Формальне визначення необхідного і достатнього набору лімітів дозволить ефективно обмежити ризик без значного зниження гнучкості фінансової політики.

Формування системи лімітів і нормативів банку має на увазі організацію такого комплексу заходів (табл. 26):

•оптимізацію складу показників, що дозволяють ефективно відслідковувати рівень прийнятих банком ризиків з основних позицій;

• установлення кількісних параметрів цих показників;

• створення всеосяжної системи контролю, що включає попе­редній, поточний і наступний контроль за параметрами ризиків.

Схема перетворення інформації при формуванні системи лімі­тів і нормативів, контролю за ризиками.

Вхідна інформація:

• реструктурований баланс;

• GAP-звіти;

• баланси зовнішніх контрагентів;

• інша всебічна інформація.

Таблиця 26. Кількісні характеристики основних типів ризиків

Процес перетворення:

 • розрахунок фінансово-економічних показників; 

• розрахунок лімітів і нормативів;

     • порівняння параметрів відкритих позицій із затвердженими лімітами і нормативами на всі типи ризиків.  

Вихідна інформація:

• пропозиції щодо лімітів і нормативів, подані до затвердження;

 • звіти про дотримання лімітів і нормативів на всі типи ризиків.

Загальні принципи формування контролю лімітів і норма­тивів. Процес ефективного використання системи лімітів і нор­мативів для управління ризиками містить у собі такі етапи.

1. Комплектації. На цьому етапі банк оцінює можливість ви­никнення всієї сукупності ризиків незалежно від того, чи змо­жуть вони впливати на економічний стан банку. Даний етап є інформаційно-аналітичним етапом, що формує систему лімітів і нормативів банку.

2. Ідентифікації. На цьому етапі банк встановлює параметри можливого ризику і класифікує їх щодо системи лімітів і нормативів.

3. Перевірку. На цьому етапі банк вирішує питання про до­цільність здійснення передбачуваного напряму діяльності чи проведення окремої операції за наявності інформації про вже іден­тифіковані ризики і встановлені на них ліміти. Банк може відмо­витися від кожного з передбачених напрямів чи окремої операції у тому випадку, якщо з якихось причин даний напрям чи опера­ція призведе до порушення встановлених лімітів банку, норма­тивних вимог НБУ. На цьому етапі банк не приймає унікальні (несистемні) ризики, але не відмовляється від системних.

4. Якісний і кількісний аналіз. Визначення рівня і ступеня впливу прийнятих ризиків з урахуванням дотримання встанов­лених лімітів.

5. Планування реагування. Планування дій у тому випадку, коли ризики виявляться реалізованими і зможуть призвести до порушення встановлених лімітів.

6. Реагування. Виникає при реалізації ризиків і можливому порушенні встановлених лімітів; банк визначає напрям своєї діяльності за заздалегідь наміченим планом.

7. Перспективний аналіз. Проведення комплексного аналізу минулого досвіду з керування ризиками за допомогою встанов­лення додаткових лімітів і обмежень для подальшої роботи.

Кожен етап супроводжується збором і обміном інформації. Від часу збору і порядку обміну інформації залежить ступінь реагу­вання банку на виявлення, ідентифікацію ризиків та їх контроль.

Побудова системи моніторингу. У системі лімітів і нормативів значна роль повинна бути відведена побудові ефективної систе­ми моніторингу. За допомогою моніторингу здійснюється опера­тивний, поточний і плановий контроль діяльності банку.

Таким чином, моніторинг — це система постійного спостережен­ня за всіма контрольованими лімітами і нормативами, визначення розмірів і причин відхилення фактичних показників від норма­тивних, причин цих відхилень і прийняття управлінських рішень.

Основні принципи побудови системи моніторингу:

• своєчасність виявлення порушень;

• простота побудови системи;

• гнучкість системи;

• економічна ефективність;                      

• сильне контрольне середовище;

• відповідний процес визначення та розрахунку ризиків відпо­відно до політики процедур і методологій;

• відповідна структура звітності;                                                

• відповідні інформаційні системи.                                                 
Створення алгоритму моніторингу обліку відхилень.

1. Відхилення фактичних показників від запланованих по­діляються на: сприятливі, несприятливі. Несприятливі поділя­ються на: припустимі, критичні.

2. Система повинна дозволяти розрахунок в автоматичному режимі зазначених відхилень (в абсолютному чи відносному вираженні).

3. Виявлення основних причин виникнення відхилень.

4. Прийняття управлінських рішень.