Електронна бібліотекапідручники


Історія (збірка наукових праць)

30. Чисельність та національний склад населення Молдавської Автономної Соціалістичної Республіки 1924-1940 рр.


В. А. Тучинський

Молдавська Автономна Республіка була утворена у 1924 р. та існувала в складі УРСР до 1940 р. Її особливістю було те, що молдавани ніколи не складали більшість населення Республіки. Створена із пропагандистською метою впливу на події в Бессарабії, вона включала населені пункти з переважаючим українським населенням. Це було зроблено з метою збільшення її території та населення.

Демографічні процеси в МАРСР залишаються маловивченою сторінкою історії Республіки. Чисельність молдавського населення Півдня України досліджував В. Шишмарьов. В його фундаментальній праці1 наведено перелік населених пунктів де проживали молдавани та вказано їх чисельність в 20-30-х роках XX ст. В монографії В. Лисенка , де досліджуються передумови та утворення Республіки, розглядаються окремі проблеми національного складу населення Лівобережного Придністров’я. Міжнаціональні відносини у Придністров’ї на початку 20-х рр. знайшли своє відображення у монографії З. Іванової3. У відомому дослідженні А. Репіди4, яке було видано у 1974 р. до 50- річчя утворення МАРСР національному складу населення Республіки приділено досить мало уваги. Чисельність та національний склад населення Придністров’я досліджують історики самопроголошеної Придністровської Молдавської Республіки5.

Автор статті ставить завдання дослідити динаміку чисельності та національного складу населення напередодні утворення та в період існування МАРСР.

Південна частина Лівобережного Придністров’я, як прикордонна територія, завжди відрізнялась від інших регіонів активними міжетнічними контактами. Приєднання Придністров’я до Росії в середині 90-х рр. XVIII ст. стало важливою подією в історії краю. Придністров’я швидко заселяється українцями, росіянами а також молдаванами, що переселяються із Бессарабії рятуючись від гніту молдавських бояр та турецьких гнобителів. На Лівобережжя Дністра активно переселяються іноземні колоністи - німці, болгари, вірмени та ін. В 1795 р. чисельність населення Тираспольського повіту Херсонської губернії склала 23 тис. чоловік, а через 50 років-100 тис. В середині 60-х рр. XIX ст. на території повіту проживали 34720 молдаван. За результатами перепису населення 1897 р. чисельність мешканців Тираспольського повіту склала понад 300 тис.6

Національний склад населення регіону залишався поліетнічним. В середині XIX ст. українці складали 43 %, молдавани 32 %, німці 10%, росіяни 7%, болгари 5%, представники інших національностей 3% населення краю . В містах Придністров’я більшість населення складали євреї та росіяни.

За наслідками перепису населення 1897 р. в Тираспольському повіті проживало 59754 особи молдавської національності, що складало 18% населення повіту. Таким чином, питома вага молдавського населення зменшується, хоча зростає його абсолютна чисельність. На нашу думку це пов’язано із двома обставинами: заселенням Придністров’я українцями, росіянами та представниками інших національностей та процесом посилення асиміляції молдаван переважаючим українським населенням. Саме міграційні та асиміляційні процеси XIX - початку XX ст. визначили основні риси етнічного складу населення Придністров’я в період існування МАРСР.

Вивчення етнічного складу та чисельності населення Придністров’я активно почалося на початку 20-х рр. коли обговорювались плани утворення Молдавської Республіки. Цю роботу було доручено кільком спеціальним комісіям, які за наслідками роботи вказали різну кількість молдавського населення регіону. Першою за таку роботу взялася Адміністративно- територіальна комісія створена Народним комісаріатом внутрішніх справ за дорученням ЦК КП(б)У. У Доповідній записці заступника наркома внутрішніх справ УРСР М.Черлюнчакевича, що була складена за результатами роботи комісії, загальна чисельність молдаван, що проживали на Півдні України складала 177,7 тис. чоловік. Із них в Одеській губернії 138,8 тис., в Миколаївській 18,5 тис., Донецькій 10,4 тис. Значна кількість молдаван проживали у південних повітах Подільській губернії, однак їх чисельність не вказувалась.

В районі Придністров’я, як зазначалося у записці, проживало 114,8 тис.(14,2 %) молдаван, 419,6 тис.(69,2 %) українців, 72,1 тис. (10,3 %) росіян та 41,8 тис.(6,3%) представників інших національностей . Далі у документі відзначалось:”Разом із молдаванами на території Придністров’я проживають українці, які значно перевищують молдаван. Що стосується території де молдавани проживають компактно, то вона займає головним чином Придністров’я, що розтягнулося вузькою смугою шириною 10-25 верст та довжиною 250 верст і по своїй чисельності складає близько половини звичайного українського округа .

