Електронна бібліотека підручників

Загрузка...


Проблеми поетики (збірка наукових праць)

17. Історичні елементи у гаївках


Орися ГОЛУБЕЦЬ, к.філол.н.

Анотація

У статті звернено увагу на присутність сторичних елементів у давніх та новітніх гаївках. Теми і мотиви національно-патріотичного характеру особливо розвинулися у стрілецьких і повстанських гаївках.

Summary

In the article appeal attention on being of historical elements in old and newest haivky. Themes and motives of national and patriotic character were especially developed in riflemen’s and rebellion haivky.

Небагато збереглося в текстах гаївок давньої верстви такого, що має характер відгомону конкретних реалій історичного буття наших далеких предків, подій, осіб тощо - значно менше, ніж, скажімо, в колядках і щедрівках. Це лише деякі ремінісценції. Гадаємо, що в давнину в гаївках, семантика яких була сконцентрована на обрядово-ритуальній функціональності, звертань до історичних реалій було мало. З часом історичні конотації гаївок посилюються.

І все ж такий відгомін простежується. До давнього пласта гаївок належать збережені до нового часу ігри: “Воротар” і “Мости”. Дослідники звертали увагу на присутні в них історичні ремінісценції з доби княжої Русі-України.

Уже в одному з найраніших записів “Воротаря”, зробленому Маркіяном Шашкевичем в околицях містечка Золочева в Галичині (тепер Львівської області) [5; 153] і надрукованому в “Русалці Дністровій”, відгомін таких реалій досить виразний. Цей коротенький текст, до речі, може вважатися спільним архетипним для варіантного ряду однієї з найпоширеніших версій “Воротаря” :

- Воротаре, воротаре, - Ой ще ж бо нам мало.

Вітвори воротонька! - А ми вам додамо.

- А хто воріт кличе ? - А що ж нам додасте ?

- Князеві служеньки. - Молоду дівоньку

- А що за дар везут ? В рутянім віноньку. [26; 42]

- Ярії пчолоньки.

Близький текст (лише з дрібними відмінами) записав Іван Ляторовський у 50-х рр.

XIX ст. у с. Городниці Гусятинського повіту (на Тернопільщині) [6; 37]. У цьому варіанті примітними текстовими елементами є згадки про “князеві служеньки” і те, що в “дар” вони привезли “ярії пчолоньки”, тобто, характерну для давньої Русі данину (чи “дар”) - мед. Немає сумніву, що маємо пізні ще збережені смислові елементи, які увійшли в текст гаївки під безпосереднім впливом реалій княжої Русі-України. До історичних реалій цієї ж епохи належать також будівництво укріплених городів, замків, вхід, ворота до яких охороняла озброєна сторожа, оплата входу (чи переходу мосту) спеціальною даниною, “даром”. Останній художній образ і є основою сюжету та діалогічної конструктивної схеми цієї гаївки.

Саме ці елементи, попри досить значні відмінності й модифікації різних варіантів цієї гаївки, зафіксованих від початку XIX - до кінця XX ст., належать до спільних текстових компонентів. Вираз “князеві служеньки” у непоодиноких варіантах замінено на “королеві”, “панські”, “царські”, “гетьманські”, “ксьондзові служеньки”.

Однак навіть у такому зміненому вигляді смисловий контекст цього виразу зберігає свій давній характер. Слід зазначити також, що у варіантному ряді досить стійко зберігаються і вираз “князеві служеньки”, в тому числі і в найновіших записах. Так, у варіанті, записаному 1990 р. у с. Городниця Городенківського району Івано- Франківської обл., мовиться :

Ми князеві служеньки,

Принесли вам дароньки < . >

Та ярії бджілоньки. [1; 12]

У нашому записі з 1998 р. у с. Перетоки Сокальського р-ну Львівської обл. відповідь на запитання “А хто ж воріт кличе ?” звучить: “Князі і служенькі”, їх дар - “Ярії пшолонькі” .

Вказано, що “ярі пчолоньки” є в “сосновій колоді” [8; 175]. Тобто, зафіксований давній бортний спосіб бджільництва. Аналогічний смисловий момент має місце і в нашому записі із с. Корчин Радехівського р-ну Львівської обл.: “Ярії пчулоньки < . > В соснових улеях” .

