Безкоштовна бібліотека підручників

Загрузка...


Філологія (збірник наукових праць)

33. Особливості функціонування двоскладного речення у межах канонічного ронделевого повтору (на матеріалі ронделів м. Боровка)


Світлана Шинкарук
(Київ)

Проблемам синтаксичного рівня поетичної мови присвячено чимало наукових праць. В українському мовознавстві синтаксис віршового тексту досліджували лінгвісти І. Вихованець, Н. Гуйванюк, С. Єрмоленко, Н. Іваницька, Л. Мацько, А. Мойсієнко, Н. Сологуб та ін.. Проте жодне з досліджень не було присвячене поетичному синтаксису канонічного віршового тексту.

Рондель - тверда віршова форма із фіксованими обсягом і строфікою [3, с.1059]. Вибір жанру передбачає дотримання поетом усіх канонічних ознак ронделевого вірша, який складається з 13 рядків із системою римування АБба абАБ аббаА: перші два рядки першої строфи, третій і четвертий - другої, та 13-й віршорядок (неповний канонічний повтор) - обов’язкові римовані повтори.

У ронделевих текстах (більше 250 ронделів) Миколи Боровка налічується понад 100 випадків функціонування двоскладного речення в межах ронделевого повтору.

Метою статті є характеристика особливостей функціонування двоскладного речення, його трансформаційного потенціалу на структурно-синтаксичному рівні в ронделевому повторі; також допускається залежність структурно-синтаксичної організації трансформованого двоскладного речення та його стилістичного навантаження у віршовому тексті від канонічних вимог жанру ронделя.

Поетичний синтаксис ронделевого вірша, зокрема в межах канонічного повтору, твориться і функціонує з огляду на канонічні вимоги жанру ронделя. Щоб дослідити залежність зміни стилістичного навантаження у ронделевому повторі від усічення другого рядка, слід враховувати не лише особливості структурно-синтаксичної організації двоскладного речення, а й специфіку та принципи розташування тих чи інших його членів. У зв’язку з цим можна констатувати, що у ронделевому повторі двоскладне речення перебуває у таких позиціях:

1. Займає частину одного з рядків ронделевого повтору: Уже й купці знайшлись. І цінять. // А хата очі опуска [2, с.54]; Перекотилось: «Відійшов Віршар». // Хто так нарік? Село не пам ’ятає [2, с.118]; Ось і діждались. Випав перший сніг. // Усе зрівняв. Усіх зробив рабами [2, с.156] (4 випадки).

Як бачимо, двоскладне речення може входити до складу синтаксичної конструкції з прямою мовою; два речення компактно займають один рядок ронделевого повтору; підмет перебуває у межах першого рядка, а решта членів речення - у другому. Як правило, такі речення без змін переходять у неповний канонічний повтор, оскільки функціонують у межах одного поетичного рядка. Після усічення другого рядка повтору підмет двоскладного речення виступає головним членом односкладного номінативного речення. Останньому рядку вірша водограй в ланцюжку номінативних речень додає більшої експресивної напруги, аніж у двоскладному реченні в ролі підмета: Якщо і є - то ось він рай: // Колиби коло, ватра, коні. //1 хмари заходу червоні - // Кладуть на плечі хустки край. //Карпати. Осінь. Водограй [1, с.72].

2. Займає один з двох рядків повтору: Сини ростуть, і колоситься жито. //Вгорі птахи окреслюють політ [2, с.144]; До всього призвичаюємось ми. // Нурти і бурі у душі вляглися [2, с.139] (5 випадків).

Отже, у зв’язку з такою позицією двоскладного речення в канонічному повторі можна констатувати: якщо в першому рядку ронделевого повтору на структурно- синтаксичному рівні виступає двоскладне речення, а другий рядок містить речення іншої синтаксичної організації, то в неповному ронделевому повторі таке двоскладне речення буде представлене незміненим та відокремленим від строфічного тексту пунктуаційним знаком «крапка» / «трикрапка», напр.: ІІ строфа - На слід твій - сніг. Його уже не змить. // Калини кетяг - порвані намиста... // До всього призвичаюємось ми. // Нурти і бурі у душі вляглися... ІІІ строфа - Хтось прокопитить під вікном кіньми. //1 тиша знов - аж далина іскриться. // Лиш тінь у шибі - ти чи, може, птиця // Росу змахнула чи сльозу крильми... //До всього призвичаюємось ми [2, с.139].

3. Одне речення охоплює увесь повтор: Бруньок квітневих молоді рої // В сади травневі дружно перебрались [1, с.52]; Смарагд смерек у золоті дубів // Обковується сріблом водоспаду [1, с.60] (38 випадків).

