Українська електронна бібліотека

Загрузка...


Проблеми поетики (збірка наукових праць)

29. Віддзеркалення традиційних норм і цінностей в гагаузькому фольклорі


Єлізавета КВІЛІНКОВА, д.істор.н.

У гагаузькому фольклорі широко відображені різні норми і регламентації, що складали правило поведінки індивіда в традиційному селі в XIX - першій половині XX ст.. Їх виявлення і розгляд дозволяє глибше вивчити різні галузі традиційної духовної культури, і зокрема, питання про сімейно-родинні стосунки.

Усна народна творчість посідає важливе місце при дослідженні питань, пов´язаних із суспільним життям, родинною обрядовістю. У ній значною мірою представлені різні аспекти тієї або іншої галузі звичаєвого права. Характерною рисою фольклору, як і народної культури загалом, є анонімність творчості і переважання колективних інтересів над індивідуальними.

У цій статті автор розглянув один з головних жанрів гагаузького фольклору - народні пісні, в яких більшою мірою відображені різні боки родинного життя людей: питання регламентації шлюбу і родинних стосунків, система субординації в сім´ї, становища жінки, питання моральності, майнові питання (розподіл спадку) тощо. Коло питань, пов´язаних із родинною обрядовістю, відображене також у ліричних піснях, наприклад: вибір коханого, сватання, вік готовності до шлюбу, ролі батьків при виборі шлюбного партнера, норми моралі і поведінки молоді передшлюбного віку і ін.

Щодо вивчення усної народної творчості гагаузів вже зроблено немало. Фольклор гагаузів Бесарабії вперше був зібраний російським дослідником В.А Мошковим [1]. Сучасними дослідниками опубліковано немало робіт із гагаузького пісенного фольклору: Л. Покровська, Д. Танасоглу, Н. Бабоглу, М. Чернишева, М. Дурбайло, Є. Квілінкова, Ф. Арнаут, Л. Баурчулу [2]. Народні пісні гагаузів Болгарії були предметом дослідження різних учених: АМанов, До. Баїв, Р. Занетов, Й. Коларова, Ст Матєєва, Ст Зайончковський, Є. Квілінкова і ін. [3].

Слід зазначити, що в опублікованих раніше роботах з гагаузького фольклору питання, пов´язані з традиційними нормами і цінностями, не досліджувалися. Цій темі присвячена наша спеціальна стаття і один із параграфів монографії [4].

Метою цієї праці є виявлення міри ймовірності відомостей, що містяться у фольклорі і належать до галузі соціонормативної культури гагаузів, шляхом порівняльного аналізу з наявним етнографічним матеріалом, зібраним нами і попередніми дослідниками в результаті польових досліджень.

У основу дослідження лягли тексти усної народної творчості гагаузів, зібрані безпосередньо автором в 2002-2003 рр. в ході польових досліджень в гагаузьких селах півдня Молдови і північного сходу Болгарії.

Незважаючи на законодавство, що функціонувало в Бесарабії, багато питань сімейно-родинних стосунків частенько регулювалися нормами звичаєвого права. Статус жінки і чоловіка в гагаузькому селі був визначений в правилах поведінки, в нормах етикету, які закріплювали і освячували підлегле становище жінки на побутовому рівні.

Відомості, що містяться у фольклорі, свідчать про те, що гагаузька жінка в досліджуваний період фактично перебувала в безправному становищі. Вона мала бути покірною, боязкою, беззаперечно підкорятися чоловікові. Зі зміною свого соціального становища жінка потрапляла під деспотичну владу не лише чоловіка, але і свекрухи. Фольклорні дані підтверджуються також етнографічними і архівними матеріалами.

Найпоширенішими є пісні з сюжетом про свекруху-наклепницю («Petrana, Ivancu, Tudorka» і ін.) [5]. Записано декілька варіантів цієї пісні, в яких є деякі відмінності в сюжеті і в іменах основних учасників драми. Зі змісту пісень видно, що причиною конфлікту, що виник між чоловіком і дружиною, є свекруха, яка обмовляє свою невістку. Уражена самолюбивість і хворобливі ревнощі штовхають чоловіка на здійснення вчинку, що принижує гідність жінки як людини: чоловік упрягає свою дружину в плуг і оре на ній.

ivangu okuzu salverer,

Lankayi ko§er.

