Українська електронна бібліотека

Загрузка...


Історія (збірка наукових праць)

290. Словаччина і Словаки в „новій Європі” Т.Г.Масарика (1918 рік)


Ю .І .Поп, О. М. Кравчук

Не одне десятиліття увагу істориків привертає національно-державне відродження слов’янських народів внаслідок Першої світової війни. Не є виключенням і процес утворення острівця демократії в Центрально-Східній Європі міжвоєнного періоду - Чехословацької республіки. Основу її створення становила чехословацька ідея Т.Г.Масарика. Вона відіграла доленосну роль в історії обох народів, але разом з тим, не позбавила їх лідерів від багатьох непорозумінь в період першої ЧСР. Ускладнення у відносинах чеських і словацьких лідерів були головною складовою національного питання в першій республіці. Всебічне розуміння його змісту вимагає аналізу рецепції словацького питання представниками чеської еліти, оскільки в її руках перебували важелі політичного впливу в новій державі. Особливу цікавість викликає сприймання словацького питання Т.Г.Масариком. Це обумовлено тією безпрецедентною історичною роллю, яку він відіграв в процесі утворення ЧСР, розробці ідейних основ і практичних заходів національної політики цієї держави щодо Словаччини.

З фактологічної точки зору зазначена проблема розкрита доволі ґрунтовно, але із значною диференціацією її оцінок. З одного боку, визнавалось те, що фікція чехословацької нації полегшила чеським емігрантам пояснення західним політикам необхідності створення держави чехів і словаків (А.Гаянова) [4, 16-17], а чехословацька держава, „що об’єднала два братських народи”, врятувала від асиміляції словацький народ. (Л.Голотік) [24, 47, 118]. Але водночас чехословацька ідея, що була названа „чехословакізмом”, серйозно критикувалась. Так, словацький історик В.Кулішек оцінив його буржуазною ідеологією. Вона, на думку науковця, офіційно маскувала панування чеської буржуазії над словацькою нацією [11, 50].

Проте, як справедливо підкреслив сучасний чеський історик Я.Опат, термін „чехословакізм” зовсім не слід приписувати першому президенту ЧСР: „Масарик про „чехословакізм” ніколи не говорив і не писав. Для нього чехи і словаки завжди були етнічно дуже близькими народами... „Чехословакізм” як термін є історичним продуктом в першу чергу противників і ворогів Масарикового розуміння демократії зліва і справа” [16, 8]. Сучасні чеські історики наголошують на політичному значенні чехословацької ідеї (М.Беднарж [1, 62-68], З.Карнік [7, 22], Р.Квачик [12, 733], Я.Ріхлік [18, 60, 61], М.Шестак [21, 190]). Підкреслюється і один з її мотивів - потреба слов’янської більшості в багатонаціональній державі (М.Йохн) [6, 58]. Зокрема, Я.Опат схарактеризував чехословацьку ідею Т.Г.Масарика як регіональний проект демократичного європейства [15, 14]. Натомість словацькі науковці підкреслюють не тільки політичне значення чехословацької ідеї (В.Бокош [2, 112], М.С.Дюріци [3, 41], Д.Ковач [8, 34], М.Пекнік [17, 227]), але й прагнення деяких представників чеської еліти досягти етнічної єдності чехів і словаків.

Історики з країн Заходу теж висловлюють доволі суперечливі оцінки. На думку Ф.Сеібта (ФРН) таке широке об’єднання, як чехословацька нація, було сумнівним синтезом, особливо з боку словаків [19, 253]. Американський історик чеського походження І.Ковтун стверджував, що Т.Г.Масарик вважав чехів і словаків двома гілками одного національного племені. Але під „національною єдністю” Т.Г.Масарик розумів „політично єдине суспільство”, поєднання сил, яке б чехам і словакам підтверджувало спільну позицію більшості в новій державі [9, 410-411]. Д.Ротшильд (США) писав, що ідеологія „чехословацької” національності виникла, щоб правити за знаряддя для чеського панування [28, 23-24]. Натомість, А.Тейлор, назвавши ЧСР багатонаціональним проектом, підкреслив, що головні принципи Чехословаччини виявилися новим варіантом „австрійської ідеї”, метою якої було згуртувати різні народи в одну державу [29, 246, 251].

