Девтеров І. В.
кандидат філософських наук, доцент

У статті розглядаються основні комунікативні механізми та особливості мовних форм в Інтернеті. Акцентується увага на проблемі мовної різноманітності у кіберпрос- торі.
В сучасному світі Інтернет є одним із центрів пості ндустріальної цивіл ізації, ти м ядром, довкола я кого формується комунікативна активність в суспільстві. Без застосування Інтернету неможливо сьогодні уявити ні економіку, ні політику, ні науку, ні сучасну мистецтво, ні навіть елементарне спілкування, яке не обходиться без форумів, чатів і ICQ. Розвиток Інтернету призвів до того, що все більше людей у всьому світі дізнаються останні новини не по телевізору або радіо, а читаючи їх в новинних стрічках веб-сайтів. Неухильно зростає популярність онлайнових енциклопедій і словників, які набагато зручніше паперових або програмних. А будь-який Інтернет-журнал за багатством функцій і можливостей, по гнучкості представлення матеріалів і за якістю зворотного зв’язку на порядок перевершує паперові аналоги.
Але, виконуючи ряд функцій засобів масової комунікації та масової інформації, Інтернет не є засобом масової комунікації та масової інформації. Інтернет являє собою простір, де функціонують масова комунікація та масова інформація [1].
Комунікація породжується соціальними і культурними системами і стає частиною цих систем. Термін «комунікація», що з’явився в науковій літературі в XX ст., використовується в різноманітних значеннях: комунікація як передача і прийом інформації включає масові процеси, пов’язані із стосунками на рівні суспільства, інституту, спільності, групи; як міжособистіс- не спілкування; як засоби повідомлення (транспортні комунікації) і способи розповсюдження та прийому інформації (преса, пошта, кіно, телефонна мережа, радіо і телевізійні системи, Інтернет).
Починаючи з 50-х років минулого століття можна простежити кілька етапів у дослідженні комунікації, кожен з яких виділяв свій предмет вивчення процесу спілкування. В 1950-1960 роках основна увага приділялася засобам формалізації повідомлення, його кодування та декодування, передачі інформації від адресанта до адресата. Спілкування тут розглядалося як односторонній інформаційний процес. В наступному десятилітті різні аспекти процесу спілкування зацікавили психологів та лінгвістів, котрі робили акцент на психологічних та соціальних характеристиках спілкування, семантичних інтерпретаціях та правилах і особливостях мовної поведінки. У 1980-х роках соціологи аналізують соціальну сутність комунікації, яка розуміється як наслідок закономірностей функціонування суспільства, взаємодії його членів, становлення та розвиток особистості, організації, суспільних інститутів. Тоді ж сформувався культурологічний інтерес до спілкування, в рамках якого стало можливим пов’язати комунікативний акт з особистістю його учасника, зрозуміти комунікацію як феномен того чи іншого типу культури.
На сьогоднішній день існує три методологічні підходи до проблеми комунікації. Перший ґрунтується на класичній позитивістській методології суб’єкт- об’єктних диспозицій. Онтологія соціальних комунікацій в даному підході заснована на системних зв’язках і функціях. Комунікативні технології ставлять завдання сконструювати бажаний образ того чи іншого суб’єкта і соціальні зв’язки в системі. В плані управління тут передбачається суворий контроль за поведінкою системи і виключення всіх зайвих взаємозв’язків. Другий - некласична методологія (її фундатором є Ю. Габермас), яка ґрунтується на когнітивній моделі суб’єкт-об’єктних відносин. Феноменологічна за своїми витоками методологія виділяє сферу інтеракції (комунікації) як особливий онтологічний об’єкт. Третій, так званий постнекласичний підхід, створений німецьким соціологом Н. Луманом, зводить природу соціального до суб’єкт-суб’єктних відносин, тобто до принципу інтерсуб’єктивності і виключає об’єктивність [2].
Ряд технократичних підходів до вивчення комунікації був обумовлений специфікою конкретно- історичних умов та самого предмету дослідження. Після Другої світової війни роль технічних засобів комунікації в розповсюдженні знань, культури та формування особистості стала центральною темою в роботах сучасних футурологів, які пророкували «технотронну еру» і «інформаційне суспільство». Таким чином виникають концепції технологічного детермінізму, основною серед яких є теорія інформаційного суспільства, яка розглядає сучасні технічні засоби інформації в якості найважливішого стимулу та джерела соціального розвитку [3].
