пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ

Загрузка...


Історія (збірка наукових праць)

156. Молодь України в управлінні державними та суспільними справами у 80-х - 90-х рр. ХХ ст.: історіографія проблеми


Д.О. Мельников

Конституційне положення щодо участі громадян, в тому числі й молодого покоління, в управлінні державними й суспільними справами має надзвичайно важливе значення в умовах будівництва демократичної держави, якою прагне бути Україна. Тому не випадковим є підвищений інтерес дослідників-суспільствознавців до проблеми участі молоді України в управлінні державними й суспільними справами в 80-х - 90-х рр. XX століття.

Враховуючи актуальність проблеми, автор ставить за мету охарактеризувати джерельну базу, для того, щоб на цій основі визначити пріоритети її подальшого дослідження.

Проблема участі молоді в управлінні державними й суспільними справами є комплексною. Вона включає в себе декілька важливих напрямків діяльності молоді, а саме: формування та розвиток державної молодіжної політики, яка забезпечує залучення молоді у сферу управління; розвиток молодіжного руху; участь юнаків та дівчат в роботі органів державної влади й управління; прояв управлінських функцій молоді у сфері виробництва; студентське та учнівське самоврядування.

Цілісного дослідження, яке б показувало діяльність молоді в цих сферах розвитку, поки що немає. Дослідники, як правило, висвітлюють окремі прояви дій молоді в сфері управління державними й суспільними справами.

Враховуючи це, автор вважає доцільним охарактеризувати декілька груп досліджень, що в тією чи іншою мірою дають нам можливість побачити рівень наукової розробки проблеми, яка нас цікавить.

Залучення молоді до управління державними та суспільними справами буде відбуватися ефективніше за умови проведення в країні державної молодіжної політики. Варто вказати, що ця проблема по-справжньому до другої половини 80-х років практично не досліджувалася. Цьому значною мірою шкодили заідеологізовані догматичні підходи в розкритті суспільно- політичних процесів, які відбувалися в країні загалом і республіці зокрема. Тому в зв’язку з початком так званої перебудови з’явилися праці, в яких молодіжні проблеми почали критично аналізуватися, з позиції історичної правди науковці прагнули показати суперечності, що призвели до серйозних деформацій у молодіжному середовищі, молодіжному русі, зокрема. До таких праць слід віднести наступні: «Положение молодёжи в советском обществе»; «О положении молодёжи и перестройке исследований молодёжной проблематики в СССР»; «Социальный портрет молодёжи. По материалам государственной статистики социологического исследования «Пути поколения» та інші [1].

У цей же період з’являються і в Україні цікаві дослідження проблем молодіжної політики, а саме: «Молодіжна політика: проблеми і вирішення»; «Механізм реалізації державної молодіжної політики на республіканському і регіональному рівнях» [2]. У 1991 та 1992 роках у Києві проходять міжнародні науково-практичні конференції з проблем молодіжної політики. За результатами дискусій Міністерством України у справах молоді і спорту, Українським науково-дослідним інститутом проблем молоді були видані книги «Молодёжная политика: опыт, проблемы, перспективы» [3]. Проблемі розвитку молодіжної політики в Україні присвячені праці М. Ф. Головатого та Є. І. Бородіна [4]. М. Ф. Головатий у своїй монографії «Молодіжна політика в Україні: проблеми оновлення» дав характеристику молодіжного руху як об’єктивного і суб’єктивного фактору молодіжної політики, показав основні проблеми та уроки формування і реалізації молодіжної політики у 70-80-х роках, зупинився на проблемах розробки і здійснення молодіжної політики у другій половині 80-х - першій половині 90-х років у колишньому СРСР та в Україні, показав концепцію державної молодіжної політики в Україні і шляхи її реалізації.

Проявом участі юнаків та дівчат в управлінні державними і суспільними справами був молодіжний рух. У другій половині 80-х років з’являється чимало праць, у яких робиться спроба визначити місце молодіжних організацій в політичній системі суспільства. Уперше в науковій літературі деякі автори спробували підійти до розгляду проблеми взаємодії політичних партій і молодіжних організацій дещо по-новому. Так професор Ф. Луков у своїй праці «Молодёжное движение в социалистическом обществе. Вопросы теории и практики» критично оцінює роль партійного керівництва молодіжним рухом в СРСР [5].

