Безкоштовна бібліотека підручників

Загрузка...


Філологія (збірник наукових праць)

20. Лексико-семантична група релятивних дієслів розміщення в українській мові


Тетяна Савчук
(Вінниця)

Численні лінгвістичні дослідження дієслова на матеріалі різних мов та української зокрема не вичерпують широкий спектр проблем, пов’язаних з його багатоаспектною природою. Незважаючи на значні досягнення українських і зарубіжних учених (І.Р.Вихованець, К.Г.Городенська, Н.Л.Іваницька, А.П.Загнітко, Т.Є.Масицька, В.М.Русанівський, С.О.Соколова, М.І.Степаненко, Л.М.Васильєв, Р.М.Гайсина, Г.О.Золотова, Т.О.Кильдибекова, В.П.Москвин, Н.Ю.Шведова, Х.Брінкман, Л.Теньєр,

В.Шмілауер), актуальною залишається проблема диференціації дієслів, пов’язана зі специфікою відтворення ними значення. Лексико-семантична система мови в цілому і значення окремого дієслова зокрема являють собою результат специфічного відображення в мисленні і репрезентації у відповідних мовних формах фрагментів об’єктивної дійсності у ході трудової, пізнавальної, соціальної і духовної діяльності мовного колективу [1].

Відомо, що основною семантичною ознакою, яка властива усім дієсловам, є процесуальність [5]. Сема дієслівної процесуальності скерована на денотат, який є матеріальним чинником, основою для розмежування на мовному рівні абсолютивних і релятивних лексем. Значеннєва сутність абсолютивних дієслів виявляється у тому, що вони співвідносяться із процесуальним денотатом, який самостійно відтворюється конкретною дієслівною лексемою [4, с. 31]. Релятивні дієслова неспроможні внутрішніми можливостями завершено виражати зміст процесуального денотата, тому процесуальність релятивних дієслів найповніше реалізується у їхній обов’язковій сполучуваності із залежними словами [8, с. 7].

Урахування денотативної природи та особливостей семантичної структури релятивних дієслів української мови уможливлює поділ їх на лексико-семантичні групи (ЛСГ), що є своєрідними підсистемами у загальній системі ЛСГ релятивних дієслів.

Мета статті - дослідити особливості однієї ЛСГ релятивних дієслів в українській мові, зокрема ЛСГ релятивних дієслів розміщення.

Дієслова з семантикою розміщення (знаходитися, зосереджувати, концентрувати, локалізувати, опинитися, поміщати, розміститися, розташувати, угніздитися, панувати, лежати, сидіти, стояти, жити та ін.) не досліджували в україністиці як окремий об’єкт. Побіжно згадували про них у розрізі проблеми функціонування прийменників в українській мові [2, с. 89-90], у зв’язку з вивченням локативних предикатів у семантико-синтаксичній структурі речення [3, с. 104-107; 5, с. 39], установлення семантичних варіацій локативних синтаксем [3, с. 171-177], з’ясування ролі просторових поширювачів у структурі речення [9], установлення засобів розширення мінімальної структурно-семантичної схеми речення [9; 10], функціонування дієслівно- іменних конструкцій із просторовим значенням [6]. Підкреслюючи релятивну природу таких дієслів, Н.Л.Іваницька відносить їх до „словоформ із семантичною заданістю заповнення відкритої позиції” [4, с. 33].

Релятивні дієслова із семантикою розміщення виражають обов’язкове поширення дії в просторі. Найчастіше своєрідна фіксована локалізація дії або стану в просторі виражається засобами прийменниково-іменникових конструкцій, що, на думку М.І.Степаненка, „є цілком закономірним фактом: у сучасній українській мові найбільший щодо кількості і не позбавлений динаміки розвитку розряд утворюють прийменники, які передають різнопланові сприйняті й осмислені людиною статичні та динамічні типи локалізації” [9, с. 41]: Місцями дерево розстеляло свої верхи над скелями по зеленій траві (І.Нечуй-Левицький); Хтось висадив фруктові деревця обіч дороги (В.Скуратівський). Означення простору, в якому розміщується суб’єт дії, відбувається також через уживання релятивних дієслів із прислівниками місця: Біль угніздився десь дуже глибоко, глухий, придушений товщею забуття (М.Дяченко); Мотоцикліст опинився вже зовсім близько (Ю.Збанацький); Будучи якісно відмінними, ці „вічності”, старий і новий світ, розміщуються „скрізь”(„Віче”).

Релятивні дієслова, що номінують процесуальний денотат розміщення, залежно від суб’єктного чи суб’єктно-об’єктного способів реалізації процесуальної ознаки поділяємо на дві підгрупи:

1) релятивні дієслова з семантикою розміщення суб’єкта у просторі;

2) релятивні дієслова з семантикою розміщення об’єкта у просторі.