Необхідно зазначити, що одягання хомута на дівчину (жінку) або запрягання у віз, згідно зі звичаєвим правом, було одним із способів покарання при порушенні нею традиційних норм моральності. Даний спосіб покарання використовувався в XVIII - XIX ст. у східних слов´ян і локально у румунів [6]. Інколи таку міру покарання застосовували і щодо батьків дівчини, що провинилася. Пізніше замість одягання ярма або хомута винуватицю заставляли пройти під ним, що символізувало факт його надягання.

Кажучи про причини виникнення настільки трагічних конфліктів, описаних в піснях, можна зауважити, що в їхній основі лежало суперництво між двома жінками (свекрухою і невісткою) за панівне становище в сім´ї, оскільки в результаті старіння свекруха поступово втрачала свій вплив як глава родини. Цей висновок підтверджується словами пісні, в яких мати, скаржачись на невістку своєму синові, просить його покарати дружину «takaza et». Нарікання свекрухи полягають у тому, що невістка ігнорує її своєю поведінкою, не надає їй належних знаків пошани і шанування, порушуючи тим самим норми гагаузького етикету. Неповага з боку невістки виражається в тому, що вона не дивиться в очі свекрусі і не поступається їй дорогою [7].

Із народних пісень видно, що основною причиною кривавих родинних драм були ревнощі, які сильно розвинені у гагаузьких чоловіків. Жінка зі свого боку не повинна була допускати навіть щонайменшого натяку на чесність своєї репутації. Будь-який привід міг послужити причиною для покарання дружини. Головним чином це виражалося в систематичному битті чоловіками своїх дружин, що було нормою. Це підтверджується відомостями відомого російського етнографа В.А. Мошкова, що дослідив родинні і суспільні стосунки в гагаузькому селі в кінці XIX - початку XX в.: «биття чоловіком своєї дружини вважається настільки звичним, що практикується не лише з метою її покарати або виправити, а навіть без всякої провини з її боку, просто, як мовиться, для порядку» [8].

Незважаючи на настільки жорстоке ставлення чоловіка до дружини, розлучення в гагаузькому селі були надзвичайно рідкісним явищем. Привілейоване становище чоловіка в сім´ї грунтувалося, з одного боку, на тому, що він був власником землі, оскільки земля і інше нерухоме майно передавалося у спадок по чоловічій лінії. З іншого боку, велике значення зберігали традиційні норми, засновані на принципі патріархальності.

В той же час необхідний зазначити, що безправне становище жінки характерне більшою мірою для першого шлюбу. Про це свідчать і народні пісні («Ha, be coban»), і етнографічний матеріал [9]. У другому шлюбі жінка була певною мірою незалежнішою і могла піти від чоловіка, якщо він погано поводився з нею. І в цьому випадку громадськість підтримувала жінку, тоді як відхід жінки від чоловіка у першому шлюбі засуджувався суспільством.

Різниця в становищі жінки пояснюється, ймовірно, тим, що вдова, виходячи вдруге заміж, вже була матеріально забезпечена спадком, що дістався їй від першого чоловіка. По-друге, жінка після смерті другого чоловіка частенько не залишала спадку йому і не була пов´язана з ним якимись юридичними зобов´язаннями.

Особливо жінка ставала вразливою за відсутності чоловіка (у армії, на заробітках тощо). Всі права над невісткою до повернення сина отримувала свекруха. Будь-яке спілкування заміжньої жінки з кимось за відсутності чоловіка суворо контролювалося свекрухою. Вона отримувала повну владу над невісткою. Будь-яке порушення членами сім´ї (в цьому випадку невісткою) традиційних норм моральності і моралі давали підставу главі сім´ї використовувати навіть крайні міри. Як видно з пісні, свекруха, розцінивши спілкування її невістки і подорожнього (у якому вона не впізнала власного сина) як порушення моральності, вбиває їх («Masu») [10].

Аналіз народних пісень свідчить про те, що значна кількість ліричних і побутових пісень відображають широке коло питань, що належать до родинної обрядовості: вибір коханого, шлюбний вік, підготовка весілля тощо. Ліричні пісні з сюжетом про роль батьків, що ігнорували почуття молодих при виборі шлюбного партнера, найпоширеніші у гагаузів [11].