Вивченням кількості молдаван та місць їх розселення займалася спеціальна комісія створена у 2 кавалерійському корпусі яким командував Г. Котовський. За її даними чисельність молдавського населення Придністров’я склала 220 тис. чоловік, що більше ніж на 100 тис. перевищувало дані Адміністративно-територіальної комісії10. Пізніше діяльність цієї комісії була визнана помилковою, а сама вона була ліквідована.

Ще більш завищені цифри надала московська ініціативна група із утворення Молдавської Автономної Республіки. У листі групи до ЦК РКП(б) зокрема вказувалось: ”На лівому березі Дністра в межах колишньої Херсонської та Кам’янець-Подільської губерній компактно проживають не менше 500-800 тис., а за даними румун - до 2-х мільйонів молдаван, що відрізняються своїм національним побутом та розмовляють на румунському діалекті-молдавській мові”11.

ВУЦВК під головуванням Г. Петровського на засіданні 13 квітня 1924 р. обговорив статистичні дані подані комісіями та ініціативною групою і прийняв ухвалу: ’’Рішення про організацію Молдавської Республіки, області, губернії, округу чи району відкласти до того моменту, коли будуть дані всі вичерпні матеріали з цього питання” . Політбюро ЦК КП(б)У 18 квітня 1924 р. взявши до уваги висновок ВУЦВК, висловилось проти утворення Молдавської Республіки. В рішенні вищого органу більшовицької партії в Україні зокрема вказувалось: ’Через відсутність даних (етнографічних і територіальних) вважати створення Молдавської РСР не доцільним. Запропонувати НКВС продовжити роботу по вивченню можливості створення адміністративної одиниці з переважаючим молдавським населенням, залучаючи до цієї роботи комісію національних меншин при ВУЦВК” .

Негативне відношення керівництва УРСР до ідеї утворення Молдавської Республіки не влаштовувало ініціативну групу. Вона розпочинає активну роботу, заручившись підтримкою впливового військового діяча М. Фрунзе. У своєму зверненні до Й. Сталіна він зокрема писав:”Створення хоча б невеликої за територією Молдавської Республіки або області буде в наших руках зброєю впливу на настрої робітничо-селянських мас Бессарабії в розумінні зміцнення надій на позбавлення від румунського іга”14. Аргументи М. Фрунзе переконали Й. Сталіна і він доручив йому займатися цим питанням. Після приїзду М. Фрунзе до Харкова вище політичне керівництво України змінило своє рішення та зайнялося практичною роботою по створенню Автономної Республіки.

Рішення про утворення МАРСР було прийнято на III сесії Всеукраїнського Центрального Виконавчого Комітету VIII скликання 12 жовтня 1924 р. у столиці України Харкові. Рішенням сесії було визначено і кордони республіки. Лінія кордону кілька разів уточнювалася і остаточно була встановлена лише у 1926 р. До складу Молдавської АРСР увійшла частина районів Балтської та Одеської округ Одеської губернії та окремі населені пункти Тульчинської округи Подільської губернії. Від Балтської округи до складу МАРСР було передано Балтський, Олексіївський, Бирзульський, Рибницький, Ставровський, частина Ананьївського та Крутянського районів, а також три населених пункти Валегоцулівського району. Від Одеської округи- Дубосарський, Григоріопольський,Тираспольський та Слободзейський райони, від Тульчинської округи - Кам’янський район15. Спочатку територія Республіки бала поділена на 12 районів: Балтський, Олексіївський, Бирзульський, Рибницький, Ставровський, Ананьївський, Крутянський, Кам’янський, Дубосарський, Григоріопольський, Тираспольський та Слободзейський. Загальна площа Республіки на час її створення склала 8,1 тис. км2.

На заході та південному-заході кордон Молдавської Республіки співпадав з державним кордоном СРСР. Це означало, що до складу МАРСР юридично включалась і територія Бессарабії. Народний комісар юстиції Української РСР М. Скрипник, виступаючи на мітингу в Тирасполі 26 жовтня 1924 р. з цього приводу заявляв:”Ми вважаємо кордоном не Дністер, а Прут. Нехай тимчасово капіталісти тримають у своїх руках Бессарабію - це питання факту, але не права. Право на нашому боці. На нашій карті простою лінією обведена Бессарабія, тому що Бессарабія завжди хотіла стати невід’ємною частиною МАРСР”16.

