Українська електронна бібліотека

Загрузка...


Історія народного говподарства та економічної думки України (збірка наукових праць) частина 1

13. Історична ґенеза підприємництва: еколого-інноваційний аспект


А.В. Бохан

Розглянуто особливості історичного розвитку підприємництва з урахуванням еволюційних процесів його становлення і форм реалізації в контексті екологічної спрямованості та інноваційного потенціалу формування безпеки поступу суспільства.

Ключові слова: підприємництво, екологізація, ноосфера, стійкий розвиток, науково-технічний прогрес, інвайронменталізм.

Постановка проблеми. Сучасні глобалізаційні виміри розвитку світового економічного простору засвідчують домінування еколого-інноваційного спрямування у процесах суспільних трансформацій - закономірного процесу еволюції біосфери в ноосферу. Виникає потреба у відповідальній самоорганізації людства в напрямку формування «колективної свідомості та енергії», спрямованої на генерування стійкого соціально- економічного та науково-технічного поступу.

У будь-яку епоху розвиток цивілізації демонстрував приклади збільшення потоків енергії та виникнення складних соціально-економічних інституцій, необхідних для їх урівноваження. Особливістю цих процесів був ступінь інноваційної мобільності суспільства, який відбивав певну історично-ментальну спадковість його відтворення, насамперед у сфері підприємництва в контексті його генетичного та енергетичного потенціалу щодо оволодіння прогресивними факторами екологічного та економічного розвитку. Виникає необхідність вивчення історичної ґене- зи підприємництва в розрізі інноваційної синергічності його прояву та впливу на результативність здійснюваних екологічних реформ задля безпеки розвитку сучасних і майбутніх поколінь.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. У сучасній економічній теорії дослідження питань підприємництва вченими розглядається багатоаспектно з урахуванням різних факторів його розвитку (З.С. Варналій, В.А. Кредісов, П.Ю. Буряк, С.Ф. Покропивний, В.А. Борисова, В.Г. Герасимчук, О.І. Барановський, М.Д. Білик, І.Г. Ганечко, Л.В. Романова та ін.). Питанням підприємництва у розрізі еколого-інноваційної проблематики присвячено увагу таких вчених, як В. Шевчук, Л. Мельник, О. Веклич, І. Синякевич, Ю. Туниця, Л. Гринів, В. Трегобчук, А. Садеков, В. Борисова, О. Васюта та ін.

Невирішена частина загальної проблеми. В умовах трансформації економіки прогресивність і екологізованість спрямувань розвитку підприємництва вимагає відповідної ініціативності у виборі стратегічно доцільних еколого-економічних напрямів і видів діяльності, які можуть бути реалізовані з урахуванням інноваційної домінанти. Водночас, недостатньо вивченим є питання прояву науково-технічного прогресу як генератора і каталізатора екологічних проблем, поступальні тенденції якого спричиняють активізацію нових екологізованих напрямів підприємництва.

Мета дослідження. Враховуючи складність економічної природи функціонування підприємництва, що є історичним і динамічним явищем, системні елементи якого перебувають у діалектичній взаємодії та взаємозалежності, актуальним постає визначення історичної ґенези потенціалу його еколого- інноваційних спрямувань розвитку.

Виклад основного матеріалу. Вихідні світоглядні екологічні засади розвитку підприємництва, безперечно, мають глибоке коріння, яке ввібрало в себе історичну специфіку економічного та екологічного розвитку суспільства. Зокрема, ринкова необхідність, економічна доцільність і багатогранність прояву потенціалу підприємництва обґрунтована багатьма вченими (Р. Кантільйон, А. Сміт, Ж.-Б. Сей, А. Маршалл, Й. Шумпетер, У. Ростоу, П. Друкер, Ф. Ліст, А. Вагнер, Ф. Хайєк, П. Бернс та ін.), які пов’язують цей вид економічної діяльності переважно з виконанням функцій інноваційного, інформаційного, винахідницького, комерційного, ризикового, ресурсного, організаційного характеру [1]. Наприклад, згідно концепції Й. Шумпетера, підприємець володіє принципово новими діловими якостями лідерства та новаторства, які є рушіями економічного прогресу, оскільки:

- визначальною функцією підприємництва є здійснення, за висловом Й. Шумпетера, «нових комбінацій факторів» виробництва або нововведень, а саме: виробництво нових благ та поліпшення якості існуючих благ, впровадження прогресивних способів виробництва, відкриття й освоєння нових ринків збуту, використання нових джерел отримання сировини чи напівфабрикатів, проведення реорганізації у певній галузі чи створення організацій нового типу;

- підприємництво є універсальною загальноекономічною функцією будь-якої економічної системи, що поєднується з виконанням інших видів діяльності;

- підприємництво є функцією господарсько-політичного середовища, яке визначає його можливості, типи, мотивації.