На підставі відомостей, що містяться у фольклорі, можна говорити про те, що важливу роль в обряді сватання на початковому етапі відігравали жінки: мати нареченого або дружина брата (bulu). У піснях простежується також, чиє слово було вирішальним в питанні про віддавання дівчини заміж. При живій бабусі батьки не завжди могли самостійно вирішити це питання. Частенько саме за бабусею залишалося вирішальне слово в питанні про заміжжя внучки [12]. Це, можливо, пояснюється тим, що після смерті діда вона ставала головою родини і всі домочадці повинні були беззаперечно їй підкорятися.

Anas?verer, bobas?verer,

Babusu vermeer.

Після смерті батька, за відсутності бабусі, дозвіл на шлюб дівчина повинна була отримати не лише від своєї матері, але і від старшого брата, котрий виконував функції батька [13].

У піснях, що розкривають питання вибору шлюбного партнера, відображені моменти, пов´язані з правовим статусом матері і старшого сина після смерті голови сім´ї. При дорослих синах мати повинна була враховувати їхню думку, особливо старшого сина, з будь-якого питання, зокрема і з питання заміжжя власної дочки. Таким чином, її влада певною мірою обмежувалася роллю старшого одруженого сина, що наочно виявляється в пісні «Tudorka» [14].

Після смерті батьків роль голови сім´ї переходила до старшого брата, який замінював батька молодшим братам і сестрам. Відповідно, дозвіл заміжжя молодшої сестри цілком залежав від старшого брата і його дружини. Згідно з традицією вони також виявляли повний диктат у питаннях вибору сестрою шлюбного партнера («Gozal Tudorka») [15].

У гагаузькому фольклорі широко поширений сюжет про сестру-отруйницю, що зважилася на відчайдушний вчинок через відмову брата видати її заміж за коханого. В основі цього сюжету лежить протест з боку дівчини і прагнення самій вирішувати свою долю. Подібні оповідання відомі у багатьох народів Европи [16].

Питання етикету, широко представлені у фольклорі, включали конкретні формулювання, пов´язані з обрядом сватання. Зокрема, форма відмови сватам, за звичаєвим правом, не повинна була принижувати гідності сім´ї нареченого. Тому зазвичай відмова включала загальноприйняті відмовки: дочка віком не вийшла або вона не встигла ще підготувати собі придане [17].

У деяких народних піснях висвітлюються питання, пов´язані з приданим. У них розкривається зміст термінів, що належать до вказаної області. Дані фольклору підтверджують етнографічні відомості про те, що у гагаузів поняття «придане» виражалося двома різними термінами - «ciiz» (предмети домашнього вжитку, тобто «Ev icleri», включаючи ковдри, подушки, матраци, рушники, посуд і ін.) і «zestra» (як правило, під цим терміном мали на увазі землю, худобу, гроші). Значення останнього терміна розкривається в жартівливій пісні «Alsana beni ba, cocucak» [18]. У ній зафіксовано іронічне ставлення до такого приданого, оскільки незрідка сина сватали до дівчини, старшої за нього віком або негарної, але з багатим приданим (зестря).

Одним із способів виховання людини в традиційному суспільстві і підпорядкування її встановленим нормам поведінки була психологічна дія на неї за допомогою громадської думки. Людина, що порушила які-небудь традиційні норми, піддавалася осміянню і знедоленню. Найяскравіше цей момент відображений у пісні Sevdiim/«Кохана» [19], з якої видно, що дівчина, що провинилася в чомусь, не могла вільно вийти на люди, оскільки громадська думка її засуджувала. Вона повинна була ходити, опустивши очі до землі: insan (i)cina dkam?/sh,

Ckam?/s?i, of-of.

Kar bir cksan da,

Era bakeysh.

Hepsi insan seni lafedey,

Lafedey, of-of.

Система родинних стосунків, що посідає важливе місце в звичаєвому праві, також знайшла своє віддзеркалення у фольклорі. Родинним стосункам надавалося величезне значення. У одній з пісень, зафіксованій у гагаузів Болгарії, міститься інформація про пріоритет материнської лінії (щодо батьківської), наприклад, вказівка на тісніші родинні відносини між братом матері (day? і її дітьми (тобто між дядьком і племінниками). Не бажаючи виходити заміж за хлопця, вибраного матір´ю, дівчина звертається за допомогою до свого дядька, брата матері [20].

