Безкоштовна бібліотека підручників

Загрузка...


Філологія (збірник наукових праць)

56. Суфікс-градатор в українській літературній мові


Людмила Марчук
(Кам ’янець-Подільський)

Проблема градації - одна з кардинальних лінгвістичних проблем, що пов’язується із ставленням мовця до мовленого, тобто до створеного ним повідомлення. Вибір градаційних засобів зумовлюється комунікативною метою, умовами мовленнєвої ситуації, історичними та соціальними факторами мовленнєвої діяльності. Вибір конкретного мовного засобу залежить від мовця, що творить мовлення і є суб’єктом градації. Такий вибір створює мовну особистість комуніканта, пов’язаного з поняттями норма / (нульовий ступінь вияву ознаки). Вибір також пояснюється виконанням семантичної функції - переданням найвищого/найнижчого ступеня ознаки.

Лінгвістична градація - це вираження мірильного ставлення мовця до предмета мовлення лексико-фразеологічними, словотвірними, морфологічними і синтаксичними засобами. Мовний зміст функціонально-семантичної категорії градації, на нашу думку - це градаційна ознака мови, специфіка якої - приписувати предметові мовлення ознаки мірильного відношення до нього суб’єкта.

Уявлення про мірність тієї чи іншої ознаки проходить крізь призму світовідчуття мовця як індивідуума з особистісною системою міри та структури градації.

Словотвірний спосіб - один з найпродуктивніших способів вираження градаційного значення. Насамперед в українській мові достатньо продуктивні суб’єктивно-оцінні суфікси іменників. Це збільшувальні суфікси -ищ- та -ин(а), принижувальні -ишк, -онк/-енк. У процесі опису словотвірного значення прикметників звертаємо увагу на семантику твірних слів. Наприклад, суфікс -уват- у словах, які зазначають температуру, можуть виражати не зменшувальне, а підсилювальне значення з певним стилістичним відтінком (незадоволення): погода холоднувата, чай теплуватий.

З урахуванням історичних особливостей утворення слів виділяють чотири основних загальних способи словотворення: морфологічний, морфолого-синтаксичний, лексико-семантичний, лексико-синтаксичний. Кожен з них дробиться на різновиди. Найбагатший та найпродуктивніший з них - афіксація. Словотвір - це утворення нового слова на базі однокореневого слова за словотвірними моделями, що існують у мові, тобто словотвір надає нам можливість концептуально інтерпретувати дійсність, змінити її щодо нашого бачення, дозволяє зрозуміти «які елементи позамовної дійсності і як словотвірно маркуються, чому вони утримуються свідомістю» [4, с. 9]. Афікси розрізняються за продуктивністю, дистрибуцією та додатковим значенням, які вони передають, оскільки скріплюються словотвірним значенням поля градації.

Суфіксальний спосіб вираження градаційного значення використовується при словотворі всіх самостійних частин мови. Похідні слова можуть стосуватися як тієї ж частини мови, що непохідне слово, так і іншої. Така крихка та крихітна, уявляєш - метр шістдесят зросту, та й то не цілих! [2, с. 207] - похідним словом є крихта (ім.) - 1) дрібненька частина, шматочок, грудочка чого-небудь; 2) дуже незначна, мізерна кількість чого-небудь [3, с. 466]; крихітна (прикм.) - дуже маленька, малесенька [3, с. 466].

Суфіксальний словотвір в українській мові є найпродуктивнішим різновидом афіксального способу, що виражається у широкому наборі суфіксів та їх варіантів, у розповсюдженні суфіксальної деривації на всі частини мови. Наприклад, в українській мові за допомогою суфіксів можуть утворюватися: іменники - від іменників, прикметників, дієслів тощо, прикметники - від іменників, прикметників, дієслів тощо, дієслова - від дієслів, іменників, прикметників тощо.

