Інформаційною базою виконання аналітичної і планової робо­ти в комерційному банку є бухгалтерський облік. Система бух­галтерського обліку виявляє і систематизує дані про діяльність установи.

Методологічно й організаційно сучасний бухгалтерський облік поділяється на фінансовий (financial accounting) і управлінський (managerial accounting).

Фінансовий облік — це сукупність правил та процедур, що забезпечують підготовку і надання інформації про фінансовий стан та результати діяльності організації згідно з вимогами зако­нодавчих і нормативних актів, а також стандартами бухгалтер­ського обліку. За даними фінансового обліку складається фінан­сова (бухгалтерська) звітність, що не є комерційною таємницею і призначена як для внутрішніх, так і для зовнішніх користу­вачів.

Управлінський (внутрішній) облік — це сукупність методів і процедур, що забезпечують підготовку і надання інформації для внутрішнього аналізу, планування, контролю І прийняття рішень на різних рівнях управління. Управлінський облік ведеться для задоволення потреб в інформації керівництва всієї організації та її структурних підрозділів.

Поділ обліку на фінансовий і управлінський відбувався посту­пово. Спочатку бухгалтерський облік був лише засобом реєстрації господарських операцій методом подвійного запису і складання фінансової звітності. Облік витрат (виробничий облік) як части­на бухгалтерського обліку вибірково здійснював узагальнення витрат для калькулювання собівартості продукції. Проте вже на початку XX сторіччя стало зрозумілим, що традиційний облік не повною мірою задовольняє потреби управління в умовах загост­рення конкуренції, ускладнення технології та організації вироб­ництва. Внаслідок цього на підставі розробки методів нормуван­ня праці (система Тейлора, Ганта) була посилена контрольна функція обліку шляхом використання системи калькулювання стандартних витрат і оперативного аналізу відхилень.

Наступний етап розвитку управлінського обліку почався в се­редині 30-х років і пов´язаний насамперед із розробкою систем калькулювання змінних витрат і обліком по центрах відпові­дальності.

Внаслідок впровадження таких новацій в арсеналі фінансових менеджерів з´явилася окрема підсистема бухгалтерського обліку, яка використовувала не тільки грошові вимірники і була орієн­тована не лише на калькулювання собівартості продукції для складання офіційної звітності, а й на прийняття поточних управ­лінських рішень. Можна вважати, що управлінський облік як са­мостійна функція менеджменту сформувався в середині 50-х років.

Наступний етап розвитку управлінського обліку почався в се­редині 70-х років у зв´язку з посиленням ролі стратегічного управ­ління в умовах глобальних змін у технологіях і системах управлін­ня. Якщо до цього управлінський облік був орієнтований тільки на управління виробництвом, то на даному етапі він став перетво­рюватися на стратегічний управлінський облік. На цьому етапі він набув актуальності в банківській системі. Сучасний управлінський облік у комерційному банку, використовуючи внутрішню і зов­нішню інформацію, забезпечує потреби управління інвестиційною, операційною, фінансовою діяльністю банку, а також є інформацій­ною базою для аналізу, маркетингу і прийняття рішень з ураху­ванням поточних і довгострокових цілей.

Порівняльна характеристика фінансового та управлінського обліку наведена в таб 13.

Таблиця 13, Порівняльна характеристика фінансового та управлін­ського обліку

Відповідно до загальноприйнятих принципів і стандартів ве­дення бухгалтерського обліку у фінансовому обліку всі операції відображаються на рахунках та у балансовому звіті в єдиному грошовому вимірі, тоді як в управлінському обліку прийнятні будь-які вимірники, зручні для керівництва, у тому числі й якісні.

Фінансова звітність відображає фінансовий стан банку, резуль­тати його діяльності в цілому, тоді як управлінський облік — ефек­тивність діяльності і фінансові результати окремих структурних підрозділів банку (департаментів, управлінь, відділів), сегментів або окремих банківських продуктів.

Завданням фінансового обліку є відображення операцій, які вже мали місце, тоді як інформація управлінського обліку націлена на прогнозування майбутнього.

На відміну від управлінського, фінансовий облік обов´язковий для ведення всіма суб´єктами господарської діяльності. Як свідчить світова практика, невеликі організації обмежуються веденням тільки фінансового обліку.

Нарешті, якщо результати фінансового обліку (фінансова звітність) оприлюднюються шляхом публікації і надаються за вимогою або проханням, то більша частина інформації управлін­ського обліку є комерційною таємницею, оскільки відображає стра­тегію і тактику банку в конкурентній боротьбі.

Таким чином, організація фінансового обліку повинна забез­печити:

• цілісне, повне і безперервне відображення всіх господарських операцій, що були здійснені у звітному періоді;

• цілісне складання установленої фінансової (бухгалтерської) звітності;

• необхідною і достовірною інформацією користувачів. Об´єктами фінансового обліку, що відображаються на рахун­ках синтетичного й аналітичного обліку є:

• активи банку, основні засоби, нематеріальні активи, капітальні вкладення, інвестиції, довгострокові і короткострокові фінансові вкладення, дебіторська заборгованість, інші активи;

• джерела власних коштів: статутний фонд (капітал), резервний (страховий) фонд, фонди і резерви спеціального та цільового при­значення, нерозподілений прибуток, інші джерела власних коштів;

• зобов´язання (пасиви) банку: довгострокові і короткострокові позикові кошти, кредиторська заборгованість, інші короткостро­кові зобов´язання;

• прибутки і видатки банку за їх складовими;

• фінансові результати діяльності банку та їх розподіл;

• активно-пасивні і комісійно-посередницькі операції банку.

