Електронна бібліотекапідручники


Історія (збірка наукових праць)

150. Методи ідеологічної роботи партії в роки хрущовської «відлиги» у висвітленні українських вчених


Ю.О. Ніколаєць

У період існування СРСР у дослідженнях вчених багато місця відводилося аналізу практичних питань, пов’язаних із загальною організацією ідеологічної роботи та використанням різноманітних методів її проведення. Окрім аналізу прийомів та методів, пов’язаних із певними напрямками проведення ідеологічної роботи дослідники прагнули узагальнити її прийоми та методи, які використовувалися місцевими партійними організаціями та загалом по республіці.

Науковці, які створювали свої праці у радянський період, проаналізували значення ідеологічної роботи для забезпечення керівної ролі партії у суспільстві. Вони багато зробили для визначення кола її дієвих методів та засобів. До методів ідеологічної роботи більшість авторів відносила партійне навчання, комсомольську освіту, економічну освіту, усну, друковану та монументальну пропаганду. У літературі найбільш повно представлена усна пропаганда, досвід політичної та економічної освіти, форми масової пропаганди: школи комуністичної праці, народні університети, лекторії, прослідковується взаємозв’язок форм і засобів пропаганди.

У часи існування СРСР дослідження, в яких аналізувалися методи проведення ідеологічної роботи партійними організаціями, частково були проаналізовані у працях А.В.Санцевича , В.Г.Сарбея та В.І.Юрчука. Але їх висновки на сучасний момент суттєво застаріли. Крім того, узагальнення історіографічного досвіду з цього питання дозволило б пильніше поглянути на методи ідеологічної роботи, що застосовувалися у ті часи та визначити ті з них, які не втратили актуальності у сучасний період.

У першу чергу, на конкретних прикладах із повсякденного буття радянські історики прагнули показати, що чим вищим був рівень ідеологічної роботи партійних організацій, чим сильнішою ставала ідейна переконаність мас, тим активнішою була їхня участь у реалізації планів комуністичного будівництва.4 Загалом, у наукових дослідженнях виділялися кілька моментів, які визначали їхню структуру та спрямування. Так, вчені узагальнювали методи проведення політичної освіти, комуністичного виховання трудящих із виокремленням методів, дієвих у середовищі молоді, звертали увагу на методи проведення ідеологічної роботи у сільській місцевості. Вагомий внесок у розробку цієї проблематики здійснив свого часу С.А.Канавенко, який досліджував питання вдосконалення партійної освіти і політичної роботи в масах у роки семирічки. Він залучив значну кількість фактичного матеріалу про досвід парторганізацій Київської, Харківської, Дніпропетровської, Донецької, Полтавської та Сумської областей, використав результати особистого вивчення стану ідеологічної роботи у ряді районних центрів та сіл Харківської області і на цій основі показав підвищення ролі партійної освіти у розвитку політичної свідомості трудящих і формування у них наукового світогляду.5

Узагальнюючи досвід агітаційно-масової роботи партійних організацій машинобудівних підприємств Донбасу в роки семирічки, В.П.Корзун відзначав доцільність використання такого нового методу посилення ідеологічної роботи, як відвідання квартир трудящих керівниками підприємства та проведення політінформацій керівними працівниками, що, на думку автора, сприяло не лише розширенню «політичного кругозору» машинобудівників, але й справляло вплив на практичні справи.

Вивчаючи діяльність партійних організацій України по ідейно- політичному вихованню робітничої молоді в роки семирічки, В.Ф.Литвиненко зробив висновок, що найбільшого розповсюдження набули такі форми виховної роботи: створення груп агітаторів, організація молодіжних клубів, проведення тематичних вечорів, вечорів-диспутів, запитань і відповідей, виступи агіткультбригад, демонстрація кіно- і світлових газет тощо.