Цікавий є історичний контекст образу Чурила (Джурила, Журила) у гаївковій традиції. Вже хоча б тому, що він не тільки співзвучний у назві, але й змістово близький та, очевидно, генетично споріднений з головним героєм билинного епосу про Чурила. Детальніший розгляд цієї гаївки проведено у розвідці ““Джурило” в українській гаївковій традиції” [10].

Епоха козаччини слабо позначилася в гаївковій традиції. На наш погляд, передусім тому, що сам ареал цієї традиції лише маргінально, периферійно пов´язувався з подіями козаччини. I, по-друге, ще в ту епоху обрядовий захист гаївок мусив бути настільки сильним, що обмежував приплив до них чисто світського, позаобрядового елемента.

Щоправда, в непоодиноких записах гаївок зустрічаємо згадки про козака. Але це можуть бути і пізніші привнесення. Все ж гаївки з головною темою викупу хлопця чи дівчини з неволі, в яких часто фігурує козак (“Ой з-за гори високої, з-за гори, загибає син козацький в неволи”), своїм походженням, очевидно, пов´язані з часом козаччини й татаро-турецьких нападів на Україну. Вказують на це і збережені в тексті інші змістові моменти: констатування, що неволя далека - “за морем”, татарська (чи турецька), а також такі історичні реалії, як викуп з неволі червінцями, злотими тощо:

За ворітьми турки грают,

Аж сі гори розльигают.

Викупи ж мі, мій батеньку. [6; 103]

В руслі давньої традиції цієї теми в гаївках відбулося залучення до гаївкового репертуару й відомої історичної пісні “Пущу коня на долину” (дівчина будить сторожового козака). Як гаївка ця пісня зафіксована на Тернопільщині і виключно в новітніх записах.

В еволюції залучення історичного елемента найзначнішим явищем можна вважати тематичний цикл пісень про панщину і її знесення в Галичині 1848 року (урядовий декрет про скасування панщизняного права був проголошений у Великодні свята і викликав велику радість серед українського селянства), що виник і утвердився в руслі гаївкової традиції. За порівняно недовгий час вони набули великого поширення й інтенсивного варіювання. Відомо більше 70-ти записів з різних місцевостей Галичини. У пам´яті старожилів, в активному репертуарі вони залишаються й досі.

Пов´язаність цих пісень з традицією визначається тим, що вони виконувалися і виконуються тільки як гаївки - у великодні дні дівчатами, жінками в поєднанні з руховим (ігровим) компонентом - в колі або під “Кривий танець” (у деяких з них мотив “Кривого танцю” увійшов у словесний текст). Їхні словесні тексти і мелодії здебільшого взоровані на канонічні гаївкові зразки і віршові форми. Водночас у них уже виразно зафіксована втрата колишнього обрядово-ритуального сенсу гаївок. І з цього погляду їх можна вже віднести до новітньої верстви гаївок із домінуючим суспільно-політичним й історичним змістовим компонентом та ігровим характером. Цей перехід до нової функціональної якості декларується навіть у самих текстах гаївок:

Станьте, руські дівки, в коло,

Заспівайте всі весело.

Давні пісні понехайте,

А новітні зачинайте. [14]

Риси нового простежуються і в тому, що частина гаївок цього циклу має літературне походження і є авторськими творами (див. “Зоря галицька. - 1848. - Ч. 8.

- С. 54; - 1849, - Ч. 27. - С. 162-163 ), які прийшли в народний репертуар із друкованих джерел і фольклоризувалися [28; 197]. В.Гнатюк у 1909 році зазначав: "... сі пісні письменного і нового походження, бо сягають ледве 1848 р. Вони зробилися , одначе, такі популярні, що їх співають по всій Галичині, а що панщину знесено на весні, то й сі пісні співають по виключно на весні, на Великдень, разом із гаївками; в іншій порі їх не співають, тому я був приневолений їх тут помістити, хоч вони не мають обрядового характеру” [6; 155]. Такою є, наприклад, гаївка “Про панщину”, надрукована в журналі “Правда” (Львів. - 1868. - № 19. - С. 228).

