Електронна бібліотекапідручники


Історія економічних учень

6.2. Ідеї марксизму в роботах українських економістів


Основні праці М. Зібера: "Основи політичної економії" (1873), "Життя і праці Д. Рікардо" (1874), "Девід Рікардо і Карл Маркс в їх суспільно-економічних дослідженнях" (1885) та інші. Цінною є складена М. Зібером програма проведення статистичних досліджень, опублікована в 1875 р. під назвою "Досвід програми для збору статистико-економічних відомостей"; вона вважалася тоді однією з кращих і була використана земськими статистиками Чернігівщини, які, до речі, своїми дослідженнями збагатили статистичну науку. Зібер адресував свої статистико-методичні праці дослідникам не тільки селянського життя, а й міського населення, зокрема робітництва ("Матеріали для спостереження (вивчення) над суспільно-економічним життям міста").

Погляди і позиція щодо основних категорій       

Праця М. Зібера "Девід Рікардо і Карл Маркс в їх суспільно-економічних дослідженнях" за своїм задумом і глибиною посідає помітне місце у світовій економічній літературі. Своє дослідження М. Зібер починає з розгляду вартості та її елементів, маючи на увазі передусім економістів англійської школи (А. Сміт, Д. Рікардо, Дж. Мілль, Мак-Кулох). При всій повазі до економістів класичної школи, М. Зібер мав свій погляд на питання вартості й капіталу і всіляко його відстоював. Дослідник зауважив, що економісти нерідко різні явища розглядали без урахування їх відмінних якісних характеристик, і це призводило до вульгаризації у відображенні господарської діяльності. В останній вчений вимагав чітко розрізняти приватне і суспільне господарство. На думку Зібера, метод економічної науки має бути науковим, що вимагає дотримання відповідних правил і принципів. На основі проведеного аналізу різних поглядів на вартість вчений дійшов висновку, що "спеціально корисна праця є єдиним елементом споживної цінності, так само, як відділена від своїх спеціальностей загальнолюдська праця є єдиним елементом вартості й мінової вартості".

Отже, М. Зібер став на позицію трудової теорії вартості.

Регулятором економічних процесів і явищ М. Зібер вважав працю.

"Якщо дивитися на суспільну економію з висоти пташиного польоту, — писав дослідник, — то не можна не переконатися, що регулятором мінових пропорцій може служити лише одна праця, втілена у продукті". Наведені слова свідчать про те, що М. Зібер досить категорично висловився на користь трудової теорії вартості, з позицій якої критично оцінював теорію витрат виробництва, попиту і пропозиції тощо. Здається, вже під впливом К. Маркса він дещо недооцінював розгляд споживної вартості в системі економічного аналізу. "Відводити споживній вартості або просто корисності речей у відношенні до потреб таке почесне місце,— писав М. Зібер, — є справою вкрай не науковою і тому такою, що не веде до пізнання дійсних законів обміну".

Спираючись головним чином на матеріал першого тому "Капіталу", М. Зібер виклав його основні проблеми, а саме: теорію вартості та грошей, поняття про капітал, про виникнення і збереження капіталу, про причини прибутку з капіталу і вартість робочої сили, постійний та змінний капітал, про просту і складну суспільну кооперацію, машини і крупну промисловість, теорію нагромадження капіталу та капіталістичний закон народонаселення. Згідно з твердженням М. Зібера, К. Маркс здійснив визначення тих економічних понять, які школою А. Сміта — Д. Рікардо були доведені до рівня теоретичної ясності та конкретизації. Проблеми вартості, грошей, капіталу і т.ін. український учений поставив, так би мовити, на відповідне місце, яке ніколи не влаштовувало доктринерських марксологів.

М. Зібер урахував складність сприйняття марксової теорії недостатньо підготовленими читачами. Через те вчений робив спеціальні відступи від тексту, пояснюючи в них аргументації автора "Капіталу". Тому й не викликав здивування той відомий факт, що багато прихильників марксизму знайомились з його економічним ученням на основі названого дослідження М. Зібера, а не завдяки читанню "Капіталу".

До "Капіталу" М. Зібер у цілому поставився позитивно, виділивши вузлові економічні проблеми і так докладно їх виклавши, що важко буває розрізнити авторство. Саме через те дослідження М. Зібера можна було використати для пізнання економічної теорії К. Маркса. Воно створює певні труднощі при установленні текстів, написаних М. Зібером, манера викладу якого не завжди сприяє виявленню спільностей і відмінностей у підходах до господарських явищ. У цьому полягала сила і слабкість зіберовського тлумачення "Капіталу", яке високо оцінив сам Маркс.

К. Маркс визнав в особі М. Зібера вченого європейського масштабу, що є, звичайно, компліментом усій українській економічній науці. Зробивши наголос на методі дослідника, він тим самим підтвердив, що мета М. Зібера зовсім не зводилась до коментування і популяризації "Капіталу". Завдання вченого полягало в доведенні еволюції, конкретизації та поглибленні трудової теорії, підвалини якої заклали представники наукової школи Сміта — Рікардо.

