Українська електронна бібліотека

Загрузка...


Проблеми поетики (збірка наукових праць)

42. Подієвий склад міфологічного центру всесвіту замовлянь


Ольга ЛУЩ магістрант

Анотація

Мотив міфологічного центру відомий усім східнослов’янським народам. В міфологічному центрі в замовлянні знаходиться дехто, хто виконує зцілювальні функції, або той, до кого звертаються з проханням про допомогу у вигнанні хвороби. Дї та події відбуваються в міфологічному центрі саме в той момент, коли в замовлянні з’являється головний персонаж, що наділений владою та правами. Мотив міфологічного центру описує шлях суб’єкта замовляння до культового місця заради отримання здоров’я, зцілення, захисту, де є можливість здійснення певних дій (що покликані зцілити хворого) або звернення до сакрального об’єкту (безпосереднбо або з допомогою посередника).

Summary

The motive of mythological centre is well-known in all eastern Slavonic’s. In charms at mythological centre is someone, who can do some heal functions or someone, to whom we address with a request to help in banishment of illness. Actions and events take place in mythological centre exactly in the time, when in charm appears the main personage, who has some power and rights. The motive mythological centre describes the way of the subject of charm to sacred place tor the sake of receiving health, healing, protection and there it has an opportunity to do some actions (whch have to heal the sick man) or to address to the sacred object (direct or with the help of mediator).

В міфологічному центрі в замовляннях знаходиться дехто, що виконує зцілювальні функції, або той, до кого звертаються з проханням про допомогу у вигнанні хвороби. Ось наприклад: «На Сіянській горі стоїть дуб зелен, під тим дубом зеленим огні горять, котли киплять, там водку гонять, з рожденної, хрещеної (ім´я) чорну болєзнь виганяють, спать ложать» [2; 89].

Мотив міфологічного центру відомий усім східнослов´янським народам і зустрічається не менш ніж в 5-7 % східнослов´янських лікувальних замовлянь. Він широко поширений у східних слов´ян, але зовсім невідомий в замовляннях західних та південних слов´ян, тобто таким чином його не можна зараховувати до спільнослов´янських фольклорних подібностей.

Мотив міфологічного центру є основним для значної кількості східнослов´янських замовлянь від укусу змії. Що ж до іншої частини східнослов´янських замовлянь, то мотив міфологічного центру як сюжетотворчий фактор побутує в найрізноманітніших функціональних групах: насамперед в замовляннях від наймасовіших хвороб (зурочення, переляку та ін.), далі - в замовляннях від кровотечі та кривавої рани (жіночий сакральний персонаж сидить на камені на березі моря та зашиває криваву рану), а також в замовляннях від гарячки, грижі, вивихів, лишаю, епілепсії та інших хвороб.

За своєю структурою мотив міфологічного центру близький до тривимірності, причому кожен із рівнів може дублюватися або членуватися. Про тривимірність простору в даному мотиві говорив і А В. Юдін (у зв´язку з проблемою ономастіону в замовляннях): «Першим колом концентрично побудованого «іншого світу» найчастіше виявляється море, річка чи місто. Іншим колом, що слідує за морем, зазвичай є острів (або відразу камінь). Еквівалентна йому та часто його замінює (особливо при відсутності згадки про море) гора (або гори). Нарешті центральний локус міфологічного світу представлений великою кількістю різноманітних об´єктів, з яких власними назвами можуть володіти камінь, дерева, рідше - церква.» [8; 20-21].

Структура мотиву має на увазі три основні варіанти розвитку подій. В першому випадку описується шлях суб´єкту замовляння до деякого центру; шлях, що проходить через ряд послідовно звужуючих та ієрархічно упорядкованих природних та культурних локусів (що організовані за принципом концентричних кіл); в кінці шляху знаходиться міфологічний персонаж, що виконує зцілювальні функції або якимось іншим чином допомагає хворому. Замовляння, що належать до цього типу, як правило, починаються з характерної вступної формули типу: «Стану я, раба Божия, благословляясь, пойду, перекрестясь, из избы дверьми, из двора воротами, в восточную сторону, выйду я в чистое поле.» [6; 154]. Далі в замовлянні може описуватись процес зцілення / вигнання хвороби, що виконується тим самим міфологічним персонажем, наприклад: «Стану благословесь и пойду перекрестесь из дверей дверьми, из ворот воротами. Пойду я, выйду я в чистое поле. В чистом поле стоит дерево. У етого дерева Христа убивали, в руки, в ноги гвоздье колотили. Буйну голову шатром проломили. У Иисуса у Христа не было ни раны, ни крови, ни боли, ни щепоты, не ломоты и не синей опухоли. И так у рабы Божией (и.р.) чтобы не было ни раны, ни крови, ни боли, ни щепоты, ни ломоты, ни синей опухоли.» [6; 157], або у тексті присутнє прохання до нього, що йде від суб´єкта замовляння (тобто того, хто здійснює цей шлях), допомогти у зціленні або врятуванні хворого: «Я, раба Божья (и.р.), стану, благословясь, пойду, перекрестясь, из дверей в двери, из ворот в ворота, в чистое поле, с чистого поля в океян-море, в океан-море злат камень, на злате камне Божья церковь, в Божьей церкви злат престол, на злате престоле Пресвятая Божья Мать Богородица и Иисус Христос. Я, раба Божья (и.р.), поклонюся и возмолюся: Пресвятая Божья Мать Богородица и Иисус Христос, возьмите нетленные ризы и смахивайте с раба Божия (и.р.) младенца озепы и уроки. » [6; 127].