Освоєння таких творів у народному репертуарі зумовлювалося актуальністю їх змісту, простотою й спорідненістю з традиційною пісенною поетикою.

Традиційний гумористично-ігровий струмінь у гаївках набирає у ряді пісень цього циклу насмішкувато-сатиричного спрямування проти колишніх бундючних, жорстоких панів-поміщиків і їх прислужників, котрі втратили зверхність і владу над селянами:

Вже ті пани пішли в кути,

Що носили на нас прути.

Тепер пани ходят, просят,

За хлопами гроші носят:

- Прийди, прийди молотити,

Дам горівки, воковити,

I табаки понюхати,

Щоби пана послухати. [22; 45]

Це пісні народного походження. I взагалі, переважаюча більшість записів гаївок про панщину характеризується фольклорними рисами, мають свої варіанти і версії, зі змістового і поетично-стильового погляду витримані в дусі народно - гаївкової традиції.

Підсумовуючи наші спостереження стосовно присутності в давній верстві гаївок історичного елемента, відгомону в їх змісті суспільного буття наших предків, їх реагування на події й особи, що привернули колись до себе певну увагу і зафіксувалися в народнопоетичній традиції, можемо ствердити, що ця присутність з наближенням до нового часу посилюється й увиразнюється. Вважаємо, що головними чинниками цього процесу були загальна віталістична сутність гаївок, їх чи не найбільша з усіх видів весняної обрядової народної поезії відкритість до різних аспектів життя людини. З послабленням і втратою обрядово-ритуальної функціональності ця прикметна властивість гаївок підсилювалася і, врешті, набула особливого розвитку в їх новітній верстві.

Найбільшою мірою збагачують і розширюють зміст новітньої верстви гаївок теми і мотиви суспільно-політичного характеру та їх ідейна пов´язаність з піднесенням національної свідомості й національно-визвольною боротьбою українського народу у

XX ст.

Уже на початку минулого століття В. Г натюк зауважив, що непоодинокі поширені пісні суспільного і національно-патріотичного змісту залучаються до календарнообрядового репертуару. Звернув, зокрема, увагу, що в 1908 році у с. Задарові Бучацького повіту співано різні друковані радикальні пісні, як гаївки [7; 11]. При цьому вважав за потрібне застерегти, що “ніякий етнограф не буде втягати ці пісні до гаївок ” [7; 11]. Будучи свідком початкового етапу функціонування національно-патріотичних пісень у ролі гаївок, вчений не міг припустити, що протягом XX ст. значна частина цих творів саме так і функціонуватиме.

У новочасній верстві гаївок з´явилася значна частина творів, що відобразила реалії соціально-історичного життя XX ст. Виникнення таких новотворів було пов´язане з тим, що події, які відбилися в них, за словами I.Франка, були надзвичайно близькі цілій масі народу [27; 187]. Органічною складовою свідомості народного загалу стала ідея визволення України від чужинецького поневолення і побудови власної держави та активної боротьби за здійснення цієї ідеї. На цій ідейній основі з´явився новий для календарно-обрядової поезії образ борця, воїна, захисника - січового стрільця, повстанця, безмежно відданого своїй Батьківщині героя.

Увесь зафіксований матеріал, що стосується цієї тематичної сфери гаївкових новотворів XX ст. можна поділити на дві групи. До першої входять пісні, що виникли в руслі гаївкової традиції як новітні гаївки, виконуються у великодні свята і в інший час їх не співають. До другої групи входять новітні суспільно-політичні пісні (січові, сокільські, стрілецькі, повстанські тощо ), які в деяких місцевостях Галичини функціонують і як гаївки. Попередні спроби атрибуції стрілецьких гаївок здійснили О. Правдюк [25] та О. Кузьменко [21].

