Безкоштовна бібліотека підручників

Загрузка...


Філологія (збірник наукових праць)

22. Лінгвокреативний потенціал ірреально-модальних форм: функціонально-семантичний аспект


Ганна Монастирецька
(Донецьк)

Перспективним видається аналіз лінгвокреативного потенціалу грамем у світлі теорії функціональної граматики, зокрема теорії функціонально-семантичних полів (ФСП). Актуальність дослідження функціонально-семантичної специфіки граматичного арсеналу мови не підлягає сумніву: як зазначає М.В. Всеволодова, теорія ФСП пройшла тривалу перевірку як у практиці викладання, так і в числених теоретичних дослідженнях [1, с. 35]. Ця теорія дозволяє поглянути на мову як на складну побудову, яка зазнає перманентних змін, еволюціонує, водночас зберігаючи певну ієрархію компонентів, комплексний характер.

Поняття лінгвокреативність досі не зафіксоване в лінгвістичних енциклопедичних виданнях. Дослідники сходяться на тому, що це поняття означає здатність породжувати незвичайні ідеї, відхилятися від традиційних схем мислення [10, с. 225-226; 3, с. 286]; творчі можливості (здібності), що виявляються в мисленні, почуттях, спілкуванні; здатність породжувати ідеї в нерегламентованих умовах діяльності [5, с. 359-360; 4, с. 192-193]; рівень творчої обдарованості, здібностей до творчості [9, с. 181]; часто позначення чогось екстравагантного [6, с. 38]; здатність виробляти нові ідеї, рішення, методи [8, с. 199]. Отже, вважаємо, що лінгвокреативність - це потенціал мовних одиниць породжувати нові можливості інтерпретацій завдяки відхиленням від схеми, передбачуваної мовною системою.

На питання функціонально-семантичної граматики в сучасній лінгвістиці звернули увагу О.В. Бондарко, І.Р. Вихованець, М.В. Всеволодова, Г.С. Щур, В.Н. Ярцева та ін. О.О. Сальникова визначає основні особливості конституентів ФСП:

1) наявність у мовних засобах, які входять до певного угрупування, спільних інваріантних семантичних функцій;

2) взаємодія однорядних та нерівнорядних елементів (граматичних, лексичних, синтаксичних, фонетичних);

3) структура, в якій визначальну функцію мають такі ознаки: а) членування «центр (ядро) - периферія»; б) поступові переходи між компонентами відповідної групи та іншими угрупованнями; в) часткові перетини та «спільні сегменти» [7, с. 51].

Об’єктом нашого дослідження є ФСП ірреально-модальних форм. Предмет дослідження - креативний потенціал реалізаторів ірреальної модальності як компонентів ФСП. Мета - з’ясувати, яким чином реалізується креативний потенціал на різних рівнях ФСП ірреальної модальності. Поставлена мета зумовила розв’язання таких завдань:

- простеження специфіки вияву креативного потенціалу ірреально-модальних форм;

- виявлення найпотужніших реалізаторів ірреальної модальності.

Джерела збору фактичного матеріалу - тексти, які належать до художнього, публіцистичного та розмовного стилів української мови.

ФСП ірреальної модальності варто розглядати як тричленну структуру, яка складається з ядра, приядерної зони та периферії. Членування «центр - периферія» базується на функціональному принципі. До ядра належать ті засоби, за якими граматично закріплене значення ірреальності: 1) дієслова у формі наказового та бажального способу: -Ну то шо ж там такого, скажи?! Ну приблизно, хоч натякни якось! (1, с. 41); Якби Мар’ян знав, як я шкодую за свою поведінку і як нудьгую в цьому краї смішних любовей (4, с. 81); Я не можу назвати марку українського мобільного телефону. Тож давайте й не будемо його створювати. Краще перекиньмо зусилля і ресурси туди, де ми можемо бути першими (6, с. 28); 2) кон’юнктивні синтаксеми: Попільничка - це було найулюбленіше Джонове українське слово. Він казав, що якби у нього колись народилася донечка, то отак ніжно він би її назвав (5, с. 26); А якби Максиміліан Олександрович дожив до наших днів, він обов’язково підкреслив би значущість 2007року - нині Духів день так само припадає на 28 травня (6, с. 57); 3) вставні слова: Здається, все стало на свої місця, все ясно... Проте є ще одне написання слів, про які йдеться (8, с. 12). На мою думку, це гарна порада (Розм.); 4) слова категорії стану: Життя паскудне. Але треба жити. Іншого не дано (2, с. 38).

