Технологічні моделі роботи банків у системі електронних розрахунків визначаються операційним днем банку й існуючими каналами зв´язку. Різниця між технологіями обумовлюється моделями операційного дня банку, що залежать від організації керування фінансовими потоками в банку, а також різним рівнем забезпеченості банків і філій апаратурою зв´язку, електронною поштою і програмним забезпеченням, різним обсягом виконуваних розрахунків.

«Інструкція про міжбанківські розрахунки в Україні», затверджена постановою правління НБУ від 27.12.99 р. № 621 передбачає сім моделей обслуговування консолідованого кореспондентського рахунка комерційного банку (філії) та інформаційну модель (модель 0), що враховують специфіку роботи і потреби банків у системі електронних платежів. У моделях 1, 4, 5, 6, 7 головний банк керує розподілом спільного залишку на коррахунку за допомогою механізму лімітів. Філія може виконувати платежі в рамках значення свого субкоррахунка, до якого додана величина ліміту, але не більше ніж у рамках значення коррахунка свого головного банку. Варіанти розподілу лімітів:

1) заборона роботи філій до приходу інформації з головного банку про встановлення лімітів на даний банківський день;

2) встановлення значення ліміту, рівного нулю — обмеження платоспроможності філії мінімальним із значень його технічного коррахунка і коррахунка головного банку;

3) перенесення значення ліміту, який дана філія мала за станом на кінець попереднього дня, на даний банківський день;

4) дозвіл роботи в межах значення коррахунка головного банку;

5) обмеження суми початкових платежів філії без обліку його надходжень;

Зміну лімітів можна виконувати протягом дня неодноразово.

У системі електронних міжбанківських розрахунків Національного банку України використовуються два підходи до рівня контролю головним банком роботи своїх філій у СЕП:

1. Повний контроль усіх платежів

Реалізується за допомогою внутрішньобанкової платіжної системи (ВПС), що здійснює транспортування всіх платежів філій у головний банк (моделі 2, 3 і 5 обслуговування консолідованого кореспондентського рахунка). У головному банку є можливість перегляду повного змісту платіжних документів і їхнього дозволу/відхилення.

Філії доставляють свої платіжні документи у свій головний банк за допомогою ВПС головного банку. Головний банк здійснює групування документів, що надійшли до нього від філій (на міжфілійні та інші). Платежі між філіями головного банку виконуються за допомогою ВПС і не розглядаються СЕП. Документи, одержувачами яких є інші банки, оформляються головним банком у вигляді файлів початкових платежів і відправляються в СЕП через програмний комплекс НБУ головного банку. Аналогічно усі платежі, спрямовані від інших банків на головний банк і його філії, доставляються СЕП у головний банк у вигляді файлів відповідних платежів. Угруповання документів за філіями-одержувачами і транспортування їх у філії-одержувачі здійснюється засобами ВПС головного банку.

СЕП приймає пакети початкових платіжних документів тільки від головного банку. Ці пакети містять платіжні документи як головного банку, так і його філій. Аналогічно СЕП відправляє пакети відповідних платіжних документів тільки на головний банк. У пакетах містяться відповідні платежі як на головний банк, так і на філії.

Усі звітні документи, надані системою електронних платежів, формуються тільки для головного банку і включають інформацію з усіх платежів, проведених ним та його філіями через СЕП.

2. Обмеження загальних обсягів початкових платежів, без конкретного санкціонування окремих платежів

Як показав досвід роботи СЕП, у комерційних банків є потреба надати відносну самостійність своїм філіям щодо виконання дрібних (або з малим ступенем ризику) платіжних операцій, залишаючи при цьому ряд початкових платіжних операцій певного типу під своїм повним контролем. У той же час далеко не всі банки мають можливість створення внутрішньобанківської платіжної системи з відповідним рівнем реалізації інформаційної моделі, мережі телекомунікацій, захисту інформації (створення такої системи — тривалий процес, що вимагає великих капіталовкладень).

Для надання головному банку більшого спектра можливостей керування філією з відносно невеликими витратами, застосовується удосконалена редакція моделі 7 єдиного коррахунка.

Принциповою відмінністю даної моделі від раніше розроблених і впроваджених у СЕП є механізм динамічного завдання головним банком обмежень на припустимі початкові платежі філій (як платежі в СЕП, так і, можливо, внутрішньофілійні) і на виконання деяких інших операцій у банку. Для цього застосовується механізм завдання і використання бізнес-правил. Бізнес-правила (далі — БП) — це система завдання логічних і бухгалтерських обмежень на різні платіжні операції в системі електронних розрахунків НБУ й АБС банку, а також інші операції в АБС банку. Головний банк визначає, які зміни мають бути виконані в базі даних БП філії. Зміни формулюються у вигляді операторів мови БП і доставляються філії за допомогою СЕП. У філії дана послідовність операторів мови БП обробляється і вносяться зміни в стан бази даних БП.

Дані бізнес-правил не поширюються на інформаційні платіжні документи. У зв´язку з тим, що в даний час комерційним банкам (і їхнім філіям) заборонено ініціювати в СЕП реальні дебетові трансакції, система БП не передбачає роботи з реальними дебетовими документами.

Захист електронних документів у СЕП є невід´ємною частиною програмно-технічних засобів СЕП і визначається службою захисту електронних банківських документів. Система захисту охоплює всі етапи розробки, впровадження й експлуатацію програмно-технічних засобів інформаційно-обчислювальної мережі, забезпечуючи чіткий розподіл відповідальності на кожнім етапі підготовки й обробки електронних банківських документів.

Завдяки надійності і достатньому ступеню захисту переданої інформації за весь час роботи СЕП практично не було жодного випадку несанкціонованого доступу в систему.

Прогрес у розвитку електронних систем переказу коштів припускає використання електронної техніки в кожному передавальному вузлі і лінії зв´язку на різних стадіях процесу платіжної операції. В даний час електронно-обчислювальна і комунікаційна техніка постійно удосконалюється і розвивається.

Одним з напрямів подальшого удосконалювання обчислювальної і комунікаційної техніки в банківській справі стосовно платіжно-розрахункових та інформаційних банківських систем може стати їхня подальша як вертикальна, так і горизонтальна інтеграція на якісно новому рівні, поліпшення або навіть кардинальна зміна так званої «архітектури системи» (наприклад, використання системи термінових платежів на базі технологій клієнт-сервер або Інтернет).