В іншому варіанті вступна формула, що вказує на мотив дороги, відсутня. В цьому випадку суб´єкт замовляння сам звертається по допомогу до міфологічної істоти або наказує їй допомогти хворому (наприклад, замовляння проти змій): «На синьому морі лежить камінь. На камені стоїть святая церков. А под каменем лежить змія Скороспєла. Здраствуй, змія Скороспєлая, я до тебе прийшла із жалобою. Якщо ти свій яд не виймеш, то я буду просити святого Міхаїла і Георгія Победоносца, щоб на тебе пустили огонь і пламя, щоб тебе з цього світу избавіть» [2; 189].

В третьму випадку суб´єкт замовляння фактично відсутній, дія нібито відбувається в міфологічному центрі, і сакральний або міфологічний персонаж, що там знаходиться, зцілює або виганяє хворобу: «На синьому морі камінь лежить, на камені Матір Божа стоїть. Що вони роблять? (И.р.) бородавки зганяють, ріжуть, печуть, рубають, їх у море укидають» [2; 69]. Вже самим цим перенесенням в сакральний простір, в «міфологічний центр», туди, де знаходиться цілитель, забезпечується можливість вирішення критичної ситуації, що була причиною звернення до замовляння.

Дії та події відбуваються в міфологічному центрі саме в той момент, коли в замовлянні з´являється головний персонаж, що наділений владою та правами. Власне кажучи, ці дії та події і складають сенс замовляння як лікувального ритуалу. Події, що відбуваються в міфологічному центрі - незважаючи на всю їх різноманітність

- легко можна скласти в декілька сюжетних ліній, що відрізняються своєю установкою на прагматичність.

Прохання / наказ (один з найчастіших варіантів розвитку дії) зводиться до того, що суб´єкт замовляння (знахар / знахарка, інший посередник та й сам хворий), потрапляє в міфологічний центр або подумки звертається до головної особи ритуалу замовляння (адресату замовляння, що знаходиться в цьому центрі), висловлює прохання / наказ позбавити свого пацієнта (себе) від хвороби. Ступінь імперативності цієї установки може відрізнятися, наприклад типове прохання: прошу тебе, позбавити (ім´я) від хвороби з наказом йди, віджени уроки та порчу, щоб більше їх не було, однак загальний зміст сказаного залишається одним і тим же. Також прохання може бути адресованим сакральним персонажам, а наказ - міфологічним персонажам та тваринам, хоча навіть і ця розбіжність не є абсолютною.

Також в багатьох випадках в замовляннях присутнє дієслово просити в формі 1- ої особи однини, типу прошу / благаю, після якого йде зазвичай дієслово в наказовому способі, що конкретизує прохання (замов (те), зніми (те)): «. Я прошу вас, атаман Кияш, атаманша Кияшиха, из рабы (и.р.) выгоньте нечистую силу, выгоньте недуга. » [6; 62], або підрядна конструкція типу щоб не боліло (не ломило, не щеміло та ін.): «Присвятая Богородица, И я Тебя прошу, и я Тебя молю. Помоги, чтобы и не болело, и не ломало бы в Клавдии. » [6; 74].

Досить часто звернена до сакральних персонажів репліка є проханням не позбавити людину від хвороби, а допомогти в її виліковуванні, тобто сенс репліки зводиться до такого: «Сакральна особа, допоможи (мені, знахарці) зробити те й те хворому»: «. мне пособити и помогити, Мать Пресвятая Богородица. и бабушка Соломонида, раба Божья младенца обабить и на добро здоровьё наладить.»; «. Матушка-Царица небесная, Богородица, поди к рабы Божьей там Дарье, пособи и помоги родимець заговорить, усмирить.»; «. Помолюсь и поклонюсь Кузьмы, Демьяну: «»Пособите и помогите рабы Божьей Ксеньи заговорить. грызь мозговую.» [6; 163, 178, 193]. Нарешті, прохання про допомогу може бути і не конкретизованим: «. И Господи, и мать пречистая, прошу к тебе на помощь, и уклоняемся низеньким уклоном мы вам!...» [3; 59]. Іноді склад прохання змінюється, та сакральна особа просять дати знахарці щось, що може допомогти змученій людині: «. мать Пресвятая Богородица моет вое белое лицо. Припаду, попрошу я милосердную Царицу Небесную: Дай Ты мне святой воды, чтобы омыть раба Божья (и.р.) от . чужого наговору. » [3; 69].