Проникнення актуальної національно-патріотичної тематики в гаївки (як і до речі, в колядки та щедрівки) було зумовлене великою мірою пропагандистською діяльністю українських культурно-освітніх товариств і політичних організацій, що діяли в Галичині до 1939 року, проводили відповідні заходи (фестини), публікували й популяризували репертуарні матеріали для сільських хорів та аматорських самодіяльних гуртків. Так уже у 1908 р. у згадуваному с.Задарові зафіксовано виконання як гаївки січової пісні “На улици сурма грає” КТрильовського [7; 11]. Пізніші записи [15] і публікації [24; 393] вказують, що ця пісня у гаївковому репертуарі набула поширення і в інших місцевостях. В процесі гаївкового функціонування пісня зазнала змін порівняно з друкованим текстом, з неї усунуто строфи, що стосувалися діяльності товариства “Січ”. Подібної переробки зазнала й інша січова пісня “Ой зацвила черемшина”, що також була залучена до гаївок і відповідно пристосована до традиційного їх виконання.

В ролі гаївок майже без текстових змін виконувалися і деякі стрілецькі пісні народного і літературного походження, зокрема: “В горах грім гуде” О.Маковея, “Там за гаєм, за лугом”, “О Україно, о люба ненько” М. Вороного та інші.

В атмосфері широкого захоплення в Галичині подвигами Українських Січових Стрільців і глибокої народної шани до їх пам´яті виникли гаївки “В нашім селі на горбочку”, “Заспіваймо, паніночки”. Вони увійшли в гаївковий репертуар у 20-30-х роках і вже в той час, набули значного поширення [9; 346] та збереглися в активному побутуванні до наших днів.

Змістово обидві ці стрілецькі гаївки тісно пов´язані з Великодньою гаївковою традицією. Насамперед, в них присутні елементи заклику, заохочення до водіння гаївок (“заспіваймо, паніночки, веселої гаїлочки”, “ви, дівчата, не дармуйте, гаївочки заспівайте”). Гаївка “В нашім селі на горбочку” має дві версії. Першій властивий лише закличний мотив виводження гаївок біля церкви, що збудована в найгарнішому місці. В другій, крім цього, розвинувся мотив поминання полеглих стрільців, прикрашання їхніх могил (“заквітчали дівчатонька стрілецьку могилу”), розділення з ними радості Xристового Воскресіння в дусі традиції народного великоднього поминання померлих на цвинтарі.

У гаївці “Заспіваймо паніночки” наголошується паралель: Воскресіння Ісуса Xриста і неодмінного воскресіння України:

Заспіваймо, паніночки, Xоч гаїлки ще веселі I

Веселої гаїлочки, Заспівають міста й села. I (2)

Най ся мати утішає, I

Ісус з гроба воскресає. I (2) Xай почують молодії

Наші стрільці січовії,

Най воскресне Україна Най почують усі люди, I

Сріблом - злотом обмаїна, Ще колись весело буде. I (2)

Най воскресне, най прибуде I

Поміж українські люди. I (2) За всіх стрільчиків, що в битві

Впали, змовимо молитви.

Най приведе за собою Гей, поможи, милий Боже, I

За рученьку кращу долю. Завершити діло гоже. I (2)

Нарід єї привітає, І

“Ще не вмерла!” заспіває. І (2) Наших стрільчиків - героїв

Прийми, Боже, в царство твоє.

Ще не вмерла єї слава, Гей, поможи, милий Боже, І

Що п´ятсот літ в степу спала. Завершити діло гоже. І (2) [16]

В період польської міжвоєнної окупації Галичини як гаївки виконувалися різні патріотичні пісні, що виникли на місцевому ґрунті та мали локальне поширення: “Там на сіножатях трава в одну лаву”, гаївкова версія пісні “Не сміє бути в нас страху” та ін. Нового озвучення в національно-патріотичному дусі набувають у 20-30-х роках і деякі давні гаївки. Так, гаївка “Огірочки” виконувалася з закінченням:

Усе добре всій родині, честь і слава Україні На весь світ, на весь світ.

У такій редакції ця гаївка надрукована у дитячому журналі “Дзвіночок” [12; 18].

