Електронна бібліотека підручників

Загрузка...


Філософські проблеми гуманітарних наук (Збірка наукових праць)

Проблема співвідношення віри і науки в контексті філософії Иосипа Сліпого


О. Я. Дичковська
Національний гірничий університет (м. Дніпропетровськ)

Розглянута проблема співвідношення віри і науки в концепції Йосипа Сліпого у контексті сучасного світорозуміння, що прагне до синтезу релігійної, наукової та філософської компоненти. Автор також аналізує проблеми, що присутні на сучасному етапі існування віри та науки.

На зламі тисячоліть, коли дедалі більше загострюється проблема щодо вибору шляху подальшого розвитку, перед людством постала необхідність виробити світоглядну основу, яка би відповідала духу сьогоднішнього часу. На нашу думку, догматичність мислення, не здатність еволюціонувати у розвитку цілісних засад притаманні на сьогоднішньому етапі як релігії так і науці. Здебільшого релігійність, яка виражається в офіційних православних конфесіях, втратила ту істинну сакральність, в якій людина уявляється частиною великої космічної цілісності на шляху до Бога та загрузла в міжконфесійних суперечках і заграваннях політикам та державним діячам. До найбільш типових філософських проблем науки ми можемо віднести:

- Наївний реалізм», що визначає пізнання як відображене, отримання копій об’єкту, що досліджується;

- У більшості наук перевага віддається емпіризму, отриманню фактів, що приймаються в абсолютній істинності. Положення «практика - критерій істини» розуміється вульгарно спрощено. Факти не піддаються сумніву. Істина сприймається як абсолютна;

- Панує впевненість, що теорія логічно виходить з фактів і можлива абсолютна перевірка теорій на практиці;

- Відсутність чи недостатність саморефлексії. Абсолютизація зі школою, доктриною [5].

Саме тому актуальним є питання формулювання цілісного мислення та синтезу релігійних, наукових та філософських компонент світосприйняття.

Відповіддю на питання: «Що є носієм істини - Бог, Абсолют, об’єктивна матерія чи природа?», - лежить на стику цих компонент світосприйняття, а в ролі спрямовуючого вектора інтелектуального рівня виступає міждисциплінарний підхід.

На сьогоднішньому етапі розвитку філософської думки дедалі більша кількість дослідників робить спробу з’ясувати чи два різні погляди на світ, - релігійний і науковий мають протистояти один одному чи, навпаки, доповнювати.

На думку М. В. Бистрова, релігійне світосприймання відноситься до різних півкуль головного мозку і це дає гіпотетичну можливість об’ єднатися, якщо ми зможемо гармонізувати своє мислення. Об’єднуючи інтуїцію і логіку, прекрасне і раціональне, ми приходимо до першоджерела. В такій золотій пропорції воно охоплює єдину взаємопов’язану цілісність в усіх масштабах буття [1].

Релігійно-філософська точка зору на джерело всього сущого діалектичніше дивиться на єдність ідеального і реального, духовного і матеріального в Трансцендентному і спокійно приймає на віру те, що переважає можливості нашої уяви [3].

Патріарх Йосип Сліпий, як і митрополит Андрей Шептицький, належить до найбільш відомих і шанованих діячів української гре- ко-католицької церкви ХХ ст. В ході заданої проблематики вважаємо за доцільне розглянути відносини між вірою і наукою в контексті філософських поглядів Йосипа Сліпого. Його особистість та наукова спадщина є предметом вивчення істориків, філософів та богословів. Все життя Йосипа Сліпого було присвячене служінню ідеї терпимості, єдності усіх релігійних конфесій у чистоті істинної сакральності, заповіданої Христом.

Професор богослов’я Іван Гриньох, - відомий дослідник праць Й. Сліпого вказує на незвичайну всебічність у зацікавленості різними актуальними проблемами сучасності, оригінальність у підході розуміння самої сутності питання, і невтомне змагання за глибину думки та спрямування до великого гармонійного синтезу у світі ідей, думок, творчості. Коло його філософських зацікавлень Иоси- па Сліпого охоплює питання стосовно філософського суб’єктивізму, знаходження мосту до метафізики та пошук духовного зв’язку між Україною і Західним Світом на найвищому щаблі міжлюдських відносин, - в діяльності людської думки (див. [2]).

В богословських працях Иосип Сліпий займається пошуком спільних елементів у христовій вірі та доводить безпредметність самої суперечки між християнами Сходу та Заходу. Пошуком гармонії, єдності та цілісного світорозуміння пронизані його твори, зокрема праця «Віра і наука», в якій И. Сліпий аналізує давнє, але й дотепер дискусійне питання відношення між вірою і наукою, конфлікт між ними. Ставить питання, чи суперечність дійсно має місце, чи вона тільки дивне непорозуміння і нерозуміння? На думку автора твору, два крила, якими підноситься людський дух в безкраї простори - це саме віра і наука.