Іншими словами, допомога в такій ситуації проситься (звичайно формально) не для самого хворого, а для знахаря, і це вказує на те, що основний «тягар» в лікувальному замовлянні та основна відповідальність за його наслідки для хворого лягає в подібних випадках все ж на знахарку, а не на сакральну особу. Послідовність основних дій в даному випадку виглядає так: суб´єкт ритуалу (знахарка) - сакральна особа - суб´єкт ритуалу (знахарка) - пацієнт.

Разом з тим конструкцій з проханням в лікувальних замовляннях досить мало: напевно, екстремальність ситуації (хвороба) потребує більш рішучого втручання, що й потребує іншої модальності усього висловлювання.

Найчастіше наказ / прохання виражається в замовляннях безпосереднім зверненням до головного персонажа (адресата), що знаходиться в міфологічному центрі, зверненням, що супроводжується дієсловом в наказовому способі; в ролі адресата такого висловлювання може виступати сакральний чи міфологічний персонаж, а також тварина: дівчата, припиніть кровотечу; Антип і Кузьма з Дем´яном, зціліть грижу; Богородиця з сестрами, зашийте рану; 300 коней залізних та 300 мужів залізних, стріляйте в жало; біла щука, з´їдай з (ім´я) переляки; щука зубаста, з´їдай уроки та ін.; дідок-білобородий, виймай сказ з собаки; Адам з великим залізним зубом, віддай мені зуби залізні; дванадцять пташок, рознесіть уроки на бистрі річки; дванадцять орлів, викльовуйте отруту у гадюк; св.. Микола, біди збирай; дід, тримай свого собаку-кусаку; Богородиця, замкни сатані рот та язик. Наказ може слідувати структурі висловлювання за покликом (що виражається дієсловами прийди, допоможи та ін.): Палашка, йди вивих вставляти; Богородиця, допоможи та зупини всі хвороби.

Також часто адресату замовляння приписується ряд послідовних дій, котрі повинні призвести до бажаного результату: «. Пресвятая Божья Мать Богородица и Иисус Христос, возьмите нетленные ризы и смахивайте с раба Божия (и.р.) младенца озепы и уроки.»; «. красная девица. ты, встань, восстань, красная девушка, возьми иглу линевую, ты вздень нитку шелковую, зашей рану кровавую.» [5; 94].

Нарешті, прохання / наказ може мати двочленну структуру, коли адресата замовляння нібито перенаправляюсь на здійснення необхідної для пацієнта дії: «... Свет ты, Илья пророк, . не пали и не опаливай в лесу зеленой хвои. опаливай все уроки.» [5; 37]; «. На морі стоїть дуб, на дубі сидить сокіл. Прилетіла змія, хоче з´їсти сокола. «Стій, змія, не їж мене, їж (ім´я) сімдесят болячок.» [7; 82].

До адресата також може бути звернене прохання дати хворому деякий предмет (що знаходиться в міфологічному центрі), з допомогою якого він міг вилікуватися: «. Ти, чорний ворон, лети в Київ. У Києві стоїть каплиця, під тією каплицею криниця. Набери ти з тої криниці водиці. Принеси рабу божому (ім´я) напиться, помиться. Від скули-вилічиться.» [2; 73].

Відмінність наказу від прохання полягає в тому, що наказ зводить участь знахаря до простої функції посередництва, фактично знімаючи з нього відповідальність за результат лікування. I в цьому випадку послідовність уявних дій дещо інакша: суб´єкт ритуалу (знахарка) - сакральна особа - пацієнт.

I наказу, і проханню в замовляннях з даним мотивом може передувати оповідна частина, що описує позицію персонажів, які знаходяться в міфологічному центрі. Цей опис зазвичай вводить в сюжет замовляння адресата прохання / наказу, а також актуалізує ті локуси, предмети чи дії, які будуть мати значення в подальшому розвитку сюжету. Наприклад: «. в чистом поле зелен сад стоит. и в этом саду ходит петушок, золотой гребешок, маслена головушка, шелкова бородушка. И ходит он, петушок, и выклёвывает и все сады и винограды. Я ему помолюсь: И ты, петушок. и также клюй и выклёвывай и цырьи и верьи, и копосы.»; «. Слетались разные птицы. Они думали, гадали, старшего выбирали. Выбрали дятла. Дятел полетел на море, привел трех девиц. - Девицы, девицы! Уймите кровицы.» [5; 85, 89].

В описаних вище випадках прохання та наказ йшли від суб´єкта (або відправника) замовляння. Проте досить часто ситуація може складатись і по-іншому. В оповідній частині, що передує проханню або наказу, в текст вводиться персонаж (один або декілька), котрий уже сам, від свого імені звертається до третьої особи з проханням про допомогу або з наказом здійснити окремо визначені дії, щоб позбавити людину від хвороби. Такі тексти досить різноманітні за своїми функціями, але однотипні за складом персонажів, в які входять практично тільки сакральні особи, що, можливо, пояснюється системністю християнського «пантеону» та наявністю визначених зв´язків між його учасниками (Ісус Христос - Богородиця - святі; Богородиця - ангел, святі; св. Йосиф - Богородиця): «. За тими престолами сидять Ісус Христос і мати Божа, святий Петро, святий Павло, святий Спас. Говорить мати Пречиста сину: «Мій синок, присилай своїх слуг на синє море, на студену воду, дай рабу Божому (ім´я) допомоги».»; «Ісус Христос сидить і книгу читає; прийшла до нього Божа Мати: - Кидай, сину, читати, да підемо рабі Божій (пристріт) вимовляти.» [7; 47; 112].