У приядерну зону входять: 1) інфінітивні конструкції, що включають ірреально- модальні частки: Зліва була залізнича станція - справжнісінька, сказати б, автентична залізнична станція, такаж, як і в місті (1, с. 102); Ішли, і як би не збрехати, Трохи не з пару добрих гін, Як ось побачили і хати, І весь Плутонів царський дім (3, с. 106);

2) лексичні реалізатори ірреальної модальності: У тому барі при довгій стійці постійно сиділо кілька відвідувачів. Я мусив переходити від одного до іншого, щоби вислухувати історії їхнього життя і давати мудрі поради (5, с. 45); Спілкування з Петьою для багатьох оберталося нежданим смисловим експериментом. Своїми потойбічними жартами він міг налякати до смерті (1, с. 22); особливої експресивності набувають такі речення, в яких модальність ірреальності передається фразеологічними одиницями: Он, кажуть, уже й в опозиції долоні сверблять до роботи (6, с. 18); Війни, війни! - кричать, бажають, Пекельним пламенем палають І молодеє і старе (3, с. 146). Інфінітивні конструкції не віднесено до ядра, оскільки інфінітив являє собою нуль-марковану форму (відтінок ірреальної семантики вносять тут не повнозначні, а службові слова - частки). Лексичні реалізатори мають цілий ряд особливостей, які не дозволяють кваліфікувати їх як власне-ядерні компоненти ФСП. Персоналізованість та темпоральна визначеність свідчать про те, що повідомлення з лексичними реалізаторами ірреальності не стільки акцентують ірреальність певної дії, як підкреслюють наявність певного бажання, волевиявлення: Коли приходить Інна, я мрію заховатися до шафи (4, с. 81). Подекуди лексичні реалізатори позбавлені персональної визначеності, мають лише темпоральну: Хотілося розповідати давній подрузі про всі свої печалі (2, с. 8). Водночас одні й ті ж форми способів можуть передавати кілька відтінків значення ірреальності, тобто вони як більш спеціалізовані засоби можуть краще, повніше виконувати функцію вираження ірреальності. Так, імператив може синкретично реалізувати пораду, наказ і бажання: Бережи таємницю, - сказав Андрій, намагаючись охопити цими словами все своє буття, і ми обійнялися на прощання (1, с. 162); Ти на роботу? Ні? Ходімо, вип’ємо по каві (2, с. 29). Бінарність, не абсолютна ірреальність конструкцій із лексичними компонентами типу хочу, можу, прагну виявляється також у тому, що такі комбінації можуть входити до складу речень із однорідними присудками поруч із індикативними синтаксемами, які мають протилежне граматичне значення - реальність: Я хочу читати і читаю в цей момент (Але не Я читав би і читаю зараз). Отже, ірреально-модальна способова форма не допускає повідомлення про паралельне, одночасне виконання дії. Читав би містить приховане значення - не читаю в даний момент.

До периферійної зони аналізованого ФСП належать контекстуальні реалізатори ірреальної модальності, тобто форми, за якими граматика закріпила вираження інших значень, подекуди навіть протилежних. Наприклад, у певному контексті або в комбінації з певним паралінгвістичним кортежем дієслова у формі дійсного способу можуть реалізувати значення ірреальності повідомлюваного. Фраза Василь Петрович поводиться як справжній інтелігент може сприйматися як іронічне висловлення, якщо мовець під час комунікативного акту глузливо посміхається або коментує недостойну поведінку особи, яку просто неможливо вважати інтелігентною. Подібним чином ірреальність реалізується, коли дієслова у формі майбутнього часу означають певну обіцянку, яка не виконується: Я питала тата: «Ти купиш мені фортепіано?», а він завжди відповідав, що купить, хоч так ніколи і не купив (4, с. 98). У останньому висловленні значення обіцянки сполучається із значенням переповідності та значенням нездійсненності (він відповідав що + купить + ніколи не купував). Крім того, переосмислення можуть набувати дієслова, значення яких модифікує покликання на певне джерело, вірогідність якого не доведена: Сам Олег, що мав прізвисько «Віщий», був чи братом чи сватом славетного Рюрика - варязького конунга (воєводи), запрошеного, за легендою «Повісті времінних літ», новогородцями «з-за моря» для виконання в Новгороді функцій правителя-найманця - фактично «шерифа» (6, с. 18). Ірреально-гіпотетичне значення можуть також реалізувати вставлені конструкції: Був тоді холодний вересень - майже як зимовий місяць (так мій сусід казав, а він часом любить перебільшувати) (Розм ).

