Основною (базовою) ланкою дворівневої банківської системи України є комерційні банки.

Сьогодні до групи комерційних банків у різних країнах належить цілий ряд інститутів з різноманітною структурою і різним співвідношенням власності, їхня головна відмінність від центральних банків — відсутність права емісії банкнот.

Комерційний банк — це багатофункціональний фінансовий інститут, що здійснює широкий спектр послуг кредитного, страхового і платіжного характеру, а також виконує різноманітні фінансові функції відносно будь-якого підприємства в економіці з метою одержання прибутку. Основними сферами діяльності комерційних банків в Україні є:

• приймання заощаджень та інших коштів, що підлягають поверненню;

• надання кредитів за рахунок власних і залучених коштів;

• здійснення інвестицій за рахунок власних коштів;

• переміщення коштів у рамках платіжної системи України.

Комерційні банки мають право на здійснення іншої комерційної діяльності, яка не суперечить чинному законодавству. Комерційним банкам забороняється діяльність у сферах матеріального виробництва і торгівлі (крім золота, дорогоцінних металів, монет, цінних паперів), а також діяльність у всіх видах страхування. Тому межа між банківськими і небанківськими інститутами досить умовна. Відома фінансова компанія «Miril Linch» (США) одержала статус позабанківського банку, оскільки у 80-х роках почала надавати кредити приватним особам і родинам.

За станом на 1 липня 2001 р. в Реєстрі банків, їх філій та представництв, валютних бірж було зареєстровано 194 банки. За організаційно-правовою формою господарювання більшість комерційних банків (168 одиниць або 86,6 % від загальної кількості банків) зареєстровано як акціонерні товариства. Кількість банків за участю іноземного капіталу (31), як і кількість банків повністю контрольованих іноземним капіталом (7), не змінилася (табл. 1). Відсоток іноземного капіталу в банківській системі України становив 15,22.

Кількість банків, що отримали ліцензії Національного банку України на проведення банківських операцій, за першу половину 2001 р. збільшилася від 154 до 155, з яких 150 мали ліцензію на здійснення валютних операцій.

Протягом 2001 р. 61 банк віднесено до категорії «проблемних» , з яких 37 банків перебували в стадії ліквідації. Питома вага проблемних банків у загальній сумі активів комерційних банків становила 7,8 %.

Питання реєстрації та ліцензування нових банків має велике значення, тому що нові банки особливо схильні до банкрутства. Реєстрація повинна запобігати проникненню в банківську справу людей із недостатніми фаховими навиками, досвідом, фінансовим забезпеченням, етичними стандартами. Для уникнення зловживань, пов´язаних зі створенням банків в інтересах вузькозацікавлених груп, реєстрація банків здійснюється при виконанні чітких критеріїв і необхідних мінімальних вимог. Реєстрацію та ліцензування комерційних банків проводить Національний банк України.

Головною вимогою, яку ставить Національний банк України при реєстрації комерційного банку, є наявність мінімального розміру статутного фонду.

Мінімальний розмір статутного фонду на момент реєстрації банку не може бути менше:

1) для місцевих кооперативних банків — 1 мільйона євро;

2) для комерційних банків, які здійснюють свою діяльність на території однієї області — 3 мільйонів євро;

3) для банків, які здійснюють свою діяльність на території всієї України — 5 мільйонів євро.

Таблиця 1. Розвиток системи комерційних банків (1991—2000 pp.)

Перерахування розміру статутного капіталу у гривні здійснюється за офіційним курсом гривні до іноземних валют, встановленим Національним банком України на день укладення установчого договору.

Власний капітал у структурі банківських коштів відіграє дуже важливу роль для забезпечення міцності банку й ефективності його роботи. По-перше, власний капітал є джерелом фінансових ресурсів банку і незамінний на початкових етапах діяльності. По-друге, капітал виконує захисно-гарантійну функцію, тобто роль страхового фонду для покриття непередбачених витрат і збитків, що виникають у процесі операційної діяльності банку. Структура банківського капіталу така:

• статутний капітал;

• загальні резерви;

• нерозподілений фінансовий результат минулих років;

• фінансовий результат поточного року;

• фонд переоцінки основних коштів.

Сприятливі умови для рекапіталізації банків сприяли закріпленню тенденції до зростання капіталу банківської системи. На кінець першого кварталу 2001 р. за розміром сплаченого статутного капіталу відбулося перегрупування комерційних банків. Зокрема кількість банків з капіталом до 10 млн грн. зменшилася від 27 до 26 одиниць. Найбільша за кількістю група комерційних банків з капіталом понад 50 млн грн. збільшилася на 2 банки. Загалом сплачений статутний капітал останніх двох груп у поточному році збільшився на 205 млн грн., а його питома вага в загальному обсязі зросла до 94,4 %.

Традиційно в комерційних банках близько 90 % усієї потреби в грошових ресурсах для активних операцій покривається за рахунок залучених коштів. Основну частину цих коштів складають депозити, тобто гроші, вкладені в банк клієнтами (приватними особами і компаніями), які зберігаються на їхніх рахунках і використовуються відповідно до режиму рахунка і банківського законодавства. Поряд із веденням депозитних рахунків банки використовують інші методи мобілізації грошових капіталів головним чином шляхом одержання позик на грошовому ринку. Основна мета таких операцій — поліпшення ліквідної позиції банку. До таких операцій належать: одержання позик на міжбанківському ринку, угоди «репо» (продаж цінних паперів із зворотнім викупом), випуск облігацій.

Однією з основних цілей комерційних банків є відповідність структури їхніх активів структурі пасивів. Якісна й кількісна рівновага між залученими і розміщеними коштами — одна з головних умов підтримання на необхідному рівні ліквідності банків як гарантії своєчасного виконання зобов´язань перед клієнтами та розширення сфери діяльності.

Активні операції комерційних банків щодо надання кредитів є однією з пріоритетних сфер банківської діяльності, оскільки доходи від кредитів дають значний прибуток.

Розвиток банківської системи в 2001 р. відбувався в сприятливих макроекономічних умовах, які характеризувалися зростанням виробництва товарів та послуг, реальних доходів населення та позитивними тенденціями в зовнішньоекономічній сфері.