Українські історики акцентують увагу на політичному підтексті чехословацької ідеї Т.Г.Масарика (С.Віднянський [23], М.Кірсенко [25], Ю.І.Поп [27], В.Фісанов [30], І.О.Шніцер [32]).

Враховуючи актуальність зазначеної проблеми, її неоднозначне висвітлення в історіографії, автори даної статті прагнули висвітлити концепцію словацького питання Т.Г.Масарика в праці „Нова Європа”.

На момент завершення написання „Нової Європи” (1918 рік) Т.Г.Масарик пройшов значний відрізок своєї політичної діяльності, під час якого сформувались його погляди на словацьке питання. Їх аналіз є передумовою об’єктивного висвітлення „Нової Європи”.

Слід відзначити, що інтерес Т.Г.Масарика до національного питання був обумовлений особистим чинником. Його батько був словаком, а мати - походила з чеської онімеченої родини. Зростання в багатомовному і національно строкатому середовищі спонукало інтерес Т.Г.Масарика до національної проблеми. Тому, перебуваючи з 1882 року в Празі, політик почав, зокрема, цікавитися програмою єдності чехів і словаків. Під час зустрічей з своїми університетськими колегами він „завжди відстоював думку, що нам чехам, варто в політичному відношенні об’єднатися із словаками.”. Т.Г.Масарик заперечував ті положення чеського історичного права, згідно з якими „Словаччини зрікалися.” [31, 97-98]. Політик прагнув поєднати історичне право з природним. Використання останнього було наслідком чеського розуміння словацького питання в дусі концепції „чехословакізму”. За цією концепцією чехи і словаки вважались відгалуженнями західнослов’янського племені. Подібні погляди висловлювались ним і пізніше, а в теоретичній площині їх докладно висвітлено в праці „Карел Гавлічек- Боровський” (1904 рік). В цій праці союз чехів і словаків обґрунтовувався необхідністю чисельного посилення як чехів, так і словаків в їх політичній боротьбі.

Початок ХХ століття позначений еволюцією політичної програми Т.Г.Масарика. Він поступово відходить від австрославізму. Вже у 1907 році Масарик розмірковував над можливістю створення самостійної чеської держави з словацькими землями [26]. Передумовою цього, на його думку, було поширення в Європі демократії і соціальної еволюції. Остаточна зміна політичної концепції Т.Г.Масарика відбулась з початком першої світової війни.

Особливістю політичної програми Т.Г.Масарика було те, що вона з самого початку війни була чехословацькою. В жовтні 1914 року, у розмові з Р.Сетоном-Уотсоном, а в більш розгорнутому вигляді - у меморандумі „Незалежна Богемія”, направленого урядам держав Антанти в травні 1915 року, Т.Г.Масарик відзначив, що після поразки Німеччини може бути створено демократичне і конституційне Чеське королівство, яке в своїх історичних кордонах мало бути об’єднане з етнічно словацькими районами Угорщини [5, 251, 274].

Вимогу приєднання Словаччини до Чеського королівства Т.Г.Масарик аргументував природним правом [12, 723]. Т.Г.Масарик вважав, що „Держава і нація мають бути єдиними. Національність сама собою є другорядною. Дуалізм є не що інше, як присяга відносно нас чехо-словаків і слов’ян загалом”, стверджував політик [10, 17]. Він стверджував, що „словаки є чехами, однак використовують своє наріччя як літературну мову” [5, 266]. Цього вимагала сама теза про те, що багатонаціональні держави не виправдали себе і тому необхідно створити держави національні. Інакше було б неможливо переконати держави Антанти в доцільності виникнення держави чехів і словаків [18, 54]. Звичайно, те, що словаки в меморандумі були названі чехами, не обов’язково означало етнічний підтекст, адже самі чехи були означені богемцями, що було територіальною ідентифікацією) [18, 44].