Імперативний характер може мати також і погроза, що адресується суб´єктом замовляння хворобі: «Ты будеш, грыжа, рабу (и.р.) грызть, а я, грыжа, тебя буду есть. » [5; 58].

Мотив погрози разом з тим є одним із основних в замовляннях проти укусу змій, коли до персонажа, що знаходиться в міфологічному центрі (царю змій та под.), суб´єкт замовляння звертається зі словами типу: «Виймай отруту / зупиняй своїх слуг та родичів, не зробиш цього, я тебе знищу (вогнем спалю та ін.) / пожаліюсь сакральній особі (св. Георгію, архангелу Михаїлу), він тебе знищить / спалить вогнем»: «На морі, на Сіяні стояв дуб. На тому дубі дванадцять кокат. На тих кокатах дванадцять сучків. На тих сучках пухова перина. На тій перині змія шкурапей зі своїм чоловіком з Сіясом. Змія-шкурапей, вгамуй своїх дітей, чорних підколодних. Якщо не вгамуєш, пошлю на тебе Михаїла Архангела, щоб він тебе громом прибив, блискавкою спалив, по білому світу побиту пустив» [2; 76].

Найпопулярнішою ж моделлю дії, що здійснюється в міфологічному центрі, є власне позбавлення змученої людини від хвороби. Сакральний або міфологічний персонаж, що знаходиться в міфологічному центрі, здійснює певні дії (що описуються в оповідному началі замовляння, коли не виражається відношення часу в нариві до моменту мовлення), які й призводять до бажаного результату.

В більшості випадків ці дії засновані на сприйнятті хвороби як матеріальної субстанції і тому мають характер:

• Вигнання хвороби або її вилучення від пацієнта (ім´я), ім´я котрого обов´язково вказується в замовлянні: кучерявий старець відстрілює уроки від ім´я; Ісус Христос відганяє уроки від ім´я; три дівчини розносили уроки ім´я; Господь кубочки наливає, від ім´я переляк забирає; Ісус з хрестом, на ньому роса; Богородиця взяла росу та знімала уроки з ім´я; всі святі приходять читати та криксу знімати з ім´я; Богородиця зганяє бородавки з ім´я та кидає їх в море; ворон лапами розгрібає, пристріт відганяє від ім´я; Божі ангели виймали уроки у ім´я; гарна дівчина з ножицями вирізає грижу у ім´я; три дівчини, третя виймала переляки у ім´я; Богородиця здуває з немовляти ім´я уроки; сизий орел з срібними кігтями хворобу виймає у ім´я; три дівчини вишивали та з ім´я хворобу виганяли;

• Нейтралізації хвороби: дві мудрі дівчини вгамовують щепоту у ім´я; Богородиця знищує у ім´я хвороби; пташка залізний ніс виганяє жабу ім´я; Богородиця та попи, вони пишуть та читають, золотник у ім´я зупиняють; Чорний ворон крилами тріпнув, переляк ім´я пройшов;

• Або її знищення: щука перегризає у ім´я уроки; щука П´ятниця перегризає у ім´я родиму пляму; 300 вовків загризають 12 гриж у ім´я; сокіл золотим пером та золотим дзьобом розколює у ім´я уроки; Богородиця молотом розбиває у ім´я жало змії; Богородиця мечем січе рак / виразку у ім´я; сірий кіт з´їдає у ім´я 12 гриж; золотий півень крилами махає, клює гадюк; дід отруту у ім´я заговорював, в морі топив; по драбині спускається Ісус Христос та топче хвороби у ім´я; котище з зубищем кусає у ім´я зуби, щоб не боліли; дика баба з великими кігтями, вона тебе заколить та ін.

Рідше персонажам приписуються функції знахаря:

• Заговорювання хвороб: старий зі старою заговорювають ім´я від змій; Ісус Христос переляк ім´я відговорює; Ісус Христос уроки ім´я відговорював; Богородиця пряла кудель Повз неї ішов Микола: «Куди йдеш? - До ім´я кров заговорювати»; три дівчини нічого не робили, тільки удар ім´я заговорювали; Богородиця вичитувала зурочення з білого тіла ім´я; старший півень пісні співав, нічниці з ім´я виговорював; три чорних ворона говорять про той біль, щоб ім´я не мучила. Іноді повідомляється про вміння адресата заговорювати хворобу, що, напевно, достатньо для отримання бажаного результату : панна вміє заговорювати уроки;

• Лікування та допомога взагалі: Богородиця з хрестом всіх зцілює; Богородиця живе в башті та всіх немовлят зцілює; Богородиця угамовує усі хвороби; Богородиця січе камінь, вгамовує всі біди та хвороби; панна вишиває та всім надає допомогу; Богородиця ризами рани ім´я затикає; дівчина не шиє, тільки надає ім´я допомогу від скули; сивий дід калину ламав, вогонь пускав, допомогу ім´я надавав;

• Або конкретні зцілювальні дії: три хорти (собаки) відкривають ім´я зір; золота баба з золотим віником попарить ім´я від усяких ран; чорний ворон зашиває м´ясо з м´ясом, кістку з кісткою; дівчина (Богородиця) зашиває рани; Ізоп-пташка, з неї виходить дівчина та зашиває рани; гарна дівчина зшивала шкіру з шкірою.

