Питання сучасного муніципального економічного розвитку нерозривно пов’язане із підвищенням їх інвестиційної привабливості як для міжрегіонального перерозподілу інвестиційних ресурсів, так і для залучення іноземних інвестицій.

Необхідною умовою покращання інвестиційної та економічної ситуації в Україні є подальша децентралізація державного управління, яка здатна підвищити демократичний потенціал суспільства, сприяти підвищенню управлінської компетенції регіональних та місцевих органів влади. На жаль, сучасна практика формування інвестиційних програм регіонального рівня є надто недосконалою. У переважній більшості обласні інвестиційні програми є простим зведенням зібраних з районів проектів збільшення виробництва певних підприємств, в яких економічне обґрунтування вкрай недосконале. Якщо брати до уваги місцевий рівень економічного розвитку, то можливостей сільських, селищних та міських у малих містах органів місцевого самоврядування (ОМС) недостатньо для кваліфікованого моніторингу та управління не тільки інвестиційними процесами, але й економічним розвитком в цілому. В штатному розкладі сільських та селищних ОМС часто немає навіть посади економіста, що, як правило, пояснюється обмеженістю бюджетного фінансування. Навіть за наявності відповідних штатних одиниць в ОМС вищого рівня перевантаженість великою кількістю поточних проблем не дає фахівцям можливості реального впливу на інвестиційні процеси.

За законодавством України структури державної та регіональної влади не мають права втручатись у господарську діяльність підприємств і впливати на неї. Закономірно, що в період розбудови соціальної ринкової економіки інструменти прямого, адміністративного впливу місцевих та регіональних органів влади на діяльність господарюючих суб’єктів стають неприйнятними. Основним їх завданням є опанування економічними методами управління. Це завдання є особливо складним з огляду на недостатній рівень професійної підготовленості фахівців, яким в переважній більшості бракує економічних знань та розуміння специфіки функціонування соціальної ринкової економіки.

Кваліфіковане управління регіональним розвитком потребує фахівців з навичками аналітичної роботи, здатних вивчати ринок та можливі ризики підприємницької діяльності, використовувати системний підхід у вирішенні завдань управління чи супроводу інвестиційних проектів. Представники місцевої влади чи фахівці, уповноважені здійснювати безпосередній контакт з інвестором, повинні не тільки досконало володіти інформацією щодо місцевого економічного розвитку, його стратегічних напрямів та перспектив, але враховувати професійну, ментальну, національну специфіку кожного потенційного інвестора. З іншого боку, успішна робота представників влади з інвесторами є запорукою формування сприятливого інвестиційного клімату регіону, чинником залучення додаткових інвестиційних ресурсів у його розвиток. Саме представники місцевої влади здатні надати потенційному інвесторові необхідну підтримку.

Перелік заходів, здатних реально сприяти інвестиційним процесам на місцевому та регіональному рівнях і таких, що залежать від управлінських структур, включає першочергово інформаційну підтримку. Потенційний інвестор повинен отримати необхідну для прийняття його рішення інформацію саме в тій формі і через ті канали, які для нього є найбільш прийнятними. Від представників місцевої влади залежить ступінь поширення інформації про відповідний регіон, зокрема його конкурентні переваги, особливості тощо. Важливе значення в цьому відношенні має й лобіювання інтересів регіону на всіх управлінських рівнях.

У разі прийняття інвестором рішення про початок підприємницької діяльності в регіоні він буде потребувати конкретних заходів підтримки з боку місцевої влади. Вони можуть проявлятись в особистих контактах керівників регіону з інвесторами, узгодженні позицій щодо суті та значення певних інвестиційних проектів. Зазначені проблеми актуалізують необхідність кваліфікованого добору персоналу з відповідною освітою та підготовкою.

