуренцію.
  Багатство, майно — чиста вартість матеріальних і фінансових засобів, якими володіє в певний проміжок часу нація чи особа. Воно дорівнює всім активам мінус всі пасиви.
  Банківські гроші — гроші, що створені банками, зокрема поточними рахунками (частина Мі). Ці гроші генеруються багаторазовим розширенням банківських резервів.
  Банківські резерви — частина депозитів, яку банк відкладає у формі готівки в касі чи безпроцентних вкладів у центральний банк.
  Бартер — безпосередній обмін одного товару на інший без використання грошей як засобу обміну.
  Безробіття — 1) безробіття має місце тоді, коли існують працівники, які погодились би працювати за існуючу заробітну плату, але не можуть знайти роботу; 2) в офіційному визначенні працівник є безробітним, якщо він в даний час: а) не працює; б) чекає на звільнення внаслідок скорочення виробництва чи активно шукає роботу протягом останніх чотирьох тижнів.
  Бідність — в статистиці розвинених країн застосовується поняття «межа бідності», яка дорівнює прожитковому мінімуму. Сім´ї, які мають доходи менші від цієї межі, живуть у бідності.
  Білонні гроші — гроші з малою власною внутрішньою вартістю. Тривалий час як гроші використовували монети з благородних металів, що мали високу власну вартість. У другій половині XX ст. в усіх країнах використовуються виключно білонні гроші — паперові гроші і монети з неблагородних металів.
  Біметалізм — грошова система, в якій за двома металами (золотом і сріблом) законодавче закріплювалася роль загального еквівалента, і монети з цих металів виконували без обмежень усі функції грошей.
  Валовий внутрішній продукт (ВВП) — сукупна величина продукту, виробленого всередині країни протягом певного року. Щодо ВНП, то він показує обсяг виробництва, вироблений за допомогою факторів виробництва, якими володіє країна.
  Валовий національний продукт (номінальний ВНП) — величина в поточних ринкових цінах усіх кінцевих товарів і послуг, що вироблені протягом певного періоду в країні, як правило, за рік.
  Валютний ринок — система економічних та організаційних відносин стосовно операцій купівлі-продажу іноземних валют і платіжних документів в іноземних валютах.
  Валютні резерви — кожна країна зберігає принаймні частину своїх ресурсів у такій формі, як золото, валюта інших країн і СДР. Валютні резерви використовуються як світові гроші, а також тоді, коли країна стикається з труднощами в платіжному балансі.
  Вартість — втілена й уречевлена в товарі суспільна праця (з позицій трудової теорії вартості). Є й інші тлумачєня.
  Верхня межа ціни — максимальна ціна, яку уряд дозволяє фірмам призначати на товар.
  Взаємодоповнюючі товари — товари, що використовуються разом, так що зростання ціни на один товар, як правило, зменшує попит на доповню-вач даного товару.
  Використовуваний доход (ВД) — фактичний заробіток (за вирахуванням податків) або та частина сукупного національного доходу, що залишається сім´ям та індивідам для споживання та заощадження. Точніше, ВД дорівнює ВНП мінус всі податки і заощадження корпорацій та амортизація плюс всі урядові та інші трансфертні платежі та урядові виплати процентів.
  Вимірювання економічного зростання — це метод для оцінки внеску різних факторів у економічне зростання. Застосовуючи теорію граничної продуктивності, вимірювання зростання виділяє різні частини, які забезпечили це зростання — працю, землю, капітал, освіту, технічні знання та інші Джерела.
  Виробничий надлишок — різниця між ринковою ціною товару та граничними витратами виробництва, взята для всіх одиниць продукції.
  Відкрита економіка — економіка країни, що пов´язана інтенсивним рухом товарів і капіталу з економіками інших країн. У закритій економіці експортно-імпортні зв´язки невеликі. Крайнім виявом закритої економіки є автаркія, що означає створення замкненого самодостатнього господарства в межах певної країни. Автаркія вкрай негативно позначається на розвитку економіки.
  Вільна торгівля, або фритредерство — вид зовнішньоторговельної політики, за якої держава не втручається в торговельні відносини з іншими країнами через мита, квоти або інші засоби.
  Влада над ринком — це здатність продавців або покупців впливати на ціну товару.
  Внутрішня вартість (грошей) — вартість матеріалу, з якого зроблені гроші (наприклад, ринкова ціна міді, яка міститься в мідній монеті).
  Володіння — фактичне перебування майна у певного громадянина або юридичної особи. Право на володіння, як правило, належить власникові у встановлених законом межах. Воно може переходити до інших осіб шляхом майнового найму договору, дарування тощо.
  Галузь — група фірм, що виробляють однакові чи однорідні продукти.
  Гнучкість цін — така поведінка цін на ринках (властива для багатьох сировинних товарів і фондової біржі), коли ціни одразу реагують на зміни попиту чи пропозиції.
  Граничні видатки — додаткові видатки на придбання додаткової одиниці товару.
  Граничні витрати (або додаткові витрати) — збільшення витрат внаслідок виробництва додаткової одиниці продукції.
  Гранична корисність — вимірювання додаткового задоволення, одержаного від споживання додаткової одиниці товару.
  Гранична продуктивність — це додаткова кількість продукції, одержана від додаткової одиниці праці, помножена на додаткову виручку від додаткової одиниці продукції.
  Гранична продуктивність праці — це зміна в обсязі продукції, що виникає внаслідок зміни трудового ресурсу на додаткову одиницю.
  Гранична продуктивність ресурсів — додатковий обсяг виробництва, вироблений при зростанні кількості ресурсу на одиницю.
  Гранична схильність до заощадження (ГСЗ) — та частина кожної додаткової одиниці використовуваного доходу, яка заощаджується. Зауважимо, що гранична схильність до споживання + гранична схильність до заощадження = 1.