Нарешті, ті ж самі дії, що направлені на позбавлення страждаючої людини від хвороби, можуть приписуватися суб´єкту замовляння (а не сакральному чи міфологічному персонажу). Як правило, однак, в таких випадках в замовлянні згадується певний сакральний чи міфологічний персонаж, присутність якого в міфологічному центрі створює необхідні умови для виконання лікувального ритуалу, по-своєму «сакралізуючи» всю ситуацію: «. В окияне-море стоит злата церковь. В этой цекви злат престол. За златым престолом сидят Иисус Христос, Егор Храбрый, все святые ангелы. Господь, снимаю я с рабы Божьей (ім´я) уроки. » [6; 97]; або ж суб´єкт замовляння сам опиняється в міфологічному центрі, де й здійснюються подібні дії: «. Выйду в чисто поле, в том чистом поле стоит крест животворящей, за тем крестом животворящим есть златой камень; из-под того златого каменя кипит ключ золотой. Из-под того ключа золотого течет быстрая река. В той быстрой реке беру ім´я воду на ім´я наговариваю. Снимаю с раба Б. (ім´я) прици, призоры и лихие отговоры.» [6; 117].

Наступна сюжетна лінія розвитку подій, котрі розгортаються в міфологічному просторі та переслідують мету позбавити хворого від хвороби, можна об´єднати під назвою прецедента. Те, що відбувається в міфологічному центрі, трактується як зразок, по аналогії з яким замовляння моделює події з життя людини (а саме - долю знедоленого).

Власне, акціональний бік в рамках цієї групи представлений відносно слабко; сюжетних ліній типу прецедент - подія не зовсім багато, вони трапляються не часто в замовляннях; крім того, такі сюжети характерні не для всіх функціональних груп. Найбільшу їх кількість знаходимо в замовляннях від конкретних хвороб (від кровотечі, рани, опіку та ін.): «В чистом поле есть горяч камень, на этом камне сидела больная баба. Она держит в своих белых руках раскаленную сковороду. У ей рук не жгло и зноб не брал. Также, у рабы Божьей (и.р.) рук не жгло бы и зноба не было»; «.Под этим черным камнем есть черная лютая змея. Как она этого камня не жгет, не палит, не пужит, так и раба Божия (и.р.) не жгло, не палило, не пужило. »; «. в синем море биллатарь камень, на этом камне сидит старой старец, точит острую саблю. Этот старец. сечёт и рубит мертвые тела. С этих тел кровь не течет и не канет, так и у раба Божья кровь станет. »; «Стану благословесь и пойду перекрестесь из дверей дверьми, из ворот воротами. Пойду я, выйду я в чистое поле. В чистом поле стоит дерево. У этого дерева Христа убивали, в руки, в ноги гвоздье колотили. Буйну голову шатром проломили. У Иисуса у Христа не было ни раны, ни крови , ни боли, ни щепоты, ни ломоты и ни синей опухоли. И так у рабы Божьей (и.р.) чтоб не было ни раны, ни крови, ни боли, ни щепоты, ни ломоты и ни синей опухоли»; «. этот дуб мужики рубят сальными топорами, булатными ножами. У этого дуба нет ни руды, ни крови., так бы у рабы Божьей (и.р.) ни руды, ни крови.»; «. на сером каменю сидит красна девица с острым ножом. Эта красна девица ударит острым ножом, и не будет ни крови, ни руды и ни щипоты у раба у Божья» [6].

Відсилаючи до вихідного стану, прецедент-дія сприяла зціленню та виконувала терапевтичну функцію.

В замовляннях з даною сюжетною лінією існують і певні локальні розбіжності: переважна більшість таких замовлянь з чітко дотриманою структурою трапляється в російських текстах, в українських замовляннях вони також присутні, але з деякими розбіжностями, порівняймо: російське замовляння «. горюч камень. У этого камня жили два брата - Каин и Авель: ножами кололись, - кровь не шла, так же у нас, у рабы Божьей Агне и Якове, кровь, не иди.» [5; 48] та українське замовляння «На синьому морі стоїть білий камінь. На тім камені два брати січуться, рубаються, великі рани завдають - і кров не йде. Стій, кров, як кіл.» [2; 79]. Тобто в українському варіанті відсутня характерна порівняльна конструкція як., так і., що переносить результати типової дії на дію, що відбувається в замовлянні.