З огляду на таку позицію та особливості структурно-синтаксичної організації двоскладного речення слід узяти до уваги розташування його предикативної основи. Як засвідчує аналіз двоскладних речень з такою побудовою, співвіднесеність окремих компонентів у ронделевому повторі характеризується надзвичайно широкою варіативністю:

1) якщо предикативна основа двоскладного речення, яке охоплює увесь повтор, знаходиться у першому рядку ронделевого повтору, а в другому рядку виступають його другорядні члени або компоненти, що ускладнюють його синтаксичну структуру (дієприслівниковий зворот, відокремлене означення, порівняльна конструкція тощо), то в неповному канонічному повторі на структурно-синтаксичному рівні частина речення з предикативною основою, як правило, виступає:

а) простим двоскладним реченням, відокремленим від строфічного тексту пунктуаційним знаком «крапка» / «трикрапка»; неповний ронделевий повтор лише актуалізує тему, задану на початку вірша: ІІ строфа - Сусід в човні за вітром вже гребе - // Линяє одіж і душа у нього... // Укотре переорюю себе // Плугами совісті й обов’язку святого. ІІІ строфа - І не збагну, чом знову шкереберть: // Боги й чесноти рідні за порогом. // Невже отак і житимем убого - // Збудує хтось, то інший розгребе... // Укотре переорюю себе [2, с.90].

б) компонентом складнішої синтаксичної структури; таким чином інтегрується у строфічний текст і пов’язується з ним на структурно- та семантико-синтаксичному рівнях певними зв’язками та відношеннями: ІІ строфа - Зело квітневе проростає з ребер // Чорнозему, що висвітив огонь... // Рілля переливається у небо // По жолобах і річищах долонь. ІІІ строфа - Ти сповнений сумління. Є потреба // Оберегти цю рідну оболонь. //

О слово, у душі не охолонь. // Міцній, гартуйся, піднімайсь на гребінь! - // Рілля переливається у небо [2, с.28].

2) якщо предикативна основа двоскладного речення, яке охоплює увесь повтор, знаходиться у другому рядку ронделевого повтору, а в першому рядку - другорядні члени речення (зазвичай, обставина, додаток), то в неповному канонічному повторі на структурно-синтаксичному рівні така «другорядна» частина, як правило, функціонує за таких умов:

а) якщо другорядним членом двоскладного речення є обставина місця, то в неповному ронделевому повторі вона виступає компонентом складнішої синтаксичної структури, в такий спосіб інтегрується у строфічний текст і пов’язується з ним на структурно- та семантико-синтаксичному рівнях певними зв’язками та відношеннями; образна семантика ронделевого повтору, започаткована в першій строфі, втрачає своє емоційно-експресивне навантаження: ІІ строфа - Кого і що вона в собі таїть: //Дитячий жаль, а може, знову ребус? // На перехресті вулиць і століть // Сільський некрополь підпирає небо. ІІІ строфа - Росте гора, ржавіє тайни кліть... // Космічний лет! Він не боїться гребель... // Та до вершин іти ще довго треба, // Й під ношею нащадків не змаліть //На перехресті вулиць і століть [2, с.117].

б) якщо другорядним членом двоскладного речення є обставина способу дії, то в неповному ронделевому повторі вона, як правило, виступає реченням з прислівниковим головним членом, відокремленим від строфічного тексту пунктуаційним знаком «крапка» / «трикрапка»; образна динаміка, задана ронделевим повтором у першій строфі, набуває певної завершеності: ІІ строфа - Реактори смердючими рядами // Обплутали увесь слов’янський двір. // Печально над Дніпровими горбами // Тримає сонце у лівиці Дір. ІІІ строфа - Сад зароста отруйними плодами; // Безкриліють пташата у гнізді. // Хрестами пустки забиває дід // Останні вікна родової брами. // Печально над Дніпровими горбами [2, с.108].

в) якщо другорядним членом двоскладного речення є обставина часу, то в неповному ронделевому повторі вона, як правило, виступає реченням, формально відокремленим від строфічного тексту пунктуаційним знаком «крапка» / «трикрапка», проте пов’язаним із ним у семантичному плані; пунктуаційні знаки в таких випадках відіграють лише роль «емоційного підсилювача», пор.: ІІ строфа - Чиїсь бажання - як варани: // Од них огида лиш та гнів. //1 несподівано, і рано // Дощем позаростали дні. ІІІ строфа - Випрошую в Яриларало. //Думки впрягаю вороні... //Горить у просіці мені // Забутий честі щит багряний. //1 несподівано, і рано [2, с.94].