Одночасно, прагнучи здобути підтримку словацьких емігрантів в США Т.Г.Масарик дав згоду на укладення емігрантськими організаціями (Чеським національним об’єднанням і Словацькою лігою) 22 жовтня 1915 року Клівлендської угоди. Вона передбачала „об’єднання чеської і словацької нації в федеративному союзі держав з повною національною автономією Словаччини”, тобто створення федеративної Чехо-Словацької держави [17, 231]. Цією угодою визнавалось існування окремої словацької нації.

Політичне об’єднання чехів і словаків Т.Г.Масарик обґрунтовував взаємовигідністю, потребою кількісного посилення слов’янської більшості відносно меншин. В статті „Чехословацька єдність” (часопис „Чехословацька самостійність” від 10 грудня 1916 року) Т.Г.Масарик відзначив, що об’єднання чеських земель зі Словаччиною буде корисним обом сторонам: „Об’єднанням зросте слов’янська більшість населення всіх земель майже до 9 мільйонів і буде відповідно сильніша відносно меншин.” [14, 43-45].

При цьому, Т.Г.Масарик і далі продовжував акцентувати увагу на тому, що політичний союз чехів і словаків має національну основу. Так, в січні 1917 року в лондонському часописі „Нова Європа”, у розділі „Про назву чехословацької держави” Т.Г.Масарик зауважив, що „Словаки є чехами” (в англійському оригіналі тексту чехи знову були названі богемцями) [22, 25]. Т.Г.Масарик акцентував увагу саме на політичному союзі етнічно близьких народів - чехів і словаків, підкреслював державотворче розуміння чехословацької нації. В тому самому часописі 22 лютого 1917 року він писав: „Слово „чехо-словак ”, будучи більш пізньою мовною формою, застосовується для позначення тісного союзу.” [30, 85].

Найбільше уваги Словаччині і словакам Т.Г.Масарик приділив в своїй програмній праці - „Нова Європа. Слов’янська точка зору.” [20, 23]. Роботу над нею було завершено у Вашингтоні в жовтні 1918 року. „Нова Європа” писалась як пропозиції повоєнного мирного врегулювання, містила чимало просвітницьких, гуманістичних поглядів політика на національне питання. Одна з найголовніших засад Т.Г.Масарика полягала в наступному: „Насильницьке пригноблення, денаціоналізація, національні суперечності у всіх змішаних державах є великою втратою сил і зниженням морального рівня; пануюча нація, яка пригнічує, завдає собі шкоди тим, що допустила насильство і тим, що приймає не найкращі риси пригніченої нації.” [13, 106].

В „Новій Європі” Т.Г.Масарик виходив з переконання, що чехи і словаки є однією нацією „смуги менших і малих народів” [13, 82], але зауважив, що „Дехто вважає словаків окремою нацією...”. Політик використовував як термін „чехословаки”, так і термін „чехи і словаки” [13, 102], відзначав неусталеність поняття „нація”, „народ”. Перше поняття він розумів в політичному розумінні, як сукупність громадян однієї держави, під другим - „народ” - „маси народу в демократичному розумінні” [13, 93].

Розглядаючи різні способи врегулювання національного питання, Т.Г.Масарик писав, що федералізації Австрії та національної автономії „не вистачить для національної більшості, цілої нації” - чехословаків [13, 107]. Політик наголосив, що „ чехи мають історичне право на самостійність чеських земель... Крім того, мають природне і історичне право на приєднання Словаччини, брутально пригніченої угорцями...” [13, 149-150]. Розкриваючи історичні аргументи політичного об’єднання чехів і словаків, він писав, що „Словаччина, що утворювала ядро Великоморавської імперії, угорцями була відрізана в 10 столітті, пізніше на короткий час своїми співплемінниками була політично об’єднана, певний час була самостійною. Культурно словаки залишились постійно в тісному зв’язку з чехами.”.