Зростання обсягів залучених інвестицій відіграє подвійну роль для регіонів. По-перше, це за кількістю залучених інвестицій можна зробити висновок про дієвість відповідної регіональної чи місцевої влади, тим самим оцінити її ефективності. По-друге, інвестиції самі по собі виступають інструментом та рушійною силою економічного розвитку відповідної території, тобто дозволяють отримувати той соціальний ефект, про який йшлося раніше. З метою стимулювання економічного розвитку територій та прискорення в них інвестиційних процесів на регіональному та місцевому владних рівнях повинна здійснюватись цілеспрямована стратегія формування іміджу регіону як привабливого місця вкладення інвестицій, в числі яких: формування бази даних для потреб широкого кола інвесторів щодо економічного і правового середовища, інвестиційного потенціалу та конкурентних переваг території; запровадження і постійна підтримка дії ефективних каналів поширення інформації щодо потреб та можливостей території, в тому числі рекламного характеру; активна участь і посередництво в налагодженні ділових контактів між представниками місцевих бізнесових кіл та потенційними інвесторами; адміністративний та консультативний супровід інвестиційних проектів.

Мета та завдання регіональної влади в інвестиційному процесі можуть бути представлені у вигляді функціональної моделі на рисунку 1.

Рисунок 1. Функціональна модель регіонального інвестиційного процесу
Функції регіональної влади зі створення сприятливого інвестиційного клімату:
1 — вивчення потреб та ресурсів громади; 2 — інформаційна кампанія; 3 — підтримка бізнесу.

Кращий досвід

Стале розширення споживчого ринку міста є джерелом бурхливого розвитку підприємництва. В цьому напрямку місцева влада м. Бердянська вірно усвідомила свою головну роль — забезпечення для місцевих виробників максимального споживчого ринку, як внутрішнього, так і зовнішнього:

Важливою умовою успішності інвестиційних процесів регіону є реалізація комплексної стратегії його соціально-економічного розвитку, яка передбачає взаємопов’язану систему заходів. Основними з них є: стратегічне планування соціально-економічного розвитку регіону; налагодження міжсекторної співпраці “влада — громада”, “влада — бізнес” на засадах відкритості та прозорості ухвалення та реалізації управлінських рішень; реалізація регіональної інформаційної політики, спрямованої на формування сприятливого інвестиційного іміджу регіону; підготовка фахівців з місцевого та регіонального економічного розвитку шляхом державного замовлення їх підготовки у вищих навчальних закладах.

Висновки

Інвестиційні процеси в світі активізуються, посилюється конкуренція як за вигідні місця вкладання капіталу, так і за залучення ефективного інвестора. Україна на сьогоднішній день виступає в якості реципієнта інвестиційних вкладень, що актуалізує посилення інвестиційної привабливості.

Основними факторами конкурентоспроможності націй за теорією М. Портера є: факторні умови; умови попиту; стан обслуговуючих та близьких галузей; стратегія конкуренції.

Існує три основні умови здійснення закордонних інвестицій: конкурентні переваги від створення власного виробництва за кордоном повинні бути вищими за витрати на його розширення у своїй країні; країна, в якій буде здійснена інвестиція, повинна бути приваблива за своїми географічними характеристиками; реалізація попередніх двох переваг повинна бути для зовнішнього інвестора вигіднішою, ніж для місцевих підприємств.

Інвестиційна привабливість — це сукупність об’єктивних і суб’єктивних умов, що сприяють або перешкоджають процесу інвестування національної економіки на макро-, мезо- і мікрорівнях.

Інвестиційний клімат — це сукупність політичних, правових, економічних, організаційних і соціальних умов, що визначають привабливість і доцільність інвестування економіки країни, регіону. Стан інвестиційного клімату виражається для інвестора в очікуваному прибутку, а для країни, що приймає, — у реально отриманих закордонних інвестиційних ресурсах. Численні опитування суб’єктів інвестиційного процесу в Україні, здійснювані українськими і міжнародними дослідницькими, консультативними та бізнесовими структурами, засвідчують, що основними факторами, які погіршують інвестиційний клімат в Україні є нестабільність і величезний обсяг державного регулювання, сильний податковий тиск, бюрократизм і корупція в місцевих та центральних органах влади.

Реальне сприяння розвитку підприємництва в Україні передбачає формування зрозумілих та економічно виправданих передумов і правил підприємницької активності. На рівні місцевих органів влади можуть вирішуватись такі питання: проведення інформаційно-рекламної кампанії для створення іміджу регіону як привабливого місця вкладення інвестицій; надання широкому колу інвесторів достатнього обсягу інформації про інвестиційні можливості, економічне і правове середовище; надання іноземним інвесторам інформації з питань проведення адміністративних дій, необхідних для здійснення інвестицій.