3) якщо у першому рядку ронделевого повтору наявний підмет двоскладного речення, яке охоплює увесь повтор, а в другому рядку - присудок, то в неповному канонічному повторі на структурно-синтаксичному рівні, як правило, буде функціонувати:

а) частина складного речення; на структурно-синтаксичному рівні неповний канонічний повтор інтегрується у строфічний текст і пов’язується з ним пунктуаційним знаком «тире», що є показником різних відношень (порівняльних, пояснювальних тощо); первинна образна семантика двоскладного речення в канонічному неповному повторі не втрачається повністю, а в новому, «строфічному», контексті набуває іншого спрямування, іншого емоційного забарвлення: ІІ строфа - Куцозорі шамкали: «За гріх!..» // Кублились людці: «За гуськіречі...» //Покарань фельдфебельський батіг //Аж в ’їдавсяу солдатські плечі. ІІІ строфа - А поет крізь плетиво доріг //Ніс любов і пісню нестаречу //В Яготин... Спинився на Чернечій. // Шлях курний упав йому до ніг - // Покарань фельдфебельський батіг... [2, с.93].

б) або синтаксична конструкція, що є групою підмета у складному реченні, інтегрована у строфічний текст і пов’язується з ним на структурно- та семантико- синтаксичному рівнях зв’язком координації та предикативними відношеннями; образну динаміку, задану ронделевим повтором у першій строфі, заступає образ із іншим динамічним началом: ІІ строфа - Четвертий день їх вабить срібно-бурий //Бик-велетень з хмарками на крижах. // Красиві, горді і могутні тури // Пасуться на заплавах Трубежа. ІІІ строфа - Зведуть за піч стрімкі загони-мури //1 красеня навернуть на ножа... // Але бики спритніші за вужа... // Риплять віки - їх тягнуть, наче хури, // Красиві, горді і могутні тури [2, с.55].

в) або номінативне речення, формально відокремлене від строфічного тексту пунктуаційним знаком «крапка» / «трикрапка», проте семантично тісно з ним пов’язане; неповний ронделевий повтор продовжує «строфічну» образно-тематичну лінію: За першою друга Пречиста мережить // На травах-отавах начиння вінчань. // Гірський молочай у святковій одежі // На стежці осінній привітно стріча. // Строкаті дерева - карети кортежів, // У котрі запряг своїх огирів час. // Любов пломеніє. Холоне печаль. // В сум’ятті душа. У бажаннях - бентежність. // Гірський молочай у святковій одежі [1, с.58].

4) якщо у першому рядку ронделевого повтору перебуває група присудка двоскладного речення, яке охоплює увесь повтор, а в другому - група підмета, то в останньому рядку ронделя на структурно-синтаксичному рівні, як правило, повториться частина речення з групою присудка, але в реченні зі складною синтаксичною будовою та з іншим суб’єктом дії. Образна напруга ронделевого повтору в останньому віршорядку втрачається, створюється новий образ, певною мірою паралельний заданому на початку вірша: ІІ строфа - І грім незгод їм неба не колов, //1 не було житейської костриці... // Приходить неквапливо у село // Пора весіль із бубном у десниці. ІІІ строфа - Віночком свят прикрасивши чоло, // Зигзицею туркоче у світлиці // Пора весіль - одвічна трудівниця. //

І тихе щастя, і земне тепло // Приходить неквапливо у село [2, с.37].

4. Два окремих речення охоплюють увесь повтор (по одному на кожен рядок): Дощ обціловує пуп’янки перші. // Б’є у литаври ранкова роса [1, с.38]; Подолати вершину

- це щастя. // У захмар’я піднятись - це диво [1, с.68] (11 випадків).

5. У неповному ронделевому повторі використання автором двоскладного речення зумовлене переважно вимогами канонічного жанру. Такі двоскладні речення утворені, як правило, в результаті структурно-синтаксичних трансформацій складних синтаксичних конструкцій, а також усічення тієї частини речення, що перебуває у межах першого рядка ронделевого повтору: Крига скресла. І вітер рвучкий. [1, с.46]; Кожний мріє стежку протоптати. [1, с.69]; Злітає зграя янголів згори. [1, с.74]; І римляни любили древній Рим. [1, с.80] (62 випадки).