Також потрібно уточнити, що сюжети прецедент-дія засновані на двох моментах. З одного боку, обидві представлені в замовлянні ситуації (прецедент-ситуація та реальна ситуація) з формальної точки зору повністю автономні: одна з них має місце в міфологічному центрі, і в ній беруть участь сакральні або міфологічні персонажі; інша ситуація - це ситуація лікувального ритуалу за участю хворого та знахарки. З іншого боку - розглянуті ситуації, хоч і не повністю, але співвіднесені один з іншим в тому, чим вони обидві закінчуються; при цьому вихідні диспозиції обидвох ситуацій можуть бути різними. Якщо в першій частині замовляння від кровотечі зазвичай описується, як деякий персонаж, що знаходиться в міфологічному центрі, бере участь у поєдинку, піддається побиттю, як дехто рубає дрова та ін., і все ж таки, незважаючи на потенційно наявну в ній погрозу, ситуація вирішується благополучно (крові не було / немає), проте в другій частині замовляння (що безпосередньо стосується хворого) опис тих обставин, в зв´язку з якими хворий отримав рану, зазвичай відсутній, і тут лише моделюється благополучне позбавлення пацієнта від тієї ж самої загрози (крові немає / не буде).

Досить рідко така ситуація може трансформуватись, і від головного персонажа, що здійснює якусь дію в міфологічному центрі, вимагається здійснення ще й аналогічної дії стосовно хворого. Однак, якщо в міфологічному центрі цьому персонажеві приписуються дії космічного масштабу, то в «реальній ситуації» - його лише просять зашити рану хворому або позбавити його від іншої хвороби: «. на алатыре камне сидит красная девица и шьет золотой иголкой и шелковой ниткой, а зашивает всякие моря и реки и всякие мелкие источники; так же бы и у меня. зашивала кровавую рану и кровь горячую.»; «. под этим латыш камнем щука глотуха. Эта щука глотуха ужирает и убирает реки, озера и мелки источники, так же бы убирала и ужирала с раба Божия урченика, порченика, колдуна.»; «Три ручья, как они обмывают пенья, коренья, так бы и омыли золотуху с и.р.» [6].

Серед тих дій, що можуть здійснюватись в міфологічному центрі та проектуватися на ситуацію лікувального ритуалу, варто зазначити зникнення (та його смислові варіанти: зменшення, заніміння, вмирання), що повністю відповідає стратегії замовляння щодо хвороби: «. под. камнем гробница, мертвое тело у девицы. Как тело занемело и закаменело, так и ты, дурная вязь и болезнь, закаменей.»; «. На Кем каменю дев муж сидит. У дева мужа тридевять жен, из девяти восемь, из восьми семь. Как эти жены исчезли и пропали, и так же бы у раба Божья цирьи и вереды исчезли и пропали.»; «. на белом острове стоит Георгий Христодеец. в руках держит белую льдинку. Как льдинка тает. так же и у раба Блжия младенца (и.р.) уроки-прикосы изнывали.»; «В этой гробнице лежит отец Макарий: Отец Макарий, ты умер? . Умер. - А где же ты свою болезнь дел? - Да я ж умер и болезнь умерла, сибирка. » [3].

Сюжети замовлянь також можуть апелювати не тільки до подій, які відбуваються в міфологічному центрі, а й до окремо визначеного стану об´єктів, що там знаходяться (ситуація прецедент-стан, прецедент-властивість). В основі такого роду сюжетів - констатація природних властивостей (або станів) деяких об´єктів (що знаходяться в міфологічному центрі), за аналогією з якими моделюється стан особи, що постає об´єктом лікувального ритуалу. Зрозуміло, що якщо йдеться про лікувальний ритуал, то бажаними є відсутність болю / хвороби та нечутливість / не підпорядкованість їй. В замовляннях присутні лише декілька об´єктів, яким приписується такий стан. Це насамперед покійник (мрець), окремі об´єкти неживої (камінь) та живої (риба) природи: «. на белом острове серый горюч камень, чист и гладок, у него нет ни притцев, ни призоровникаких переговоров, так бы у раба Божья не были ни притци, ни призоры, никакие переговоры.»; «. из-под этого камня выскочет щука. Я спрошу к тебя, щука, щука, у тебя зубы не болят. Так бы у раба у Ивана зубы не болели.»; «. на белом камне Латыре лежит мертвое белое тело. На этом на белом теле не было ни крови, ни опухоли., так бы у раба Божия (и.р.) не было ни на его белом теле ни крови, ни опухоли.»; «.на острове Буяне лежит тридцать три мертвеца, у них зубы век не болели; так не боли они и у раба (и.р.)»; «. в этом дубе человеческая мертвая голова, в этой головы нет ни уроков, ни призоров, ни людских оговоров. Так же бы и у моего раба не было ни уроков, и призоров, ни людских оговоров. » [5; 43].

