пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ

Загрузка...


Історія економічних учень

Лауреати Нобелівської премії з економіки


1969 — Ян Тінберген (Голландія) і Рагнар Фріш (Норвегія) — за розробку математичних методів аналізу економічних процесів.

  1970 — Пол Семюелсон (США) — за внесок у підвищення рівня наукового аналізу в економічних науках.

  1971 — Саймон Кузнець (США) — за емпіричні дослідження економічного росту.

  1972 — Джон Хікс (Англія) і Кеннет Ерроу (США) — за роботу з теорії загальної економічної рівноваги і економіки добробуту.

  1973 — Василь Леонтьєв (США) — за розробку методу затрати — випуск.

  1974 — Фрідріх фон Хайєк (ФРН) і Гуннар Мюрдаль (Швеція) — за роботи в галузі теорії грошей, кон´юнктурних коливань і аналізу взаємозалежних економічних, соціальних і структурних явищ.

  1975 — Тьяллінг Коопманс (США) і Леонід Канторович (СРСР) — за розробку теорії оптимального використання ресурсів.

  1976 — Мілтон Фрідмен (США) — за дослідження в галузі споживання, історії і теорії грошей.

  1977 — Бертіль Улін (Швеція) і Джеймс Мід (Англія) — за праці в галузі міжнародної торгівлі та руху капіталів.

  1978 — Герберт Саймон (США) — за дослідження процесів прийняття рішень в економічних організаціях.

  1979 — Артур Льюіс (Англія) і Теодор Шульц (США) — за роботи з економіки країн, що розвиваються.

  1980 — Лоуренс Клейн (США) — за дослідження економетричних коливань і економічної політики.

  1981 — Джеймс Тобін (США) — за аналіз фінансових ринків і їх вплив на прийняття рішень у витратах, зайнятості, виробництві, цінах.

  1982 — Джордж Стіглер (США) — за дослідження промислових структур, функціонування ринків, а також причин і наслідків державного регулювання.

  1983 — Жерар Дебре (Франція) — за введення нових методів аналізу в економічну теорію і праці з теорії загальної рівноваги.

  1984 — Річард Стоун (Англія) — за фундаментальний внесок у створення системи національних рахунків.

  1985 — Франко Модільяні (Італія) — за аналіз фінансових ринків і процесів заощадження.

  1986 — Джеймс Б´юккенен (США) — за розвиток основ теорії прийняття економічних і політичних рішень.

  1987 — Роберт Солоу (США) — за внесок в теорію економічного росту.

  1988 — Моріс Алле (Франція) — за внесок в теорію ринків і роботи з ефективного використання ресурсів.

  1989 — Трюгве Хаавельмо (Норвегія) — за прояснення ймовірних основ економетрики і аналіз одночасних економічних структур.

  1990 — Гаррі Марковіц (США), Мертон Міллер (США) і Уільям Шарп (США) — за роботи з теорії фінансової економіки.

  1991 — Рональд Коуз (Англія) — за роботи з проблем трансакційних витрат і прав власності.

  1992 — Гері Беккер (США) — за розширення сфери застосування мікроекономічного аналізу.

  1993 — Роберт Фогель (США) і Дуглас Норт (США) — за роботи з економічної історії.

  1994 — Джон Ф. Неш (США), Джон Ч. Харшані (США), Рейхард Зельтен (ФРН) — за внесок у розробку теорії ігор в їх прикладенні до економіки.

  1995 — Роберт Е. Лукас-молодший (США) — за розвиток і застосування раціональних очікувань і за вдосконалення на цій базі макроекономічного аналізу та поглиблення нашого розуміння економічної політики.

  1996 — Джеймс Мірліз (США) і Уільям Вікрі (Англія) — за фундаментальний внесок в економічну теорію стимулів в умовах асиметричної інформації.

  1997 — Роберт Мертон (США) і Мірон Шоулз (США) — за новий метод визначення вартості похідних.

  1998 — Амартья Сен (Індія) — за внесок в економічний аналіз добробуту населення.

  1999 — Роберт Манделл (США) — за цикл робіт з грошово-кредитної і фіскальної політики.

  2000 — Даніел Л. МакФадден — за розробку теорії та методів аналізу дискретного вибору; Джеймс Дж. Хекман — за розробку теорії та методів аналізу відібраних зразків.

  2001 — Джордж Ейкерлоф, Майкл Спенс, Джозеф Стігліц — за дослідження функціонування ринку в умовах «асиметричної інформації».

2002 — Даніель Канеман (США) — за впровадження висновків із психологічних досліджень в економічну науку; Верной Л. Сміт (США) — за впровадження лабораторного експерименту як засобу емпіричного економічного аналізу.

2003 — Роберт Ф. Енгл (США) — за розробку методів аналізу часо­вих рядів в економіці з волатильністю, що змінюється в часі; Клайв У. Дж. Грейджер (Англія) — за розробку методів аналізу часових рядів в економіці із загальними трендами (коінтеграція).

2004 — Едвард Прескотт (США), Фінн Кідланд (Норвегія) — за ви­вчення рушійних сил кон´юнктурних циклів і революційний внесок у розвиток економічної політики.



Повернутися до змісту | Завантажити
Інші книги по вашій темі:
Історія економічних учень
Економічна стратегія держави: теорія, методологія, практика
Історія економічних учень
Економічна історія
Історія економічної теорії
Історія економічних учень
Державне регулювання економіки
Економічна історія