1. Дієслова зі значенням розміщення суб’єкта у просторі мають спільний компонент у семній структурі - „дія реалізується у певному місці”. У досліджуваному матеріалі спостерігаємо релятивні дієслова, у яких на основне значення розміщення нашаровуються додаткові характеристики:

- якісна - сема „високо” (височіти): Над безоднею світу стоїть багряна скала, височіє в хмарах синіх (М.Вінграновський); Перед лицем колон височіли темні гори, сягаючи вершинами зірок (О.Гончар);

- кількісна - сема „множина” (з’юрмитися, юрбитися, юртитися). Такі дієслова у структурі речення сполучаються з множинними суб’єктами: Рано-вранці біля сільської Ради юртувалося десятків два підвід (Г.Тютюнник); При вході з’юрмилися цигани (В.Стус);

- зорового сприйняття - сема „оптичне виділення” (бовваніти, красуватися, в ’юнитися): Просто перед носом бовванів чорний мікрофон у чиїйсь руці (М.Дяченко); На протилежному боці майдану красується фарбованими стінами і золоченими банями січова церква (В.Малик); Лісова стежка в’юниться між деревами (М.Стельмах);

- активного вияву стану, процесу - сема „домінування” (панувати): Над сходами панував напівморок (М.Дяченко); Ніхто не скаже, які уподобання, художні стилі пануватимуть у нашій художній літературі через століття (О.Гончар).

Релятивні дієслова з семантикою розміщення суб’єкта у просторі відтворюють різні відтінки значення „місце реалізації дії” у поєднанні з прийменниково-іменниковими словоформами:

- „розміщення в безпосередній близькості від предмета” (біля ір ): Була сьома година ранку, й біля мурованих східців кав’ярні з’юрмився люд (Л.Кононович); Біля хвацьких ковалів юрмився натовп (А.Михайленко);

- „за межами просторової координати” (за ІО): Він охопив руками скроні та на кілька секунд опинився за гратами з пальців - ненадійний притулок (М.Дяченко);

- „між просторовими координатами” (між ІО): Село Виноградове Цюрупинського району розкинулося між широких степів; Але між цими креативними крайнощами вміщується цілий життєвий світ простих - і не тільки простих - людей („Віче”);

- „на поверхні просторової координати” (на ІМ): Не встигло село отямитись, як опинилося на острові (О.Довженко); Мій світ вмістився на кінці голки (І.Калинець); Досліджуваний пояс знаходиться на південному заході Українських Карпат (АЖ);

- „у межах просторової визначеності” (в/у ІМ): Село Троянівка гніздиться в долині (Г.Тютюнник); У Миколаївській області знаходяться ділянки Чорноморського біосферного заповідника - острови Довгий і Круглий (АЖ); Я не збагну ніколи, як вмістилось моє життя в маленькім слові „хліб” (Д.Павличко).

Особливості денотативної природи та семантичних відтінків релятивних дієслів розміщення суб’єкта у просторі уможливлюють виділення у межах ЛСГ розміщення підгрупи лексем зі значенням позиції розміщення. Релятивні дієслова цієї підгрупи мають у семній структурі специфічний семантичний компонент, який вказує на розміщення суб’єкта у просторі з акцентом на його позиції: висіти, лежати, сидіти, стояти та ін. Спосіб вираження семантики релятивними дієсловами з відтінком позиції розміщення такий, як і в інших дієслів ЛСГ розміщення: обов’язкова сполучуваність із залежними словами на позначення простору, у якому відбувається розміщення суб’єкта. Обов’язково залежні слова локативної семантики виражають різноманітні поєднання прийменників з іменниками:

- пр. ІР : Пан Єжи сидів напроти мене (П.Загребельний); Стоять жінки біля криниці (М.Луків); Я ліг упоперек софи і втомлено заклав руки за голову (Л.Кононович);

- пр. ІЗ : Остап сів у човен, і Соломія одіпхнулася од берега (М.Коцюбинський); Івга пройшла в кінець автобуса і сіла на порожнє сидіння (М.Дяченко);

- пр. ІО : Осіння калина стоїть над водою (М.Луків); Вузлаті гілки груші одним краєм повисають над городом, а другим - над клунею (М.Стельмах); Вони сиділи перед крихітним вогнищем (М.Дяченко);

- пр. Ім : Руда лежала на канапі (М.Дяченко); Білі рухливі дзвоники конвалій висять на тонесеньких ніжках (О.Копиленко); А ти стій на цвинтарі і ламай собі голову, де дістати насіння Юхиму (М.Стельмах);

- прислівники місця: Там у пісках небес лежать собі лелеки (І.Драч); Попереду лежала чужа земля (В.Малик); Обабіч похмурою темною стіною стояли соснові й смерекові ліси (В.Малик).

Відсутність залежного слова при дієслові зі значенням позиції розміщення суб’єкта, зумовлена посиленням значення позиції як такої, актуалізацією семи „розміщення в певній позиції”, сприяє абсолютизації дієслів: Стоїть тополя, повна сонця й болю (В.Симоненко).

1 Тут і далі: ІР, ід , ІЗ, ІО, ІМ - іменник в родовому, давальному, знахідному, орудному, місцевому відмінку; пр. - прийменник.