Проаналізувавши особливості структурно-синтаксичної організації наявних конструкцій у канонічному повторі ронделів М. Боровка, можна зробити висновок про умови та закономірності функціонування двоскладного речення, відокремленого від строфічного тексту пунктуаційним знаком «крапка», у неповному ронделевому повторі:

1) якщо у першому рядку ронделевого повтору перебуває предикативна основа двоскладного речення, а в другому - його другорядні члени (обставина, додаток) або компоненти, що його ускладнюють, то в неповному ронделевому повторі перебуватиме двоскладне речення: ІІ строфа - Вже нікому й давати лад // Калині посивілій в лузі... // Приходять вісті із села, // Замішані на болю й тузі. ІІІ строфа - Невже це все, що Бог послав, // За вік прожитий у нарузі? // Погляньте, сонце ще ж на крузі // У краплиночках тепла... //Приходять вісті із села. [2, с.52]

2) якщо в ронделевому повторі містяться два окремі двоскладні речення (по одному на кожен рядок), то в неповному ронделевому повторі перебуватиме двоскладне речення: Візьми поета, теслю, косаря - // Всі рівні перед виміром владики: //Хто шапку Мономаха приміря. //Хто у саквах тербічить черевики. // У небі спалахне прощень зоря - // В зіницях погляд стрепенеться дикий. // І світ ясний, пречистий, сонцеликий. // Уляжеться, як безнадії кряж. //Хто шапку Мономаха приміря?! [1, с.85]

3) якщо в першому рядку ронделевого повтору перебуває предикативна основа головної частини складнопідрядного або одна з частин складносурядного речення, то в неповному ронделевому повторі перебуватиме двоскладне речення: ІІ строфа - Трубіж- ріка -смішне дівча, // І дядько Лев, і перелесник... // В твоїх очах бринить печаль, // Кружляють в вальсі білім весни... ІІІ строфа - А нас ніхто й не поміча, //Хоча серця - кленові весла, // Готові в нурт, де крига скресла. // Але трима за руки Час... // В твоїх очах бринить печаль. [2, с.150].

4) якщо в ронделевому повторі функціонує складна безсполучникова конструкція, перша частина якої має предикативну основу і знаходиться у межах першого рядка ронделевого повтору, то в неповному ронделевому повторі перебуватиме двоскладне речення: ІІ строфа - Спішу на мужнє плем ’я надивиться, // Пізнать відлуння люблячих сердець... // Зимовий сон востаннє плесам сниться - // Над перевалом березня гінець. ІІІ строфа - У сагах розхвильована водиця // Утому вимиває із сердець. // Бо що не день - вони ідуть на герць! // В очах чомусь непрохано сльозиться. // Зимовий сон востаннє плесам сниться. [2, с.140].

5) якщо в ронделевому повторі виступає просте речення, ускладнене однорідними підметами/присудками, один з яких утворює предикативну основу з «одиничним» присудком/підметом у межах першого рядка ронделевого повтору, то в неповному ронделевому повторі перебуватиме двоскладне речення: І строфа - А грім по вулицях ходив //1 цвьохкав батогом сліпучим. // Під вікнами квітки пахучі // Ховалися у дощ, мов дим. ІІ строфа - Творилось найсвятіше з див - // Хмарин обвалювались кручі, - // А грім по вулицях ходив //1 цвьохкав батогом сліпучим. ІІІ строфа - Крізь шепіт чистої мольби // Прозорих вуст вчувалось «скучив». // Здригалася земля болюче, //1 бились в грудях голуби. //1 грім по вулицях ходив. [2, с. 148].

Отже, місце розташування структурних компонентів двоскладного речення у межах ронделевого повтору, синтаксичне оточення та канонічні вимоги жанру зумовлюють особливості організації останнього віршорядка на структурно-синтаксичному рівні. Жанрові вимоги віршового канонічного тексту - усічення другого рядка ронделевого повтору в останній строфі вірша - детермінують зміну стилістичного навантаження синтаксичної конструкції, утвореної від усічення (за певних умов, про які йшлося вище) двоскладного речення, в неповному ронделевому повторі.

ЛІТЕРАТУРА

1. Боровко М. Квіти мойого саду. Поезії. - К.: Видавець Карпенко В.М., 2006. - 92 с.

2. Боровко М.М. Ронделі. Поезії: видання друге, доповнене. - К.: Генеза, 2000. - 192 с.

3. Литературная энциклопедия терминов и понятий / Под. ред. А. Н. Николюкина. Институт научн. информации по общественным наукам РАН. - М.: НПК «Имтелвак», 2003. - 1600 с.



Повернутися до змісту | Завантажити
Інші книги по вашій темі:
Філологія (збірник наукових праць)