  Гранична схильність до споживання (ГСС) — та додаткова сума, яку люди споживають, коли одержують додаткову одиницю використовуваного доходу. Не можна ототожнювати з середньою схильністю до споживання. Остання є відношенням сукупного обсягу споживання до сукупного використовуваного доходу.
  Граничний доход — це приріст валового доходу, який одержала б фірма внаслідок продажу додаткової одиниці продукту. В умовах досконалої конкуренції граничний доход дорівнює ціні. За недосконалої конкуренції граничний доход є меншим, ніж ціна, бо щоб продати додаткову одиницю, ціна має зменшитися на всі попередньо продані одиниці.
  Граничний продукт — додаткова кількість продукту, що отримується внаслідок збільшення певного фактора на одну додаткову одиницю за незмінної величини інших факторів виробництва. Інколи граничний продукт ще називають граничним фізичним продуктом.
  Гроші — це будь-що, що служить як загальноприйнятий посередник у обміні або як засіб платежу. Гроші виконують такі функції: 1) міра вартості; 2) засіб обігу; 3) засіб нагромадження; 4) засіб платежу; 5) світові гроші. Інші економічні школи вважають все, що є засобом обміну, є гроші, і виділяють З—4 функції грошей.
  Двостороння монополія — ринок з одним покупцем та одним продавцем.
  Депресія — період в економічному циклі, під час якого безробіття незвичайно високе та спостерігається значне недовикористання виробничих потужностей підприємств, низький обсяг виробництва та інвестицій. В сучасних умовах для позначення м´якшої форми спаду в економіці часто використовується поняття рецесія, спад. Рецесія звичайно використовується для позначення певного періоду, принаймні двох наступних кварталів, протягом яких реальний ВНП знижується.
  Держава загального добробуту — така практика, коли уряд у змішаній економіці застосовує фіскальну політику та інші види державного регулювання, щоб змінити ринковий розподіл доходів і забезпечити роботу всьому населенню.
  Дефляція — падіння загального рівня цін.
  Дисконт — купівля банками векселів до закінчення їхнього строку; процент, що його стягують банки за цю операцію.
  Дисконтна ставка — ставка процента, що встановлюється центральним банком по позиках, які він надає комерційним банкам.
  Дискримінація за ціною — призначення різних цін для різних покупців.
  Дискримінація за ціною першого ступеня — призначення на товар індивідуальної ціни для кожної особи.
  Дискримінація за ціною другого ступеня — призначення різних цін на різні кількості одного товару.
  Дискримінація за ціною третього ступеня — поділ споживачів на дві чи більше груп з різними рівнями попиту на товар, щоб призначити різні ціни для різних груп.
  Ділові цикли — коливання у сукупному національному обсязі виробництва, доході і зайнятості. Звичайно цикл триває від 2 до 10 років і характеризується одночасним розширенням або звуженням у багатьох секторах економіки. В сучасній макроекономіці кажуть, що ділові цикли мають місце, коли фактичний ВНП зростає (піднесення) або падає (рецесія, спад) відносно потенційного ВНП.
  Добровільне безробіття — вид безробіття, який має місце, коли індивід вважає, що величина заробітної плати менша, ніж вигоди від альтернативних способів проведення часу, наприклад, дозвілля.
  Додана вартість — різниця між вартістю вироблених товарів і вартістю матеріалів і сировини, що використані у їх виробництві. Хлібина вартістю в 1 гривню втілює 0,60 коп. вартості пшениці та інших матеріалів, а додана вартість становить 0,40 коп Додана вартість складається із заробітної плати, процента та прибутку, що додані до продукту фірмою чи галуззю.
  Додаткова вартість — одне із центральних понять в марксистській економічній концепції. Додаткова вартість виступає як надлишок вартості над вартістю робочої сили, яка створена найманими працівниками і безоплатно привласнена власниками капіталу. За концепцією Маркса, додаткова вартість створюється лише живою працею найманих працівників, а привласнюється власниками капіталу.
  Досконала конкуренція — ринкова ситуація, за якої: 1) кількість продавців і покупців досить велика; 2) пропоновані продавцями продукти є однорідними. За такої ситуації жодна фірма не може вирішальним чином впливати на ринкову ціну.
  Доход — потік зарплати, процента, дивідендів та інших грошових надходжень, що приходять до індивіда чи країни протягом певного періоду часу (звичайно року).
  Доход від граничного продукту — визначається як граничний продукт, помножений на граничний доход. Це додатковий доход, який був би отриманий, якби фірма купила одиницю певного фактора виробництва, застосувала його та продала б додатковий вироблений продукт.
  Другорядний товар — товар, рівень споживання якого при зростанні доходу споживача падає.
  Економетрика — галузь економічної теорії, що застосовує методи статистики, щоб вимірювати й оцінювати кількісні економічні зв´язки.
  Економіка соціальна ринкового типу (соціально-орієнтована ринкова економіка) — економічна система, що основана на пануванні колективних форм власності на засоби виробництва, в якій має місце органічне поєднання державного регулювання макро– та мікроекономічних процесів з ринковими важелями, поєднання соціального з ринковим.
  Економічна рента — різниця між виплатами ресурсу виробництва та мінімальною сумою, яку необхідно витратити, щоб одержати цей ресурс.
  Економічне зростання — збільшення в обсязі виробництва країни. Економічне зростання звичайно вимірюється щорічним темпом збільшення реального ВНП країни (або реального потенційного ВНП).
  Економічний прибуток — різниця між виручкою та витратами фірми, включаючи всі альтернативні вартості.
  Експорт — товари або послуги, що виробляються в одній країні і продаються в іншій. Він включає торгівлю товарами (такими, як машини) і послугами (як транспортні або проценти по позичках та інвестиціях). Імпорт це потік у протилежному напрямку — в дану країну з інших країн.