Торкаючись майбутнього статусу Словаччини і словаків в їх спільній з чехами державі, Т.Г.Масарик твердив, що „Словаки будуть в школах і в усій цивільній адміністрації використовувати свою мову; мовного питання немає, тому що кожний словак, і неосвічений, розуміє чеську і кожен чех - словацьку.”. Політик вважав, що „Словацька мова є архаїчним діалектом поряд з моравським і центральним діалектом чеським (празьким). Словацька мова не могла під угорцями літературно вільно розвиватись і в значній мірі чеська мова була в своєму розвитку затримана політичним занепадом. Кожний чех розуміє словацьку і навпаки; різниця полягає тільки в архаїчних формах і в окремих словах; словацька мова має такий самий акцент як чеська ... Словацька була запроваджена як літературна мова в кінці 18 ст. Між чеськими і словацькими літераторами були сильні суперечки про словацьку мову, самі словаки, як Коллар і Шафарик, побоювались національного роз’єднання; сьогодні ці суперечки практично вирішені, для молодшої генерації на обох сторонах мовного питання не існує, національна і державна єдність використанням словацької мови ніяким чином не є під загрозою” [13, 149-150].

Розглядаючи питання економічного становища Словаччини, Т.Г.Масарик підкреслив відмінний ступінь її розвитку порівняно з чеськими землями. Крім того, він відзначив: „Так як гориста північ має багато природного багатства, особливо залізної руди... і великих лісів, які ще невикористані, край міг би бути вельми вигідно індустріалізований. Міг би допомагати іншим чеським землям тією сировиною, якої їм не вистачає, як залізною рудою, міддю, золотом і оловом; край той так само є добрим для розведення вівців і рогатого скоту; схожий з Сілезією, сьогодні вже промислової, і міг би так само розвинутись” [13, 156]. Політик наголосив і на актуальності проведення аграрної реформи в Словаччині [13, 159].

В підсумку „Нова Європа” допомогла в обґрунтуванні необхідності створення ЧСР на Паризькій мирній конференції. В інтересах обох народів Т.Г.Масарик офіційно ставив на порядок денний тільки чехословацьке питання. Враховуючи принцип „одна держава-одна нація”, Т.Г.Масарик вживав категорії „чехословаки”, „чехословацька нація”. Цим політик підкреслював союз двох націй у визвольній боротьбі, їх державотворчість. Проблема Словаччини Т.Г.Масариком розглядалась тільки в адміністративному, економічному, культурному аспектах. Він не піднімав питання правового статусу Словаччині в „Новій Європі”.

Практика ЧСР показала відсутність офіційних спроб центральних владних структур нової держави чехізувати словаків. Однак не точне формулювання ідеї чехословацької нації уможливлювало її етнічне розуміння. В період першої республіки чеські політики неодноразово висловлювалися про перспективу етнічної єдності чехів і словаків. Свідченням цього є вживання етнографічної конструкції „чехословаки” при переписах населення в ЧСР. За відсутності державно-правових форм регулювання відносин чехів і словаків це призвело до напруженості між їх лідерами [2, 107-108].

Позитивна роль чехословацької ідеї є незаперечною на етапі виникнення ЧСР [21, 195]. Союз зі словаками зміцнював позиції чехів відносно багаточисельної німецької меншини, а словаків - відносно угорців, зміцнював міжнародні позиції нової держави. Для словаків чесько-словацька концепція звільнення була найоптимальнішою, але вважалась тільки тактичним засобом звільнення і конституювання Словаччини в міжнародно визнаних кордонах.