Градація в іменниках виражається суфіксами -ок; -ик; -к-; -очок, -ечок, -очк-, -ечк-, -оньк, -еньк-, -атк-, -ечк-, -ачк-, -очок, -ищ-, -ук-, -уг-, -аг-,-ань-. Суфікси на означення здрібнілості й позитивної оцінки, що сполучаються лише з твірними іменниковими основами, це -ок; -ик; -к-; -очок, -ечок, очк, -ечк-, -оньк,-еньк-, -атк-, -ечк-, -ачк- тощо. Олексик перший раз ступав своїми малими ноженятами по рідних з прадідівських горах [20, с. 115] / суфікс -ик в слові Олексик вказує на малий вік дитини, а на малий розмір ніг вказують суфікси -ен+-ат. На щастя, дедалі більше людей не хочуть, щоб такі скалочки потрапляли їм в очі і в серце [12, с. 31] / зменшене від скалки за допомогою суфікса -очк, означає скалка малого розміру.

Градаційна здрібнілість з позитивним авторським забарвленням підкреслюється вживанням кількох подібних суфіксів у контексті: Цей дворик являв собою невеличкий квадратний майданчик, що його по периметру оточували чотири будиночки [5, с. 14].

Суфікс -ик може вказувати на вік особи, пор.: хлопець / хлопчик: Наш хлопчик- літунчик біжить по дорозі [22 , с. 49].

Збільшене значення передає суфікс -очок, -ищ-, -ур-, -уг-, -аг-, -ань- : будиночок, вовчище, вовчура. Такі суфікси вживаються більше для вираження негативної суб’єктивної оцінки, поєднуються здебільшого з іменниковими і рідше з дієслівними та прикметниковими основами.

В. Калашник розглядає питання про оказіональне словотворення у концептуалізації художнього світу на матеріалі ідіостилів В.Стуса, М. Вінграновського, С. Сапеляка. Саме серед оказіонального словотворення М. Вінграновського мовознавець знаходить емоційні новотвори (не тільки з демінутативними суфіксами), «які сприймаються як знаки особливого поетового світосприйняття: Мій світе, світку, світотенько, Мій світонько, світище мій!.. [7, с. 202]. В останні роки на кафедрі української мови Прикарпатського національного університету під керівництвом професора В. Ґрещука розгорнулося дослідження словотвору через словотвірні парадигми. Так, О.Д. Микитин досліджував структурно-семантичну типологію структурних парадигм іменників у сучасній українській мові, Пославська Н.М. - структуру і семантику словотвірних парадигм дієслів із семою руйнування об’єкта тощо [14, с. 17].

Розглянемо суфікси суб’єктивної оцінки, за допомогою яких прикметники передають значення різного ступеня величини ознаки: відповідно нормі - 0 - невеликий ступінь ознаки, високий і межовий (граничний) ступінь ознаки.

Їй подобалося омивавти цією зеленкуватою, ледь пінявою водою свої достатньо розлогі, плавно заокруглені плечі [2, с. 89]. Суфікс -уват- сприяє створенню неповної ознаки кольору: зеленкуватий - неповна ознака - повна ознака - зелений. Тобто цей суфікс несе навантаження «злегка». Прикметники з суфіксом -уват- займають особливе місце серед прикметників, які передають ступінь ознаки, оскільки є єдиним засобом об’єктивного засвідчення слабого ступеня, неповноти ознаки (на відміну від різноманітних префіксальних та суфіксальних типів, що суміщають об’єктивне значення з суб’єктивною оцінкою). На цю особливість суфікса - оват- у російській мові вказує О.А. Земська [6, с. 344].

Високий ступінь ознаки передається суфіксами -ат-, -ав-: прищавий, головатий. Загальне словотвірне значення суфіксів -ат-. -аст-, -ист- який має що-небудь у великій кількості, наділений чим-небудь надмірно - волосатий або волосистий, зубатий, носатий тощо. У той же час утворення з суфіксом -уват- має синонімічну паралель з суфіксами -еньк-, -есеньк-: малуватий - маленький - малесенький. Значення суфікса -еньк- може передавати симпатію або антипатію мовця: підленький, слабенький, дурненький. Наприклад: Вона в мене така молоденька, а вже скоро народить [21, с. 11] - одночасно вказується і на вік, тобто синонімічним утворенням може бути дуже молода, суфікс -еньк- несе те ж градаційне навантаження, що й прислівник дуже.