Зазначені вище функціональні ознаки підприємництва містять у собі важливу вимогу щодо раціональності та збалансованості використання ресурсів як необхідної умови ефективності економічної діяльності в певних умовах середовища функціонування, яке завжди пов’язане із природою. Тому історична ґенеза підприємництва безпосередньо стосується проблем взаємодії природи та суспільства, які порушено у працях класиків економічної теорії Ф. Кене, Д. Рікардо, С. Подолинського та природничих теорій Ч. Дарвіна, Ю. Одума, Г. Хакена,

В. Вернадського, І. Пригожина. Ними було доведено, що чим більш розвинутим у господарсько-економічному відношенні було су-спільство, тим більш різноманітні форми культурної поведінки ставали нормами взаємовідносин людини з природою. І, відповідно, формувались вихідні екологічні засади розвитку підприємництва.

Співзвучною до цього є думка М. Назарука: «Кожна людина несе пам’ять подвійного роду, з одного боку, це природні властивості організму, закодовані у генах, які проявляються за певних екологічних умов, а з іншого - це пам’ять національно- культурна, яка утверджує людину в світі цивілізації саме як індивіда, представника певного етносу, культури тощо. Вища гармонія, коли спадкоємність збережена, коли людина перебуває в злагоді зі своїм природним довкіллям, і з громадою, спільнотою» [2, с. 28]. Якщо сприймати довкілля нації, народу, країни як соціально-природне середовище, то можна стверджувати, що внутрішню її стабільність та збереженість забезпечує безперервний обмін духовної, інтелектуальної, економічної, підприємницької, екологічної та іншої «енергії». Саме тому, спадщина давніх екологізованих народних знань і звичаїв України є цінною за глибиною їх прояву зв’язків між минулим, сучасним і майбутнім.

Сьогодні, як ніколи, виникає потреба в новій інформаційній та інноваційній культурі розуміння давніх традицій і знань на більш високому рівні їх екологічного сприйняття у сфері підприємництва. З огляду на це, досить унікальним було пошанування природи нашими предками, яке проявилось у нагромадженні, транслюванні та спадкоємності традицій між поколіннями. Були встановлені звичаєві правила і закони суспільної, економічної, екологічної та етичної поведінки людини, які зберігалися в генетичній пам’яті упродовж віків. Така давня філософія світогляду відбивала взаємини людини з природою та особливості здійснення її господарської діяльності.

У давні часи природа досить часто сприймалась людьми і як допоміжна, і як загрозлива сила. Це спонукало до відповідних спостережень за природою і певних узагальнень у галузі ведення та упорядкування господарства, народної агрономії та іншої землеробської практики. Такі первісні узагальнення людського досвіду щодо добробуту, принципів ведення господарства і торгівлі доцільно визнавати як вихідні засади екологічного світобачення предків.

Збереженню природної спадщини сприяло також формування традицій життєзабезпечення залежно від конкретних кліматичних умов, що проявилося у відповідній господарсько- екологічній адаптованості. Це пояснюється існуванням взаємозв’язків між ландшафтними особливостями краю і культурно- ментальними складовими культури народу, що безпосередньо впливають на вирішення екологічних проблем і активізацію певних видів економічної діяльності. Із цього приводу М. Туган- Барановський писав: «Господарство є актом двостороннім, актом взаємодії між людиною і оточуючою її природою» [3, с. 49]. Українські вчені С. Рудницький, В. Кубійович науково обґрунтували значний вплив природного середовища на соціально- економічний розвиток та визначили роль етнонаціональної території як еколого-економічного та інноваційного потенціалу нації. Дослідження зазначених аспектів знайшло своє відображення в наукових працях і зарубіжних вчених Ш. Монтеск’є, Г. Бокля, Е. Реклю, Ф. Ратцеля, Р. Челлена.

