Безкоштовна бібліотека підручників

Загрузка...


Історія економічних учень

11.1.4. Структура та логіка


Праця Дж.М. Кейнса вийшла у світ 1936 р. Саме вона принесла автору всесвітню славу та визнання. Завдяки їй Кейнс назавжди увійшов в історію світової економічної теорії як лідер визначального теоретичного напряму, що знаменував наукову революцію в економічній теорії. Висловлені у книзі економічні ідеї змінили траєкторію розвитку світової економічної науки XX ст. та внесли докорінні зміни у розуміння суті та спрямованості економічної політики.
Ще під час написання книги автор не мав сумнівів щодо її вагомості та успіху. У 1935 р. в одному з листів до Бернарда Шоу він писав: "Я вважаю, що книга з економічної теорії, яку я пишу, значною мірою революціонізує... ставлення у світі до економічних проблем"1. "В тому, що книга не втрачає своєї привабливості, вона нагадує автора. Кейнс був магічною фігурою, і, природно, він мав залишити магічну роботу", — справедливо констатував біограф Кейнса.
Але разом з тим ні до, ні після Дж.М. Кейнса жоден з теоретиків не викликав настільки бурхливих та тривалих дискусій, настільки різноманітних інтерпретацій та оцінок своїх наукових ідей. Книга Кейнса справді неоднозначна, багатогранна та багатопланова за своїм змістом. Тому з часу свого виходу і дотепер вона не перестає викликати чисельні, іноді докорінно розбіжні, теоретичні оцінки та тлумачення.
Дослідники Кейнсової наукової спадщини зазвичай підкреслюють, що "Загальна теорія" — не підручник і не завершене, послідовне викладення розробленої системи теоретичних поглядів.
Це погано написана, погано організована книга; і обиватель, який поклався на репутацію автора і купив її, пожалкував про витрачені 5 шилінгів. Вона зовсім не придатна для процесу навчання. Вона претензійна, полемічна і не занадто щедра на визнання чужих заслуг. Вона повна ілюзій та непорозумінь: вимушене безробіття, одиниця заробітної плати, рівність заощаджень та інвестицій, механізм мультиплікатора, зв´язок граничної ефективності капіталу та процента, вимушені заощадження, різні норми процентів та багато іншого. Кейнсіанська система викладена так плутано, ніби сам автор погано розумів її суть та основні риси; і, звісно, він демонструє гірші риси, коли намагається з´ясувати відносини з попередниками. Злети інтуїції та осяяння переплітаються з нудною алгеброю, а двозначні визначення несподівано ведуть до незабутніх побічних ліній міркувань. Але коли все це лишається позаду, ми знаходимо аналіз ясним і новим. Коротше кажучи, це робота генія.
Книга містить формулювання власних підходів автора до аналізу економічних проблем, відображає "спіралеподібне" сходження від вихідної спрощеної моделі до вищих рівнів аналізу, яке супроводжується введенням додаткових ускладнюючи факторів та аналітичних елементів. При цьому розвиток дослідження відбу ається на тлі полеміки з попередниками і сучасниками та критичної переоцінки історії економічної теорії. Все це робить книгу нестандартною як за змістом так і за способом організації та викладення наукового матеріалу. Мабуть том при всій незаперечності наукової вагомості теоретичного внеску Кейнса діа азон існуючих оцінок його праці видатними представниками світової еконмічної науки був і лишається достатньо широким — від бурхливого захоплення до неприхованого скепсису і заперечення опонентами. В цьому контексті хрестоматійним став наведений нижче красномовний вислів одного послідовників Дж.М. Кейнса, видатного американського економіста, лауреата Нобелівської премії та автора всесвітньо відомих видань "Економіксу П. Семюелсона, якому вдалось передати неоднозначність Кейнсової праці.
На противагу такій оцінці інший не менш відомий американський економіст Дж.К. Гелбрейт на адресу "Загальної теорії" обмежився в свій час лише констатацією того, що "вона абсолютно незрозуміла, погано написана та передчасно опублікована".