Як відмічає И. Сліпий, на початку ХХ ст. склалося декілька основних позицій щодо суперечності між вірою і наукою. Одна позиція відкидає існування Бога і поза матерією нічого не бачить, вона є занадто спрощеною. За іншою позицією віра і наука за обсягом понять дуже різні і не перетинаються. Під вірою, згідно з цією позицією, маються на увазі внутрішні почування, бажання серця і туга за чимось невловимим. Иосип Сліпий дає своє бачення цієї проблеми: «Наука і віра - це в дійсності два роди пізнання, між ними не повинно бути суперечності. В науці є чинний розум, в вірі діє також розум, але просвітлений надприродним обявленням». Продовжуючи думку про спільне джерело пізнання, И. Сліпий говорить: «З підвищеного місця на землі може людина бачити якусь частину земної площини. З літака він побачить куди більшу. Обі частини, объєктивно беручи, творять одну цілісність. Ріжниця заходить тільки з огляду на підвищення» [4].

На думку Йосипа Сліпого, наука не може претендувати на єдину непомильність, виходячи тільки з емпіричного досвіду, її діяння обмежене умовами, можливостями розуму і т. д. Наука не тотожна з правдою, але правда є її ціллю. Він підмічає, що саме найбільші генії відчували це найкраще. Аристотель казав, що наш розум здатний до Божого пізнання, як око сови до сонячного світла, Ньютон на схилі свого життя порівнював свої наукові здобутки з хлопчиною, що над берегом моря знайшов кращу черепашку від других, але цілий безмежний океан лишився йому невідомим.

На думку богослова, якщо заходить суперечність між вірою і наукою, які сходяться в одному питанні, то десь зроблено похибку. Або природне пізнання не є певне і правдиве, або друге з обсягу надприродного не є об’явлене, але є особистою гадкою одиниць. Иосип Сліпий говорить, що «непомильність папи не є тотожна зі всевідучістю і негрішимістю папи. Папа є непомильний, коли дефі- ніює правди віри і моралі. Почитання образів не є почитання предметів, але осіб, яких зображують» [4].

Доводячи відсутність суперечності між вірою і наукою, Й. Сліпий знаходить для акту віри аналогію у науці, яка приймає правду на основі чужого свідоцтва, бо навіть науковці приймають чужі спостереження, досліди і висновки. Окрім того, як віра має містерії і таємниці, так і наука не вільна від численних загадок, перед якими стоїть безпорадна. До недоказаних положень науки належить вічність матерії. Також немає доказів, що життя на землі повстало з матерії. Навпаки, Г. Мендель висуває положення, що природа створінь прагне до збереження їх ґатунків, а не до еволюції. Посилаючись на американського фізика, лауреата Нобелівської премії О. А. Міллікена, Й. Сліпий стверджує, що та еволюція була, але в думці Бога, що створив найбільшу суму екзистенцій.

Щодо свободи віри і науки, позиція Й. Сліпого така, що Церква має берегти тільки Об’явлене. Тому Об’явлення не є для науки джерелом чи доказом, а лише вказівкою, що деяких правд не можна оспорювати. На думку філософа, віра не заважає вченому найближче підійти до об’єктивності, пам’ятаючи слова Христа «і правда освободить вас»

Віра, як таїнство Божественного, не розміщена з наукою в єдиній площині, вона лежить у зовсім іншому вимірі, проникнути в який ми зможемо лише змінивши наше життя, поєднавши розум і серце, відновивши нашу цілісність в тому нескінченному Світлі, яким є Христос.

Бібліографічні посилання

1. Быстров М. В. Прав ли был Ньютон относительно нематериальной природы гравитации // МОСТ. 1999. № 10. С. 56-58.

2. Гриньох І. Введення до творів Кардинала Йосифа, Верховного Архієпископа. Львів, 1988.

3. Громов В. Е. Философия трансцендентарного как источник духовных ориентиров для общества // Гуманітарний журнал. 2007. С. 43-49.

4. Твори Кир Йосифа Верховного Архієпископа і Кардинала / За ред. І. Хоми, І. Яцківа. Рим, 1969.

5. Шабанова Ю. О. Сучасне світорозуміння: пошуки шляхів еволюційного розвитку // Гуманітарний журнал. 2007. С. 4-11.



Повернутися до змісту | Завантажити
Інші книги по вашій темі:
Філософія: конспект лекцій
Філософія глобальних проблем сучасності
Історія української філософії
Філософські проблеми гуманітарних наук (Збірка наукових праць)
Філософія: конспект лекцій : Збірник працьФілософія: конспект лекцій : Збірник праць