Діяльність банку завжди спрямована на досягнення конкрет­них цілей. Оцінювання діяльності кожного банку починається з визначення того, чи досяг банк тих цілей, що поставили перед ним його менеджери й акціонери. Деякі організації (установи) праг­нуть забезпечити більш швидкий ріст, інші віддають перевагу спо­кійному життю, мінімізуючи ризик і підтримуючи імідж надійно­го банку (при невисокому рівні виплат своїм акціонерам). Крім того, що існують поточні цілі, які визначають щоденну діяльність банку, банки все частіше приходять до висновку, що вони повинні приділяти особливу увагу вартості їхнього акціонерного капіта­лу. Збільшення ціни акції і є найкращою характеристикою бан­ку, тому що відображає ринкову оцінку його діяльності. Однак цей показник недостатньо точно її характеризує. Причина цього в тому, що з великою кількістю банківських акцій здійснюється не­достатня кількість операцій. Ця обставина змушує фінансових аналі­тиків звертатися по допомогу до індикаторів, які замінюють показ­ник ринкової вартості акції, наприклад до різних відносних показ­ників прибутку.

До загальноприйнятих методів оцінювання діяльності банків мож­на віднести такий метод банківського аналізу, як метод систем­ного комплексного вивчення діяльності банку (на базі спеціаль­них методик) та рейтингові оцінки.