Це свідчить про ближчі і довірливі стосунки між племінниками і дядьком, про особливу роль брата матері у вихованні своїх племінників, в питанні вирішення їхньої долі. Цей факт значною мірою пояснюється етимологією терміна, що позначає поняття «Брат матері» (day?. Вона пов´язана з дієсловом (dayamaa) ´підпирати, підтримувати´ і з іменником дайак (dayak) ´підпора, підтримка´. Таким чином, відомості, що містяться у фольклорі, певною мірою розкривають значення даного терміна і зв´язок його із звичаєм пріоритету у минулому материнської лінії рідства. У науці відношення такого типу класифікуються як авункулат. Дана форма стосунків дуже поширена у тюркських народів [21].

Один із важливих моментів, представлених у народних піснях, - це сюжети, що відображають конфліктні ситуації, пов´язані з правом власності на землю, з правом спадкоємства. Пісні з подібним мотивом є віддзеркаленням реальних подій. В основі сюжету - конфлікт між родичами або між односельцями через землю, результатом якого є ненавмисне вбивство («Aleksiy em babas») [22].

Конфлікти, що виникають в результаті порушення приватної власності, відображені й у фольклорі гагаузів Бесарабії («Lambunun turkusu») [23]. Народні пісні, які були складені на подібні сумні події, представлені також у збірці фольклорних текстів, опублікованих В.А. Мошковим.

Одним із найпоширеніших у гагаузькому фольклорі мотивів є сюжет про те, як син ішов із батьком судитися («Ollan boba daavaya giderlar», «Nikola») [24]. В ході опиту інформатори повідомляли, що описана в пісні подія є реальною, і сталося це в їхньому селі 50-60 років тому. Головною метою пісень такого змісту, як і багатьох інших, було виховання молоді за допомогою оцінної характеристики вчинків, що не відповідають традиційним нормам. У пісні дається негативна оцінка подібного ставлення до батьків і в символічній формі обгрунтовується одвічний закон - необхідність беззастережного шанування батьків, їхня непогрішимість перед дітьми, їхня правота. Цей постулат виражений словами пісні: коли син заспівав - вся зелень довкола почала в´янути, а коли батько заспівав свою пісню - зелень розпускалася («Nikola») [25].

Nikola caler turkusunu,

Baa yapraklar?hepsi kuruyer.

Bobas?caler turkucuunu,

Baa yapraklari heps §ennener.

Складовою частиною значного числа пісень такого змісту є батьківська клятва, яка виконує функцію регулювальника соціальної справедливості. При недотриманні принципу шанування дітьми батьків, останні мали право застосувати крайнню міру - проклясти їх («Nikola», «Mariya») [26].

Переконання про магічну силу материнського і батьківського прокльону («Ana- boba betvas?>, «Hay goklerda, goklerda») було широко поширене у гагаузів. Цей момент яскраво висвітлений у сюжетах пісень про жовту змію [27]. Пісні з таким сюжетом існують у багатьох балканських народів.

Важливим моментом звичаєвого права, що також знайшов віддзеркалення у фольклорі, є заборона родинних шлюбів (кровозмішення - інцест). Спорідненість у гагаузів розглядалася як «близька» (до 4 ступеня спорідненості) і «далека» (до 7-8 ступеня спорідненості). Родичам до 4 ступеня спорідненості (а у минулому - до 7) заборонялося одружуватися. В основі такої заборони лежить принцип екзогамії. За народним потрактуванням цієї заборони, при кровозмішенні «псується кров» і діти народяться з фізичними недоліками або зовсім не народяться. Порушення заборони вважалося тяжким гріхом. Частенько під тиском родичів шлюби між двоюрідними братами і сестрами розпадалися.

У народі пильно стежили за тим, аби в результаті шлюбу не відбувалося змішення кровної спорідненості і спорідненості за сватанням. Наприклад, заборонялося одружуватися з двома сестрами, зі звідною сестрою, мачухою тощо.

У гагаузів Молдови записана пісня, в основі якої лежить сюжет про батька, що вирішив одружитися зі власною дочкою. Кровозмішення родичів згідно з чинним того часу законом Російської імперії каралося смертною карою [28]. У народі такий шлюб суперечить всім нормам моралі і релігійним поглядам. З боку односельців до осіб, що не дотримуються заборони на кровноспоріднені шлюби, застосовувався остракізм - їх виганяли з села [29]. За звичаєвим правом, покарання за порушення такої заборони виходить від самого Бога. Як співається в пісні, як покарання Бог перетворив батька на камінь, а дочку - на пташку [30].