Вагомий внесок у дослідження проблеми молодіжного руху як важливого чинника залучення молоді до управління державними і суспільними справами країни зробили В.А. Головенько та О.А. Корнієвський [6]. Серед праць, які присвячені цій проблемі, виділяється монографія В. А. Головенька «Український молодіжний рух у ХХ столітті». Узагальнюючи досвід розвитку молодіжного руху в Україні, він підкреслює, що до середини 80-х років на всіх українських землях молодіжний рух існував у формі двох громадських об’єднань - комсомольської та піонерської організацій, які одночасно були філіями, резервом Комуністичної партії і яким правлячий режим передавав функції держави в роботі з підростаючим поколінням. Уособлюючи собою в цілому молодіжний рух тоталітарної радянської системи, ці дві організації робили все можливе, щоб виховувати не лише своїх членів, а всю молодь країни в комуністичному дусі, формувати відповідну, ту, що підходила їм та їх формам діяльності, регулятивну та інформаційну підсистеми [6, с. 89].

Оцінюючи стан розвитку молодіжного руху в Україні, В. А. Головенько робить висновок, що, незважаючи на складну економічну, політичну ситуацію, він розвивається, займає своє місце в політичній системі суспільства [6, с. 113]. У своїй праці дослідник показує проблеми розвитку молодіжного руху з часів його зародження до основних тенденцій розвитку в умовах незалежної держави. Окремий розділ він присвятив показу характерних рис комсомольського періоду українського молодіжного руху.

Найбільш ґрунтовне дослідження молодіжного руху в Україні другої половини 80-х років ХХ століття провів О. А. Корнієвський, яке стало його дисертацією на здобуття вченого звання кандидата історичних наук. Характеризуючи молодіжний рух в Україні, він вказав на те, що цей рух є одним із засобів участі молоді в суспільних процесах через колективні (організовані, неструктуровані) форми прояву молодіжної самодіяльності на засадах спільних інтересів [6, с. 14].

Цінними для з’ясування проблеми участі української молоді в управлінні виробничими процесами є праці В. В. Анищука, Л. А. Марченка, А. Н. Стояна, В. А. Приступко [7]. І хоча в цих наукових розвідках чітко прослідковується ідеологізація процесів, в яких брала участь молодь України, критична оцінка їх, прагнення об’єктивно оцінити процеси, в яких безпосередньо брала участь молодь, на основі цього зробити висновки є необхідною умовою дослідження проблеми активності молоді у сфері управління виробництвом. Прикладом участі юнаків і дівчат в управлінні виробничими процесами була їх участь в спорудженні об’єктів господарювання та діяльність студентських будівельних загонів. Саме ці напрямки діяльності молоді висвітлюються у працях вищезгаданих авторів.

Участь молоді в управлінні суспільними справами проявлялася в діях студентського самоврядування. Актуальність цієї проблеми зумовлюється не тільки тим, що Україна стала на шлях будівництва соціальної, правової держави, але й тим, що українська освітня галузь стала на шлях інтеграції в Європейське співтовариство, прагне працювати за принципами Болонського процесу, в якому студентство в сфері управління навчальними закладами розглядається як партнер.

Проблема участі студентської молоді в управлінні навчальними закладами, розвиток студентського самоврядування у ВНЗ України у 80-90-х роках має хоча і невелику, але власну історіографію. Це, зокрема, праці Костюченка, М. Новаченка, О. Кравченка [8]. Хоча дослідження цієї проблеми періоду 90-х років в їх працях має фрагментарний характер, фактичний матеріал, висновки авторів дають нам змогу глибше пізнати цю сферу молодіжної активності у вузах України.

Зміни, які відбулися в країні в другій половині 80-х років, дали можливість критично оцінити роль студентської молоді в управлінні вузівськими справами. З’являються праці, в яких хоча ще і домінують старі, консервативні підходи до аналізу функціонування студентського самоврядування, відчутне прагнення авторів до зміни акцентів дослідження в бік об’єктивності, історичної правди. Це, зокрема, праці Е. А. Якуби, В. Л. Артеніна, А. І. Андрущенко [9]; Н. П. Іщенка [10]; Т. Є. Старченка, О. Пустельника, Н. І. Черниш [11].

Важливим джерелом у дослідженні проблеми участі молоді в управлінні державними й суспільними справами є щорічні доповіді Президентові України, Верховній Раді України, Кабінету Міністрів України, підготовлені науковим колективом, сформованим Українським інститутом соціальних досліджень на замовлення Міністерства України у справах сім’ї та молоді, на основі державної статистики, матеріалів Міністерств і відомств, Наукових досліджень, найбільшою мірою тих соціологічних опитувань, що проводилися Українським інститутом соціальних досліджень спільно з Центром «Соціальний моніторинг» упродовж 1991-1999 років [12].