Чехословацька ідея, не дивлячись на авторитет Т.Г.Масарика, не виправдала випробування часом, остаточно не вирішувала словацького питання. Негативним моментом в 75-річному державному співжитті з чехами стали втрат 600 тисяч чехізованих словаків і 400 тисяч словаків-емігрантів. Але демократизм ЧСР об’єктивно створив можливість словакам відстоювати власну національну ідентичність. Словаки змогли досягнути небувалого розмаху і структурного до конституювання [10, 30, 57-58]. Свідченням цього є створення Словацької Республіки в 1993 році.

Звичайно, зазначену тему досліджено ще далеко не повністю. Еволюцію поглядів Т.Г.Масарика в словацькому питанні необхідно дослідити в широкому контексті політичної діяльності названого вченого і державника як в теоретичній (до Першої світової війни), так і в практичній площині-в період боротьби за незалежність чехів і словаків і на посаді президента ЧСР в 19181935 роках.

Список використаних джерел та літератури

Bednar M. Masarykova idea ceskoslovenskeho statu. // T.G.Masaryk a situace v Cechach a na Morave od konce XIX. stoleti do nemecke okupace Ceskoslovenska. Sbornik pnspevku z mezinarodrnho vedeckeho kolokvia poradaneho ve dnech 31. kvetna - 2. cervna 1996 v Praze ve vile Lanna. - Praha: )Ustav T.G.Masaryka, 1998.

Bokos V. Poznamky k cechoslovakizmu ako ideologii // Slovensko v politickom systeme Ceskoslovenska. (Materialy z vedeckeho sympozia).Casta 11-13 novembra 1991.-Bratislava, 1992.

Durica M. Nazionalizmus v historickom vyvoji Slovakov // Historicky zbornik 8 (1998). - Martin: Matica slovenska, 1999.

Gajanova A. CSR a stredoevropska politika velmod (1918 - 1938). - Praha: Akademia, 1967.

Galandauer J. Vznik Ceskoslovenske republiky 1918. Programy, proekty, perspektivy. - Praha, 1988.

John M. Cechoslovakismus a CSR. 1914 - 1938. Praha, 1994.

Karrnk Z. Ceske zeme v ere Prvrn republiky (1918-1938). - DH prvni - Vznik, budovarn a zlata leta republiky (1918-1929). - Praha, 2003.

Kovac D. T.G.Masarzk a slovenska otazka // T.G.Masaryk a stredrn Evropa. - Brno, 1994.

Kovtun I. Masarykw triumf. Pnbeh konce velke valky. Praha, Odeon, 1991..

Krajcovic M. Medzinarodnopoliticke koncepcie riesenia slovenskej otazky 1914 - 1922. // Historicke stodie. 39. - Bratislava, 1998.

Kulisek V. Uloha cechoslovakismu ve vztazich Cechu a Slovaku (1918-1938).//Historicky casopis.-1964.- Rocnik XII.-Cislo 1.

Kvacek R. Ke vzniku Ceskoslovenska//Cesky casopis historicky. - 1998. - Qslo 4.

Masaryk T.G. Nova Evropa / Stanovisko slovasnske / Brno, 1994.

Masaryk T.G. V boji za samostatnost. Uspofadal Prokop Maxa. Statm nakladatelsM v Praze, 1927.

Opat J. T.G. Masaryka, evropan, svetoobcan. Praha, Ustav T.G. Masaryka, o.p.s., 1999.

Opat J. Teze k masarykove narodnostni a statopravni filozofii do roku 1918. // Masarykova idea ceskoslovenske statnosti v svetle kritiky dejin. Sbornik pnspevk6 z konference konane ve dnech 24 a 25 zan 1992 v aule Obchodni akademie v Hodonme. - Praha, 1993.

