Розвиток національної економічної науки у XIX ст. характеризувався парадоксом, який ще й до цього часу не отримав належного пояснення. При досить всебічному висвітленні вітчизняними вченими історії світової економічної думки фактично аж до 20-х років XX ст. білою плямою залишалося з´ясування процесу формування та розвитку вітчизняної економічної науки. Серед його проблем були такі важливі, як загальне і специфічне у цьому розвиткові, здобутки та прорахунки вітчизняної економічної думки. Поодинокі згадки про вітчизняних економістів були розкидані у різних працях вітчизняних та зарубіжних дослідників.
Лише у 1899 р. в енциклопедичному словнику Ф. Брокгауза та І. Єфрона з´явилася перша аналітична стаття про розвиток політичної економії в Російській імперії, написана М.І. Туганом-Барановським. Вона заслуговує на увагу з кількох поглядів. По-перше, щодо тодішнього бачення стану і розвитку вітчизняної економічної науки. По-друге, стосовно виявлення спільного та відмінного у розвитку української і російської економічної думки. По-третє, з погляду зіставлення аналізу цього розвитку з подальшими дослідженнями питання у сучасній економічній літературі.
Розгляд питання М.І. Туган-Барановський свідомо обмежив XIX ст. Тому проблема вітчизняних витоків економічної науки залишилася осторонь дослідження. Слід зазначити, що джерельна база для з´ясування їх була бідною. Вчений правильно вказав на значну популярність ідей А. Сміта як в освічених колах суспільства, так і серед урядовців. Показовий факт: перший російський переклад книги А. Сміта "Багатство народів" зроблений у 1802—1806 pp. за розпорядженням тодішнього міністра фінансів графа Васильєва. В офіційному органі міністерства внутрішніх справ "Санкт-Петербургом журнале" популяризації вчення А. Сміта було присвячено кілька статей.
Вчений звернув увагу на цікавий епізод в історії вітчизняної економічної думки та в економічній історії країни. Саме значне розповсюдження в російському суспільстві часів царювання Олександра І ідей А. Сміта уможливило енергійну агітацію на користь вільної торгівлі. її здійснював впливовий щотижневик "Дух журналов" (виходив у 1815—1820 pp.). На думку М.І. Тугана-Барановського, вона привела до короткострокової перемоги — видання ліберального тарифу 1819 р. Проте він протримався недовго і вже у 1822 р. був замінений новим тарифом у дусі крайнього протекціонізму1. Цей епізод викликає роздуми щодо існування складного взаємозв´язку між економічною теорією та господарською практикою, а також стосовно пошуку найбільш ефективних видів торгової і митної політики, втручання держави в економіку в умовах промислово відсталих і промислово передових країн. Ці питання тісно пов´язані зі з´ясуванням ролі держави в економіці. Як відомо, це була та проблема, яка перебувала в центрі уваги представників історичної школи та ряду інших напрямів економічної науки.
Поширення ідей класичної політекономії в Україні насамперед пов´язане з іменами видатних вчених Т.Ф. Степанова, І.В. Вернадського, М.Х. Бунге, М.І. Зібера та ін. М.І. Туган-Барановський дав досить невисоку оцінку науковому доробку багатьох російських та українських економістів. Вона значно розходиться з сучасними високими оцінками. Аналізуючи статтю М.І. Туга-на-Барановського, Л.П. Горкіна пояснює специфіку позиції вченого у цьому та інших питаннях його соціальною орієнтацією. М.І. Туган-Барановський захоплювався на той час марксизмом і віддавав перевагу рікардівській системі економічного аналізу1.
На наш погляд, вирішальну роль відіграла панівна на той час у вітчизняній та зарубіжній літературі загальна тенденція заперечення оригінальності вітчизняних розробок у галузі політичної економії. її витоки сягають праць ряду економістів країни кінця першої — початку другої половини XIX ст. У зв´язку з цим наведемо оцінку М.І. Туганом-Барановським значення російськомовних перекладів творів відомих вчених Західної Європи. "При бідності оригінальної літератури, — констатував український вчений, — переклади іноземних авторів завжди мали у нас особливе значення. У 60-х роках наша література збагатилася перекладами творів А. Сміта, Мальтуса, Д.С. Мілля, Бентама, Тюнена, Рошера, Бруно Гільдебранда та ін."
У своїй статті М.І. Туган-Барановський виявив основні особливості еволюції російської економічної думки. Серед них — існування "романтичного" народницького напряму, поширення марксизму, виникнення наприкінці XIX ст. неомарксизму (за термінологією ортодоксальних марксистів, ревізіонізму). Сучасні дослідники використовують їх як своєрідні орієнтири для визначення суттєвих відмінностей процесу розвитку політичної економії в Україні. На думку Л.П. Горкіної, він передусім більш рельєфно відбив усю складність перебудови політичної економії на Заході саме в частині її теоретико-методологічних засад. У середовищі українських професійних економістів ідеї утопічного соціалізму, общинні ідеї та марксизм з його трудовою теорією цінності сприймалися більш критично, ніж у середовищі російських економістів3.
Поряд з аналітичною статтею М.І. Тугана-Барановського, в якій розглядалися в основному питання стану та розробки концепцій політичної економії в Російській імперії, в енциклопедичному словнику Ф. Брокгауза і Єфрона (1899) були також надруковані ще дві статті, присвячені висвітленню розвитку національної економічної науки. Одна з них містила ґрунтовний огляд становлення та розвитку фінансової науки в Росії, а в іншій досить докладно розглядались питання розвитку статистики.
Національна економічна думка отримала більш-менш цільне висвітлення у працях професора Володимира Володимировича Святловського (1869—1927) "К истории политической экономии и статистики в России" (1906), "Очерки по истории экономических воззрений на Западе и в России" (1913), "История экономических идей в России" (1923).
Таким чином, була започаткована традиція вивчення та оцінки досягнень і прорахунків національної економічної науки.