Також одним із сучасних методологічних підходів є розуміння комунікації як атрибуту людської поведінки та необхідною умовою соціальної взаємодії в суспільстві. І в нашому дослідженні ми розглядаємо комунікацію в її широкому значенні - як одну з основ людської діяльності, людської поведінки, як необхідну умову соціальної взаємодії в суспільстві. Цю обставину підкреслює американський соціолог Ч. Кулі, який розуміє під комунікацією «механізм, завдяки якому стають можливими існування та розвиток людських взаємовідносин» [4, с. 37].
Особливість теорії комунікативної дії з точки зору філософії мови полягає в тому, що мова вбудовується в структуру дії як такої і тим самим набуває свого місця в системі дій соціальних. В даному випадку логічним в контексті комунікації постає питання мови Інтернет. Мова, вкорінена в загальнолюдській символічній основі, є автономною частиною культури. З середини 1960-х років, після виходу в світ робіт французького філософа Р. Барта («Початки семіології») та італійського вченого У. Еко («Нотатки по семіології візуальних комунікацій»), і в наступні кілька років се- міологічної революції філософська думка прийшла до уявлення, що мова - це система знаків, що виражає ідеї, а реальність - це набір мисленевих конструкцій, яка є не що інше, ніж текст.
Мова - найбільш об’ємний і найбільш диференційований засіб вираження, яким володіє людина, і одночасно вища форма прояву об’єктивного духу. Історія будь-якої мови відображає соціальну історію його народу. Кореневі слова мови показують, які предмети були найважливішими для народу в період формування мови. Словарний склад мови показує, про що думає народ, а синтаксис - як думає. Мова найточніше характеризує народ, бо є об’єктивним духом. У мові відображається, знаходить вираження та або інша сфера життя; вона виникає перед очима слухача, якого мова, завдяки цій особливості, відсилає до певних моментів, до певної області досвіду, переживань; причому ці переживання не слабшають у того, до кого звернена мова, а, навпаки, посилюються. Отже, кожне сприймане слово повинне інтерпретуватися, аби мати можливість бути зрозумілим в тому ж сенсі, який мається на увазі [5].
Переважно в Інтернет-середовищі процес комунікації підтримується лише текстовим обміном. «Ви можете стати всім, ким ви хочете. Ви можете, якщо хочете, повністю «перевизначити» себе. Ви можете стати представником протилежної статі. Ви можете бути менш балакучими. Ви можете бути просто тими, ким ви хочете бути. І вам не потрібно переживати з приводу того, як вас сприймуть інші. Дуже легко вплинути на це сприйняття, оскільки всі їх уявлення про вас засновані на тому, що ви їм показуєте. Вони не бачать ваше тіло і не роблять по ньому жодних припущень. Вони не чують ваш акцент і теж не роблять по ньому жодних висновків. Все, що вони бачать, це ваші слова» [6, с. 83].
Важливими специфічними характеристиками Інтернет комунікацій між суб’єктами вважаються фізична непредставленість партнерів по комунікації, обмежені можливості використання невербаль- ної інформації, можливість відстрочених реакцій на звернення. Ці особливості ґрунтуються на віртуальному характері Інтернет комунікацій. їх наслідками є, з одного боку, комфортність спілкування як прояв власного розкріпачення, а з іншого боку - дискомфорт внаслідок безкарності контрагентів, що додає Інтернет спілкуванню особливий емоційний фон. Розглянемо ще кілька важливих аспектів Інтернет спілкування:
1. Анонімність, яка може призвести до безкарності, розкутості, і безвідповідальності поведінки учасників спілкування. Невидимість співбесідника у віртуальній комунікації призводить до того, що образ іншого у віртуальній комунікації починає визначатися не стільки рисами іншого, скільки особливостями самого суб’єкта сприйняття - образ іншого починає будуватися по аналогії з образом себе. Тобто, образ іншого добудовується на основі досвіду того, хто його сприймає, наділяється рисами суб’єкта сприйняття або ідеалізується. Цим можна пояснити виникнення симпатії при віртуальному знайомстві і часте розчарування при зустрічі.