  Екстенсивне збільшення капіталу — збільшення реального капіталу, що дорівнює темпу зростання робочої сили; відношення між сукупним капіталом і сукупною працею залишається незмінним.
  Еластичний попит — має місце тоді, коли процентна зміна в кількості попиту на товар внаслідок зміни в ціні на 1% перевищує одиницю.
  Еластичність — це міра чутливості однієї змінної щодо іншої. Точніше, це числовий показник процентних змін, що відбуваються в одній величині в разі зміни на 1% іншої величини.
  Емісія — випуск в обіг грошей і цінних паперів (акцій, облігацій, депозитних сертифікатів тощо).
  Ефект доходу — зростання рівня споживання, спричинене зростанням рівня доходу за умови, що ціни на товар не змінюються.
  Ефект заміщення — зміна в споживанні товару, пов´язана зі зміною його ціни, тоді як рівень задоволення залишається постійним.
  Ефект зворотного зв´язку — коригування ціни та кількості на одному ринку, спричинене ціновим та кількісним коригуванням на споріднених ринках.
  Ефект снобізму — негативний сітьовий взаємовплив, за якого попит окремої особи на товар тим вищий, чим менша кількість людей володіє цим товаром.
  Ефективність — відсутність втрат або таке використання ресурсів, яке забезпечує максимально можливий рівень задоволення за даних факторів виробництва і технологи.
  Ефективність за Парето — розподіл товарів, згідно з яким одна особа збагачується за рахунок збідніння іншої.
  Закон Грешема — державний діяч і фінансист Англії XVI ст., який сформулював положення: «гірші гроші витісняють з обігу кращі». Дане формулювання одержало в економічній літературі назву закону Грешема, хоч ця закономірність була відома значно раніше. Закон Грешема діє в біметалічній грошовій системі, в якій роль грошей виконують два метали — золото і срібло, а банкноти, що перебувають в обігу, розмінюються на обидва метали. При використанні двох металів як грошей виникає трудність встановлення вартісного відношення між золотом і сріблом. Внаслідок того, що законодавчо закріплене співвідношення між двома валютами з часом уже не відповідає ринковому співвідношенню золота і срібла, недооцінені по закону монети починають залишати сферу обігу і осідати у вигляді скарбу.
  Закон обмеженості ресурсів — більшість речей, які люди хочуть мати, виробляються в недостатній кількості (за винятком позаекономічних благ). Отже, кількість товарів завжди обмежена і має якимось чином розподілятися (нормуватися) або за допомогою ціни, або іншими способами.
цього шляхом таємної домовленості про ціни, поділ ринків, встановлення квот і т.ін. Картелі є незаконними угодами і переслідуються законом.
  Кейнсіанська теорія – напрям в економічній думці, який був розвинений Джоном Мейнардом Кейнсом (1883 – 1946), зокрема в його найві-домішій праці "Загальна теорія зайнятості, процента і грошей". Центральним пунктом концепції Кейнса є положення, що капіталістична економіка не може автоматично досягати рівноваги повної зайнятості. За Кейнсом, недоліки ринкової економіки можуть бути виліковані фіскальною і монетарною політикою, які стимулюють розширення сукупного попиту.
  Кількісна теорія цін – теорія, за якою ціни змінюються пропорційно з пропозицією грошей. Започаткований монетаристами обережніший підхід твердить, що пропозиція грошей є найважливішим визначником змін у номінальному ВНП.
  Кількісне рівняння обміну – тотожність MV = PQ, де М є пропозиція грошей, V – швидкість обігу грошей, a PQ (ціна помножена на кількість) є вартістю сукупного продукту (номінальний ВНП). Даного рівняння слід завжди дотримуватися точно, оскільки V визначається як – ВНП/M.
  Кінцева продукція – товар, що вироблений для кінцевого споживання, а не для перепродажу чи подальшого виробництва. Порівняйте з поняттям «проміжні товари».
  Командна економіка – спосіб економічної організації, за якої ключові проблеми економічної організації прямо розв´язуються державними органами, які наказують підприємствам що, як і для кого виробляти. Командну економіку ще часто називають централізованою плановою економікою.
  Конкурентна рівновага – така рівновага попиту і пропозиції на ринку, що досягається досконалою конкуренцією. Внаслідок того, що досконало конкурентні продавці і покупці не мають сили впливати на ринок, ціни будуть рухатись до точки, в якій ціна дорівнює граничним витратам і граничній корисності.
  Конкурентний ринок – ринок, на якому так багато продавців і покупців певного товару, що ніхто не може вирішальним чином впливати на ринкову ціну.
  Конкуренція – суперництво між виробниками (фірмами) за покупців чи ринки. В економічній теорії термін «конкуренція» інколи застосовується як коротший термін для позначення досконалої конкуренції.
  Концерн – форма об´єднання підприємств різних галузей промисловості, торгівлі, транспорту, сфери послуг і фінансових установ, що знаходяться під єдиним фінансовим контролем.
  Концентрація виробництва – процес дедалі більшого зростання виробництва на великих і найбільших підприємствах. При цьому на таких підприємствах зосереджується дедалі більше засобів виробництва, працівників і зростає випуск продукції.
  Кон´юнктура – сукупність ознак, що характеризують поточний стан економіки в певний період.
  Кооператив – підприємство (фірма), створене на основі добровільного об´єднання громадянами свого майна. Член кооперативу бере особисту участь у його діяльності.
  Кооперація – добровільне об´єднання людей для спільної господарської діяльності.
  Корисність – рівень задоволення, яке отримує особа від споживання товару або заняття певною діяльністю.
  Користування – повноваження особи одержувати матеріальні, культурні та інші вигоди від майна, речей відповідно до їхніх корисних властивостей і господарського призначення. Користування неможливе без фактичного володіння речами.