О.П.Єрмаков писав про розповсюдження Чистяківською (Торезькою) партійною організацією нового методу ідеологічної роботи - випуск шахтарського «телевізора» - одного з видів світлозвукової газети.8 Аналізуючи роботу по пропаганді передового досвіду, О.М.Шуман вказував, що кращий результат у масово-політичній та ідеологічній роботі у сільській місцевості давало використання різних форм наочної агітації.9

Дослідженню питань комуністичного виховання студентської молоді було присвячено ряд публікацій радянських авторів, які робили висновок, що робота студентів на виробництві сприяла формуванню поваги до праці та до людей праці, а безоплатне виконання роботи на користь Батьківщини під час суботників - формуванню почуття власної гідності та поважного ставлення до власної країни і комуністичного ставлення до праці.10

Більш детально роль суботників у комуністичному вихованні радянських людей проаналізували Т.М.Шульга та В.Т.Брітан, які зробили висновок, що суботники сприяли виникненню і розвитку нових форм соціалістичного змагання, вихованню у трудящих свідомого ставлення до трудової діяльності та зростанню продуктивності їхньої праці, а також у мобілізації трудящих на вирішення завдань комуністичного будівництва, і перш за все у вихованні нової людини комуністичного майбутнього.11

Одним із найбільш ефективних методів комуністичного виховання молоді багато радянських дослідників називали трудові студентські загони. Роль студентських трудових загонів у формування у молоді комуністичного ставлення до праці проаналізували у своїх роботах А.Н.Стоян та Л.А.Марченко, які наголошували, що у студентських загонах у спільній праці з робітниками та працівниками села у студентів вироблялося почуття відповідальності перед Батьківщиною за доручену справу, колективізм та активна життєва позиція.12 Подібні висновки також містилися у статті І.Ф.Ткачука, який наголошував, що спільна праця на благо радянської держави сприяла формуванню у робітничої молоді позитивних моральних якостей.13

Роль студентських будівельних загонів у інтернаціонально-патріотичному вихованні молоді зачіпали у своєму дослідженні З.І.Ямкова та А.А.Ямковий, вказуючи, що ряд студентів за самовіддану працю навіть отримували державні нагороди, що стимулювали інших молодих людей до праці.14 В.П.Южакова розглядала будівельні загони, як один із способів формування комуністичної переконаності та ідейної стійкості шляхом участі у суспільно корисній праці.15

Роль первинних парторганізацій у комуністичному вихованні студентської молоді у 1951-1961 рр. досліджував А.П.Гаврищук, вказуючи, що провідну роль у цій справі відігравали кафедри суспільних наук.16 У іншій своїй праці

А.П.Гаврищук, наголошував на важливості рішень ХХ з’їзду партії, що дозволили, на його думку, уникнути багатьох проблем, пов’язаних із відривом партійної пропаганди від практики комуністичного будівництва. Одним із наслідків таких рішень він вважав введення у 1956 р. у вищих школах трьох самостійних курсів - політичної економії, діалектичного та історичного матеріалізму та історії КПРС, що, на його думку, багато в чому сприяло підвищенню рівня ідейно-теоретичної підготовки студентів.

Одним із важливих спрямувань праць українських дослідників, пов’язаних із визначенням доцільності вибору певних методів ідеологічної роботи, були твори, в яких аналізувалися і узагальнювалися методи її проведення у сільській місцевості. Особливість вибору цих методів визначалася, на їх думку, наявністю багатьох пережитків капіталізму в середовищі селян, серед яких виділялися приватновласницька ідеологія та певний вплив церкви.

Різні аспекти ідеологічної боротьби компартії у сільській місцевості за ліквідацію “пережитків капіталізму”, наслідків ворожої пропаганди та впливу її на суспільно-політичні процеси в Україні досліджували історики партії у радянські часи. Для їхніх досліджень загалом характерне спрощення суспільних процесів, погляд на них через призму марксистсько-ленінського вчення та партійні постулати, які зводилися до того, що всі явища, які заважають пануванню радянської влади, є негативними.18 Вважалося, що власне потяг до приватновласницького господарювання на селі та сплеск уваги сільських жителів до релігії можна пояснити лише війною і ворожою пропагандою.

П.С.Репченко наголошував на необхідності вести систематичний контроль за виконанням прийнятих рішень. У цьому відношенні важливу роль, на його думку, відігравала перевірка партійними органами справ у відстаючих колгоспах та розгляд питань на бюро та пленумах про хід робіт по подоланню відставання економічно слабих колгоспів. Ці питання мали обговорюватись в колгоспних партійних організаціях, на засіданнях бюро парткомів виробничих управлінь, а потім на засіданнях бюро парткомів партії, засіданнях бюро, обкомів партії, в ЦК КП України. Автор вказував, що ЦК КП України вважав доцільним мати в усіх відстаючих колгоспах республіки звільненого секретаря парторганізації, а тому 30 липня 1964 р. ЦК КП України прийняв постанову по зміцненню партійних організацій відстаючих колгоспів звільненими секретарями шляхом перерозподілу частини існуючих посад та введення нових.