Великий внесок у розвиток екологічних досліджень здійснив також С. Подолинський. Його концепція зв’язку природного капіталу з енергією Сонця акумулювала в собі ідею енергетичної економіки, що поєднує еколого-економічну діяльність людей із природно-космічними процесами. Професор Л. Гринів, досліджуючи цю проблематику, засвідчує інноваційний аспект у використанні природних ресурсів: «Використовуючи ресурси довкілля, людство через свою працю може здійснювати функцію збереження або розсіювання сонячної енергії в просторі. У цьому контексті повинні знайти належну оцінку витрати цієї енергії. Використання ресурсів природи в процесі економічної діяльності має відповідати його можливостям поповнювати ці ресурси. Природний капітал, який разом з людським капіталом затримує на планеті впорядковану енергію і речовину, є за своєю сутністю абсолютним капіталом і здійснює функцію, яку можна вважати ноосферною функцією» [4, с. 56].

У працях В. Вернадського про біосферу та ноосферу розкрито сутність еволюції та перспектив людства як космічного феномена, обґрунтовано роль науки, знань, гармонії як визначальних складових нового геологічного явища на нашій планеті. Своєю новаторською теорією вчений утверджував ідею про те, що в майбутньому людина буде спроможна докорінно трансформувати працею та думкою середовище свого життя за рахунок дедалі більш потужних екологічних й інноваційних ресурсів. Такий підхід до економічного розвитку дає підстави розглядати еволюцію підприємництва через критерій біосферосуміс- ності - співвідношення характеристик господарських систем, які зумовлюють техногенне навантаження і обмеження господарського розвитку, виходячи з рівня еколого-ресурсного потенціалу певного суспільства [5, с. 79-89]. Суспільно-технологічне спрямування до біосферосумісності включає відповідні етапи історичного розвитку суспільства та підприємництва:

1) вся історія розвитку машинного виробництва та господарсько-підприємницької діяльності до 60-х років XX ст., коли застосовувалися біомарнотратні, біозабруднюючі технології (ефект біосферосумісності забезпечувався лише завдяки компенсаторним можливостям біосфери);

2) 60-ті роки ХХ ст., сучасність, найближче майбутнє ХХІ ст. - застосування біощадних, біовідновних, біовідтво- рюючих технологій, внаслідок яких формується локальний ефект біосферосумісності за рахунок діяльності людей; регіональні та глобальні ефекти, що залежать від компенсаторних можливостей біосфери;

3) осяжне майбутнє в реалізації оптимальної взаємодії технологічних і природних процесів за рахунок застосування біо- сумісних технологій (якісно нові інженерні рішення, що включають біощадні, біовідновні, біоавтономні, біовідвторюючі функ-ції та забезпечують локальні, регіональні та глобальні ефекти біосферосумісності лише за рахунок раціонально організованої діяльності людини).

У зв’язку з цим зростає значення просторово-часових і екологічних характеристик підприємництва. В залежності від стану локальних екосистем вимоги до рівня біосферосумісності будуть диференційовані, що вимагатиме продукування технологій «заданих властивостей» та їх упровадження у підприємницький процес. Найвищий рівень біосферосумісності може бути досягнутий за умов використання інноваційних технологій, що базуються на закономірностях і принципах замкнутих ланок кругообігу речовин та енергії. Тоді основними еколого- інноваційними складовими підприємництва на засадах біосферосумісності буде: замкненість речовинно-енергетичних циклів виробництва і споживання; особливості прояву НТП і перехід до міждисциплінарної наукової культури; управління від «простих систем» до «складних систем»; оцінка та прогнозування екологічного ризику як вихідного етапу господарського циклу в підприємництві; рівень екологічної культури підприємництва.

Зазначені вище наукові дослідження не лише спричинили виникнення нових напрямів теоретико-методологічного аналізу проблем взаємодії суспільства та природи, дослідження процесів розгортання та загострення екологічної кризи, її впливу на підприємництво, але й ініціювали створення нової загальної науки, характерними ознаками якої мали б стати універсалізм та інтегрованість наук (наприклад, «ноосферологія» В. Вернад- ського, «геосозоологія» С. Стойко, «екологічна економія» Ю. Туниці, «інтелектологія» М. Голубець, «екогомологія»

С. Злупка та ін.).

Таким чином, на основі вікових надбань спостереження за природою та усталених господарських традицій, синтезу практичного досвіду і теоретичних концепцій згодом утворилася потужна надбудова, яка виконує ідеологічні та регулятивні функції у сфері підприємництва та є різновидом сучасної ідеології світогляду, що характеризується поняттями «екологізм» і «інвайронменталізм». Ці концепції, як результат еволюції руху за збереження природи, здійснили концептуальний перехід від філософії раціонального використання природних ресурсів до необхідності перегляду обсягів споживання, зменшення рівня забруднень і мінімізації відходів, пріоритетів розвитку підприємництва. Екологізм - ідеологія постіндустріалізму, що визнає са- моцінність природи, аналізує причини кризового екологічного стану та підтримує конструктивні політичні дії в напрямку еколо- гізації економіки та підприємництва. Інвайронменталізм діє в межах традиційних параметрів індустріалізму та передбачає розв’язання екологічних проблем із точки зору необмеженості зростання виробництва та стереотипів споживання (тобто збереження природних ресурсів забезпечує виробництво, споживання, а завдяки НТП стає можливим вирішення проблем, які ці технології й спричинили) [5, с. 164].