Peknik M. T.G. Masaryk a niektore aspekty slovensko-ceskych vzt’ahov za prvej svetovej vojny // Prvrn svetova valka, modern demokracie a T.G.Masaryk. Sbornik pnspevM z mezinarodn vedecke konference pofadane istavem T.G.Masaryka ve dnech 22.-24. zan 1994 v zamku v Liblidch u Melnika. - Praha, 1995.

RychHk J. Cesi a Slovaci ve 20 stoleti. Cesko-slovenske vztahy 1914-1945. - Bratislava, 1997.

Seibt F. Nemecko a Cesi. Dejiny jednoho sousedsM uprostfed Evropy. - Praha: Academia, 1996.

Sladek M. Nemci v Cehach. Nemecka mensina v ceskych zemfch a Ceskoslovensku: 1848-1946.-Praha, 2002.

^stak M. Ceskoslovanstv^ a jihoslovansM do roku 1918. // Prvrn svetova valka, modern! demokracie a T.G.Masaryk. Sborrnk pf^spёvkй z mezinarodni vedecke konference pofadane istavem T.G.Masaryka ve dnech 22.-24. zan 1994 v zamku v Liblidch u Melnika. - Praha, 1995.

Білак П., Петрищев П., Шворц П. Доля й недоля „старої країни” (Державотворчі концепції американських словаків та русинів (1900 - 1918 рр.)). // Карпатський край. Травень - червень, 1994. №

- 6 (105). Річник 4.

Віднянський С.В. Чехословацька республіка // Історія Центрально-Східної Європи. - Львів, 2001.

Голотик Л.Октябрьская революция и национально-освободительное движение в Словакии в 1917-1918 гг.-Москва, 1960.

Кірсенко М. Чеські землі в міжнародних відносинах Центральної Європи 1918-1920 років. Політико- дипломатична історія з доби становлення Чехословацької республіки.-К.,1997.

Масарик Т. Г. Світова революція за війни й у війні 1914-1918. Спомини. - Львів, 1930.

Поп Ю.І. Перша світова війна і чеська політична програма // Перша світова війна і слов’янські народи. Матеріали міжнародної наукової конференції 14-15 травня 1998 р. - К., 1998; Його ж. Словацьке питання в чеській політичній програмі в роки Першої світової війни.// Університет. - листопад- грудень. - 2005.- № 6 (8).

Ротшильд Д.Східно-Центральна Європа між двома світовими війнами. - К., 2001.

Тейлор А.Дж.П. Габсбурзька монархія 1809-1918. Історія Астрійської імперії та Австро -Угорщини. - Львів, 2002.

Фісанов В. Програне суперництво (США та Австро-Угорщина у Центральній Європі в роки Першої світової війни). -Чернівці, 1999.

Чапек К. Бесіди з Т.Г.Масариком .- Львів: Каменяр, 2001.

Шніцер І.О. Місце і роль Словаччини в житті та діяльності Т.Г.Масарика // Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія “Історія”. - № 7.- 2002.



Повернутися до змісту | Завантажити
Інші книги по вашій темі:
Історичний архів (збірник наукових праць)
Історична панорама - збірник наукових праць (частина 1)
Історична панорама - збірник наукових праць (частина 2)
Історичні записки (збірка наукових праць)
Історіографія, джерелознавство (збірка наукових праць)
Іван Огієнко і сучасна наука та освіта (збірка наукових праць)
Історія України. Маловідомі імена, події, факти (збірник наукових статтей)
Історія України
Етнологія України: Філософсько-теоретичний та етнорелігієзнавчий аспект
Історія Стародавнього Сходу
Всесвітня історія
Історико-педагогічний альманах (збірка наукових праць)
Історія і культура Придніпров’я (збірка наукових праць)
Історія народного говподарства та економічної думки України (збірка наукових праць) частина 1
Історія народного говподарства та економічної думки України (збірка наукових праць) частина 2
Історія народного говподарства та економічної думки України (збірка наукових праць) частина 3
Історія (збірка наукових праць)
Запорожсталь