Українська електронна бібліотека

Загрузка...


Інвестознавство

3.2. Сегментація інвестиційного ринку


Інвестиційний ринок (investment market; інвестиційний ринок) - сукупність економічних відносин, які складаються між торговцями інвестиційних товарів і послуг, а також об´єктів інвестування у всіх їх формах.
Через інвестиційний ринок залучаються грошові нагромадження підприємств, держави, що перевищують їхні поточні потреби, і як кредитні засоби спрямовуються на розвиток виробництва і інших сфер економіки. Одночасно капітал перебуває в руках кредитора у вигляді цінних паперів.
Інвестиційний ринок розподіляється на :

  • Ринок цінних паперів;
  • Ринок середньо- і довгострокового кредиту;
  • Визначену частину валютного ринку;
  • Ринок прямих інвестицій, у т.ч. іноземних.

Відповідно основними видами операцій на інвестиційному ринку (ринку капіталів) є купівля - продаж цінних паперів, одержання банківських позичок, комерційного й іпотечного кредиту. Інструментами угод тут виступають цінні папери: депозитні сертифікати, банківські акцепти і т.д. Ринок капіталів — це розгалужена мережа фінансово-кредитних установ, через які здійснюється рух капіталу.

Надання грошей чи товарів у позичку на засадах повернення, терміновості й прибутковості називається кредитом. Це вартісна економічна категорія, невіддільний елемент товарно-грошових відносин.
Виникнення кредиту пов´язано безпосередньо зі сферою обміну, де власники товарів протистоять один одному як власники, готові вступити в економічні відносини. Можливість виникнення і розвитку кредиту пов´язана з кругообігом і оборотом капіталу. У процесі руху основного й обігового капіталу відбувається вивільнення ресурсів. Разом з тим виникає потреба в заміні зношених засобів праці і досить великих одноразових витрат.

Аналогічні за своїм характером процеси відбуваються й у русі оборотного капіталу. Так як, через сезонність виробництва, нерівномірних поставок і іншого відбувається розбіжність часу створення і обороту продукції, то в одних суб´єктів з´являється тимчасовий надлишок коштів, в інших — їх недостача. Це створює можливість виникнення кредитних відносин і їхнього використання в господарстві.

Включення галузей інвестиційної сфери в систему ринкових відносин оголило дефекти, які протягом десятиліть нагромаджувалися і проявлялися у формі розширення капіталовкладень, зростання вартості споруджуваних об´єктів, невідповідності встановлених на них машин, обладнання, приладів світового рівня.
Ринкове господарство в його широкому розумінні неможливе поза функціонуванням капіталу. Виключивши його із сфери виробничих відносин, країни командно-адміністративної системи пригнобили виробництво, його рушійні сили.

Управління виробництвом у ринковому господарстві здійснюється через капітал. Інакше неможливо перебороти численні дисбалансу неприйняття підприємствами науково-технічних новинок, їхнє небажання реінвестувати отриманий прибуток.

Політизація економіки не створює стійких мотивів до ефективного господарювання, не передбачає високої соціальної та моральної культури суб´єктів, не сприяє співробітництву з іноземним капіталом. Створення ринку капіталу потребує стимулювати перед усім не позичковий, а. підприємницький іноземний капітал (прямі інвестиції, портфельні інвестиції). Прямі інвестиції перед імпортом позичкового капіталу мають переваги. Вони створюють матеріальну зацікавленість у найбільшій віддачі капіталу, у впровадженні передової технології й організації виробництва, орієнтують на світовий ринок, його стандарти тощо.
За своєю інфраструктурою ринок капіталів представляє, головним чином, банківські установи, а тому його ще називають ринком банківських кредитів. Крім того, на ньому діють й інші кредитно-фінансові установи, що входять до складу кредитної системи. З функціональної точки зору він представляє систему економічних відносин, яка забезпечує нагромадження і перерозподіл грошових капіталів з метою забезпечення ресурсами ринкове господарство.

В Україні зараз відбувається процес формування ринку капіталів. В умовах переходу до ринкової економіки обмежуються можливості державного втручання в розподіл фінансових ресурсів, бо більшість суб´єктів господарської діяльності переходить від державної на акціонерну чи приватну форму власності. Вони самостійно вишукують матеріальні і грошові ресурси на ринках, самі розпоряджаються своїми доходами. Саме ринок позичкових капіталів повинен забезпечити суб´єктам економіки доступ до необхідних для них грошових ресурсів.

Сегментація інвестиційного ринку - це сукупність ринку товарів, ринку споживчого кредиту, ринку інвестиційних товарів і ринку фінансових ресурсів.

Ринок реальних активів пропонує такі інвестиційні товари та послуги: нерухомість, ділянки під будівництво (іпотечний ринок); обладнання, будівельні матеріали, дослідницькі, конструкторські, будівельні, монтажні, пусконалагоджувальні та інші роботи та послуги (підрядний ринок); нові технології, ліцензії, патенти на винаходи та відкриття, досвід, знання, ноу-хау (ринок інтелектуальних цінностей). На цьому ринку як інвестиційний товар реалізується також робоча сила, тобто продається здатність до праці за наймом.
Ринок фінансових ресурсів поділяється на: грошовий ринок (ринок цінних паперів - боргових свідоцтв з термінами погашення менше одного року); ринок капіталів (довгострокових цінних паперів та корпоративних акцій); кредитний ринок (боргових зобов´язань задовго-строковими кредитами). Іноді цей ринок називають ринком позичкового капіталу.

Ринок капіталів у свою чергу, класифікується як первинний (розміщення нових цінних паперів) та вторинний (торгівля цінними паперами, які були випущені раніше і перебувають в обігу). Корпорація, акціями якої здійснюється торгівля на фондовій біржі, не бере участі в операціях на вторинному ринку і, відповідно, не отримує будь-якого прибутку від їх продажу. Також існують вторинні ринки для інших фінансових активів.

Найважливішою складовою ринку інвестицій є ринок інвестиційних товарів. Виробництво і рух цих товарів на ринку забезпечується елементами інвестиційної інфраструктури. У країнах з розвинутою ринковою економікою мережа таких елементів є надзвичайно широкою. Головне завдання інвестиційної інфраструктури - обслуговування інвестиційної сфери, задоволення інвестиційного попиту. Основним інвестиційним товаром є продукція проектно-дослідницьких, будівельних, монтажних підприємств, фірм і постачальників матеріально-технічних ресурсів, яка в основному забезпечує інвестиційний процес.
На інвестиційному ринку працює велика кількість різних посередників, які створюють його інфраструктуру. Саме взаємодія цих посередників і характеризує стан інвестиційного ринку.
Інвестиційний ринок — це система, що включає:

  1. Суб´єктів (інвесторів, підрядників, замовників, проектні і науково-дослідні організації та ін.);
  2. Об´єкти (матеріальні і нематеріальні, права, ліцензії, патенти, ноу-хау);
  3. Інфраструктуру ринку (банки, біржі, пенсійні фонди, страхові компанії, інвестиційні фонди, інженерно - консультаційні фірми, суд, арбітраж та ін.);
  4. Ринкові механізми;
  5. Контроль з боку держави за дією ринкового механізму.


Повернутися до змісту | Завантажити
Інші книги по вашій темі:
Інвестознавство
Муніципальні інвестиції та кредити
Бюджетна система України
Гроші та кредит