  Корпорація – назва акціонерного товариства; корпорація має такі права: купувати, виробляти, продавати, підписувати контракти, як і окрема особа. Корпорація юридичне відокремлена від тих, хто володіє нею, тому власники несуть обмежену відповідальність. В найгіршому випадку акціонери втрачають вкладення в корпорацію, але вони не несуть відповідальності за збитки корпорації.
  Кредит – позика в грошовій або товарній формі на умовах повернення, строковості та з оплатою відсотка.
  Крива «доход – споживання» – крива, що характеризує поєднання товарів, які максимізують корисність і відповідають рівню доходу.
  Ланцюговий ефект – позитивний сітковий взаємовплив, за якого певна особа прагне купити товар частково через те, що ним володіють багато інших людей.
  «Лесе фер» – думка, що держава не повинна втручатися в господарське життя, а ринок регулює економіку. Цей підхід був виражений ще класичними економістами, зокрема Адамом Смітом. За цим підходом економічна роль уряду має обмежуватись: 1) підтриманням закону і порядку; 2) національною обороною; 3) забезпеченням державою тих суспільних благ, за які приватний сектор не буде братися (наприклад експлуатація маяків, охорона здоров´я, санітарія).
  Лихварство – надання позики під дуже високий процент.
  Максимізація прибутку – мета фірми, досягається тоді, коли гранична виручка фірми дорівнює граничним витратам виробництва, в точці, де граничні витрати швидше зростають, аніж зменшуються.
  Мальтузіанська теорія народонаселення – гіпотеза, яка вперше була висунута англійським священиком і економістом Т. Р. Мальтусом (1766– 1834). За цією теорією, природна «тенденція» населення полягає в тому, що воно зростає швидше, ніж виробництво продовольства. Тому з часом поду-шеве виробництво продовольства зменшується і стає перешкодою на шляху зростання населення. Ця теорія грунтується на законі убуваючої віддачі: зростаюче населення застосовує фіксовану кількість землі, що неминуче зменшить подушеве виробництво і доходи нижче від фізіологічного мінімуму.
  Межа виробничих можливостей (МВМ) — графік, що характеризує набір товарів, які можуть бути вироблені економікою. Для простоти аналізу цей набір зменшується до двох товарів, один з яких відкладається по горизонтальній, а інший — по вертикальній вісі. Точка на межі показуватиме співвідношення між виробництвом цих двох товарів. Точки не можуть лежати праворуч від межі, оскільки економіка не може вийти за МВМ. Точки, які перебувають всередині від межі, показують, що економіка працює неефективно, оскільки ресурси не використовуються належним чином або використовуються застарілі технології і організація праці.
  Меркантилізм — сукупність поглядів, ідей в економічній науці, можливо, більш відома внаслідок її критики А. Смітом у "Багатстві народів". Меркантилісти були вражені загальною купівельною здатністю грошей (золота) і вважали, що багатство нації полягає у золоті. Тому економічна політика має бути спрямована на залучення в країну все більшої кількості благородних металів. Ранні меркантилісти навіть наполягали на забороні вивезення грошей та рекомендували здійснювати нагромадження грошей в країні шляхом вивезення товарів на зовнішній ринок. Держава повинна мати активне сальдо торговельного балансу, тобто країна не повинна ввозити більше товарів, ніж вивозити. Меркантилісти також виступали за державне втручання в економічне життя, бо вважали, що політика "лесе фер" могла б вести до втрати золота.
  Мито — податок, що накладається на кожну одиницю товару, яка імпортується в дану країну.
  Мінова вартість — з позицій трудової теорії вартості форма прояву вартості, що являє собою кількісне співвідношення або пропорцію, за якою товари обмінюються один на одний. Мінова вартість визначається затраченою суспільне необхідною працею товаровиробників та створенням обмінюваних товарів, тобто їхньою вартістю.
  Модель (економічна) — це математичний образ фірми, компанії, ринку чи будь-якої іншої реалії, що грунтується на економічній теорії.
  Модель Курно — модель олігополії, в якій фірми припускають, що обсяг виробництва їх конкурентів фіксований, і водночас вирішують, скільки продукції їм виробляти.
  Модель мультиплікатора — макроекономічна теорія, розвинена Дж. М. Кейн-сом, яка підкреслює важливість змін в автономних видатках (особливо інвестиціях, урядових видатках і чистому експорті) для визначення змін в обсягах виробництва та зайнятості (Див. Мультиплікатор).
  Монетаризм — школа в сучасній економічній науці, яка виходить з того, що зміни у пропозиції грошей є основною причиною макроекономічних коливань. В короткостроковому періоді, на думку монетаристів, зміни в пропозиції грошей в основному впливають на реальний обсяг виробництва і рівень цін. У тривалішому (довгостроковому) періоді реальний обсяг виробництва прямуватиме у напрямку потенційного ВНП, тоді як ціни змінюватимуться пропорційно до пропозиції грошей. Монетаристи часто підкреслюють, що найкраща макроекономічна політика полягає у стабільному зростанні грошової маси стабільним темпом.
  Монетарна політика — один із двох основних видів макроекономічної політики держави. Суть монетарної політики центрального банку полягає у здійсненні ним контролю над грошима, процентними ставками і станом ринків капіталу. Інструментами монетарної політики є операції на відкритому ринку, регулювання дисконтної ставки, обов´язкові резерви комерційних банків у центральному банку.
  Монометалізм — грошова система, в якій, на відміну від біметалізму, один валютний метал (золото або срібло) є загальним еквівалентом і основою грошового обігу.
  Монополія — це поняття відбиває таку ринкову ситуацію, коли певний товар поставляється єдиною фірмою (Див. Природна монополія).