Одним із способів посилення ідеологічної роботи на селі у справі комуністичного виховання сільських жителів М.М.Кватира вважав шефську допомогу міст України колгоспникам. І.В.Ротар наголошував на використанні у ідеологічній роботі пересувних клубів, шкіл і кабінетів передового досвіду.

О.С.Шуляк вважав найкращою формою роботи самовіддану працю комуністів, як основний метод партійної агітації.

Ф.К.Бєлявін вказував на загальне визнання нових форм масово-політичної роботи на селі, до яких він відносив колгоспні школи агітаторів, консультаційні пункти для пропагандистів і агітаторів, заочні школи робсількорів, єдині політдні, політорганізатори в колгоспах, народні університети та інститути умільців сільськогосподарського виробництва, школи передового досвіду і комуністичної праці, свята тваринників, дні сільської інтелігенції і передовиків виробництва за фахом, зустрічі представників трьох поколінь, народні читання, тематичні вечори, іменні щити і календарі трудової слави, книги пошани “Майстер - золоті руки”, галереї маяків у колгоспах і радгоспах, свята сівачів, урожаю та ін. Автор вказував, що у ході розгортання роз’яснювальної роботи по пропаганді матеріалів ХХІІІ з’їзду КПРС набули широкого поширенні народні читання, які дають можливість партійним організаціям ширше, планомірніше і глибше вести ідеологічну роботу в масах, разом з тим вони допомагають керівним кадрам оволодіти мистецтвом партійної пропаганди.

Вивчаючи діяльність партійних організацій західних областей України у справі ідейного виховання сільської інтелігенції в період між ХХІІ і ХХІУ з’їздами КПРС, В.В.Киричук відзначав високу ефективність шкіл та семінарів партійно-господарського активу, кількість слухачів у яких щороку зростала, а ефективність визначалася вивченням філософії, політекономії, наукового комунізму, питань партійного будівництва та економіки сільськогосподарського виробництва, які викладали працівники райкомів партії та викладачі вузів.

Аналізуючи виховання сільської молоді на трудових традиціях у період будівництва комунізму, Л.О.Кашуба наголошував на дієвості таких форм виховання молоді, як проведення вечорів за участю ветеранів праці, вечорів зустрічі трьох поколінь, походів по місцям бойової, трудової та революційної слави, а також організація кімнат, музеїв та пересувних клубів передового досвіду при клубах та будинках культури. На думку Л.Х.Наумова, важливим засобом виховання у селян комуністичного ставлення до праці, почуття радянського патріотизму та пролетарського інтернаціоналізму стали політінформації, ленінські читання із врахуванням специфіки сільського населення.

У 1970 р. була опублікована ґрунтовна праця А.О.Янюка,27 яка відображала специфіку діяльності партійних організацій серед сільського населення у період 1956-1969 рр. Однак автор обмежився лише описом окремих форм виховної роботи сільських парторганізацій.

У праці В.П.Хижняка висвітлювалася ідеологічна робота партійних організацій у сільській місцевості у період з 1959 по 1970 рр.28 Автор побудував дослідження на матеріалах Вінницької, Запорізької, Івано- Франківської, Кіровоградської, Київської, Полтавської, Сумської, Хмельницької, Черкаської обласних партійних організацій, що дало можливість, на його думку, створити повну уяву про стан ідейно-виховної роботи на селі у цілому по республіці. З іншого боку до роботи не включені матеріали партійно-ідеологічної роботи у більшості західних областей УРСР, де тривалий час проведення такої роботи з боку радянського партійного активу ускладнювалося протистоянням із УПА. Вже у сучасний період стали широко відомими численні факти порушення соціалістичної законності під час інтеграції західних областей до складу УРСР, факти підміни ідеологічної роботи грубим адмініструванням, порушенням прав людини.

Діяльність партійних організацій Донбасу у наданні допомоги міста селу в ідеологічній роботі у період 1961-1965 рр. висвітлював у своїй статті В.С.Лещенко. Роботи В.П.Хижняка, Є.Я.Безпалко, В.П.Шкварця містили аналіз також форм і методів політичної агітації, її ролі у ідейно-політичному та трудовому вихованні працівників сільської місцевості.

