Лауреати Нобелівської премії з економіки
1969 — Ян Тінберген (Голландія) і Рагнар Фріш (Норвегія) — за розробку математичних методів аналізу економічних процесів.
1970 — Пол Семюелсон (США) — за внесок у підвищення рівня наукового аналізу в економічних науках.
1971 — Саймон Кузнець (США) — за емпіричні дослідження економічного росту.
1972 — Джон Хікс (Англія) і Кеннет Ерроу (США) — за роботу з теорії загальної економічної рівноваги і економіки добробуту.
1973 — Василь Леонтьєв (США) — за розробку методу затрати — випуск.
1974 — Фрідріх фон Хайєк (ФРН) і Гуннар Мюрдаль (Швеція) — за роботи в галузі теорії грошей, кон´юнктурних коливань і аналізу взаємозалежних економічних, соціальних і структурних явищ.
1975 — Тьяллінг Коопманс (США) і Леонід Канторович (СРСР) — за розробку теорії оптимального використання ресурсів.
1976 — Мілтон Фрідмен (США) — за дослідження в галузі споживання, історії і теорії грошей.
1977 — Бертіль Улін (Швеція) і Джеймс Мід (Англія) — за праці в галузі міжнародної торгівлі та руху капіталів.
1978 — Герберт Саймон (США) — за дослідження процесів прийняття рішень в економічних організаціях.
1979 — Артур Льюіс (Англія) і Теодор Шульц (США) — за роботи з економіки країн, що розвиваються.
1980 — Лоуренс Клейн (США) — за дослідження економетричних коливань і економічної політики.
1981 — Джеймс Тобін (США) — за аналіз фінансових ринків і їх вплив на прийняття рішень у витратах, зайнятості, виробництві, цінах.
1982 — Джордж Стіглер (США) — за дослідження промислових структур, функціонування ринків, а також причин і наслідків державного регулювання.
1983 — Жерар Дебре (Франція) — за введення нових методів аналізу в економічну теорію і праці з теорії загальної рівноваги.
1984 — Річард Стоун (Англія) — за фундаментальний внесок у створення системи національних рахунків.
1985 — Франко Модільяні (Італія) — за аналіз фінансових ринків і процесів заощадження.
1986 — Джеймс Б´юккенен (США) — за розвиток основ теорії прийняття економічних і політичних рішень.
1987 — Роберт Солоу (США) — за внесок в теорію економічного росту.
1988 — Моріс Алле (Франція) — за внесок в теорію ринків і роботи з ефективного використання ресурсів.
1989 — Трюгве Хаавельмо (Норвегія) — за прояснення ймовірних основ економетрики і аналіз одночасних економічних структур.
1990 — Гаррі Марковіц (США), Мертон Міллер (США) і Уільям Шарп (США) — за роботи з теорії фінансової економіки.
1991 — Рональд Коуз (Англія) — за роботи з проблем трансакційних витрат і прав власності.
1992 — Гері Беккер (США) — за розширення сфери застосування мікроекономічного аналізу.
1993 — Роберт Фогель (США) і Дуглас Норт (США) — за роботи з економічної історії.
1994 — Джон Ф. Неш (США), Джон Ч. Харшані (США), Рейхард Зельтен (ФРН) — за внесок у розробку теорії ігор в їх прикладенні до економіки.
1995 — Роберт Е. Лукас-молодший (США) — за розвиток і застосування раціональних очікувань і за вдосконалення на цій базі макроекономічного аналізу та поглиблення нашого розуміння економічної політики.
1996 — Джеймс Мірліз (США) і Уільям Вікрі (Англія) — за фундаментальний внесок в економічну теорію стимулів в умовах асиметричної інформації.
1997 — Роберт Мертон (США) і Мірон Шоулз (США) — за новий метод визначення вартості похідних.
1998 — Амартья Сен (Індія) — за внесок в економічний аналіз добробуту населення.
1999 — Роберт Манделл (США) — за цикл робіт з грошово-кредитної і фіскальної політики.
2000 — Даніел Л. МакФадден — за розробку теорії та методів аналізу дискретного вибору; Джеймс Дж. Хекман — за розробку теорії та методів аналізу відібраних зразків.
2001 — Джордж Ейкерлоф, Майкл Спенс, Джозеф Стігліц — за дослідження функціонування ринку в умовах «асиметричної інформації».
2002 — Даніель Канеман (США) — за впровадження висновків із психологічних досліджень в економічну науку; Верной Л. Сміт (США) — за впровадження лабораторного експерименту як засобу емпіричного економічного аналізу.
2003 — Роберт Ф. Енгл (США) — за розробку методів аналізу часових рядів в економіці з волатильністю, що змінюється в часі; Клайв У. Дж. Грейджер (Англія) — за розробку методів аналізу часових рядів в економіці із загальними трендами (коінтеграція).
2004 — Едвард Прескотт (США), Фінн Кідланд (Норвегія) — за вивчення рушійних сил кон´юнктурних циклів і революційний внесок у розвиток економічної політики.