  Монополістична конкуренція — така структура ринку, за якої на ньому діє велика кількість продавців, що поставляють товари, які є близькими, однак недосконалими замінниками. На такому ринку кожна фірма може справляти певний вплив на ціну свого товару.
  Монопсонічна влада — здатність покупця придбати товар за ціною, нижчою від його граничної цінності.
  Монопсонія — дзеркальне відображення монополії; ринок, на якому є лише один покупець певного товару. Монополія одного покупця.
  Мультиплікатор — термін, застосовуваний у макроекономіці, щоб позначити зміни, які відбуваються у таких змінних, як ВНП, пропозиція грошей, на одиницю зміни у зовнішніх змінних, таких, як урядові видатки або банківські резерви. Видатковий мультиплікатор належить до кінцевого збільшення ВНП внаслідок впливу кожної одиниці збільшення видатків (скажімо, на інвестиції).
  Надлишковий попит — попит, що виникає, коли кількість попиту перевищує кількість пропозиції через те, що верхня межа ціни утримує ціну на товар нижчою від ціни рівноваги.
  Національне багатство — сукупність матеріальних і культурних благ, створених і нагромаджених суспільством за всю його історію.
  Національний доход (НД) — знову створена вартість; загальна сума доходу, отриманого населенням країни у вигляді заробітної плати, ренти, відсотка, прибутку.
  Невидима рука — концепція, що запроваджена в економічну теорію Ада-мом Смітом у 1776 p., аби описати парадокс «лесе фер» ринкової економіки. Згідно з цією доктриною кожна людина, прагнучи своєї власної вигоди, добра для самої себе, водночас в ринковій економіці немовби керована «невидимою рукою» з тим, щоб в остаточному підсумку сприяти вигоді всіх і кожного. Концепція «невидимої руки» пояснює, чому ринкові операції виглядають так впорядковано.
  Недосконала конкуренція — ринкова ситуація, коли фірма (або декілька фірм) виробляє і поставляє таку частку продукту, що може вирішальним чином впливати на формування ціни. Сьогодні до недосконалої конкуренції відносять: чисту монополію, олігополію і монополістичну конкуренцію.
  Нееластичний попит — має місце тоді, коли процентна зміна в кількості попиту на товар, що виникає у відповідь на зміну в ціні на 1% , менша за одиницю.
  Неконкурентний товар — товар, граничні витрати на надання якого додатковому споживачеві дорівнюють нулю.
  Номінальна (грошова) процентна ставка — норма процента, яка виплачується по різних активах. Вона характеризує доход за рік на одну інвестовану гривню. Порівняйте з реальною процентною ставкою, яка показує доход за рік мовою реальних товарів.
  Норма безробіття — частка робочої сили, що є безробітною.
  Обмін — об´єктивно необхідна фаза суспільного виробництва, що зв´язує виробництво і розподіл, з одного боку, і споживання — з іншого. Обмін може проявлятися у формі обміну конкретними видами праці (обмін діяльністю) і бути стадією внутрішньо притаманною виробництву, тобто обміном, що здійснюється безпосередньо у виробництві, а також самостійною фазою відтворення, де здійснюється обмін продуктами праці в натуральній (пропорційний) чи вартісній (еквівалентний) формах.
  Оборотні засоби — кошти підприємства, що використовуються для фінансування господарської діяльності — створення виробничих запасів сировини, матеріалів, палива, тари, заділів незавершеного виробництва, запасів готової продукції, включаючи кошти в незавершених платежах, на розрахункових рахунках у банках і касах підприємств та організацій.
  Олігополія — така ситуація в умовах недосконалої конкуренції, коли виробництво в певній галузі контролюється невеликою кількістю продуцентів.
  Олігопсонія — ринок, на якому є кілька покупців.
  Операції на відкритому ринку — діяльність центрального банку щодо купівлі або продажу державних цінних паперів для того, щоб впливати на банківські резерви, пропозицію грошей і процентні ставки. Якщо центральний банк країни купує цінні папери, гроші надходять в кредитну систему і пропозиція грошей зростає. Навпаки, якщо цінні папери продаються, то пропозиція грошей звужується.
  Парадокс вартості — парадокс, що полягає в тому, що багато найнеобхід-ніших для життя продуктів (наприклад, вода) мають низьку «ринкову» вартість, тоді як багато предметів розкоші (наприклад, діаманти), що мають невелику споживну вартість, є дуже дорогими. Це пояснюється тим, що ціна відбиває не сукупну корисність товару, а його граничну корисність. Трудова теорія вартості пояснює високу вартість діамантів великими затратами праці на їх виробництво.
  Парадокс ощадливості — парадокс, що вперше був помічений Кейнсом. Рішення суспільства заощаджувати більше може мати наслідком зменшення реальних заощаджень. Збільшення заощаджень означає зменшення видатків на споживчі товари, що може зменшити сукупний попит і ВНП. Це, в свою чергу, може вести до зменшення інвестицій, нижчих доходів і, зрештою, зменшення заощаджень.
  Патріархальні відносини — взаємини між членами родинного колективу нащадків одного батька, що грунтуються на спільному виробництві та споживанні. Типовою формою сім´ї в Україні за патріархату було дворище. За патріархату з´явилися зародки приватної власності.
  Перешкоди конкуренції — фактори, що зменшують силу конкуренції або кількість виробників у певній галузі, що призводить до більшої економічної концентрації. Важливими прикладами є диференціація продукту, регулювання або правові бар´єри.
  Підпільна економіка — незареєстрована економічна діяльність. Підпільна економіка включає і дозволені законом види діяльності, що не повідомляються податковій владі (такі як, наприклад, продаж гаража або послуги друзів один одному) і незаконну діяльність (торгівля наркотиками, азартні ігри або проституція).
  Плата за ризик — сума грошей, яку особа, не схильна до ризику, сплатить за право уникнути ризику.