В документах, що відображали національний склад населення, організатори Республіки шляхом фальсифікацій збільшили долю молдавського населення республіки до 48% . Виступаючи на сесії ВУЦВК у грудні 1924 р. Голова Раднаркому УРСР В. Чубар назвав ще більш завищену кількість молдавського населення Республіки:” Ось карта території тієї області яка населена молдаванами в розмірі 58 % від загальної чисельності у 400 тис. чоловік, тобто в абсолютній більшості” . Таким чином, до завищеної цифри у 48 %, В. Чубар для більшої переконаності додав ще 10%, користуючись принципом більшовицької доцільності.

Влітку 1925 р. Голова Ревкому МАРСР Г. Старий офіційно оголосив статистичні дані національного складу населення Республіки. У відповідності із ними в Автономній Республіці проживало 545,6 тис. жителів, із них українців - 38,8 %, молдаван - 32,1 %, росіян - 11,7 %, євреїв - 11,3 %, представників інших національностей - 6,1 % 19. Найбільш об’єктивні дані, що реально відображали національний склад населення МАРСР були отримані в результаті перепису населення 1926 р. За його наслідками загальна чисельність населення Республіки склала 572,5 тис. мешканців, із них українців - 277,5 тис.(48,5 %), молдаван - 174,4 тис.(30,1 %), росіян - 48,9 тис.(8,5 %), євреїв - 48,6 тис. (8,5 %), представників інших національностей - 24,9 тис.(4,4 %) .

Більше всього українців проживало в семи районах, в п’яти із них вони переважали: Балтському - 94 %, Крутянському - 71,7 %, Красноокнінському - 66,9%, Бирзульському - 53,1 %, Ананьївському - 51,8 %, Рибницькому - 48,3 %, Кам’янському- 46,6 %. Молдавани складали більшість лише у трьох районах Республіки - Дубосарському - 67%, Слободзейському - 64,7% та Григоріопольському - 45,7%. В Тираспольському районі більшість складали росіяни - 41,7 %. В містах українське населення переважало в Бирзулі та Ананьєві, єврейське в Балті та Рибниці, російське у Тирасполі. Молдавани у Тирасполі складали лише 1,4 % загальної чисельності населення міста.

Після прийняття закону про утворення МАРСР виникли проблеми, пов’язані із неможливістю розміщення в найбільшому місті Придністров’я - Тирасполі, органів державної влади та управління Республіки через відсутність необхідних приміщень та складну ситуацію що склалася на кордоні СРСР та Румунії по р. Дністер. Тому в листопаді 1924 р. керівництво України прийняло рішення розформувати Балтську округу Одеської губернії, а Балтський район разом з м. Балта передати до складу МАРСР . Балта була столицею Автономної Республіки із 1924 до 1929 рр. При цьому варто зауважити, що доля молдавського населення в Балтському районі складала 2,5%, а у Балті лише 1,6%. У 1929 р. столицю Республіки було перенесено до Тирасполя. Пізніше більшовицька влада продовжувала маніпулювання не лише чисельністю та національним складом, але і територіями. Без урахування національного складу населення з метою збільшення території Республіки до неї у 1926 р. було приєднано кілька населених пунктів Велико-Кісницького району Тульчинської округи. В результаті такого приєднання територія Республіки склала 8,4 тис. км.

Дослідити чисельність та національний склад населення Автономної Республіки в 30-х рр. досить складно. Результати переписів населення 1937 та 1939рр. показали такі результати, що були визнані більшовицькою владою недійсними та засекречені. Лише у кінці XX - на початку XXI ст. окремі статистичні дані, що стосувалися переписів були опубліковані, однак вони не дають можливості встановити національний склад населення МАРСР. Тому автором для з’ясування цього питання використано статистичні збірники, що видавалися в середині 30-х рр. XX ст.

Із них дізнаємося, що у 1936р. загальна чисельність населення республіки склала 615500 мешканців , що лише на 43 тис. більше ніж у 1926 р. Національний склад населення Автономної Республіки в цей час був таким: українці - 336679 чол. (54,7%), молдавани - 143412 (23,3%), росіяни - 62781 (10,2%), євреї - 58472 (9,5%), представники інших національностей – 14156 (2,3%) . Проте наведені автором статистичні дані не можуть вважатися повністю об’єктивними через значні асиміляційні процеси та недосконалість системи збору інформації. Однак, загальну тенденцію змін національного складу населення Республіки можна простежити. Вона вказує на значне зменшення питомої ваги молдавського населення - із 30,1% у 1926 р. до 23,3% у 1936 р., та збільшення чисельності українського населення - із 48,5% до 54,7%. Це пояснюється на думку автора посиленням асиміляції молдаван переважаючим українським населенням.