У радянській історіографії ідеологічної роботи існують дослідження, які показували специфіку агітаційно-масової роботи за місцем проживання, на виробничих дільницях.33 Тут говорилося, що партійні організації особливо посилили увагу до роботи за місцем проживання після переходу підприємств на п’ятиденний робочий тиждень. З цією метою краще стали використовуватися клуби, агітаційні місця у парках, будинки механізаторів.

До недоліків досліджень українських вчених, які писали їх у період існування СРСР, можна віднести те, що у них не знаходили відображення різноманітні методи соціальної психології. Спрощена модель соціальної стратифікації суспільства, де всі люди були офіційно рівними, з поділом суспільства на робітників, селян та інтелігенцію, не могла враховувати потреб, що випливали з особливостей психології дрібніших суспільних страт. Практично не досліджувалися проблеми впливу суспільної думки та суспільних настроїв на проведення ідеологічної роботи партійними працівниками. У історико-партійних творах майже не використовувалися методи соціальних досліджень. У той же час звертають на себе увагу позитивні наслідки узагальнення методів ідеологічної роботи, які стосувалися формування позитивного ставлення до праці, виконання своїх службових обов’язків та поваги до власної Батьківщини. Особливо це стосується виховання поваги до праці у молоді шляхом залучення її представників до виробничої практики.