До теперішнього часу в стані прихильників кейнсіанства не припиняють ся дискусії з приводу того, як слід інтерпретувати загальний зміст та теоретичну спрямованість цієї праці. Не можна не погодитись з думкою про те, що дослідники, стомлені пошуками істинного формулювання "Загальної теорії", сприймають її не стільки як завершену теоретичну конструкцію чи керівництво з теорії економічної політики, скільки як свідчення інтелектуальних пошуків її автора".
За своєю структурою праця Дж.М. Кейнса складається з шести книг (частин).
Книга перша ("Вступ") охоплює перші три глави. Глава 1 "Загальна теорія" містить визначення власної теоретичної позиції автора. Глава 2 "Постулати класичної економічної теорії" — розгорнуту критику ринкової доктрини класики та неокласики. Глава 3 "Принцип ефективного попиту" містить його формулювання у загальному вигляді.
Книга друга ("Визначення та поняття") включає глави 4—7. Загальне викладення принципу ефективного попиту конкретизується його поділом на складові — споживчий та інвестиційний попит. Дається визначення доходу, споживання та заощаджень, а також подальший аналіз змісту та зв´язку категорій заощаджень та інвестицій.
Книга третя ("Схильність до споживання") охоплює глави 8—10, у яких розглядаються основні фактори динаміки споживчого попиту. У главах 8—9 дається розгорнутий аналіз об´єктивних та суб´єктивних факторів, що визначають схильність до споживання та заощадження. Глава 10 Гранична схильність до споживання та мультиплікатор" розкриває основну функціональну залежність між цими категоріями.
Книга четверта ("Спонукання до інвестицій") включає розгорнутий аналіз (глави 11 —18) чинників інвестиційного попиту та його динаміки. Розглядаються гранична ефективність капіталу (глава 11), загальна кейнсіанська теорія норми процента та її відмінності від "класичної" теорії (глави 13—14). При цьому Дж.М. Кейнс наводить розгорнуту критику економічних поглядів Д. Рікардо та А. Маршалла, що стали традиційними в теорії норми процента.
Поглиблюючи теоретичну розробку інвестиційного попиту, Дж.М. Кейнс розкриває психологічні та ділові мотиви надання переваги ліквідності (глава 15), аналізує природу капіталу (глава 16), основні властивості процента і грошей (глава 17). Завершується книга новим формулюванням загальної теорії зайнятості (глава 18), яке узагальнює отримані результати попереднього дослідження.
Книга п´ята ("Грошова заробітна плата та ціни") складається з глав 19— 21, у яких загальне поле теоретичного аналізу розширюється теорією заробітної плати, функцією зайнятості та теорією цін. Паралельно наводиться критика неокласичної теорії безробіття А. Пігу.
Книга шоста ("Короткі замітки у зв´язку із загальною теорією") — завершальна, узагальнююча. Глава 22 присвячена розгляду проблем економічного циклу. Глави 23—24 містять важливі теоретичні узагальнення з історії економічної теорії та заключні зауваження в галузі соціальної філософії, до яких може привести загальна теорія. Зокрема Дж.М. Кейнс піддає кардинальному перегляду традиційні критичні оцінки поглядів та політики меркантилістів, розкриває їх позитивну роль у сприянні історичному економічному розвитку. Також Дж.М. Кейнс переосмислює внесок економістів-попередників у теорію ринків та реалізації. Критиці класичної ортодоксії він протиставляє високу схвальну оцінку неортодоксальної теорії недоспоживання (недореалізації) Т.Р. Мальтуса. Останнього Кейнс вважав своїм найвизначнішим попередником в історії економічної науки.



Повернутися до змісту | Завантажити
Інші книги по вашій темі:
Історія економічних учень
Економічна стратегія держави: теорія, методологія, практика
Історія економічних учень
Економічна історія
Історія економічної теорії
Історія економічних учень
Державне регулювання економіки
Економічна історія