Таким чином, утворення Молдавської АРСР на території Придністров’я, де завжди переважало українське населення, обумовлювалось не інтересами місцевого молдавського населення, а бажанням повернути Бессарабію до складу СРСР. Більшовицьке керівництво СРСР та УРСР пішло по шляху фальсифікації національного складу населення регіону, а також на значні адміністративні зміни, що не враховували території проживання українського та молдавського етносів на території Лівобережжя Дністра. Отже, ще на початку 20-х рр. було створено передумови Придністровської проблеми, яка залишається невирішеною і сьогодні.

У перспективі подальших досліджень визначеної проблеми актуальним видається вивчення взаємин між трьома найчисельнішими етнічними групами МАРСР - українцями, молдаванами і росіянами та їх вплив на політику більшовицької влади Автономної Республіки.

Джерела та література

1. Шишмарев В.Ф.Романские поселения на Юге России. Труды архива.Вып.26.- Ленинград,1975; 2.Лисенко В. Г.Утворення і розвиток Молдавської АРСР у складі УРСР(1920-1940 рр.)//Український історичний журнал.-№9.-С.-41-58; 3.Иванова З. М. Левобережные районы Молдавии в 1918-1924 гг.-Кишинев,1979; 4.Репида А. Образование Молдавской АССР.-Кишинев,1974; 5.История Приднестровской Молдавской Республики.- Кишинев,1996.-Т.1; 6.Первая всеобщая перепись населения Российской империи 1897 г.Херсонская губерния.-СПб.,1904.-Т.47.-С.74-75; 7.Підраховано на основі:Списки населенных мест Российской империи составленные и издаваемые Центральным статистическим комитетом Министерства иностранных дел. Херсонская губерния .-Спб., 1868.-Т.-34.-С.62-63; 8.Черлюнчакевич Н. А. Национальный состав советской Украины.- Харьков,1925.-С.62-63; 9.Там само.-С.109; 10.История Приднестровской Молдавской Республики.-Т.1.-С.88; 11.Начало большого пути. Сборник документов и материалов к 40- летию образования Молдавской ССР и создания Коммунистической партии Молдавии.- Кишинев,1964.-С.121-122; 12.Репида А. Вказана праця.-С.137-138; 13.История Приднестровской Молдавской Республики.-Т.1.-С.116; 14.Иванова З. М. Вказана праця.- С.59-60; 15.Начало большого пути. Сборник документов и материалов.-С.160-161; 16.Скрыпник Н. Митинг трудящихся Тирасполя// Правда.-1924.-28 октября; 17.Бессарабский вопрос и образование Молдавской Республики. Сборник официальных документов.- Тирасполь,1993.-С.43; 18.Буценко А. Радянське будівництво серед нацменшостей УРСР- Харків,1928.-С19; 19.Хоменко А. Національний склад людності УРСР.-Харків,1929.-С.27-28; 20.Всесоюзная перепись населения 1926 г.-М.,1930.-Т.28.-С237-241; 21.Начало большого пути. Сборник документов и материалов.-С.37; 22.Райони УРСР. Статистичний довідник.- К.,1936.-С.861; 23.Підраховано на основі: Вся Україна та АМСРР на 1936 р.-Одеса,1937.- С.61-64,125; Райони УРСР. Статистичний довідник.-С.642,821-822; Шишмарев В. Ф. Вказана праця.-С.133-136.




Повернутися до змісту | Завантажити
Інші книги по вашій темі:
Історичний архів (збірник наукових праць)
Історична панорама - збірник наукових праць (частина 1)
Історична панорама - збірник наукових праць (частина 2)
Історичні записки (збірка наукових праць)
Історіографія, джерелознавство (збірка наукових праць)
Іван Огієнко і сучасна наука та освіта (збірка наукових праць)
Історія України. Маловідомі імена, події, факти (збірник наукових статтей)
Історія України
Етнологія України: Філософсько-теоретичний та етнорелігієзнавчий аспект
Історія Стародавнього Сходу
Всесвітня історія
Історико-педагогічний альманах (збірка наукових праць)
Історія і культура Придніпров’я (збірка наукових праць)
Історія народного говподарства та економічної думки України (збірка наукових праць) частина 1
Історія народного говподарства та економічної думки України (збірка наукових праць) частина 2
Історія народного говподарства та економічної думки України (збірка наукових праць) частина 3
Історія (збірка наукових праць)
Запорожсталь