Крім цього, доцільно відзначити також значний вплив на розвиток підприємництва ідеології представників технооптимі- стичної течії (У. Ростоу, З. Бжезинський, Дж. Гелбрейт, Р. Арон, Б. Фулер, Г. Кан, А. Вінер, Р. Фолк, Дж. Саймон та ін.). Розглядаючи взаємовідносини суспільства і природи в контексті майбутнього розвитку цивілізації та НТП, технооптимісти обґрунтовують необхідність якісних змін продуктивних сил людства і вдосконалення еколого-економічних відносин, а також пропонують моделі постіндустріального, технотронного, інформаційного суспільства, в основі яких і надалі залишатимуться основні цінності західного суспільства - приватна власність, підприємництво, індивідуалізація, інновації, конкуренція. Вони вважають, що поєднання НТП та ринкової економіки, за певної кореляції системи цінностей і соціальних пріоритетів, є важливою передумовою виходу із глобальної екологічної кризи. Особливого значення мають набути механізми ринкової саморегуляції, які є соціальними провідниками саморегуляції біосфери [7, с. 167168].

Дослідження сутності трансформацій економіки з урахуванням досягнень НТП завжди викликали зацікавленість і слугували основою появи відповідних наукових учень і теорій. Зокрема, французька філософія розробила теорію прогресу, англійська - вчення про еволюцію, німецька - теорію розвитку, українська - концепцію поступу. Прообразом вчення про прогрес постає «об’єктивне» нагромадження різноманітних благ і багатств, що описується законами математичної прогресії і статистики. Поступ є ніщо інше, як рух людства в певному напрямку до певної мети. За цього взаємодіють дві суперечливі тенденції: одну утворює спонтанний, некерований, вільний, творчий рух, а другу - раціонально обмежений вибір спрямування руху до того чи іншого «центру» або в напрямку започаткування нового «центру».

Нині кожна держава має свої особливості функціонування економіки й підприємництва, які поступово змінюються нововведеннями, інноваціями та спричиняють новий соціально- економічний і екологічний поступ. Але головна проблема поступу, як вважав І. Франко, полягає не у визнанні того, що все у світі змінюється, а у відповіді на питання: чи зміни відбуваються на краще чи на гірше? Суб’єкт поступу - нація і людство. У ньому, зазначав І. Франко, є «авангард», який завойовує «міста невідомого», і є «обоз», який розширює прокладені авангардом «стежки» у широкі «дороги». Проте в цілому їх перевершує велика армія «мародерів», яка мало розуміється на тому, що відбувається, снує дорогами буття без якоїсь чіткої мети і плану, навіть перешкоджаючи поступові [7, с. 328-329].

Тому сучасна ринкова економічна система, яка базується переважно на неокласичній економічній теорії і вкрай мало враховує обмеженість ресурсів довкілля, асиміляційну спроможність земної біосфери, глобальні екологічні загрози, - не буде здатною в повному обсязі вирішувати проблему оптимального розвитку світової економіки за умов різних екологічних обмежень. Зокрема, Г. Дейлі зазначає: «Ринок функціонує тільки в межах економічної підсистеми, де він робить єдину річ - вирішує проблему розміщення ресурсів шляхом надання необхідної інформації і стимулу. Але він нездатний розв’язати проблему справедливого, оптимального та стійкого масштабу розподілу, що не достатньо усвідомлюється сучасниками» [9, с. 59].

У зв’язку з цим, майбутня еволюція підприємництва переважно буде пов’язана з екзогенним та ендогенним аспектами розвитку НТП. Екзогенний вважається зовнішньою соціально- економічною силою, що підвищує ефективність підприємництва. Ендогенний - внутрішньою енергією економічної системи і характеризується впливом науки, інновацій, техніки на розвиток соціально-економічної ефективності підприємництва. І саме тому глобальний взаємозв’язок між ринками капіталу, інформації, інноваційних технологій буде посилювати екологічну орієнтацію підприємництва під впливом трьох «типів логіки» розвитку НТП:

1) логіки інформаційної (збір, передача, обробка та маніпуляція різноманітною інформацією - від біржових курсів до генетичних кодів); 2) логіки міметизму (від грец. mimos - наслідування), тобто імітація живого (від штучного інтелекту до рекомбінації молекул ДНК); 3) логіки «руйнування - відновлення» (від розробки композиційних матеріалів до генетичних маніпуляцій) [10, с. 162].

