Однією з передумов стабільного економічного розвитку країни та її регіонів є формування та підтримка сприятливого інвестиційного іміджу в уяві потенційних інвесторів. В Україні можна розглядати два підходи щодо першочергової необхідності залучення іноземних інвестицій. Існуюча сьогодні нестача внутрішніх інвестиційних ресурсів, обумовлена, по-перше, тривалим періодом спаду вітчизняного виробництва, а відтак недостатністю ресурсів підприємств для оновлення та модернізації основних фондів. По-друге, різким падінням рівня доходів переважної більшості населення України і, як результат, недостатністю заощаджень домогосподарств для здійснення прямих та портфельних інвестицій. По-третє, недостатньою є капіталізація української банківської системи, що обмежує можливості здійснення масштабних інвестиційних проектів.

Але з іншого боку участь іноземного капіталу в процесах економічного реформування в Україні була незначною, порівняно із східноєвропейськими країнами. В період від 1995 до 01.01.2006 рр. загальний обсяг прямих іноземних інвестицій в економіку України склав 16,7 млрд. дол. США, тоді як реальна потреба за оцінками фахівців складає 40 млрд. дол. США [13, с. 143]. В той же час, за деякими даними [8, с. 85], обсяг заощаджень населення, складає 18 млрд. дол. США. Оскільки цифри цілком порівнювані, можна припустити, що активність державної політики з залучення внутрішніх інвестицій та реабілітації тіньового капіталу повинна бути значно результативнішою.

За оцінками як внутрішніх, так і іноземних економічних суб’єктів, інвестиційний клімат в Україні залишається несприятливим. Серед причин, що обумовлюють несприятливий інвестиційний клімат в Україні, а відтак стримують економічний розвиток, численні вітчизняні та зарубіжні дослідження відзначають нестабільність українського законодавства, зарегульованість більшості ринків, нерозвиненість ринкової інфраструктури, зокрема фондового ринку, сильний податковий тиск, бюрократизм і корупцію в місцевих і центральних органах влади.

Реалістичний підхід до оцінки потенціалу економічного розвитку України засвідчує наявність конкурентних переваг країни та її регіонів, що є дійсним фактором підвищення її інвестиційної привабливості як для внутрішнього, так і для зовнішнього інвестора. Найбільш вагомими перевагами з позиції сучасного та потенційного стану розвитку країни можна вважати наступні (табл. 3.2).

Таблиця 3.2.

Фактори інвестиційної привабливості України

Нове для постсоціалістичних країн явище, яке стає все більш впливовим аспектом інвестиційного процесу, — це регіональна конкуренція. Столичний регіон традиційно концентрує основну частину інвестицій, в тому числі і прямих іноземних. Для залучення інвестицій в регіони України важливу роль має відіграти політика сприяння на регіональному рівні, що означає наявність політичної волі та здійснення реальних заходів представниками місцевих органів влади щодо підтримки і лобіювання інтересів інвестора, місцеві переваги в інфраструктурному забезпеченні інвестиційних процесів — фінансовому, технічному, інформаційному тощо. В такому контексті зростає актуальність оцінки регіонального стимулювання бізнесу, що в першу чергу цікавить інвесторів.

Інвестиційна привабливість регіонів України найчастіше оцінюється за переліком узагальнених показників: рівень загальноекономічного розвитку регіону (35%), рівень розвитку інвестиційної інфраструктури регіону (15%), демографічна характеристика регіону (15%), рівень розвитку ринкових відносин і комерційної інфраструктури регіону (25%), рівень криміногенних, екологічних та інших ризиків (10%). В такий спосіб здійснюється аналіз певних конкурентних переваг регіону щодо сучасної соціально-економічної ситуації, і на цій основі робляться припущення про привабливість їх для інвесторів. Тенденції періоду економічного зростання в Україні посилюють дію деяких принципових чинників. Так, після закінчення періоду первісного нагромадження капіталу, завершення етапу масової приватизації, створення потужних фінансово-промислових груп — основних учасників масштабних інвестиційних процесів — на порядок денний виходять класичні питання щодо розміщення економічних об’єктів та завоювання ринків. З такої точки зору очевиднішою стає направленість інвестиційних зусиль на максимізацію прибутків економічних суб’єктів, яка можлива за умови місткого та стабільного споживчого ринку. Численні опитування іноземних інвесторів, які вже працюють в Україні упродовж кількох років, доводять їх підвищений інтерес саме до можливості просувати виготовлену продукцію на українському ринку.