  Повна зайнятість — поняття, яке застосовується в багатьох значеннях. Дане поняття давно застосовують, щоб відобразити стан в економіці, коли немає безробіття або існує незначне вимушене безробіття. Сьогодні багато економістів твердять, що відсутність вимушеного безробіття або його недостатній рівень неминуче породжує різке зростання інфляції. Повна зайнятість в розумінні відсутності вимушеного безробіття є, таким чином, мало можливою. Нині поняття «повна зайнятість» витискається терміном «природний рівень безробіття».
  Політика дешевих грошей — політика центрального банку щодо збільшення пропозиції грошей, щоб зменшити процентні ставки. Метою такої політики є збільшення інвестицій і, отже, збільшення ВНП (протилежною є політика дорогих грошей).
  Політика дорогих грошей — політика центрального банку щодо обмеження і зменшення пропозиції грошей та підвищення процентних ставок. Ця політика має своїм наслідком уповільнення зростання обсягу реального ВНП, зменшення інфляції і підвищення курсу валюти країни (протилежною є політика дешевих грошей).
  Попит на гроші — сумарний термін, який використовується економістами для пояснення, чому окремі особи і фірми нагромаджують гроші. Основні мотиви для нагромадження грошей: 1) попит на гроші для операцій, люди потребують грошей, щоб купувати товари; 2) попит на гроші як на активи, Що є бажанням для людей тримати дуже ліквідний позаризиковий актив.
  Порівняльна перевага (у міжнародній торгівлі)— закон порівняльної переваги, за якого країна має спеціалізуватися у виробництві і експорті тих товарів, які вона може виробляти за відносно нижчих витрат, та імпортувати ті товари, по яких має відносно вищі витрати. Отже, саме порівняльна перевага, а не абсолютна перевага має диктувати торговельні відносини
  Порушення рівноваги — такий стан, за якого в економіці відсутня рівновага. Він може виникати, коли потрясіння (в доході або цінах) перемістили криві сукупного попиту або сукупної пропозиції, а ринкова ціна ще повністю не пристосувалася. В макроекономщі нерідко вважають, що безробіття виникає внаслідок відсутності ринкової рівноваги.
  Право власності — означає здатність фірми чи індивіда володіти, розпоряджатися і користуватися товарами капітального призначення та іншим майном в ринковій економіці.
  Праця — цілеспрямована діяльність, в якій люди за допомогою засобів праці діють на природу, пристосовуючи її для задоволення своїх потреб. В умовах товарного виробництва праця має двоїстий характер. З одного боку, це конкретна праця, що її витрачає виробник у певній, корисній специфічній формі і створює споживчу вартість товару. З другого боку, праця виступає як затрата робочої сили взагалі, як продуктивна діяльність людського мозку, м´язової і нервової системи. Це абстрактна праця, яка створює вартість товару.
  Прибуток — в аналітичній економіці різниця між виручкою від продажу і повними витратами на виробництво товару. Марксистська концепція визначає прибуток як перетворену форму додаткової вартості, яка є результатом експлуатації найманих працівників.
  Природна монополія — галузь, в якій економія за обсягом є настільки значною, що ефективний рівень виробництва однієї фірми задовольняє попит цілого ринку.
  Природний рівень безробіття — такий рівень безробіття, за якого фактори, що підвищують і знижують заробітну плату і ціни, перебувають у рівновазі. Тому інфляція за цього рівня не зростає і не знижується. Для США природний рівень безробіття становив у 80-ті роки 6% і був значно вищим, ніж у 60-ті роки, коли становив 4% . Основними факторами, які б могли сприяти зменшенню природного рівня безробіття, є поліпшення шформованості населення про можливість зайнятості, вдосконалення професійної підготовки з дефіцитних спеціальностей тощо.
  Прогресивні, пропорційні і регресивні податки — податок прогресивний, якщо середня ставка оподаткування (податок поділений на доход) вища для осіб з вищими доходами, і регресивний, якщо середня ставка оподаткування зменшується із зростанням доходу. За пропорційного оподаткування середня ставка оподаткування незалежно від розміру доходу є однаковою. Продуктивні сили — це сукупність трудових ресурсів і засобів виробництва. Продуктивність праці — поняття, яке характеризує відношення результату (випуску) до затрат праці. Продуктивність підвищується, якщо за старих затрат праці має місце зростання виробітку. Підвищення продуктивності праці відбувається внаслідок вдосконалення і запровадження нової техніки, зростання кваліфікації працівників або підвищення їх капітало-озброєності.
  Проміжні товари — товари, які піддавались уже певній обробці, але ще не виступають кінцевим продуктом. Наприклад, сталь або вовна є проміжними товарами.
  Пропозиція робочої сили — кількість працівників (або загальна кількість людино-годин) в економіці. Основними визначниками пропозиції робочої сили є населення, реальна заробітна плата та соціальні традиції.
  Протекціонізм— економічна політика держави, що спрямована на захист вітчизняної економіки від іноземної конкуренції. Найважливішими знаряддями політики протекціонізму є мито (оподаткування іноземних товарів високим митом), а також квоти.
  Процент — плата за право користування грошовим капіталом, взятим у позику.
  Прямі податки — накладаються безпосередньо на індивідів або фірми, включаючи податки на доход, заробітну плату та інші трудові заробітки і на прибуток. Крім прямих, існують непрямі податки, які накладаються на товари і послуги, і тому не безпосередньо на людей, і включають податок з обороту і податки на майно, алкоголь, імпортні товари та бензин.
  Рабство — перша в історії людства форма експлуатації, за якою основний виробник матеріальних благ — раб належав рабовласникові поряд із знаряддям виробництва. Рабство мало різні форми. Патріархальне рабство — стан господарської діяльності, коли в умовах натурального господарства рабська праця не перетворилася на основу виробництва. Раб мав деякі права. Рабство античного типу — основою виробництва є рабська праця. Раб вважався знаряддям пращ, яке говорить.