Це, своєю чергою, сприятиме виникненню нових функціональних можливостей підприємництва, де будуть проявлятися такі еколого-інноваційні аспекти НТП: наукова - систематичне прогнозування та комплексне використання нових фундаментальних відкриттів у природознавстві та суспільних науках; технічна - застосування альтернативних джерел енергії, нових матеріалів, комплексно-автоматизованих систем виробництва, ре- сурсоощадливих, а також новітніх систем отримання, передачі та обробки інформації; соціальна - підвищення рівня екологічної освіченості, культури, свідомості підприємця у процесі нового технологічного оволодіння навколишнім природним середовищем.

Висновки. Новітній процес розвитку підприємництва в контексті еколого-інноваційного спрямування буде поступово охоплювати всі сфери економіки, змінюючи тим самим середовище життєдіяльності суспільства в напрямку продукування конкурентоспроможної та екологічно безпечної продукції (послуг), раціонального використання й ефективного відтворення природних та енергетичних ресурсів, комплексного й системного впровад-ження інноваційних технологій у взаємопов’язаних екологічних сферах підприємництва.

1. Юхименко П. І. Історія економічних учень: навч. посібник / П. І. Юхи- менко, П. М. Леоненко. — К. : Знання-Прес, 2000. — 514 с.

2. Назарук М. М. Основи екології та соціології : навч. посіб. / М. М. На- зарук. — Львів : Афіша, 2000. — 256 с.

3. Туган-Барановський М. І. Основи політичної економії. / Проф. М. І. Туган-Барановський; Науковий редактор, автор передмови і вступної статті С. М. Злупко — Львів : Видав. центр ЛНУ ім. Івана Франка, 2003. — 628 с.

4. Гоинів Л. С. Концептуальні засади просторової парадигми екологічно збалансованої економіки / Л. С. Гринів // Регіональна економіка. — 2001. — № 4. — С. 54—63.

5. Садеков А. А. Предпринимательство и устойчивое развитие : монография / А. А. Садеков. — Донецк : ДонГУЭТ им. М. Туган-Баранов- ского, 2002. — 450 с.

6. Кисельов М. М. Концептуальні виміри екологічної свідомості : монографія / М. М. Кисельов, В. Л. Деркач та ін. — К. : Парапан, 2003. — 312 c.

7. Салтовський О. І. Основи соціальної екології : навч. посіб. / О. І. Са- лтовський. — К. : Центр навч. л-ри, 2004. — 382 с.

8. Франко І. Я. Що таке поступ? / Іван Франко // Зібр. творів у 50 т. — Т. 45 : Філософські праці / Ред. тому В. Ю. Євдокименко. — К. : Наук. думка, 1986. — С. 300—348.

9. Дейлі Г. Поза зростанням. Економічна теорія сталого розвитку / Г. Дейлі ; пер. з англ. Ін-т сталого розвитку. — К. : Інтелсфера, 2002.

— 312 с.

10. Костин А. И. Экополитика и глобалистика : учеб. пособ. для студ. вузов / А. И. Костин. — М. : Аспект Пресс, 2005. — 418 с.



Повернутися до змісту | Завантажити
Інші книги по вашій темі:
Історичний архів (збірник наукових праць)
Історична панорама - збірник наукових праць (частина 1)
Історична панорама - збірник наукових праць (частина 2)
Історичні записки (збірка наукових праць)
Історіографія, джерелознавство (збірка наукових праць)
Іван Огієнко і сучасна наука та освіта (збірка наукових праць)
Історія України. Маловідомі імена, події, факти (збірник наукових статтей)
Історія України
Етнологія України: Філософсько-теоретичний та етнорелігієзнавчий аспект
Історія Стародавнього Сходу
Всесвітня історія
Історико-педагогічний альманах (збірка наукових праць)
Історія і культура Придніпров’я (збірка наукових праць)
Історія народного говподарства та економічної думки України (збірка наукових праць) частина 1
Історія народного говподарства та економічної думки України (збірка наукових праць) частина 2
Історія народного говподарства та економічної думки України (збірка наукових праць) частина 3
Історія (збірка наукових праць)
Запорожсталь