Крім того, в Інтернеті людина стає об’єктом сприйняття з боку анонімного незнайомця. Це призводить до пошуку соціальних норм в ситуації і до прагнення відповідати їм або чинити опір. Цим пояснюється використання загальнокультурних стандартів в Інтернет- комунікації, а також конфліктну поведінку в Інтернеті, флейм і тому подібне. Необхідно також відзначити, що всі ці закономірності характерні, швидше за все, лише для сприйняття ні реально, ні віртуально незнайомих між собою людей. Тобто, вони виявляються при спілкуванні з абсолютно незнайомими або малознайомими людьми. В міру продовження віртуального знайомства ці тенденції повинні ослаблятися, так само, як і в реальному спілкуванні.
2. Відсутність невербальної інформації. Якщо ж ми говоримо про комунікацію в Інтернеті «тут-і- тепер» (online), то, звичайно, маємо на увазі вербальну комунікацію. Але особливістю саме такої вербальної комунікації є те, що «говорити-слухати» перетворюється на «писати-читати».
3. Добровільність контактів. Користувач добровільно зав’язує контакти чи може перервати їх у будь- який момент (на відміну від реального спілкування, коли людина в силу деяких обставин не може його уникнути).
4. Стійке прагнення до емоційного наповнення тексту, що виражається у створенні спеціальних знаків для позначення емоцій, так звані «смайлики».
5. Прагнення до нетипової, ненормативної поведінки. Найчастіше користувач презентує себе по- іншому, ніж у реальному житті, програє не реалізовані в діяльності поза мережею ролі, сценарії, і, не знаючи співрозмовника, створює його образ, відмінний від реального. В Інтернеті можна брати на себе будь- яку роль, але при цьому не треба відповідати за свої віртуальні вчинки.
6. Відсутність єдності простору і часу, тобто Інтернет дає можливість бути одночасно у різних місцях, а також спілкуватися з людьми з інших годинних поясів.
Для інтелектуально розвиненої людини, яка володіє всіма нормами усного й писемного мовлення, Інтернет - безмежна можливість збагачення культурного мовленнєвого рівня (наприклад, засіб опанування іноземною мовою, презентації власних винаходів). Як наслідок, виникають нові мовні явища, наприклад, комп’ютерний сленг, нові види скорочення інформації, невластиві традиційним мовам, вживання в писемному мовленні засобів, які функціонально замінюють міміку і жести.
З живої мови в Інтернет проникає значно більше розмовних, сленгових і діалектних форм та граматичних особливостей, ніж в паперові публікації. А на зустріч в живу мову течуть сленгові елементи, народжені в Інтернеті. Масовим явищем в російськомовному середовищі став своєрідний жаргон, який спочатку іменували «мовою падонкафф», а тепер частіше звуть «албанською». Ця мова являє собою специфічний феномен мережевої культури, особливу ідеологічну систему, естетично оформлену за допомогою ОРФО-арта [7]. Значна частина особливостей цієї мови виявляється лише в мережі, проте багато лексичних елементів цього сленгу використовується зараз на вулиці і навіть в друкованій пресі, не говорячи вже про сучасні художні твори.
Відповідно, ОРФО-арт - це мовна неправильність, що навмисно допускається, приймається і розуміється авторами, коментаторами і просто відвідувачами веб-сайтів. Іншими словами, його можна визначити як певну «мовну гру», засновану на зв’язках між естетикою та відхиленням від норми [8]. І в даному випадку ця мовна гра пов’язана з концепцією homo ludens: «Гра - це добровільна дія або заняття, що відбувається всередині встановлених меж місця і часу, за добровільно прийнятими, але абсолютно обов’язковими правилами, і супроводжується почуттям напруженості та радості, а також створення «іншого буття», ніж реальне життя» [9, с. 56]. Звернемо увагу, що online-світ вже є «іншим буттям», технічні можливості якого (вільний перехід та уникнення спілкування, анонімність, конструювання та трансформація віртуальної особистості, невидимість та свідомий вибір невербальних компонентів, тобто майже абсолютне управління враженням про себе) значно посилюють ігровий ефект комунікативної дії. Відповідно, в даному випадку поняття віртуальності може бути використане для пояснення мовних явищ.
Є в мовної ситуації в Інтернеті ще й інший аспект. У всесвітній мережі широко представлені мови, які в реальному світі опинилися на межі вимирання або навіть перестали вже використовуватися в повсякденному спілкуванні. Навіть невелика група ентузіастів може створити в інтернеті інформаційне середовище, в якому рідкісна мова продовжує жити. Причому це стосується не лише природних, але й штучних мов.