  Реальна заробітна плата — показник, що характеризує купівельну спроможність заробітної плати найманих працівників. Реальна заробітна плата визначається кількістю матеріальних благ і послуг, що їх можуть придбати і оплатити наймані працівники за одержану ними номінальну заробітну плату. Реальна заробітна плата визначається як відношення номінальної заробітної плати до індексу роздрібних цін.
  Реальна ціна — ціна на товар порівняно з сукупним рівнем цін, називається також ціною в «постійних доларах».
  Резервна ціна — максимальна сума, яку споживач готовий заплатити за товар.
  Рента — цей термін широко застосовувався англійськими економістами XIX ст. для позначення доходу, одержуваного від власності на землю.
  Ресурс суспільної власності — ресурс, такий як повітря та вода, до якого кожен має вільний доступ.
  Ринок — багатозначне поняття: 1) сукупність покупців та продавців, які взаємодіють у процесі обміну; 2) місце, де покупці і продавці взаємодіють, щоб визначати ціни та кількості певного товару. Окремі ринки (такі, як фондова біржа або "блошині" ринки) зосереджуються у певному місці; 3) система суцільних відносин, що спирається на вільний товарно-грошовий обіг, товарооборт.
  Ринки з конкуренцією — ринки, на яких покупці або продавці поодинці мають мало або взагалі не мають можливостей вплинути на ціну.
  Ринкова економіка — це така економіка, в якій основні проблеми — що, як і для кого — визначаються здебільшого через взаємодію попиту і пропозиції на ринках. У цій формі економічної організації фірми керуються бажанням максимізації прибутку, купують фактори виробництва і виробляють та продають продукти. Сім´ї та індивіди, озброєні своїми факторними доходами, визначають на ринках попит на товари. Взаємодія пропозиції фірм та попиту сімей та індивідів визначає тоді ціни і кількість товарів. Ринкова рівновага — те саме, що і конкурентна рівновага. Ринкова ціна — ціна, установлена на ринку з чистою (досконалою) конкуренцією. Ринкова ціна визначається в результаті взаємодії продавців і покупців. Ринковий механізм — це схильність пропозиції і попиту до рівноваги (тобто ціна схильна рухатись до рівноваги ринку) таким чином, щоб надлишкових попиту і пропозиції не було.
  Ринковий соціалізм — концепція, яка виникла у 60-ті роки. Згідно з цією теорією більшість макроекономічних питань в соціалістичній економіці мають розв´язуватись ринковим механізмом. Держава має залишатись власником більшості капіталу і землі та спрямовувати інвестиції, але техніка виробництва і точне налагодження виробництва мають бути залишені за попитом і пропозицією.
  Рівновага — стан, за якого економічна система перебуває у спокої, або сили, які діють в системі, урівноважені і не існує тенденції до зміни цін.
  Рівновага за Нешем — стратегія чи дії, за яких кожен гравець повністю реалізує свої можливості, передбачаючи дії свого суперника.
  Рівновага Курно — рівновага за Нешем, що має місце тоді, коли фірми одночасно приймають рішення щодо кількості вироблюваної ними продукції.
  Рівняння Слуцького — рівняння, яке розподіляє вплив зміни ціни на кількість попиту на ефект доходності та ефект заміщення.
  Розподіл праці — метод організації виробництва, за якого кожний працівник спеціалізується на окремій частині виробничого процесу. Спеціалізація праці приносить більший обсяг сукупного продукту, бо праця стає квалі-фікованіпіою в певній сфері, а спеціалізовану техніку можна запровадити, щоб виконувати уважніше певну частину виробничого завдання.
  Розпорядження — один з елементів права власності, що полягає в правомочності власника вирішувати долю належного йому майна, наприклад, шляхом продажу, дарування, обміну тощо.
  Сальдо зовнішньої торгівлі — різниця між експортом і імпортом країни, як правило, у вартісному виразі. При перевищенні експорту над імпортом — позитивне сальдо, у протилежному випадку — від´ємне.
  Сигнали ринку — процес, за допомогою якого продавці надсилають інформацію покупцям про якість товару.
  Собівартість — грошовий вираз безпосередніх витрат, пов´язаних з виробництвом і реалізацією продукції»!.
  Соціальний розвиток — зміни, що відбуваються у суспільстві в процесі його поступу.
  Споживна вартість — корисність речі або послуги, їхня здатність задовольняти ті чи інші потреби людини. Зумовлена фізичними, хімічними та іншими природними властивостями, наданими їй людиною внаслідок конкретної праці.
  Споживчий надлишок — різниця між сумою, яку споживачі готові заплатити за товар, та тією сумою, яку вони фактично сплачують.
  Ставка (норма) процента — ціна, що платиться за позичені гроші за певний період часу. Норма процента виражається у процентах. Якщо, наприклад, норма процента є 10% на рік, то за позичену суму у 1000 грн. слід буде заплатити 100 грн.
  Стагфляція — поняття, що запроваджене в обіг на початку 70-х років. Воно описує таку економічну ситуацію, в якій висока норма безробіття в умовах стагнації поєднується з високим сталим темпом інфляції. Явище стагфляції нині пояснюють головним чином інерційною природою інфляційних процесів. До 70-х років XX ст. спад в економіці і зростання безробіття практично виключали інфляцію.
  Субсидія, дотація — платежі, що здійснюються урядом фірмі чи сім´ям, чи індивідам, які поставляють або споживають певний товар. Наприклад, уряди часто субсидіюють продовольчі товари, компенсуючи частину повних видатків сімей з низькими доходами.
  Сукупна пропозиція — величина товарів і послуг, яку фірми бажали б продавати у даному періоді. Сукупна пропозиція є функцією наявних факторів виробництва, технології та рівня цін.