Значення пом’якшення чи зменшення якості несуть утворення з суфіксами -еньк-, -оньк-. Дуже цікаво простежується це у тексті, в якому протиставляються дружина і чоловік як за зовнішніми, так і за внутрішніми ознаками. Не останню роль у градаційному описі виконують суфікси -еньк-, -уват-. Дружина зайнята на кухні - соліннями та вареннями й на роботі - ведучий хірург районної клініки, - висока, худа з чоловічим голосом, з сигаретою в роті, Сікора - низенький, невисокий, натоптуватий, лагідний - голубчику, голубчику, - по тому, як Федора Іванівна розраховувалася з Кузьмою (розраховувалася завше вона), тицяв йому тихцем десятку до кишені засмальцьованої брезентової роби [15, с. 31].

Експресивність, що передається цими формами, дуже різноманітна і виражає:

1) пом’якшений ступінь якості в суб’єктивному освітленні: Відігнавши набридливих комарів, Гриша нахилився, примружив очі й почав уважно вдивлятися в гладеньку поверхню води [11, с. 6]; 2) підсилення якості: Суть багатоходовості задуманої комбінації полягала в тому, що маленька групка дуже далеких від народу любих друзів замислила цією комбінацією вбити не одного, а одразу трьох вовків [13, с. 28].

Прикметники на -енн- мають стійку обмеженість набору основ, які поєднуються з цим суфіксом, оскільки уже в самій основі закладено поняття градації: товстенний, страшенний, важенний тощо. За наявності антонімічних прикметників, один з яких є сильним протичленом, а інший - слабким, суфікс -енн- приєднується лише до першого. Пор.: височенний - низький; широченний - вузький тощо. Слова з суфіксом -енн- мають грубувате забарвлення. Ту ж роль відіграє суфікс -езн-: В цьому величезному будинку хазяйнувала тільки Миколчина мати [21, с. 31].

У прикметників, що позначають антонімічні поняття, деривація звично можлива лише в одному напрямку - напрямку збільшення або зменшення ознаки: вузький - вузенький, тонкий - тоненький, широкий - широченний. Такі слова функціонують в українській мові, але мають достатньо обмежене коло вживання. Прикметники з суфіксами експресивного забарвлення, які виконують одночасно градаційну функцію, часто вживаються в мовленні персонажів для іронічного зображення мовця як суб’єкта градуювання стосовно іншого мовця чи об’єкта.

Досить цікаві зауваги щодо суфіксального словотвору за допомогою суфіксів зі значення збільшення або зменшення, експресивних суфіксів знаходимо у працях Василя Сімовича, а саме: «Граматика української мови» (видання 1918, 1921рр), «Історичний розвиток українських здрібнілих та згрубілих чоловічих хресних імен із окремішньою увагою на завмерлі суфікси», «Українські іменники чоловічого роду на -о в історичному розвитку й освітленні», «Українські чоловічі ймення осіб на -но». До суфіксів здрібнення

В. Сімович відносив суфікси -ко, -очко, -енко (-енько) та ін., до згрубілості, збільшення -ан, -ян, -ун, -он, -ин, -их, -ук, -ак, -ай, -яй, -ій, -ир -им, -ух, -ах, -ас, -иця, -ина, -аха, -ура [18]. Л.Ткач та О.Кацімон, досліджуючи праці В.Сімовича, зазначають, що В.Сімович указував на характерне явище - здатність утворювати велику кількість пестливих слів. До суфіксів, що творять пестливі іменники відносив: -ець, -чик, -чичок, -ок, -очок, -ечок, -ик, -ичок, -иченько, -ко, -енько, -ечко, -онько, -сь, -сьо, -уньо, -ця, -иця, -ичка, -иченька, -ичечка, -ка, -очка, -онька, -енька, -ечка, -ина, -инка, -инонька, -иночка, -онька, -уня, -уся, -унця, -це, -ко, -енько, -ечко, -атко, -ятко, -еня; прикметників: -ичкий, -енький, -онький, -есенький, -осенький, юній, -енечкий,-онечкий, -оцький, -юсенький, -юсінький, -ісінький,

- їсінький; дієслів: -ки, -оньки, -очки, -уні, -усі, -унечки, -ці; прислівників: -ечки, -еньки [9, с. 238 - 239].