Здавалося б, не дуже вдала штучна мова волапюк. Довгий час вона була досить популярна, а до 1889 р. нею в усьому світі видавалося 25 журналів, було написано 316 підручників з вивчення цієї мови, а також діяло 283 мовних клуби. Сто років тому ця мова втратила свою актуальність, і хоча на сьогодні користувачами цієї мови є лише трохи більше 20 осіб, проте існує цілий розділ Вікипедії, що входить до групи лідерів за кількістю статей. І ще цілий ряд штучних мов живе і розвивається головним чином завдяки Інтернет.
Отже, можемо відмітити виникнення фактично нового мовного явища - Інтернет-стилю, який поєднує в собі окремі риси розмовного, художнього, публіцистичного, офіційно-ділового і наукового стилів. Крім того, в мережі зникає різниця між усним і писемним мовленням. Як відомо, одиницею усного мовлення є діалогічна єдність. Одиницею писемного мовлення є текст, який має бути уніфікованим, стандартизованим і нейтральним. А на екрані монітора, по-перше, змішується усне і писемне мовлення, стирається межа між діалогом і монологом, а також, як правило, присутня емоційна забарвленість.
Не дивно, що Інтернет у наш час впливає на всі сфери життя. У тому числі і на мову, якою ми говоримо, читаємо і пишемо. Спілкування різними мовами необхідне, навіть обов’язкове, оскільки інформація, що знаходиться в Інтернет апріорі призначена для всього світу. Тоді чому ми не можемо отримувати її рідною мовою або мовою, якою хочемо читати? Виходить, що глобальний доступ до інформації та обмеженість вибору мов протирічать одне одному.
Кіберпростір - це не лише середовище існування і поширення інформації, але й засіб здійснення комунікації і обміну поглядами. Різноманітність інформації в Інтернеті про різні культури і цінності дозволяє людині, залишаючись носієм власної культури, представляти її іншим людям, і у свою чергу, знайомитися з іншими культурами і випробовувати їх вплив. Однією з проблем, проте, є те, що отримати інформацію і послуги в Інтернеті можна лише на одній з домінуючих в світі мов. Якщо швидко не змінити цю ситуацію, то це може призвести до руйнування культурної і мовної різноманітності і прискорити зникнення мов, звичаїв і традицій [10, с. 11].
З кінця 1990-х років науковці підняли проблему, пов’язану з необхідністю більшої різноманітності мов у всесвітній павутині. На сьогодні пріоритет надається наведенню мостів між лінгвістичними суспільствами, аби створити умови для циркуляції текстів більш ніж однією мовою. І хоча технологія цифрового перекладу сприяє поліпшенню ситуації, для забезпечення користувачів Інтернет більшим вибором мов необхідний прояв більшої культурної волі.
На сьогодні мова сучасних засобів електронних комунікацій, мова Інтернет, є ядром інформаційно- комунікативного простору в інформаційному суспільстві. Якщо виходити з універсальності мови Інтернет, то можна віднайти як переваги, так і недоліки [11, с. 19].
Серед переваг дослідники визначають наступні:
- робить національні культури прозорими, менш замкненими;
- дозволяє простіше інтегруватися з іншими культурами;
- дає можливість вступити в діалог з іншими культурами та забезпечує засвоєння їх досвіду;
- одним із значних позитивів універсальної мови Інтернет є те, що вона постає як база інтеграції загальнолюдських цінностей, що збільшує їх значимість.
Недоліками можна назвати зворотній бік переваг - формування інтегративної універсальної мови спілкування зі світом супроводжується «епідемією» спрощення та збіднення інформаційного поля, національної та світової сучасної культури. Електронні засоби комунікації створили справжній бум «інформаційного сміття», відрефлексувати та відсортувати який масовий споживач електронної інформації не в силах. Дуже важливою проблемою на сьогодні є універсалізація мови Інтернет, що відображається на функціонуванні національних мов.
Постає діалектична проблема - якщо люди не турбуються про збереження мов, Інтернет і глобалізація будуть в значній мірі прискорювати зникнення цих мов. Якщо ж люди насправді ставлять за мету зберегти свою рідну мову, то Інтернет може бути незамінним інструментом. Отже, все залежить виключно від нас.
