Електронна бібліотекапідручники


Історія економічних учень

7.1.1. Передумови виникнення та етапи еволюції німецької історичної школи


Формування економічної думки в Німеччині на початку XIX ст. відбувалося у своєрідних історичних умовах, які відобразили специфіку соціально економічного розвитку країни та підготували підґрунтя для появи неортодоксальних теорій.
Історичні передумови виникнення німецької історичної школи: • Економічна відсталість країни, нерозвиненість індустрії, збереження залишків феодалізму, пережитків середньовічних аграрних відносин Промисловий переворот відбувся у Німеччині на півстоліття пізніше, ніж Англії та Франції. До 1840 р. за умов приблизно однакової кількості населення (близько 27 млн) Німеччина добувала у 14 разів менше вугілля, виплавляла у 8 разів менше чавуну, переробляла у 16 разів менше бавовни ніж Англія. Загальмованість соціально-економічного розвитку країни була зумовлена слабкістю національної буржуазії, економічним та політичним пануванням великих земельних власників. У Німеччині численні феодальні повинності не були знищені буржуазною революцією, а обмежувались шляхом поступових державних реформ та викупу феодальних повинностей.
Економічно-територіальна роздробленість країни, політичний консерватизм та протиборство дрібних відособлених держав, об´єднаних у конфедерацію за національною ознакою. Заснування Митного союзу та реформування торговельно-економічних відносин, здійснені Пруссією у 1818 p., хоча і мали певні позитивні наслідки, однак не вирішили проблеми економічного та політичного об´єднання усіх німецьких земель.
Відсутність єдиного внутрішнього ринку, єдиної грошової одиниці, нерозвиненість системи транспорту, зв´язку тощо. Формування національного внутрішнього ринку в Німеччині наштовхувалось на численні перешкоди у вигляді митних кордонів між окремими німецькими державами. У країні існувала розбіжність мір, ваг, карбувалось до 600 видів монет тощо.
Несприятливий вплив зовнішньоекономічних факторів на розвиток національної економіки, який знайшов відображення:
у відсутності зовнішніх джерел нагромадження капіталу через втрату Німеччиною позицій одного з центрів світової торгівлі після великих географічних відкриттів XV—XVI ст.;
пануванні індустріально розвиненої Англії на німецьких ринках внаслідок відсутності протекціоністських бар´єрів на шляху просування в країну конкурентоспроможних мануфактурних та фабричних імпортних товарів.
Тягар феодальних відносин, тривале відставання національної промисловості, яка потребувала митного захисту, необхідність економічного та політичного об´єднання країни, загроза перетворення її на сировинний придаток та ринок збуту готової продукції більш розвинених країн засвідчували непридатність для практичного застосування в Німеччині рекомендацій класичної політичної економії, зорієнтованої на свободу зовнішньоекономічної діяльності і фритредерство.
Водночас на початку XIX ст. в Німеччині склалися певні теоретико-методологічні та ідеологічні передумови появи неортодоксальних ідей та теорій:
Давні традиції історико-філософських досліджень, формування історичної школи права на чолі з відомим вченим, правознавцем Ф.К. фон Савіньї (1779—1861), представники якої звертались до проблем моралі, духу суспільства, широко використовуючи поняття інституцій як узагальнюючих
норм, що мають значення для певного відрізка часу. Суспільна думка Німеччини на початку XIX ст. перебувала під впливом ідей знаменитого філософа Г.В.Ф. Гегеля (1770—1831), який визначав культуру як дослідження історії людського духу, здатне виявити істинні напрямки розвитку суспільних явищі процесів. Мислитель був переконаний, що у процесі розвитку людського суспільства держава (з етичного погляду) завжди посідає панівне становище порівняно з окремими індивідами.
Прикладний характер розвитку економічного знання в рамках камералістики — сукупності суспільних наук, зорієнтованих на теорію і практику управління державою. У XVI—XVIII ст. камералістика викладалась у Німеччині з метою підготовки чиновників для камеральних управлінь. Відтак велика увага приділялась конкретним прикладам розвитку соціально-економічного середовища, формуванню практичних навичок в галузях права, політики, фінансів тощо. Камералісти розглядали розвиток суспільства як позитивну практику, трактуючи державу як найголовніший інститут у ієрархії суспільних явищ.
Зростання національної громадянської самосвідомості та поширення ідеології романтизму, заснованої на вимогах національної єдності та побудови могутньої німецької держави. Романтизм виник як вияв національної самобутності на противагу універсалізму просвітництва і особливо яскраво виявився у країнах, позбавлених державності, — Німеччині, Італії, Польщі. Пронизана ідеями національної єдності, суспільна думка Німеччини того часу знайшла відображення у творах видатних філософів І. Канта (1724—1804), Й. Фіхте (1762—1814), А. Мюллера (1779—1829), які:
поставили у центр суспільного прогресу людину, стверджуючи, що самоцінність особистості не має приноситись у жертву заради досягнення суспільного добробуту;
підкреслювали пріоритетність морального закону, моральних норм та стимулів людської діяльності;
розглядали державу як важливий суспільний інститут, покликаний створити передумови для розвитку та процвітання нації;
стверджували, що захоплення універсальними схемами шкодить національним інтересам тощо.
Є дві речі, які возвеличують наші душі, — зоряне небо над нами і моральні закони всередині нас.
Ніколи не стався до людини лише як до засобу, але завжди також як і до мети.
Таким чином, особливості соціально-економічного розвитку Німеччини на початку XIX ст., наукові традиції та поширення ідеології романтизму підготували підґрунтя для виникнення альтернативного класичній політичній економії напряму економічної думки, який отримав назву німецької історичної школи.
Історична школа в політичній економії виникла в Німеччині і пройшла в процесі своєї еволюції певні етапи (рис. 7.1).