ДЖЕРЕЛА ТА ЛІТЕРАТУРА

1. Санцевич А.В. Проблеми історії України післявоєнного періоду в радянській історіографії. - К.: Наук. думка, 1967. - 254 с.; Санцевич А.В. Розвиток історичної науки на Україні між ХХІІ і ХХІІІ з’їздами партії // Укр. істор. журн. - 1966. - № 3. - С. 40-52; Санцевич А.В. Українська радянська історіографія про передові почини трудящих УРСР (1958-1964 рр.) // Укр. істор. журн. - 1965. - № 2. - С. 3-14; Санцевич А.В. Українська радянська історіографія (1945-1982 рр.). - К.: Вища шк., 1984. - 142 с; 2. Див.: Сарбей В.Г. Історіографічні дослідження на Україні за 70 років Радянської влади // Укр. істор. журн. - 1987. - № 12. - С. 122-134; 3. Юрчук В.І. Історіографія Компартії України післявоєнного періоду // Укр. істор. журн. - 1964. - № 2. - С. 123-130; 4. Білик Б.І., Костриця Н.Ю. Діяльність партійних організацій енергобудов України по вихованню трудящих у дусі радянського патріотизму, пролетарського інтернаціоналізму і дружби народів (1959-1965 рр.) II Наук. праці з історії КПРС. - Вип. 47. - К., 1971. - С. 98-99; Клапчук С.М. Із досвіду ідейно-політичного виховання робітників машинобудівних підприємств У країни в роки семирічки // Наук. Праці зісторії КПРС. - Вип. 13. - К., 1967. - С. 213. Шкварець В.П. Масово-політична робота партійних організацій України на селі (1956-1959 рр.) II Наук. праці з історії КПРС. - Вип. 20. - К., 1968. - С. 93; 5. Канавенко С.А. Ідеологічна робота на Україні (1959-1965 рр.). Діяльність парторганізацій по вдосконаленню партійної освіти та політичної роботи в масах.Харків, 1970; 6. Корзун В.П. З досвіду агітаційно-масової роботи партійних організацій машинобудівних підприємств Донбасу в роки семирічки // Наук. праці з історії КПРС. - Вип. 53. - К., 1972. - С. 101; 7. Литвиненко В.Ф. Діяльність партійних організацій України по ідейно-політичному вихованню робітничої молоді в роки семирічки (На матеріалах важкої промисловості Донецької і Луганської областей) II Наук. праці з історії КПРС. - Вип. 25. - К., 1968. - С. 141; Литвиненко В.Ф. Деятельность парторганизаций Украины по воспитанию у молодежи патриотических убеждений (1959-1970 гг.) // Науч. труды по истории КПСС. - Вып. 95. - К., 1978. - С. 73-80; 8. Єрмаков О.П. Діяльність Чистяківської (Торезької) партійної організації по дальшому піднесенню вугільної промисловості міста у 1950-1958 рр. // Наук. праці з історії КПРС. - Вип. 18. - К., 1967. - С. 149-158; 9. Шуман О.М. Роль масово- політичної роботи в пропаганді передового досвіду (На матеріалах Вінницької, Кіровоградської, Київської, Полтавської, Чернігівської областей) // Наук. праці з історії КПРС. - Вип. 26. - К., 1968. - С. 119-125; 10. Див.: Кравець В.Н., Клепиков А.И. Испітанная школа закалки будущих специалистов // Коммунист Украині. - 1981. - № 8. - С. 54-61; 11. Шульга Т.М., Британ В.Т. Коммунистические суботники - важнейшее средство воспитания трудящихся // Науч. труды по истории КПСС. - Вып. 74. - К., 1975. - С. 63-69; 12. Стоян Н., Марченко Л.А. Комсомол Украины - активный помощник партии по коммунистическому воспитанию молодежи в студенческих строительных отрядах (19621980 гг.) // Науч. труды по истории КПСС. - Вып. 124. - К., 1983. - С. 43-48; Стоян А.Н., Марченко Л.А. Некоторые вопросы партийного руководства коммунистическим воспитанием молодежи в студенческих отрядах (1962-1978 гг.) (Из опыта деятельности Компартии Украины) // Науч. труды по истории КПСС. - Вып. 107. - К., 1980. - С. 88-95; 13. Ткачук И.Ф. Некоторые вопросы партийного руководства нравственным воспитанием рабочей молодежи в условиях развитого социализма (1961-1978 гг.) // Науч. труды по истории КПСС. - Вып. 107. - К., 1980. - С. 117-123; 14. Ямковая З.И., Ямковой А.А. Патриотическое и интернациональное воспитание студентов на революционных, боевых и трудовых традициях Донбасса (На материалах Коммунарского горно-металлургического института) // Науч. труды по истории КПСС. - Вып. 124. - К., 1983. - С. 95-100; 15. Южакова П. Воспитание коммунистического отношения к труду у студенческой молодежи на примере жизни и деятельности В.И.Ленина (Из опыта комсомольских организаций Харьковской, Донецкой и Ворошиловградской областей) // Науч. труды по истории КПСС. - Вып. 88. - К., 1977. - С. 11; 16. Гаврищук А.П. Некоторые аспекты деятельности первичных партийных организаций вузов по совершенствованию коммунистического воспитания студенческой молодежи (1951 - 1961 гг.) // Науч. труды по истории КПСС. - Вып. 129. - К., 1984. - С. 74-80; 17. Гаврищук А.П. Деятельность партийных организаций вузов республики по повышению уровня преподавания общественных наук в 50-е годы // Науч. труды по истории КПСС. - Вып. 128. - К., 1984. - С. 81-87; 18. Курносов Ю.О. Роль інтелігенції України в комуністичному вихованні трудящих (1959-1965 рр.). - К., 1968; Янюк А.О. Партійно-організаційна робота КП України в період розгортання комуністичного будівництва. - Чернівці: Чернівецьк. держ. ун-т, 1968; Янюк А.