Подібне закінчення збереглося в гаївках, записаних у середині [23; 35] та наприкінці ХХ ст. [1; 29]. Але можливо, що саме ця й інші аналогічні публікації вплинули на привнесення національно-патріотичних акцентів у тексти гаївкових новотворів та пісень, які виконувалися як гаївки. Наприклад, закінчення у залученій до гаївок ліричній пісні “Ой на ставі, на ставочку”, записаній нами у 1996 році у с.Нараїв Бережанського р-ну Тернопільської обл.:

А ми тоє біле пір´ячко Ізберем, ізберем,

А ми нашу Україну

Та й збережем, збережем. [17]

Процесом інтенсивної політизації змісту гаївок у 20-30-х роках зумовлюється залучення до репертуару великодніх ігор пісень з відображенням суспільно- політичного життя того часу, зокрема, таких подій, як жорстокі репресії щодо українців Галичини, здійснювані польською окупаційною владою - “пацифікація”, страта у Львові поляками в 1932 р. українських патріотів Василя Біласа й Дмитра Данилишина (“Чи ви чули, українці, такую новину, що у Львові катували братів за Вкраїну ”), вбивство комуно-московським найманцем у 1938 р. провідника ОУН Євгена Коновальця (“Того року сумні свята, Коновальця кров пролята”). Ці пісні у гаївкових версіях дещо відрізняються від текстів, що увійшли до відомих збірників. Виконуються вони у рухомому або нерухомому колі.

Цікавим свідченням того, що в народній пам´яті пісня про Коновальця утвердилася і як гаївка, є факти укладення за її зразком (на ту ж мелодію) гаївки про загибель В´ячеслава Чорновола в 1999 р. Виконували їх того ж року на Великдень біля церкви Вознесіння у Львові [18], у с. Лапшин на Бережанщині [19].

Зазвучала в гаївковій традиції і тема героїчної боротьби за Карпатську Україну 1938 - 1939 рр., яка сильно схвилювала галичан і багатьох з них покликала до збройного захисту цієї яскравої провісниці відродження Української державності. Як гаївки виконувалися поширені пісні про Карпатську Україну, її збройні сили - “Січ славну” та її керівника, першого президента, отця Августина Волошина (“Ой ви, хлопці, не журіться”, “Карпатськії гори, зсувайтесь в долину”, “Ой ти, річко чистовая”, “А в неділю рано, ще сонце не сходить”). У традиційному дусі, з використанням

характерних засобів гаївкової поетики була складена присвячена подіям героїчної

боротьби на Закарпатті пісня “Вже весна воскресла”. Вона набула поширення, особливо завдяки поетико-стильовій близькості до гаївок давньої верстви (“А вже весна скресла”, “Вже весна воскресла”).

У гаївкових новотворах наступних десятиліть відізвалися нові події й переживання народу, спричинені особливо реаліями більшовицької окупації західноукраїнських земель. Xch як під її тягарем була придушена й переслідувана вільна думка, хоч заборонялося виконання і самих гаївок, все ж у тексти останніх ця думка проникала і поширювалася в народному середовищі, виражаючи дух неприйняття й опору цьому нелюдському режимові.

Похмура дійсність з масовими репресіями і насильством над душею людини змінили навіть тональність гаївок Колись радісні пісні, що величали прихід весни, пробудження природи і людини до нового життя, оспівували світлий празник Xристового воскресіння, зазвучали мотивами суму й туги розлучених родин, батьки, сини і дочки, брати і сестри яких караються по тюрмах, сибірських засланнях, терплять знущання “лютого ворога”, чи віддали своє життя у збройній боротьбі за волю України. Настрій людей і традиційна радісна сутність свята Великодня подаються тепер у контрастному зіставленні:

Гей, люди, Великдень, Т ри неділи посту

Дзвін весело грає, Сталася новина:

А скорбная мати Плаче стара мати,

Слізьми ся вмиває [3] Беруть її сина. [20]

Ой сумненька нам гагілка, сумненька,

Невеселі вкраїнські серденька. [13]

I все-таки, навіть у цих умовах зберігається закличний мотив гаївок, заохота до їх виконання:

Браття-сестри, кругом станьмо, кругом станьмо,

I разом гаївки заспіваймо.