Ведення фінансового обліку здійснюється на основі загально­прийнятих принципів і міжнародних стандартів бухгалтерсько­го обліку.

Принципи фінансового обліку — це базові концепції, що по­кладені в основу відображення в обліку і звітності активно-пасив­них та комісійно-посередницьких операцій, здійснюваних банком, його доходів, видатків, фінансових результатів.

Застосування принципів бухгалтерського обліку дасть мож­ливість складати фінансову звітність, що забезпечує достовірну і чітку інформацію для визначення реальної оцінки фінансово-господарської діяльності комерційного банку.

Стандарт бухгалтерського обліку — це нормативний доку­мент, який визначає правила і процедури ведення бухгалтерського обліку та складання звітності. Завдяки стандартам фінансового обліку, облік як загальноприйнята мова бізнесу будується за за­гальноприйнятими правилами. При цьому міжнародні стандарти не регулюють техніку й методологію обліку. Національні облікові системи були і будуть різними в різних країнах світу. Міжнарод­ними стандартами регулюються тільки основні, принципові момен­ти, від яких залежить формування фінансових результатів, відоб­раження у звітності фінансового стану і фінансових результатів.

За даними синтетичного і аналітичного фінансового обліку, відповідно до загальноприйнятих принципів і міжнародних стан­дартів бухгалтерського обліку, складається фінансова (бухгал­терська) звітність банку.

Фінансова звітність — це система взаємопов´язаних узагаль­нюючих показників, які відображають реальний фінансовий стан банку і результати його діяльності за звітний період та викори­стовуються для ознайомлення та аналізу діяльності комерційно­го банку Національним банком України, керівництвом комер­ційного банку, іншими зацікавленими юридичними та фізични­ми особами, а також для відкритих публікацій.

До складу офіційної фінансової звітності входять: бухгалтер­ський баланс, звіт про прибутки і збитки, звіт про рух грошових потоків, додатки.

Бухгалтерський баланс — це звіт про фінансовий стан бан­ку, який відображає його активи, пасиви і власний капітал у гро­шовому вираженні на певну дату. Баланс — єдиний вид звітності, що складається в тому чи іншому вигляді на кінець фіскального року і публікується як звіт (іноді баланс складається щокварта­лу), а також щомісяця або навіть щотижня для органів банків­ського нагляду. Банки звичайно складають щоденні баланси для потреб керівництва.

Баланс формується відповідно до «Плану рахунків бухгалтер­ського обліку комерційних банків України» і складається з трьох основних частин: балансу активів, капіталу і зобов´язань; доходів і видатків; позабалансових рахунків. Сума активів завжди по­винна дорівнювати сумі зобов´язань і капіталу банку.

Звіт про прибутки і збитки — це основний звіт, що характе­ризує фінансовий стан банку. Його основна мета — надати корис­тувачам інформацію про формування фінансового результату бан­ківської установи, що дозволить їм визначити і проаналізувати:

• рентабельність банку;

• відсотки, отримані банком на різних рахунках активів, і зіста­вити їх з вартістю коштів на пасивах, за якими мають бути спла­чені відсотки;

• суму доходів, отриманих з невідсоткових джерел, і порівняти її з сумою невідсоткових видатків банку.

Звіт про прибутки і збитки складається з дохідних і видатко­вих статей. Всі доходи і видатки групуються за характером та основними видами прибутків і видатків.

Доходи — це збільшення економічної вигоди протягом звітного періоду у формі збільшення активів або зменшення зобов´язань, які приводять до збільшення власного капіталу, крім збільшен­ня, пов´язаного з вкладами акціонерів.

Видатки — це зниження економічної вигоди у звітному періоді у формі зменшення активів або збільшення заборгованості, що веде до зменшення власного капіталу, крім тих, які пов´язані з розпо­ділом частини доходів між власниками капіталу.

На відміну від балансу, який є відображенням вартості активів і пасивів на певний момент, звіт про фінансові результати відоб­ражає рух фінансових потоків, як вхідних (доходи), так і вихід­них (видатки), за певний період (місяць, квартал, рік).

Звіт про рух коштів. Головне призначення звіту — надати користувачам інформацію про те, з яких джерел надходили кош­ти до банку, за якими напрямами і на які цілі витрачалися, як змінився залишок коштів за звітний період. Рух коштів відобра­жається у звіті за трьома напрямами: поточною (основною) діяль­ністю, інвестиційною діяльністю, фінансовою діяльністю. Це дає можливість оцінити раціональність використання коштів, напря­ми діяльності банку, скласти прогноз подальшого його розвитку.

В Україні звіт про рух коштів не входить до складу фінансо­вої (бухгалтерської) звітності і банками не складається. Проте зараз питання складання такого звіту стає особливо актуальним.

Крім основних форм фінансової звітності, передбачаються також додатки до звітності. Вони містять необхідну для користу­вачів детальну аналітичну інформацію щодо окремих статей звітності, а також додаткову інформацію для детального розкриття фінансової і господарської політики банку.