У доповідях була подана об’єктивна картина соціального стану молоді та зроблено узагальнення існуючої практики реалізації державної молодіжної політики, показано розвиток молодіжного руху в Україні, роль молоді в управлінні державними та суспільними справами. Водночас у доповідях не розкрито проблемних питань щодо залучення молоді до управління державними та суспільними справами, не показані шляхи виходу молоді з кризового стану, в якому вона опинилася у зв’язку зі зміною суспільно- політичного устрою в країні.

Немалу роль у дослідженні проблеми відіграють матеріали державної статистики, офіційні дані органів центральної та місцевої державної влади, зокрема, аналітичні та статистичні матеріали Міністерства України у справах сім’ї та молоді, Державного комітету України у справах сім’ї та молоді, Державного комітету статистики України, Міністерства освіти і науки України, Міністерства праці та соціальної політики України, Республіканського комітету у справах сім’ї та молоді Автономної Республіки Крим, управлінь у справах сім’ї та молоді обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.

У 1991 році рішенням Кабінету Міністрів України був заснований Український науково-дослідний інститут проблем молоді, з часом реорганізований в Український інститут соціальних досліджень. Науковці інституту провели дослідження з різних напрямків діяльності молоді. І хоча більшість досліджень, особливо соціологічного характеру, стосувалися молодіжних проблем 90-х років, траплялися наукові розвідки з історії молодіжного руху. Інститут регулярно проводив міжнародні та республіканські конференції з проблем молоді.

Науковці інституту разом з дослідниками інших наукових та навчальних закладів України було підготували чимало праць, які стосувалися різних проблем молоді. Інститут щорічно виконував наукові програми та проекти, які публікувалися в спеціальних збірниках [13].

Історичні дослідження будуть більш ґрунтовними за умови допомоги інших наук, зокрема, соціології. Варто підкреслити, що ця наука набула свого нового змісту в період, коли Україна стала на демократичний шлях розвитку. Було проведено чимало соціологічних досліджень у різних сферах діяльності молоді, в тому числі і в сфері управління державними та суспільними справами. Значну роботу в цьому напрямку провели О. М. Балакірєва та О.О. Яременко [14].

Значна джерельна база щодо прояву управлінських функцій молоді в різних сферах суспільного життя міститься в архівних установах, зокрема, Центральному державному архіві громадських об’єднань України, державних обласних архівах, поточному архіві Міністерства України у справах сім’ї та молоді, поточному архіві Українського інституту соціальних досліджень.

Плинність часу, зміни, що відбулися в житті країни, людському житті, які були зумовлені набуттям Україною статусу незалежної держави, примушують нас по-новому дивитися на роки минулі, критично оцінювати процеси, що відбувалися в молодіжному середовищі, робити висновки, для того, щоб участь молоді в управлінні державними та суспільними справами відповідала вимогам демократії.