Також в рамах сюжетів, що засновані на моделі прецеденту, є ще один випадок, що представлений значним числом варіантів. Це прецедент неможливого. В основі таких замовлянь лежать традиційні формули неможливого, широко відомі практично в усіх замовляннях: «. на тім морі стоїть хрест, а над хрестом сухий без. Як же безу не розвіваться, так вік гарячці не починаться» [7; 59]; «. там стоит тясовый стол, на столе том скатерть, на той скатерти стоит вино, перед тем вином сидят три царя: раков царь, волчий царь, ясен месяц-царь. Как тем царям вино не пить, так у раба Божьего (и.р.) зубы не болеть» [5; 81]; «. Там на синьому морі стояв дуб, на тому дубі орел звив гніздо та зніс яйце без жовтка, і вивів орленятко безкриле, як тому орленяті не літати, так і у (и.р.) потайніка не бувати» [2; 51].

Серед такого роду формул неможливого можна зустріти і такі, що апелюють не до чогось об´єктивно неможливого (такому, як воскресіння мерця чи політ безкрилого орла), а до того, що неможливе в силу приналежності міфологічному центру: «. На синем море стоит дуб. На этом дубе - тридцать три каракуля и тридцать три ворона. Как этим воронам на земле не хаживать, на небо не глядеть, так у рабы Божьей Анны недугу не болеть.» [3; 53]. Самі по собі описані в замовлянні дії не можна назвати неможливими (ворон може ходити по землі), але як такі, що відбуваються в міфологічному центрі, вони стають неможливими.

Також в рамках мотиву міфологічного центру відома ще одна сюжетна лінія, що представлена відносно невеликою групою тестів, в яких міфологічний центр чітко проявляє свої властивості прикордонного локусу, в зв´язку з тим там вміщуються або туди відсилають / відправляють хвороби.

Невелика кількість замовлянь вміщують в міфологічний центр хвороби, наприклад: «. На море на кияне, у ракитового куста, на белом камне, на латыре- камне, там волосьевая мать жила-проживала.»; «. На море Сияне, на осторове Кургане стоит дуб, на том дубе двенадцать рож: рожа синяя, рожа красная, рожа чудная, рожа переговорная, рожа смешная, рожа глазная.» [3; 118].

Частіше ж зустрічається відсилання хвороби в міфологічний простір, що осмислюється як потойбічний світ «Ссылаю вас, уроки, на синие моря; на синем море белый камень; там вам тясовая кровать и пуховая перина; там вам прибывать, а таким-то рабом не обладать» [6; 85]; «. Будем вітер качати, преляк, перелесник викачувати, висилати на синє море; там - білий камінь, там - чорний камінь, отам тобі буде королювати-панувати.» [7; 172]; «На море на Кияне, на большом острове Буяне стоят три высоких дерева. под ними лежит заяц; ты, зубная боль к тому зайцу переселись»; «. В чистом поле стоит дуб зелёный, а под тем дубом стоит стол застелённый и кубочки, медом налитые. Там пьют, едят и Иваново горюшко ожидают, и там его угощают» [3; 52].

В таких замовляннях місце головної дійової особи (в усіх інших випадках воно зайняте міфологічним або сакральним персонажем) залишається вільним, вакантним, адже уявляється, що його має зайняти сама хвороба, що відсилається в міфологічний центр.

Дослідження поліфункціонального мотиву міфологічного центру виявило досить високий ступінь його варіювання, що простежується на усіх рівнях тексту замовляння. Мотив міфологічного центру реалізує себе через посередництво великої кількості варіантів, зберігаючи при цьому дивовижну цілісність. Лише окремі версії цього мотиву відрізняються конкретним складом природних та культових об´єктів.

Низка обставин, серед яких: 1) просторова структура міфологічного центру, що описується в замовляннях (на зовнішніх рівнях якого розташовуються ландшафтні зони та природні об´єкти, а на внутрішніх - культові об´єкти: камінь, дерево, церква); 2) склад природних та культових об´єктів, що згадуються в замовляннях, та їх «географія» в рамках усього текстуального матеріалу замовлянь - все це дає підстави вважати, що мотив міфологічного центру пов´язаний не тільки з фольклорною традицією, а й з позатекстовою обрядовою реальністю.

Мотив міфологічного центру більшою чи меншою мірою відображає ритуальну практику, що широко відома не усім слов´янським народам та пов´язана з вшануванням культових об´єктів. Мотив міфологічного центру описує шлях суб´єкта замовляння до культового місця християнського, язичницького або змішаного типу (церква, монастир, хрест, джерело, камінь, дерево та ін.) заради отримання здоров´я, зцілення, захисту, де є можливість здійснення певних дій (що покликані зцілити хворого) або звертання до сакрального об´єкту (безпосередньо або з допомогою посередника). На думку С. Г. Шиндіна, «метатектуальний характер замовлянь, які повною мірою мають у собі і опис обрядової дії, і стійку заговірну формулу, що супроводжує цю дію, дозволяє розглядати шлях як рух до місця здійснення ритуалу» [4; 109]. Шлях до культового об´єкту, що описується в замовляннях, пояснює і ступінчасте звуження образу, що відображає рух страждаючого до цього об´єкту, котрий в момент здійснення ритуалу стає для людини центром Всесвіту, і наявне в замовляннях вказування на цей об´єкт: камінь, дерево, церкву (престол), та, нарешті, назва того сакрального чи міфологічного персонажу, на котрого покладається вся надія на зцілення / врятування.

