Свій початок технологія функціонально-вартісного аналізу бере у 60-х роках нашого століття, коли її почали використовувати провідні промислові компанії США з метою зниження собівартості основних видів продукції за умови недопущення зниження її якості. Наразі методика ФВА є одним з найпопулярніших різновидів аналізу продукції і бізнес-процесів, альтернативним традиційним фінансовим підходам.

В основі цієї методики лежить оцінка собівартості шляхом обчислення витрат на окремі операції, які є складовими технологічного процесу виробництва продуктів і послуг. Ланками такого технологічного ланцюжка є функції, що їх виконують співробітники банку і його інформаційні системи. Згідно концепції ФВА, кожна функція в процесі виробництва споживає певну номенклатуру і кількість ресурсів. Таким чином, при чіткому визначенні переліку функцій, які потрібно виконати для надання тієї або іншої послуги, банк зможе розрахувати і обсяги ресурсів, необхідних для цього. В даному випадку під ресурсами розуміють всі прямі (операційні) і непрямі (заробітна плата, оренда, загально­господарські витрати тощо) витрати.

Існують три основні способи обчислення собівартості окремих функцій.

1. Прямий розрахунок (доцільний тільки за умови можливості визначення кількості і переліку ресурсів, які споживає окрема функція).

2. Метод пайового споживання, тобто перенесення частини вартості спожитих ресурсів на окремі функції залежно, наприклад, від тієї частки робочого часу співробітника або використання обладнання, якого вимагає виконання заданої функції.

3. Метод непрямого розподілу, тобто рознесення вартості ресурсів по окремих джерелах їх споживання, які також у певних пропорціях використовуються тими чи іншими функціями (наприклад, розподіл фонду соціального страхування на всіх співробітників, які витрачають свій робочий час на виконання кількох функцій).

Сукупність величин вартості кожної з функцій, які є складовими технологічного процесу виробництва банківського продукту, і складе повну собівартість останнього. На основі її розрахунку банк має можливість приймати ефективні управлінські рішення щодо розробки майбутньої продуктової політики. Керівництво банку отримує найбільш об´єктивну інформацію стосовно реальної собівартості тієї або іншої послуги, що надає можливість визначати її подальшу долю: або скорочувати обсяги її надання, або навпаки, розвивати перспективний напрям діяльності.

Методи функціонально-вартісного аналізу можна використовувати не тільки для розрахунку собівартості окремих продуктів або груп продуктів, а й для оцінки рентабельності роботи банку з окремим клієнтом або їх групою чи визначення ефективності того або іншого каналу збуту, що також сприятиме більш виваженим рішенням у сфері тактичного і стратегічного контролінгу.

Зауважимо, що побудова реально діючої системи функціонально-вартісного аналізу є справою надзвичайно відповідальною і вимагає від комерційного банку значних обсягів матеріальних, часових і людських ресурсів. Із цим питанням найтісніше пов´язана проблема автоматизації управлінського обліку, оскільки для використання ФВА потрібний аналіз величезної кількості кількісних і якісних даних, акумулювати, обробляти і зберігати які в змозі тільки складні інформаційні системи, розробка або придбання яких вимагає значних витрат навіть для великих комерційних банків.

У зв´язку з цим, банківські топ-менеджери завжди повинні усвідомлювати, що найважливішим фактором при прийнятті рішень про застосування тієї чи іншої технології фінансового менеджменту має бути її економічна ефективність. З цієї точки зору впровадження та експлуатацію як окремих методик, так І комплексної системи управлінського обліку і контролінгу можна вважати виправданими лише тоді, коли отриманий в результаті позитивний ефект перевищує понесені витрати, термін окупності яких може виявитися досить значним.

Проте не слід також забувати, що застосування найсучасніших управлінських технологій спрямоване передусім на стратегічну перспективу, і в умовах постійного загострення конкуренції на національних та світових фінансових ринках може виявитися справою виживання банку. Адже побудувавши і запровадивши ефективну систему управління фінансами, керівництво банку отримає можливість реально контролювати роботу всіх підрозділів, бачити всю його діяльність в цілому, усвідомлювати зв´язок кожного завдання із загальною метою компанії, чітко і зважено проводити фінансове планування, забезпечити потужну аналітичну підтримку прийняття всіх управлінських рішень. Це, безперечно, зробить діяльність рентабельнішою, дозволить суттєво знизити витрати, отримати вірну інформацію про реальну собівартість окремих продуктів або клієнтів, що суттєво покращить цілий ряд фінансових показників і зміцнить загальну конкурентну позицію банку.