Учень В.Сімовича І.І. Ковалик у своїх студіях зазначав таке: «.при характеристиці процесу семізації і семемізації у словотвірному гнізді треба виявити і з’ясовувати комплекси сем і семем, що знімаються і накладаються на семну і семемну структуру дериватів на різних ступенях словотворення даного словотвірного гнізда» [10, с. 351]. Так, наводиться приклад творення від мотивуючої твірної основи вихідного прикметника зелений з нейтральною семою «зелений колір» за допомогою суфіксів: -ав-, -аст- (-яст-, -ист-, -уват-, -куват-) з притаманною для них суфіксальною семою «неповного вияву ознаки», відбувається словотворчий суфіксальний процес «семізації» кореневої основи прикметника зелений за допомогою сем «неповного вияву ознаки»: зелен-авий, зелен- истий, зелен-ястий, зелен-уватий, зелен-куватий.

«Межа між значеннями суфіксів, що вказують на надмірність, з одного боку, чи недостатність - з іншого, не завжди є чіткою та послідовною, - зазначає С.Є. Ігнатієва. - Утворення із суфіксами, які вказують на недостатність міри, можуть виступати із значеннями підсилення ознаки, виражати негативне ставлення, а також виражати позитивну оцінку» [7, с. 98].

Як зазначається в енциклопедії «Українська мова», афіксація - це найхарактерніший для української мови спосіб словотворення, за допомогою якого утворюється майже 85% слів її словникового складу [19]. У реєстрі «Словника українських морфем» Л.Полюги розміщено близько 280 суфіксальних морфем та їх варіантів. До суфіксів із значенням збільшеності або зменшеності він відносить такі: -езн-, -елезн-, які називає серед непоширених; -енн- (усі властиві якісним прикметникам); суфікс якісних прикметників, який вказує на здрібнілість -есеньк-; із суфіксів іменників виділяється -ищ- на означення іменників суб’єктивної оцінки; властивий для іменників жіночого роду, вказує на юний вік особи, непоширений -івн-; -к-, -очк-, -ячк- - уживається в основах іменників середнього роду, вказує на здрібнілість; -оньк-, -еньк— суфікс в основах іменників чоловічого, жіночого та середнього роду, вживається на означення здрібнілості; до того ж типу належать суфікси - -ок- /ечок/, /очок/; до суфіксів, які надають якісним прикметникам відтінку здрібнілості - -усіньк-, -юсіньк-; -чук, який в основах іменників чоловічого роду вказує на малолітній вік, непоширений [16, с. 375 - 391].

Отже, одним із найпродуктивніших способів творення градації в українській мові є суфіксальний. Саме цей спосіб найбільш уживаний при творенні іменників і прикметників. Стверджуємо, що градація є невід’ємною частиною лексичного значення слова, суфікси функціонують як градатори, похідні з градаційними суфіксами є окремими словами, а суфікси, які беруть участь у їхньому творенні, мають статус словотворчих. Пор.: Над морем підносився легенький туманець...На майданчику біля телефонних кабін у цей час було завізно... [21, с. 156 - 157] - туманець означає не сильний, а ледве помітний туман (суфікс здрібнілості - ець), майданчик - менше, ніж майдан, тобто невелика територія.

Категоризація градаційного значення за допомогою словотворчих суфіксів дала підстави виділити в українській мові словотворчі засоби градації, яка розчленовується залежно від того, у який бік на шкалі градації рухається ознака.

ЛІТЕРАТУРА

1. Андрухович Ю. Дванадцять обручів : [роман] / Юрій Андрухович. - К. : Критика, 2005. - 275 с.

2. Андрухович Ю. Таємниця. Замість роману / Юрій Андрухович. - Х. : Фоліо, 2007. - 478 с.

3. Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і голов. ред. В.Т. Бусел. - К.; - Ірпінь: ВТФ «Перун», 2003. - 1440 с.

4. Вендина Т.И. Русская языковая картина мира сквозь призму словообразования (макрокосм) / Т.И. Вендина. - М. : Индрик, 1998. - 240 с.

5. Гримич М. Фріда / М. Гримич. - К. : ПП Дуліби, 2006. - 192 с.

6. Земская Е.А. История прилагательных, обозначающих степень признака в русском литературном языке нового времени / Е.А. Земская // Образование новой стилистики русского языка в пушкинскую эпоху. - М. : Наука, 1964. - С. 334 - 370.

7. Ігнатієва С.Є. Лексико-граматична категорія безвідносної міри ознаки в прикметниках української мови / С.Є. Ігнатієва // На ниві української філології : зб. наук. праць Дніпропетровського нац. унту. - Дніпропетровськ : Пороги, 2003. - С. 95 - 98.

8. Калашник В. Оказіональне словотворення як спосіб концептуалізації художнього світу поета (за ідіостилями В. Стуса, М. Вінграновського, С. Сапеляка) / В. Калашник // Вісник Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника. Філологія. - Івано-Франківськ, 2007. - Вип. 15-18. - С. 201-204.

9. Кацімон О. Словотвірна проблематика у працях В. Сімовича / В. Кацімон, Л. Ткач // Вісник Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника. Філологія. - Івано- Франківськ, 2007. - Вип. 15-18. - С. 236-242.

10. Ковалик І. Вчення про словотвір. Вибрані праці / І. Ковалик [упоряд. та авт. передм. Василь Ґрещук]. - Івано-Франківськ - Львів : Місто НВ, 2007. - 404 с.

11. Кокотюха А. Темна вода / А. Кокотюха. - К. : Нора-Друк, 2006. - 260 с.

12. Костенко Л. Гуманітарна аура нації, або Дефект головного дзеркала: лекція, прочитане в Національному університеті «Києво-Могилянська академія», 1 верес. 1999р. / Л. Костенко. - 2-ге вид. - К.: Вид. дім «Києво-Могилянська академія», 2005. - 32с.

13. Матіос М. Містер і місіс Ю-Ко в країні укрів / М. Матіос. - Львів: Піраміда, 2006. - 136 с.

14. Микитин О.Д. Структурно-семантична типологія словотвірних парадигм іменників у сучасній українській мові : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук : спец. 10.02.01 «Українська мова» / О.Д. Микитин - Івано-Франківськ, 1998. - 16 с.

15. Мушкетик Ю. Ціловані кулями / Ю. Мушкетик. - К.: Неопалима купина, 2006. - 62с. - (Б-ка журн. «Неопалима купина»; №13-14, 2006).

16. Полюга Л.М. Словник українських морфем / Л.М. Полюга. - Львів : Світ, 2001. - 448 с.

17. Пославська Н.М. Структура і семантика словотвірних парадигм дієслів із семою руйнування об’єкта : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук : спец. 10.02.01 «Українська мова» /Н.М. Пославська. - Івано-Франківськ, 2006. - 20 с.

18. Сімович В. Праці : у 2т. т. 1 : Мовознавство / В. Сімович [упоряд. і передм. Л. Ткач]. - Чернівці : Книги - ХХІ, 2005. - 520 с.

19. Українська мова : енциклопедія / редкол. : В.М. Русанівський, О.О. Тараненко, М.П. Зяблюк та ін. - К. : Українськ.а енциклопедія імені М.П.Бажана, 2004. - 821с.

20. Федюк П. Гуцульська мадонна у весільній сорочці / П. Федюк. - Львів: Тріада-плюс, 2006. - 227с.

21. Чикирисов Ю. Шпана з Євбазу: повість та оповідання / Ю. Чекерисов. - К.: ЄЛО-Склад, 2005. - 168 с.

22. Чубач Г. Озвучена печаль: поезії / Г. Чубач. - К.: Пульсари, 2003. - 112 с. : іл.



Повернутися до змісту | Завантажити
Інші книги по вашій темі:
Філологія (збірник наукових праць)