Ще однією загрозою, на нашу думку, може бути варіант «зіткнення цивілізацій» С. Гантінгтона, але вже на іншому рівні - рівні кібепростору. Дані багатьох досліджень показують, що інформаційно-комунікативні технології, вироблені в країнах західної культури, в основному в Північній Америці, несуть в собі та, в деякій мірі, рекламують «західні» культурні цінності та комунікативні переваги. Це проявляється тоді, коли такі цінності вступають у конфлікт з культурами країн, що отримують технології - країни Азії, Латинської Америки та арабські країни. У сміливих передбаченнях йдеться навіть про загрозу «комп’ютерної колонізації», яка може стати продуктом плану об’єднання світу, але ігнорує ризики, що довели на практиці негативні наслідки для місцевих культур і цінностей недбалого впровадження інформаційно-комунікативних технологій [12].
Глобалізація відкрила нову еру інтерактивного спілкування між народами, державами і приватними особами, але вона також викликає певну стурбованість, можливо, веде до розростання маргіналізації. Міжнародні і внутрішньодержавні структури повинні це враховувати, особливо, коли йдеться про доступ до знань, про поширення нових інформаційних і комунікаційних технологій і про розвиток багатомовності в Інтернет.
Вирішення цих проблем не може бути простим, оскільки навіть якщо інформаційні технології і зможуть істотно поліпшити вільне поширення знань, вони ж можуть призвести до ще більшої нерівності між тими, хто має доступ до всього інформаційного достатку (інформаційно багатими) і тими, хто цього позбавлений (інформаційно бідними). Аналогічним чином, домінування групи мов може обмежити засоби вираження і привести у результаті до уніфікації культури.
Мова є основою спілкування між людьми і одночасно частиною їх культурної спадщини. Для багатьох вона має глибоку емоційну і культурну цінність, оскільки мова пов’язує людей з їх літературним, історичним, філософським та освітнім надбанням. Тому мова користувачів не повинна перешкоджати їх доступу до спадщини різних культур, які присутні в кіберпросторі. Отже, гармонійний розвиток інформаційного суспільства можливий лише в тому випадку, якщо всіляко підтримуватиметься наявність інформації різними мовами і у кіберпросторі буде місце для презентації різних культур.

ЛІТЕРАТУРА
1. Кутюгин Д.И. Интернет как коммуникативное пространство информационного общества: автореферат дис. на соиск. уч. ст. канд. социол. наук / Д.И.Кутюгин. - М., 2009. - 21 с.
2. Шарков Ф.И. Истоки и парадигмы исследований социальной коммуникации / Ф.Шарков // Социологические исследования. -№8. -2001. -С. 55 -57.
3. Основы теории коммуникации : Учебник / [под ред. проф. М.А.Василика]. - М. : Гардарики, 2005. -615 с.
4. Кули Ч. Общественная организация // Тексты по истории социологии ХІХ-ХХ веков : Хрестоматия / [сост. В. И. До- бреньков, Л. П. Беленкова]. -М. : Наука, 1994. -381 с. - С. 37 - 82.
5. Философский энциклопедический словарь. [Ред.- сост.Е. Ф. Губский и др.]М.: ИНФРА-М, 1997. - 574 с.
6. Turkle, Sh. Life on the Screen: Identity in the Age of the Internet / Sh. Turkle. - London : Simon & Schuster, 1995. - 348 p.
7. Шаповалова Н.Г. ОРФО-арт как пример карнавального общения в виртуальной реальности / Н.Шаповалова // Филологические этюды. - Саратов, 2008. - Вып.11, ч. II, - С. 292-295.
8. Барт Р. Избранные работы: Семиотика. Поэтика. М.: Прогресс, 1989. -616 с.
9. Хейзинга И. Homo Ludens. В тени завтрашнего дня. М.: АСТ, 2004. -539 с.
10. Культурное и языковое разнообразие в информационном обществе. / Издание ЮНЕСКО для Всемирного Саммита по информационному обществу. СПб, 2004. - 87 с.
11. Литвинцева А.В. Интернет-язык как фактор современной межкультурной коммуникации / А.Литвинцева // Коммуникативные стратегии информационного общества. СПб: 2007. -С. 18 -21.
12. Локализация Интернета: этические вопросы в межкультурной перспективе. 4-6 октября 2004 г. - Карлсруэ. - ресурс: http://icie.zkm.de/congress2004.