Bobas?da Bir ta§ olmu§,

Klisa tokadihda Orda kalmi§.

Слід зазначити, що розв´язка сюжету творів подібного змісту, на наш погляд, є все ж другорядною в пісні. З назви пісень («Rakela», «Tudorka») видно, що головною дійовою особою в них є дочка. Основна думка, яка проходить через всю пісню, - це повне підпорядкування дітей батькам. Дочка беззаперечно підкоряється батьку і йде з ним під вінець, розуміючи, що такий вчинок суперечить християнській моралі. В останню мить дівчина звертається з благанням до Бога про недопущення цього шлюбу. I Бог виконує функцію регуляції соціальної справедливості, караючи порушника заповіді, тобто батька.

Аналіз багатьох народних пісень свідчить про те, що в них значною мірою відображені традиційні норми і цінності гагаузів. На підставі викладеного вище матеріалу можна говорити про те, що в традиційному селі існував особливий тип культури - так звана фольклорна, або народна культура. Фольклор був одним із дієвих засобів впливу общини на кожного члена. Всі найважливіші події і вчинки, що привертали увагу сільського суспільства, знаходили віддзеркалення в піснях, наприклад: пісня про те, як син з батьком йшли судитися («Nikola») і ін. Вони містять в собі оцінну характеристику вчинків і подій, що сталися.

Таким чином, в сільській громаді фольклор виконував важливу виховну функцію і сприяв збереженню традиційних цінностей і принципів, родинних і суспільних стосунків, що були основою: пошану і шанування старших і батьків, верховенство чоловіка, підлегле становище жінки тощо. У піснях були закріплені також норми моралі і поведінки молоді передшлюбного віку, за якими коханим заборонялося відкрито виявляти один до одного знаки уваги («Her sabaa Kalinka suya gidardi») [31].

Загалом можна говорити про те, що в піснях знайшов віддзеркалення процес послаблення традиційних норм, виражений в падінні авторитету старших перед молодшими, батьків перед дітьми. Трансформація традиційних норм і цінностей певною мірою була пов´язана із значними соціально-економічними змінами, з посиленням капіталістичного розвитку і збільшенням незалежності дітей від батьків. Це дозволяює стверджувати, значні соціально-економічні зміни, які відбувалися в кінці XIX - початку XX ст., чинили величезний вплив на традиційний спосіб життя, що, у свою чергу, призвело до зміни найконсервативніших традиційних норм.

Дослідження традиційних норм і цінностей, що містяться у фольклорі, дозволяє розглядати його як одну з форм ідентичності гагаузів. Деякі положення норм звичаєвого права (зокрема родинного права) і сьогодні не втратили свого значення. В усній народній творчості міститься частка історії народу і його культурні цінності.

Література:

1 Мохів В. А. Наречия бессарабских гагаузів // Зразки народної літератури тюркських племен, видавництво Ст Радловим. Ч. X. СПб., і904.

2 Покровськая Л. А. Народниє пісні гагаузів Молдавії і України: Повідомлення радянської делегації: (Перший конгрес балканських досліджень. Софія, 26 авг. - 1 сент. 1966 р.). Москва, 1966. С. 7-9; Покровськая Л. А. Песенноє творчість гагаузів. Автореф. дисс. . канд. филол. наук. Ленінград, 1953. С. 18; Балада туркулери: Солпет топлуму / Хазирл. М. А. Дурбайло. Кишинів, 1991; Буджактан сеслaр: Література йазылары / Хазирл. Д Танасоглу. Кишинів, 1959; Гагауз фольклору / Собір. і сост. Н. І. Бабоглу. Кишинів, 1969; Moldova gagauzlar?n halk turkuleri / Toplayan hem haz?rlayan E. Kvilinkova. Kisinov, 2003; Arnaut T. Gagauz ve K?br?s Manileri Aras?ndaki Paralellikler // II Uluslararas? K?br?s Arast?rmalar? Kongresi (Gazimagusa, 24-27 Kas?m 1998) ´nde sunulan bildiri. K?br?s Arast?rmalar? Merkezi Yay?nlar?, Gazimagusa, cilt IV, 1998, S. 159163; Arnaut T. Manilerin Diger Folklor Turleriyle Iliskisi // IV Uluslararas? Gagauz Kulturu Sempozyumu (Gazimagusa, 16-18 Kas?m 1999) ´nda sunulan bildiri, K?br?s Arast?rmalar? Merkezi Yay?nlar?, Gazimagusa, 2001. S. 53-62; Баурчулу Л. А. Няко´ особености на функционирането на гагаузските припевки «маане» //Б´лгаріте в Северното Прічерноморіє. Велике Грново, 1995. Т. 4. С. 430.