Звучить оптимістична нота:

Будемо боротись до загину, до загину,

Все ж таки збудуєм Україну. [11; 13]

Національно-патріотична озвученість гаївкових новотворів часу Другої світової війни і наступних десятиліть великою мірою пов´язана з героїчною визвольною боротьбою Української Повстанської Армії. Із записів фольклорних матеріалів цієї тематики, особливо Григорія Дем´яна у різних місцевостях Галичини і Буковини та Євгена Луня на Яворівщині, бачимо, що повстанські мотиви проникають у гаївки як шляхом відповідних змістових вкраплень у давніші тексти, так і їх переробок та новоутворень. Новітня гаївка “Вербовая дощечка” має зачин популярної давньої гаївки, який у подальшому тексті переходить до повстанської теми:

Вербовая дощечка лежала,

На ній наша Оленка стояла.

На ній наша Оленка стояла,

Повстанчика із лісу чекала.

ЇЇ милий ройовий, ройовий,

Він командир бойовий, бойовий. [2]

Інша повстанська гаївка, записана Г.Дем´яном у 1978 р. у с.Веренчанці Заставнівського району Чернівецької області від місцевої селянки Параски Свищ (1895 р.н.), починається характерним паралелізмом “Зелененькі огірочки, завивайтеся”, друга частина якого відразу переходить до теми повстанської боротьби з ворогом: “Бандерівці молоденькі, в бій збирайтеся”. Паралелізм “Огірочків” повторюється і в подальшому тексті гаївки, але він цілком підпорядкований звеличенню патріотичного подвигу українських повстанців:

Огірочки зелененькі угору ся в´ют, в´ют,

Бандерівці молоденькі диких зайдів б´ют, б´ют.

У кінцівці цей паралелізм звучить, як побажання переможного завершення боротьби:

Зелененькі огірочки, завивайтеся,

Повстанчики, з перемогов д´нам вертайтеся.

Докладніший збір і вивчення повстанського фольклору напевно додадуть і чимало матеріалу стосовно гаївок цієї тематики. Але й ті твори, що вже зафіксовані, яскраво ілюструють відкритість гаївок до актуальних тем часу, та їх оперативне реагування на все те, що особливо переймає думки і настрої народу. Ця властивість гаївок переконливо підтверджується й творами цього жанру, що виникли і поширилися впродовж останнього десятиліття ХХ ст. і є відгуком на вікопомну подію відновлення Української держави. Цікава добірка новотворів з такими найновішими мотивами вміщена в збірнику “Вже весна воскресла. Гаївки”, виданому 1992 р. в Тернополі:

Ой бавмося, веселімся,

Заспіваймо в колі,

Що вже наша Україна Та й діждалась волі. [4; 12]

Отже, розглянуті факти дають підставу говорити про таку прикметну особливість гаївкових новотворів, як здатність розширення і збагачення їх змісту сюжетами, темами і мотивами з сфери актуального суспільно-політичного життя, в тому числі і з українського національно-визвольного руху. Характерним є те, що ці нові ідейно- змістові привнесення поєднуються зі збереженням традиційної гаївкової поетики, мелодики і форми виконання з відповідним руховим супроводом. Останній є неодмінним компонентом також гаївок з національно-патріотичним ідейно-змістовим спрямуванням.

Література:

[1] А вже весна вскресла. Гаївки Прикарпаття / Збирач і упорядник П. Сверида. - Коломия: Світ, 1993. - 64 с.; [2] Архів Інституту народознавства НАНУ. - Ф.1. - Оп.2. - Од зб.299; [3] Архів проблемної науково-дослідної лабораторії музичної етнології при Львівській державній музичній академії імМЛисенка,- Фонд гНз 134/5; [4] Вже весна воскресла: Гаївки з нотами / Упоряд. Н.Пронь. - Тернопіль: Мале підприємство ‘Чумацький шлях”, 1992. - 98 с; [5]Возняк М. З фольклорних занять Маркіяна Шашкевича // Записки НТШ. - Львів: Накладом НТШ, 1912. - Т. 109. - Кн. ІІІ. - С. 140-155; [6] Гаївки / Зібрав Володимир Гчатюк. Мелодії схопив на фонограф Й.Роздольський, списав Філ. Колесса // Матеріали до української етнології. Видає Етнографічна Комісія Наук тов.ім. Шевченка. - Львів: Накладом НТШ, 1909. - Т. 12. - С. 155; [7] Гнатюк В. Гаївки // Матеріали до української етнології. - Львів: Накладом НТШ. - 1909. - Т. 12. - С. 1-15; [8] Гсловацький Я. Народные песни Галицкой и Угорской Руси. - М.: В университетской типографии, 1878. - Ч. ІІІ. - Отд. 2 - 556, 16 с.; 9] Головка І. Село Саранчуки // Бережанщина в спогадах емігрантів. - Тернопіль, 1993. - С. 340-352; [10] Голубець О. “Джурило” в українській гаївковій традиції// Матеріали до української етнології. - К., 2002. - Вип. 2 (5). - С.355-359; [11] Дем’ян Г. Двадцять п´ять повстанських пісень //Україна в минулому. - Київ-Львів, 1993. - Вип. 3. - С. 10-42; [12] “Дзвіночок”. - Львів, 1933. - №18; [13] Зап .ЄЛІуньо 21.01.1991р. у мЯворів Львівської обл.; [14]Зап. О.Фружинська [Голубець] 10.03.1996р. у м.Бережани Тернопільськоїобл. від О.Ткачик, [15] Зап. О.Фружинська 802.1992р. у сЛапшин Бережанського р-ну Тернопільської обл. від АЯреми; [16] Зап. О.Фружинська 25.01.1998р. у с.Надітичі Миколаївського р-ну Львівської обл. від А.Федів; [17] Зап.О.Фружинська 12.03.1996р. у с.Нараїв Бережанського р-ну Тернопільської обл. від О Дикої; [18] Зап.О.Голубець 12. 04. 1999р. у мЛьвові від К.Патрайко; [19] Зап. О.Голубець 1.03.2008р. у сЛапшин Бережанського р-ну Тернопільської´обл. від СЖелінської [20] Зап. О.Фружинська 22.02.1996р. у с.Саранчуки Бережанського р-ну Тернопільської обл. від родини Дубчаків; [21] Кузьменко О. Стрілецькі гаївки (до питання атрибуції) // Українське народознавство:стан і перспективи розвитку на зламі віків. - К., 2002. - С. 166-168; [22] Мишанич М., Луканюк Б. Народна вокальна творчсть Львівщини // Архів ПНДЛМЕ // Рукопис депоновано у Відділі мистецтв ЛНБ. - Од.зб. 33135 /1-3 муз. - Львів, 1985. - Ч.1. - Кн.1. - С.45; [23] Народні пісні з-над Стрипи у записах Іванни Блажкевич / Упоряд. ВХома і В.Подуфалий. - Тернопіль, 1993. - 106 с.; [24] Пісні УПА / Упоряд., ред. і автор передм. ЗЛавришин // Літопис Української Повстанської Армії. - Торонто - Львів: Спільне українсько-канадське підприємство “Літопис УПА”, 1996-1997. - Т. 25. - 555 с.; [25] Правдюк О. Стрілецькі пісні в системі жанрів українського фольклору //Народна творчість та етнографа. - 1995. - № 2-3. -С. 24-35; [26] Русалка Дністровая / Вступна стаття, підготовка текстів і примітки М.Й.Шалати. - К: Дніпро, 1987. - 206 с.; [27] Франко І. Дещо про Борислав // Твори в 50-ти т. - К.: Наукова думка, 1979 - Т. 26. - С. 186-193; [28] Шалата М. Гаївки (Післямова до збірки “Свято гаївок Великодні весняні пісні та ігри’) //Шалата М. Година для праці настала. - Дрогобич: Відродження, 1997. - С. 193-199.



Повернутися до змісту | Завантажити
Інші книги по вашій темі:
Срібний Птах. Хрестоматія з української літератури для 11 класу загальноосвітніх навчальних закладів Частина І
Література в контексті культури (збірка наукових праць)
Проблеми поетики (збірка наукових праць)