Електронна бібліотекапідручники


Банківський менеджмент

7.7. Міжбанківські кореспондентські відносини


З початку 90-х років у результаті глобальних змін в економічному і політичному розвитку України на фінансовому ринку стали з´являтися комерційні банки. Специфіку розвитку українських банків визначили такі фактори як: перехід від командно-адміністративного керування господарською діяльністю держави і приватизація великої кількості підприємств, лібералізація зовнішньої торгівлі, а також ряд інших змін макро- і мікроекономічного характеру, що відбувалися на фоні гіперінфляції, правової невпорядкованості і зниження рівня виробництва в реальному секторі економіки.

За останні роки українська банківська система помітно модернізувалася і нині має досить високі оцінки з боку найбільших світових фінансових інститутів порівняно з загальнокраїновою оцінкою України. В даний час багато банків надають широкий спектр послуг на світовому рівні, із застосуванням уніфікованих стандартів. Крім того, банки, що досягли високих рейтингових оцінок, завдяки успішному проведенню фінансової діяльності роблять усе можливе, щоб розширити спектр наданих послуг, невід´ємною умовою чого є поліпшення якості обслуговування, зниження тарифів та ін.

У зв´язку з активізацією і поглибленням економічних реформ в Україні, розвитком банківської інфраструктури і розширенням міжнародних зовнішньоторговельних зв´язків, усе більша кількість банків використовує у своїй діяльності міжнародні розрахунки. Необхідно помітити, що у зв´язку з інтеграцією України у світове співтовариство, необхідність у проведенні міжнародних розрахунків помітно зросла. З метою забезпечення плідного обміну товарами і послугами між Україною й іншими країнами, комерційним банкам необхідно забезпечити здійснення міжнародних розрахунків на загальноприйнятому світовому рівні, для цього, крім значного розвитку сучасних засобів комунікації, використовуваних у банківській системі, необхідно приділяти належну увагу розвиткові кореспондентських відносин, що впливають на здійснення міжнародних розрахунків.

Міжбанківські кореспондентські відносини містять у собі сукупність усіх можливих форм співробітництва між банками. Банки по-різному взаємодіють один з одним. Вони є конкурентами, змагаючись у справі залучення клієнтів, діловими партнерами, наприклад надаючи кредити один одному. Нарешті банки можуть бути кореспондентами, тобто одночасно (міняючись ролями) виступати як клієнти відносно один одного. Кореспондентські відносини з часом розвиваються від порівняно простої вихідної бази до комплексного співробітництва.

Для своєчасного і раціонального здійснення міжнародних розрахунків банки звичайно підтримують у закордонних банках необхідні валютні позиції в різних валютах відповідно до структури й термінів майбутніх платежів і проводять політику диверсифікованості своїх валютних резервів.

Необхідність у кореспондентських відносинах виникає в тих випадках, коли банк не може зробити якісь послуги своїм клієнтам або коли інший банк зробить це краще, швидше і дешевше. З урахуванням цього і варто підходити до вибору банків-кореспондентів, яких необов´язково має бути багато, головне — щоб за характером діяльності вони виконували операції, у проведенні яких зацікавлений банк і його клієнти. Як правило, банки встановлюють кореспондентські стосунки з банківськими установами в тих країнах, де бізнес їхніх клієнтів має найбільший оборот, що обумовлює необхідність відкриття відповідних рахунків.

Перш ніж почати роботу зі встановлення кореспондентських відносин, потрібно визначити, який банк і в якій країні потрібний. Справа в тому, що в різних країнах є розбіжності в характері банківських систем. Так, у Західній Європі переважають універсальні банки, що виконують широке коло банківських операцій. У США і Японії напроти, більше спеціалізованих і інвестиційних банків, що зосередили свою діяльність на проведенні окремих видів операцій. Надійність банків підтверджується міжнародними рейтинговими агентствами. Інформацію про привласнені рейтинги можна одержати з банківського альманаху, а також з матеріалів, що публікують рейтингові агентства в Інтернеті.