  Сукупний попит — сукупні заплановані або бажані видатки в економіці протягом певного періоду. Він визначається сукупним рівнем цін і залежить від внутрішніх інвестицій, чистого експорту, урядових видатків, функцій споживання та пропозиції грошей.
  Суспільний товар, товари колективного споживання — товар, вигоди від якого поширюються на все суспільство, незалежно від того, чи окремі індивіди бажають споживати даний товар. Наприклад, вакцина, що знищує віспу, захищає всіх, не тільки тих, хто вакцинований. Протилежним є товари індивідуального споживання — такі, як хліб, що споживається окремою особою.
  Технічний прогрес — запровадження нового методу виробництва, який зменшує витрати і, отже, підвищує продуктивність праці, що веде до переміщення межі виробничих можливостей.
  Трансфертні платежі, урядові — платежі, які держава виплачує індивіду (наприклад, допомога з безробіття).
  Товар — продукт праці (вироби, послуги), здатний задовольняти певні потреби людини і призначений для купівлі-продажу.
  Товари нижчої цінності — товари, споживання яких падає зі зростанням доходу споживача.
  Товарне виробництво — форма суспільного виробництва, за якої продукти виробляють не для власного споживання, а для обміну через купівлю-продаж. Загальними умовами виникнення та існування товарного виробництва є, по-перше, суспільний поділ праці і спеціалізація виробництва і, по-друге, економічна відокремленість і самостійність товаровиробників. Товарне виробництво завжди передбачає існування ринку як особливої сфери обміну товарів. З переходом до капіталізму товарне виробництво набуває всеохоплюючого характеру, товарами виступають не тільки всі продукти праці, а й робоча сила людини. Товарно-грошові відносини стають внутрішньо властивою формою руху товарного виробництва.
  Товарні гроші — гроші, які мають внутрішню вартість. До такого роду грошей відносять золоті і срібні монети, а також використання ряду товарів як грошей (як, наприклад, худоби, солі, хутра тощо). У міру того, як товарні відносини розширювались, використання товарних грошей ставало все більш економічно недоцільним. Тому відбувся перехід до паперових грошей, що не мають внутрішньої вартості.
  Товарообіг — стадія процесу відтворення, що зв´язує виробництво та споживання.
  Торговельні бар´єри — будь-який з протекціоністських заходів, за допомогою якого уряди прагнуть зменшити імпорт. Мита і квоти є найочевиднішими бар´єрами, проте в недавні роки розвинулись і немитні бар´єри, такі, як обтяжливі регуляційні процедури, що витісняють традиційні засоби.
  Трудова теорія вартості — підхід в економічній теорії, що був розвинутий У. Петті, А. Смітом, Д. Рікардо, К. Марксом та іншими економістами. За цим підходом, кожний товар обмінюється відповідно до кількості суспільне необхідної праці, яка затрачена на його виробництво.
  Фактори виробництва — продуктивні фактори, такі, як праця, земля і капітал; необхідні ресурси, щоб виробляти товари і послуги.
  Фіскальна політика — одне із двох основних знарядь, що використовуються державою для регулювання макроекономіки. Фіскальна політика стосується: 1) державних закупівель товарів і послуг, а також видатків на трансфертні платежі; 2) типів і розмірів податків.
  Фонд нагромадження — частина доходу, яку використовують для розширеного відтворення.
  Фрикційне безробіття — тимчасове безробіття, яке індукується динамічними змінами в економіці. Ці зміни спричиняють рух населення з одного регіону в інший, від однієї професії до іншої. Пошук роботи в новому регіоні, перекваліфікація вимагають певного часу.
  Централізація капіталу — процес об´єднання окремих капіталів в один великий, зосереджений у руках одного або групи власників. ´
  Центральний банк — державний інститут, відповідальний за пропозицію грошей в країні і кредитну кон´юнктуру, збереження офіційних золотовалютних резервів, контроль над фінансовою системою, особливо комерційними банками.
  Цикл економічний — спади і піднесення, що повторюються в економіці, у розвитку виробництва та рівні ділової активності.
  Ціна — кількість грошей, які сплачують за одиницю товару; виражена в грошах вартість одиниці товару.
  Ціна виробництва — перетворена форма вартості, що лежить в основі ринкових цін на товари. Складається з витрат виробництва товару й середнього прибутку.
  Ціна рівноваги (н а з и в. також ціна, що зрівноважує ринок) — ціна, за якої пропозиція та попит однакові.
  Цінні папери — термін, що використовується для позначення різного роду фінансових активів, таких, як акції, облігації, векселі; точніше, документ, що використовується для встановлення власності цих активів.
  Часткове резервування — таке регулювання в сучасній банківській системі, коли фінансові інституції законодавче зобов´язані тримати певну частку своїх депозитів у центральному банку. Наприклад, у США сьогодні великі банки повинні тримати 12% короткострокових вкладів у резервах.
  Чистий національний продукт (ЧНП) — валовий національний продукт (ВНП) мінус амортизація основного капіталу.
  Швидкість обігу грошей — гроші у функції засобу обігу переходять від покупця до продавця і знову до нового покупця і т.д. Швидкість обігу грошей і характеризує темп цього руху та визначається як номінальний ВНП, поділений на сукупну пропозицію грошей за певний період або V=P*Q / М= ВНП / М.
  Явні витрати — фактичні витрати фірми, включаючи заробітну плату, оклади службовців, вартість матеріалів та орендну плату за користування майном.



Повернутися до змісту | Завантажити
Інші книги по вашій темі:
Історія економічних учень
Економічна стратегія держави: теорія, методологія, практика
Історія економічних учень
Економічна історія
Історія економічної теорії
Історія економічних учень
Державне регулювання економіки
Економічна історія