Слід відзначити значне дослідження М. Зібера щодо проблеми закономірностей розвитку світової економіки — "Нариси первісної економічної культури"(1881). Нагадавши про те, що останнім часом у вивченні різних сторін життя первісних народів досягнуто великих успіхів, учений підкреслив: "Общинні форми господарства в їх різних стадіях становлять універсальні форми економічної діяльності на різних щаблях розвитку". М. Зібер спростував концепцію російської моделі общинного соціалізму, проти якої виступали українські та європейські вчені. У цьому зв´язку досить згадати видатного українського економіста І. Вернадського (старшого сучасника М. Зібера), котрий почав свої наукові дослідження в період народницького месіанства, що виникло, спираючись на факт існування общин у Росії та їх відсутності в Україні.

"Нариси..." М. Зібера є не тільки економічним дослідженням, вони дають широкий культурний спектр, що охоплює поступову зміну господарського побуту народів, серед яких окреме місце посідають і українці. "Малороси (тобто українці. —Авт.) вважають єдиним джерелом багатства землеробську працю... Працю народ вважав всезагальним справедливим способом для набуття права власності. Він не визнає, наприклад, права на ліс недоторканим, тому що на ліс не використано людської праці, внаслідок чого і порубку чужого, особливо казенного лісу, народ не вважав крадіжкою в повному розумінні цього слова, тим часом як бортняне дерево вважається недоторканим, тому що на нього вкладено працю".

М. Зібер відзначив в історії українського народу надзвичайно цікаву рису — зв´язок економічних прав особистості з характером праці, розподілом праці, господарськими обов´язками в сім´ї. "Те, що господиня сама зробить, — відзначає вчений, — вона може подарувати або продати кому-небудь, і гроші, отримані від продажу, використати на шати своїм дочкам, купуючи намиста, сережки, каблучки, хустки, пояси та інше". Що стосується чоловіка, то він повинен всю свою сім´ю "годувати", "обувати", "споряджати верхній одяг", наприклад, свитку, шапку, кожух, кожушанку і пояс. Крім батька і матері відповідні права та обов´язки, що визначалися працею, мали інші члени сім´ї.

Уявлення українців про працю і власність М. Зібер порівнював із ставленням до цих явищ інших народів. На цій підставі він зробив висновок, що "універсальність того способу бачення гідна всякого подиву".

Стверджуючи загальні тенденції капіталістичної природи в економічному розвитку Росії, М. Зібер визначив її національні форми і особливості нагромадження капіталу. Наприклад, казнокрадство він зарахував до таких джерел зростання капіталу, що його можна було назвати виключно російською "спеціальністю". Свої докази дослідник ілюструє багатьма фактами, які свідчили про російську економічну відсталість, зумовлену зокрема збереженням суспільно-економічної та правової опори деспотизму. "Община та артіль,— писав він,— забезпечують існування народу і запобігають утворенню пролетаріату на певному рівні свого розвитку, але вони ж моляться, як можуть, самодержавному правителю і тим фатально і безповоротно роблять його тираном над собою". Протидіяти негативним наслідкам капіталізму потрібно, але про повну його ліквідацію, поки він сам не вичерпає себе, не можна й думати, бо то все одно, що самого себе підняти за волосся. Таким був висновок М. Зібера з приводу розвитку капіталізму в етнічній Росії, утворенню якого мала перешкодити община, що давно перестала існувати в рідному краї вченого — захисника економічної і політичної свободи народів. Недарма дослідник згадував підприємництво і свободолюбство козаків, котрі захищали волю з надзвичайною енергією і котрих саме за це паплюжив московський уряд.

Видатний економіст торкався різних тем, заглянувши у процеси економічного розвитку багатьох країн світу. Це община і держава в Нідерландській Індії, общинно-земельні відносини в середньовічному Ельзасі, історія Швейцарської альменди, доля общинного володіння в Швейцарії, аграрне питання в Ірландії, стан землеробства в Англії та інші. Насичені багатим фактологічним матеріалом, виконані на базі тогочасних досягнень економічної теорії та історії ці дослідження М. Зібера не втратили пізнавального і джерелознавчого значення і досі.

Наявні факти засвідчують помітний вплив М. Зібера на розвиток української економічної думки, персоніфікованої такими видатними особистостями, як І. Франко, С. Подолинський, М. Драгоманов, О. Терлецький та інші. Позитивно оцінював наукову творчість дослідника М. Туган-Барановський. Творчість ученого мала широкий міжнародний резонанс. Особливо плідним був вплив Зібера на російську економічну думку, яка шукала теоретичної опори в подоланні народницької ідеології.

Таким чином, М. Зібер залишався вірним класичній школі Сміта — Рікардо, на продовження традицій якої претендував К. Маркс та його прихильники. Не будучи послідовником марксизму в цілому, М. Зібер все ж чимало зусиль віддав засвоєнню та пропаганді його економічних доктрин. Його творчість була чи не останнім намаганням захистити, відстояти трудову теорію вартості в політичній економії на основі наукової аргументації.



Повернутися до змісту | Завантажити
Інші книги по вашій темі:
Історія економічних учень
Економічна стратегія держави: теорія, методологія, практика
Історія економічних учень
Економічна історія
Історія економічної теорії
Історія економічних учень
Державне регулювання економіки
Економічна історія