У тому самому тексті лінгвокреативність часто реалізується кількома мовними одиницями. Наприклад: Відомо, що словосполучення, які являють собою повторення того самого слова або тих самих частин прислівникового типу, треба писати через дефіс: хоч-не-хоч, віч-на-віч. Здавалося б, що й сам на сам слід так писати, проте в поданому правописом переліку словосполучень, які охоплює це правило, сам на сам немає. Що це: випадковість, помилка? Як же тоді розуміти одностайність словників, де знаходимо сам на сам без дефісів? (8, с. 9). У наведеному прикладі широкий арсенал реалізаторів ірреальної модальності: а) ядерні реалізатори: вставні слова (здавалося б, відомо); модальні слова (треба, слід); питальне речення, що виражає гіпотезу (Що це: випадковість, помилка?) тощо. Усі разом ці мовні одиниці впливають на витворення ефекту діалогійності: автор ніби веде дискусію, розмову з читачем - пропонує різні версії, висловлює власні гіпотези й оцінки (треба, слід), ставить питання до уявного опонента - читача. Витворюється уявний діалог. Аналізований текст належить до науково- популярного стилю, тому діалогійність сприяє полегшенню сприйняття складної для читача інформації: автор, випереджаючи можливі питання, одразу сам дає відповіді.

Лінгвістичний креативний потенціал потужно виявляється в гумористичних творах: Рутульці дралися на стіни, Карабкалися, як жуки, Турн з ярости дрижав і пінив, Кричить: «Дружненько, козаки!» (3, с. 181). Поєднання різнорівневих засобів робить особливо яскравою і виразною мову твору. В аналізованому тексті можна знайти засоби, які належать до ядра ФСП ірреальної модальності («Дружненько, козаки!» - еліптична імперативна конструкція, яка передбачає спеціалізовану способову форму); периферійної зони (карабкалися, як жуки - порівняння, яке в контексті реалізує ірреальну модальність: були подібні до жуків, але жуками не були). Імператив із апеляцією до козацтва контрастує з постатями рутульців - персонажів, чия етнічна належність не має жодного відношення до України й Запорізької Січі; порівняння з жуками знижує урочистість події

- бою між величними воїнами. Ірреальні події контрастують із подіями, які відбуваються у площині реальності художнього твору, і таким чином виникає комічний ефект.

Загалом реалізаторами лінгвокреативного потенціалу можуть стати одиниці будь- якого рівня ФСП. Але вищий вияв креативності властивий неспеціалізованим засобам вираження ірреальної модальності: сам по собі факт заміщення спеціалізованих мовних одиниць неспеціалізованими - це акт мовної творчості. Так, один із героїв роману Л. Дереша «Архе», розмірковуючи про вірогідність спостереження галюцинацій, спричинених споживанням так званої «плазми», намагається нав’язати опоненту власну думку. І хоча насправді ця реалізація гіпотетична, комунікант вживає індикативні дієслівні форми, тим самим здійснюючи спробу переконати слухача: Значить, усе-таки виділа, - мовив Антон розважливо й затягнувся. -Бо не виділа б — не знайшла би й фокусу... Ти виділа «плазму»... (1, с. 54). Потужність креативного потенціалу периферійних реалізаторів ірреальності легко довести при заміні їх приядерними реалізаторами: Значить, ти усе-таки виділа Ф Значить, ти усе-таки могла видіти. Нівеляція індикативності зводить нанівець спробу маніпулювати думкою співрозмовника, зменшує для опонентів вірогідність існування «видінь». В іншому випадку реальність індикативної форми спростовується лексичним реалізатором ірреальної модальності, вживаним у головній частині складнопідрядного речення: Терезка гадала, що в ній прокидається Геній (1, с. 20). Пафосна й дещо зухвала ідея щодо «пробудження Генія» контрастує із дієсловом гадати, семантика якого так чи інакше передбачає значення ірреальності, припущення та суб’єктивності. Такий контраст також сприяє створенню комічності. Як і в попередньому прикладі, усунення індикатива й ігнорування контексту спричиняють послаблення креативності - ефекту комічності: Терезка гадала, що в ній прокидається Геній Ф В Терезці міг прокидатися Геній (контраст між очікуванням персонажа й реальністю, описуваною в художньому творі, знівельовано).

Цікавим випадком є вживання дійсного способу для реалізації значення низької вірогідності або неможливості. Такі висловлення звучать глузливо, іронічно: Так я тобі і повірив! Та ти ж весь час фантазуєш! (Розм.). Ситуація виконання дії здається мовцю неможливою. Інколи значення ірреальності реалізують субстантивні або атрибутивні словосполучення: Однією з небагатьох нездійсненних мрій назавжди залишиться страшенне бажання покурити з татом під час нічної їзди автом (5, с. 55). Саме по собі слово мрія передає семантику ірреальності, а в розглядуваному реченні ефект подвоюється за рахунок слова нездійсненний. Подекуди про бажаність, необхідність або можливість певного факту реципієнт дізнається з підтексту: Один близький товариш позичив у мене багато грошей і втік до Америки. Щоби якось компенсувати втрату, його мама влаштувала мене нічним сторожем і двірником у дитячий садочок (5, с. 63). Слова щоби якось компенсувати втрату наводять на думку, що в матері товариша виник намір спокутувати синову провину.