ДЖЕРЕЛА ТА ЛІТЕРАТУРА

  1. Положение молодёжи в советском обществе. - М.: Молодая гвардия, 1990. - 246 с.; О положении молодёжи и перестройке исследований молодёжной проблематики в СССР. - М.: Институт молодёжи, 1990. - 94 с.; Социальный портрет молодёжи. По материалам государственной статистики социологического исследования «Пути поколения». - М.: Институт молодёжи, 1990. - 168 с.
  2. Молодіжна політика: проблеми і вирішення. - К.: Український науково-дослідний інститут проблем молоді. - 78 с.; Механізм реалізації державної молодіжної політики на республіканському і регіональному рівнях. - К.: Укр. НДІ проблем молоді. - 117 с.
  3. Молодёжная политика: опыт, проблемы, перспективы. - К.: Укр. НИИ проблем молодёжи, 1991. - 238 с.; Молодёжная политика: опыт, проблемы, перспективы. Материалы международной научно-практической конференции (в двух частях). - К.: Укр НИИ проблем молодёжи, 1992. - ч.1. 162 с.; ч.2. - 238 с.
  4. Головатий М.Ф. Молодіжна політика в Україні: проблеми оновлення. К.: Наукова думка, 1993. - 236 с.; Бородін Є.І. Державна молодіжна політика в Україні. - Дніпропетровськ: Герда, 2003. - 345 с.
  5. Луков В.А. Молодёжное движение в социалистическом обществе: Вопросы теории и практики. - М.: Молодая гвардия, 1987. - 348 с.
  6. Головенько В.А., Корнієвський А.О. Український молодіжний рух: історія та сьогодення. - К.: Наукова думка, 1994. - 112 с.; Головенько В.А. Український молодіжний рух у ХХ столітті. - К.: А. Л. Д. - 1997. - 158 с.; Корнієвський О. А. Молодіжний рух в новітній історії України (друга половина 80-х - початок 90-х років). Автореф. дисертації канд. іст. наук. - К., 1993. - 24 с.
  7. Аніщук В.В. Рост социальной активности молодёжи. - Одеса: Вища школа. - 1988. - 192 с.; Марченко Л.А., Стоян О.М, Семестры гражданской зрелости. - К.: Вища школа, 1988. - 147 с.; Приступко В. О. Студенческие отряды. - М.: Институт молодёжи «Социум», 1998. - 104 с.
  8. Костюченко О., Новаченко М. Студентське самоврядування - важлива форма здійснення соціалістичної демократії // Радянське право. - 1990. - №7. - С. 66-68; Кравченко О. Студентське самоврядування: перспективи співпраці // Освіта. - 2006. - №2. - С. 24-31.
  9. Якуба О.О., Арбеніна В.Л., Андрющенко А.І. Воспитательный процесс в высшей школе: его еффективность. - К.: Вища школа. - 1988. - 275 с.
  10. Іщенко М.П. Социальное становление советской молодёжи. - К.: Вища школа. - 1989. - 199 с.
  11. Старченко Т.Є., Пустельник І.О., Черниш Н.Й. Молодёжь: вехи социальной зрелости. - Львів: Вища школа. - 1988. - 261 с.
  12. Про становище молоді в Україні (за підсумками 1997 року). Щорічна доповідь Президентові України, Верховній Раді України, Кабінету Міністрів України. - К.: НВФ «Студцентр» / Ніка-Центр. - 1998. - 147 с.; Про становище молоді в Україні (за підсумками 1998 року). Щорічна доповідь Президентові України, Верховній Раді України. - К.: Тм Прінтікс-Прес, 1999.
  13. 154 с.: Про становище молоді в Україні (за підсумками 1999 року). Щорічна доповідь Президентові України, Верховній Раді України. - К.: Український інститут соціальних досліджень, 2000. - 159 с.; Нове покоління незалежної України (1991-2001 роки). Щорічна доповідь Президентові України, Верховній Раді України. - К.: Державний інститут проблем сім’ї та молоді, 2002. - 211 с.
  14. Молодь України: стан, проблеми, шляхи розв’язання. - К.: Український науково-дослідний інститут проблем молоді, 1992. - 160 с.; Молодь України: стан, проблеми, шляхи розв’язання. - К.: Український інститут проблем молоді, 1993. - 198 с.; Молодь України: стан, проблеми, шляхи розв’язання. - К.: А. Л. Д., 1995. - 136 с.; Молодь України: стан, проблеми, шляхи розв’язання. - К.: Столиця, 1997. - 208 с.
  15. Балакірєва О.М. Методологічні підходи до дослідження соціалізації молодого покоління // Матеріали засідання секції «Соціологія молоді» міжнародної науково-практичної конференції «Проблеми розвитку соціології на сучасному етапі». - К.: Український науково-дослідний інститут проблем молоді, 1996. - с. 217-220; Особливості соціологічного аналізу молодого покоління в сучасному суспільстві // Вивчення молоді на сучасному етапі: питання методології і методики. - К.: А. Л. Д., 1996. - С. 217-220.; Яременко О.О. Соціологічний моніторинг стосовно настроїв, інтересів, уподобань молоді України // Молодь України: стан, проблеми, шляхи розв’язання. - К.: А. Л. Д., 1997. - С. 189-193.



Повернутися до змісту | Завантажити
Інші книги по вашій темі:
Історичний архів (збірник наукових праць)
Історична панорама - збірник наукових праць (частина 1)
Історична панорама - збірник наукових праць (частина 2)
Історичні записки (збірка наукових праць)
Історіографія, джерелознавство (збірка наукових праць)
Іван Огієнко і сучасна наука та освіта (збірка наукових праць)
Історія України. Маловідомі імена, події, факти (збірник наукових статтей)
Історія України
Етнологія України: Філософсько-теоретичний та етнорелігієзнавчий аспект
Історія Стародавнього Сходу
Всесвітня історія
Історико-педагогічний альманах (збірка наукових праць)
Історія і культура Придніпров’я (збірка наукових праць)
Історія народного говподарства та економічної думки України (збірка наукових праць) частина 1
Історія народного говподарства та економічної думки України (збірка наукових праць) частина 2
Історія народного говподарства та економічної думки України (збірка наукових праць) частина 3
Історія (збірка наукових праць)
Запорожсталь