Потрібно також звернути увагу, що в будь-яких дослідженнях, які стосуються теми відвідування сакральних місць в критичні моменти життя, спеціально підкреслюється тема шляху-дороги. В зв´язку з цим, великого значення набуває не тільки склад природних та культових об´єктів, що маркують шлях до центру, але й сама ідея шляху, що виражена, як відомо, лише у вступній формулі замовляння, наприклад: «Стану я, раба Божия, благословясь, ойду, перекрестясь, из избы дверьми, из двора воротами, в восточную сторону, выйду я в чистое поле. » [6; 263]. Невипадковість цієї вступної формули, як і її відносна співвіднесеність з мотивом міфологічного центру, підтверджується і досить невеликою кількістю варіантів, коли дана формула змінюється , але все ж таки зберігає і навіть посилює ту основну ідею шляху, наприклад: «Пошла раба Божья к синему морю, к белому камню. Там сидит человек старый-матёрый, во первой руки - глаз золоченый; шьет-пошивает, все притци. Все призоры, ветрены переломы»; «Выходила в чистое поле. В чистом поле стоит становая межа. На этой меже стоит Божий престол. За этим Божьим престолом Пресвятая Мать Богородица сидит.»; «Выходила благословясь, перекрестясь, из дверей двери, из ворот в ворота, во чистое поле, на синее море. »; «Пойду в поля Увижу большое море, на море стоит большой камень.»; «Выходила раба Божия из дверей в двери, из ворот в ворота, во чистое поле, под светел месяц, под частые звезды. Идет путем-дорогой в Иерусалим. В нем двое ворот, лежит бел камень Алатырь. »; «Выйду я в ворота, гляну в чистое поле. В чистом поле на синем море стоит дуб.» [6]

Варто також зазначити, що в чарівній казці, в основі якої лежить така ж ідея, що й у замовляннях, а саме - ідея необхідності виконання певних дій для того, щоб ліквідувати певну невідповідність, відновити втрачену рівновагу, ці дії також організовані за принципом руху суб´єкта від одного просторового об´єкту до іншого, аж до зустрічі з чарівним персонажем, що надає допомогу суб´єкту у досягненні певної мети. На думку О. М. Єлеонської, що присвятила окрему статтю рисам, які об´єднують замовляння та казку, в замовлянні присутні ті ж самі природні об´єкти, що й у казці, причому ці об´єкти з´являються в казці не самі по собі, а в зв´язку з тим шляхом- дорогою, яку потрібно подолати казковому герою. Таким чином, ідея шляху, що об´єднує казку та замовляння, є для цих груп текстів однією з основоположних.

Мотив міфологічного центру розуміється як опис шляху суб´єкта замовляння до культового об´єкту. Це мотивовано також і тим, що в складі самого мотиву міфологічного центру можна виявити три основні культові об´єкти: камінь, дерево та церкву (престол), котрі можуть виступати в замовлянні як окремо один від одного (найчастіше), так і в сполучуваності один з одним (камінь + дерево, камінь + церква, камінь + хрест, дуб + церква, дуб + драбина), що значною мірою відображає структуру комплексів християнського, нехристиянського та змішаного типу. Як було показано вище, прагнення до досягнення цих об´єктів і є основним вектором руху суб´єкту замовляння.

Література:

[1] Агеева Р. А. Пространственные обозначение и топонимы в заговоре как типе текста (на восточнославянском материале) // Аспекты общей и частной лингвистической теории текста. - М., 1982. - 257с. [2]Ви, зорі-зориці: Українська магічна поезія/Замовляння/Упор. М. Г Василенко, Т. М. Шевчук: Авт. Передмови та ред. М. Г Василенко. - К.: Молодь, 1991. - 335с. [3] З уст народу = Из уст народа: Прислів’я, приказки, заклинання, примовки, загадки й приповідки / Склав та вступ написав Є. Недзельський. - Пряшів: Вид-во Культурної спілки трудящих, 1955. - 363с. [4] Заговорный текст. Генезис и структура / Отв. ред. Т. Н. Свешникова. - М.: Индрик, 2005. - 520 с. [5] Комаров М. Нова збірка народних малоруських приказок, прислів’їв, промовок, загадок і замовлянь. - О., 1890. - 125с. [6] Познанский Н. Заговоры: Опыт исследования происхождения и развития заговорных формул. - Пг,, 1917. - Х, 327с. [7] Українські замовляння/Упор. М. Н. Москаленко. - К.: “Дніпро”, 1993. - 307с. [8]Юдин А. В. Ономастика руських заговорив. - М., 1997. - 119с. [9] Яковлева Е. С. Фрагменты русской языковой картины мира (модели пространства, времени и восприятия). - М., 1994. - 344с. [10] Элиаде Мирча. Аспекты мифа. - М.: Академический проект, 2001. - 239с.



Повернутися до змісту | Завантажити
Інші книги по вашій темі:
Срібний Птах. Хрестоматія з української літератури для 11 класу загальноосвітніх навчальних закладів Частина І
Література в контексті культури (збірка наукових праць)
Проблеми поетики (збірка наукових праць)