Маніпулятивний вплив на опонента, можна простежити у публіцистиці. Публіцистичні твори зазвичай перенасичені вставними словами, словами категорії стану та іншими мовними одиницями, які скеровані виробити в реципієнтів «правильне» бачення проблеми. Аналіз статті політолога В. Небоженка «Форма політичного відчуження» дав багато прикладів подібного впливу на аудиторію: Зрозуміло, для того, щоб змінити ситуацію, потрібні нові вибори. Але вони вже будуть чи президентськими, чи до місцевих Рад (7, с. 25). Лексема потрібно вносить відтінок впевненості в необхідності вказаної дії. Вживання індикатива у формі майбутнього часу також скероване на підкреслення необхідності, більше того неминучості дії - тут автор власну гіпотезу подає як безкомпромісний варіант розвитку події, адже об’єктивнішим було б використання гіпотетичних конструкцій. Індикатив передає значення абсолютної впевненості у висловлюваному або спробу нав’язати певну думку іншим.

Отже, в одному тексті можуть успішно функціонувати і взаємодіяти мовні одиниці різних рівнів ФСП ірреальної модальності: 1) ядерні компоненти (дієслова у формі наказового і бажального способу, умовні синтаксеми, вставні слова, слова категорії стану); 2) приядерні компоненти (інфінітивні конструкції, лексичні та фразеологічні реалізатори ірреальності); 3) периферійні компоненти (контекстуальні реалізатори ірреальної модальності - транспозитивні дієслівні форми, іменникові конструкції, висловлення з відповідним паралінгвістичним кортежем тощо). Усім цим засобам властивий лінгвокреативний потенціал: вони можуть сприяти витворенню ефектів комічності, іронічності, діалогічності, переконливості та ін. Проте найпотужнішими є неспеціалізовані реалізатори ірреальності. Про їхню лінгвокреативну потужність свідчить неможливість повноцінної заміни спеціалізованими мовними одиницями. Розгляд креативного потенціалу у світлі теорії функціональної граматики може стати основою для подальшого докладного аналізу та опису мовного матеріалу.

ЛІТЕРАТУРА

1. Всеволодова М.В. Функционально-семантические поля и функционально-семантические категории (К вопросу о структуре содержательного пространства языка) // Лінгвістичні студії: Зб. наук. праць. - Вип. 15 / Укл. А.П. Загнітко (наук. ред) та інші. -Донецьк: ДонНУ, 2007. -С. 34-43.

2. Корди Е.Е. Оптативность / Теория функциональной грамматики. Темпоральность. Модальность / Ред. А.В.Бондарко, Е.И.Беляева и др. -Ленинград: Наука, 1990. - С. 170-185.

3. Мещеряков Б.Г. Психология. Тематический словарь / Б.Г. Мещеряков. - СПб.: Прайм-ЕВРОЗНАК, 2007. - 439 с.

4. Современный психологический словарь / Сост. и общ. ред. Б.Г. Мещеряков, В.П. Зинченко. - М.: АСТ; СПб: Прайм-ЕВРОЗНАК, 2007. - 490 с.

5. Психолого-педагогический словарь / Сост. Е.С. Рапацевич. - Минск: Соврем. слово, 2006. -928 с.

6. Ремчукова Е.Н. Креативный потенциал русской грамматики. - М.: Изд-во РУДН, 2005. - 329 с.

7. Сальникова О.О. Функціонально-семантичне поле як спосіб дескрипції мови // Лінгвістичні студії: Зб. наук. праць. - Вип. 14 / Укл. А.П. Загнітко (наук. ред) та інші. - Донецьк: ДонНУ, 2006. - С. 49-53.

8. Свенцицкий А.Л. Краткий психологический словарь. - М.: ТК Велби, Проспект, 2008. - 512 с.

9. Психологічна енциклопедія / Автор-упорядник О.М. Степанов. - К.: Академвидав, 2006. - 424 с.

10. Шапар В.Б. Сучасний тлумачний психологічний словник. - Х.: Прапор, 2005. - 640 с.



Повернутися до змісту | Завантажити
Інші книги по вашій темі:
Філологія (збірник наукових праць)