О. Ідеологічна робота Компартії України в період розгортання комуністичного будівництва. - Чернівці, 1970; Хижняк В.П. Комуністичне виховання трудівників села. З досвіду ідейно-виховної роботи партійних організацій на селі в 1959-1970 рр. - К., 1973; Шуман О.М. З досвіду підготовки кадрів агітаторів сільськими партійними організаціями (1961-1965 рр.) // Наук. праці з історії КПРС. - Вип. 33. - К., 1969. - С. 176-182; Кожукало І.П. Підготовка пропагандистських кадрів системи партійного навчання на Україні (1946-1965 рр.) // Укр. істор. журн. - 1978. - № 2; Кас’яненко Ф.П. Із досвіду роботи партійних організацій по удосконаленню форм і методів політичної агітації // Наук. праці з історії КПРС. - Вип. 9. - К., 1967. - С. 40-56; Безпалко Є.Я. Робота партійних організацій України по подоланню пережитків капіталізму в свідомості колгоспників (1959-1961 рр.) II Наук. праці з історії КПРС. - Вип. 26. - К., 1968. - С. 90-104; 19. Репченко П.С. Боротьба партійних організацій України по подоланню відставання економічно слабких колгоспів у роки семирічки II Наук. праці з історії КПРС. - Вип. 26. - К., 1968. - С. 31; 20. Кватира М.М. Роль шефської допомоги міст України в дальшому піднесенні масово-політичної і культурно-освітньої роботи на селі в роки семирічки // Наук. праці з історії КПРС. - Вип. 71. - К., 1975. - С. 44-50; 21. Ротар І.В. Громадські засади в діяльності сільських партійних комітетів // Наук. праці з історії КПРС. - Вип. 26. - К., 1968. - С. 129; 22. Шуляк О.С. Діяльність КП України по зміцненню колгоспів керівними кадрами і спеціалістами сільського господарства в роки семирічки II Наук. праці з історії КПРС. - Вип. 26. - К., 1968. - С. 42; 23. Бєлявін Ф.К. Деякі питання масово-політичної роботи парторганізацій на селі (1959-1966 рр.). (На матеріалах Кіровоградської області) // Наук. праці з історії КПРС. - Вип. 26. - К., 1968. - С. 115-116. 24. Киричук В.В. Діяльність партійних організацій західних областей України в справі ідейного виховання сільської інтелігенції в період між ХХІІ і ХХІУ з’їздами КПРС // Наук. праці з історії КПРС. - Вип. 71. К., 1975. - С. 62-67; 25. Кашуба Л.О. Виховання сільської молоді на трудових традиціях у період будівництва комунізму (На матеріалах Одеської, Кримської, Миколаївської, Херсонської областей) II Наук. праці з історії КПРС. - Вип. 31. - К., 1969. - С. 105-113; 26. Наумов Л.Х. Ідейно-політична робота сільських партійних організацій України в період будівництва комунізму // Наук. праці з історії КПРС. - Вип. 46. - К., 1971. - С. 113-121; 27. Янюк А.О. Ідеологічна робота Компартії України в період розгортання комуністичного будівництва. - Чернівці, 1970; 28. Хижняк В.П. Комуністичне виховання трудівників села. З досвіду ідейно-виховної роботи партійних організацій на селі в 1959-1970 рр. - К., 1973; 29. Лещенко В.С. Діяльність партійних організацій Донбасу у наданні шефської допомоги міста селу в масово-політичній роботі (1961-1965 рр.) // Наук. праці з історії КПРС. - Вип. 58. - К., 1973. - С. 35-39; 30. Хижняк В.П. Комуністичне виховання трудівників села. З досвіду ідейно-виховної роботи партійних організацій на селі в 1959-1970 рр. - К., 1973; Хижняк В.П. Діяльність сільських партійних організацій України по удосконаленню агітаційно- масової роботи (1961-1970 рр.) // Наук. праці з історії КПРС. - Вип. 50. - К., 1972. - С. 79-87; 31. Безпалко Є.Я. Деякі питання масово-політичної роботи сільських партійних організацій України // Укр. істор. журн. - 1967. - № 8. - С. 38-44; 32. Шкварець В.П. Масово-політична робота партійних організацій на селі (1959-1965 рр.) // Наук.праці з історії КПРС. - Вип. 20. - К., 1968. - С. 92-105. Шкварець В.П. З досвіду ідейно-політичної роботи партійних організацій України на селі (1959-1971 рр.) // Наук.праці з історії КПРС. - Вип. 83. - К., 1976. С. 88-92; 33. Див.: Овсянникова О.О. Про деякі форми масово-політичної роботи за місцем проживання в роки семирічки // Наук. праці з історії КПРС. - Вип. 12. - С. 166-176.



Повернутися до змісту | Завантажити
Інші книги по вашій темі:
Історичний архів (збірник наукових праць)
Історична панорама - збірник наукових праць (частина 1)
Історична панорама - збірник наукових праць (частина 2)
Історичні записки (збірка наукових праць)
Історіографія, джерелознавство (збірка наукових праць)
Іван Огієнко і сучасна наука та освіта (збірка наукових праць)
Історія України. Маловідомі імена, події, факти (збірник наукових статтей)
Історія України
Етнологія України: Філософсько-теоретичний та етнорелігієзнавчий аспект
Історія Стародавнього Сходу
Всесвітня історія
Історико-педагогічний альманах (збірка наукових праць)
Історія і культура Придніпров’я (збірка наукових праць)
Історія народного говподарства та економічної думки України (збірка наукових праць) частина 1
Історія народного говподарства та економічної думки України (збірка наукових праць) частина 2
Історія народного говподарства та економічної думки України (збірка наукових праць) частина 3
Історія (збірка наукових праць)
Запорожсталь