Однак вона не була суто німець» ким явищем і мала значний успіх в інших країнах.

Видатний німецький мислитель Фрідріх Ліст (1789—1846) народився в м. Рейтлінген у сім´ї заможного ремісника. Після здобуття шкільної освіти працював у майстерні батька, але не виявляв старанності та належного ентузіазму. Врахувавши любов Фрідріха до книжок, батьки віддали його на навчання до писаря. Зарекомендувавши себе здібним учнем, Ф. Ліст швидко просувався по службі: від дрібного чиновника Тюбінгенської філії Вюртемберзького бюро до керуючого справами та політикою Тюбінгена, а згодом — розрахункового радника у столиці королівства Штутгарті. У 1877 р. Ф. Ліста запросили на факультет політичних наук у Тюбінгенському університеті, де він почав займатись викладацькою та науковою діяльністю. Фрідріх Ліст ще з молодих років німецький вчений виявив себе
рішучим прихильником буржуазно-демократичних реформ. У 1818 р. він заснував газету "Друг швабського народу", в якій виступав за підпорядкування адміністрації суспільному контролю, свободу преси тощо. Уряд закрив газету, разом з цим ф. Ліст був вимушений залишити кафедру в Тюбінгені. У 1819 р. вчений заснував у Франкфурті "Генеральну асоціацію німецьких промисловців та комерсантів", діяльність якої була спрямована на лібералізацію внутрішньої торгівлі та ліквідацію внутрішніх митних кордонів.
Пропаганда ліберальних ідей та енергійна агітація за економічну єдність нації поставила німецького дослідника в опозицію до уряду. Він зазнав політичних переслідувань і був вимушений залишити Німеччину. Жив у Франції, Англії, Швейцарії, у 1825 р. виїхав із сім´єю до СІНА. Згадуючи цей період свого життя, Ф. Ліст писав: "коли доля закинула мене в Америку, я залишив усі книги. Життя — найкраща книга з політекономії у цій новій країні... Я жадібно і старанно читав цю книгу, намагаючись скоординувати засвоєні уроки з результатами моїх минулих спостережень і досвіду". В Америці німецький дослідник займався фермерством, підприємницькою діяльністю, був редактором газети, в якій друкував і власні статті, пропагуючи ідеї національної єдності та виховного протекціонізму.
У 1832 р. Ф. Ліст повернувся на батьківщину. Він з ентузіазмом зустрів звістку про митне об´єднання Німеччини у 1834 р. і з новою енергією поринув у громадську діяльність. Пропагуючи необхідність розвитку транспортної системи країни як важливого засобу піднесення її економічного потенціалу, він став засновником одного з перших у країні акціонерних товариств з будівництва залізниць. Але втягнутий у політичні та фінансові інтриги, Ф. Ліст знову був вимушений емігрувати.
Перебуваючи у Франції у 1841 p., вчений опублікував головну працю свого життя "Національна система політичної економії", яка за задумом дослідника мала стати першою частиною фундаментального наукового дослідження і мала підзаголовок "Міжнародна торгівля, торговельна політика і німецький митний союз".
Після повернення на батьківщину Ф. Ліст займався науковою роботою, журналістикою, активною пропагандою ідей "національної економії". Однак психологічне напруження, викликане погіршенням здоров´я та матеріального становища, далося взнаки. У 1846 р. вчений помер за доволі загадкових обставин, які не виключають самогубства.
Хвиля посмертного визнання мислителя принесла йому ступінь доктора наук, монументи у різних містах Німеччини, видання зібрання творів у 10 томах тощо. Фактично друга половина XIX ст. в Німеччині пройшла під знаком реалізації ідей Ф. Ліста, які справили визначальний вплив на еволюцію економічної політики держави і сприяли її економічному відродженню та переходу на передові рубежі світової економічної ієрархії.



Повернутися до змісту | Завантажити
Інші книги по вашій темі:
Історія економічних учень
Економічна стратегія держави: теорія, методологія, практика
Історія економічних учень
Економічна історія
Історія економічної теорії
Історія економічних учень
Державне регулювання економіки
Економічна історія