3 Манов А. Потеклото на гагаузите: Техніте обичаи і нрави. Варна, 1938; Zajaczkowski Wl. Jezyk i folklor gagauzow z Bulgarii // Krakowie, 1966. Polska Akademia nauk, Nr. 5. С. 65-90; Баїв К. Історічеськи народни пісні в гагаузите // Звістки на Варненськото Археологічний Дружба. Варна, 1964. Кн. XV. С. 73; Коларова Й. Із гагаузкия фолклор на с. Олпаша, Одрінсько (Матеріал) // Філологія. Софія, 1982. № 10-11. С. 108-114. С. 109; Занетов Г. Б´лгарськи народни пісні від с. Конгаз, Бесарабія // Списання на БАН. Кн. XLV. № 22. Софт, 1933. С. 130; Матєєва В. Поглед върху етноложките изследования за фолклора на гагаузите //Б´лгарськи фолклор. 1999. Кн. 12. С. 104, 108, 112. Квілінкова Е.Н. Гагаузи Молдови і Болгарії (Порівняльне дослідження календарної обрядовості, термінів спорідненості і фольклору). Chisinau, 2005

4 Квілінкова Е. Н. Отраженіє елементів звичайного права в гагаузькому фольклорі // Закон і життя № 11. Кишинеу, 2005. С. 48-52; Квілінкова Е. Н. Традіционная духовна культура гагаузів: этнорегиональные особливості. Кишинів: Buziness-Elita, 2007. С. 353-374, 690-822.

5 Moldova gagauzlar?n halk turkuleri. С. 111-116.

6 Петров П.А. Км питання за наказателно запрягане в българите і в соседни тям народи // Вісті на етнографския інститут з музей. Софія, 1958. Книга трета. С. 179-236.

7 Moldova gagauzlar?n halk turkuleri. С. 111.

8 Мохів В. Гагаузи Бендерського повіту//Етнографічний Огляд (ЕО) 1901. № 1. С. 129.

9 Moldova gagauzlar?n halk turkuleri. С. 103-104; Мохів В. Гагаузи Бендерського повіту // ЕО. 1901. № 1. С. 126.

10 Moldova gagauzlar?n halk turkuleri. С. 98.

11 Балада туркулери. С. 57.

12 Moldova gagauzlar?n halk turkuleri. С. 117, 121.

13 Там же. С. 116.

14 Там же. С. 110.

15 Там же. С. 118.

16 Балада туркулери. С. 15.

17 Moldova gagauzlar?n halk turkuleri. С. 92, 122.

18 Квілінкова Е. Н. Традіционная духовна культура гагаузів: этнорегиональные особливості. Кишинів, 2007. С. 748.

19 Там же. С. 748-749.

20 Квілінкова Е.Н. Гагаузи Молдови і Болгарії. С. 286.

21 Шабашов А. Ст Гагаузи: система термінів спорідненості і походження народу Одеса, 2002. С. 195.

22 Квілінкова Е.Н. Гагаузи Молдови і Болгарії С. 286-287.

23Moldova gagauzlar?n halk turkuleri. С. 77-78.

24 Там же. С. 107-109.

25 Там же. С. 109.

26 Там же. С. 107-110.

27 Балада туркулери. С. 87-89.

28 Національний архів Республіки Молдови, ф. 44. оп. 2. ед. хр. 52. с 3.

29 Там же.

30 Moldova gagauzlar?n halk turkuleri. С. 84-87.

31 Квілінкова Е.Н. Гагаузи Молдови і Болгарії С. 283-284.



Повернутися до змісту | Завантажити
Інші книги по вашій темі:
Срібний Птах. Хрестоматія з української літератури для 11 класу загальноосвітніх навчальних закладів Частина І
Література в контексті культури (збірка наукових праць)
Проблеми поетики (збірка наукових праць)