Із введенням європейської валюти — євро банки значно скорочують кореспондентську мережу у валютах країн Євросоюзу, у зв´язку з тим, що для повноцінного проведення розрахунків і одержання повного комплексу послуг, досить мати 2—3 рахунка в євро у провідних європейських банках. Таке скорочення банків-кореспондентів дозволяє скоротити витрати банку (наприклад на підтримку кореспондентського рахунка).

Рахунки, що відкриваються, бувають двох типів. Рахунок типу «Ностро» — рахунок, який відкриває банк в інших банках і є при цьому його ж клієнтом. Рахунок типу «Лоро» — рахунок, який банк відкриває іншим банкам.

Установлення кореспондентських відносин звичайно супроводжується обміном умовами і порядком здійснення розрахунків (у тому числі ставками комісійної винагороди). Також необхідною умовою є обмін SWIFT телексними ключами.

Відповідно до діючого законодавства, при відкритті рахунків типу «Лоро» в уповноважених банках України, банкам необхідно надавати нотаріально завірені копію статуту і копію ліцензії, відповідно до якої банк може здійснювати банківські операції, а також крім вищевказаних документів необхідно додавати нотаріально завірені картки із зразками підписів уповноважених осіб, останній річний звіт, баланс на останню звітну дату і список банків-кореспондентів. У разі відкриття рахунків типу «Лоро» в уповноважених банках України банками — нерезидентами СНД і Балтії, вони повинні надавати аналогічний пакет документів, з тією лише різницею, що документи мають бути легалізовані.

Легалізація — надання юридичної чинності документам, що були видані на території іноземної держави. Ці документи мають бути нотаріально завірені за місцем їх видачі, перекладені на українську мову і легалізовані в консульській установі України, якщо міжнародними договорами, в яких бере участь Україна, не передбачено інше. Зазначені документи можуть бути також засвідчені в посольстві відповідної держави в Україні і легалізовані в МЗС України.

Кореспондентські відносини, як правило, оформляються міжбанківськими угодами у формі обопільних умов, на додаток до яких і надається пакет вищевказаних документів. Така практика широко застосовується на території СНД і Балтії.

Щодо відкриття рахунків у банківських установах інших країн, як правило, потрібно аналогічний пакет документів. Іноді банки запитують додаткову інформацію, що підтверджує правовий статус банку (наприклад, реєстраційне свідчення банку в податкових органах), а також інформацію, що дозволяє проаналізувати фінансовий стан банку в динаміку (наприклад, баланси на звітні дати щомісячно або щоквартально, звіти про виконання економічних нормативів, аудиторський висновок та інше за певний період).

Банківська практика показує доцільність щомісячного обміну фінансовою звітністю (балансами, звітами про виконання економічних нормативів). Кваліфікований аналіз вищевказаної звітності дає можливість правильно оцінити фінансовий стан банків-кореспондентів, а також ступінь ризику, що може виникнути при проведенні операцій.

У міжбанківських кореспондентських відносинах розрізняють три види ризиків: ризик країни, ризик фінансової надійності банку і ризик виду операції. Ризик країни пов´язаний з її політичною структурою, наявністю в неї валютних резервів, ступенем конвертованості валюти. Існує класифікація країн на основі оцінки їх за різними критеріями. З обліком цього встановлюються ліміти за країнами і видами операцій.

Міжбанківські кореспондентські відносини є одним із засобів інтеграції банківських систем різних країн. Якщо представити мережу кореспондентських рахунків банків усіх країн за кордоном, то вийде картина тісного взаємного переплетення операцій. Більш високим ступенем інтеграції є організація самостійних банків або філій банків за кордоном. Найчастіше цьому передує відкриття представництв банків в інших країнах.


Повернутися до змісту | Завантажити
Інші книги по вашій темі:
Банківський менеджмент
Менеджмент гостиниц и ресторанов
ПОДАТКОВИЙ МЕНЕДЖМЕНТ
Менеджмент якості
Маркетинг
Організація праці менеджера
Основи менеджменту
Культура ділового спілкування менеджера