Виокремлена підгрупа релятивних дієслів із семантикою позиції розміщення специфічна через можливу актуалізацію у семній структурі таких лексем семи способу дії, експлікація якої є необхідною умовою завершеності дієслівної семантики: Він лежав на животі й обома руками чіплявся за всохлий жмут минулорічної трави (М.Дяченко); Молодші стоять купками, розмовляють, кричать (М.Коцюбинський).

У ЛСГ релятивних дієслів розміщення виділяються лексеми, марковані денотативною семою „жити, проживати у певному просторі, приміщенні”. За специфікою денотативної природи таких лексем та способом реалізації їхньої семантики ми виокремлюємо їх у підгрупу релятивних дієслів проживання. Релятивні дієслова з семантикою „проживання” вказують на значеннєву визначеність залежних іменників - „житло”, „місце проживання”, які найчастіше виступають у прийменниково-іменникових конструкціях в ІМ, на ІМ, по ІМ, навколо ІР: Можна жити в пущі і в пустелі (Л.Костенко); Вони оселяться в слободі (М.Коцюбинський); На сьогоднішній день в Україні мешкає близько 130 національностей (ЛіП); Більшість спадкоємців земельних паїв живуть у місті; Бо коли душа співає, хочеться не просто жити на рідній землі, а повсякчас творити добро („Віче”); Тоді ще по селах і навколо них жила всяка нечиста сила (М.Стельмах).

Релятивне дієслово жити, крім типового значення місця проживання, репрезентує сему „спосіб виконання дії” у поєднанні з прислівниками (дружно, багато, мирно та ін.) чи прийменниково-іменниковими конструкціями (в достатку, в злиднях, в розкоші тощо): І добре тобі, і весело жити (Л.Костенко); Панночка, дочка дідича, живе в розкоші, нічого не роблячи (М.Коцюбинський); В перші роки свого королювання Стефан Баторій мусив жити у злагоді з турками й татарами (А.Кащенко). Актуалізація значення „існування” у семній структурі дієслова жити посилює абсолютивні властивості дієслова, підкреслює його самодостатність: Можна жить, а можна існувати (В.Симоненко); Ми прагнемо жити, ми прагнемо бути! (І.Драч); Такий світ, жити б тільки та жити (О.Гончар); Живем і помираєм ненароком, шукаєм правди, хоч вона страшна (Д.Павличко).

2. Релятивні дієслова з семантикою розміщення об’єкта у просторі (дислокувати, повлаштовувати, розміщувати, розставляти, розташовувати, вмощувати та ін.) експлікують поза межами дієслівної лексеми дві семи: перша позначає об’єкт, який розміщують, і втілюється в іменниковій словоформі в знахідному відмінку, друга передбачає означення простору, в якому відбувається розміщення предмета, і допускає широкий спектр морфологічних засобів вираження - поєднання різноманітних прийменників локативної семантики з іменниками: У центрі столу розмістив я автопортрет (Л.Біленька); Сонце ще не поклало на землю перших тіней (П.Загребельний); Клавдій поставив на вогонь чайник (М.Дяченко), зрідка - прислівники місця: Я відгорнув краї австрійської шапочки, зробив з неї торбинку і обережно вклав туди квіти (М.Стельмах).

У префіксальних релятивних дієслів зі значенням розміщення об’єкта у просторі семантика префікса впливає на актуалізацію відповідних сем у семантичній структурі дієслова і на лексико-семантичний спектр обов’язково залежних слів.

Релятивним дієсловам із префіксом в-/у- властива сема „розмістити один об’єкт в середину іншого” вбгати, вбивати, вбудовувати, ввалювати, ввертати, вводити, вв’язувати, вганяти, вгвинчувати, вдавлювати, вдмухувати, вдовбувати, вдруковувати, вдувати, вкладати, впинати, впихати, вплітати, вплутувати, вправляти, впроваджувати, впускати, всиляти, всипати, втикати, втирати, втискати, втілювати, втуплювати, втягувати, вшивати, вштовхувати та ін. Реалізація актуалізованої семи відбувається при поєднанні таких релятивних дієслів з назвою об’єкта розміщення та об’єкта, у межах якого відбувається розміщення уже названого об’єкта: Ввігнав у дерево сокиру, відступив на крок і застиг (В.Малик); Вал рухав циліндричні ковальські міхи, і вони ритмічно і потужно вдмухували повітря у вузенький отвір на дні горна (З.Тулуб);

Микита спокійно й діловито вкладав речі у віз (С.Васильченко); Як дитинство все в ррядок убгати стислий? (М.Рильський).

Семантику розміщення об’єкта в середину іншого об’єкта реалізують також релятивні дієслова, яким невластива формальна префіксально-прийменникова кореляція із залежною прийменниково-іменниковою словоформою на позначення об’єкта, у якому розміщують названий об’єкт: заковувати, обкутувати, переряджати, стромляти та ін., і релятивні дієслова з префіксами пов-, прив-: повкидати, повкладати, повкопувати, повмазувати, повмуровувати, повписувати, повпихати, повплітати, повпускати, повсаджувати, повставляти, повстромляти, повтикати, повтягувати, привносити та ін.

Релятивні дієслова підставляти, підстеляти, підсувати та ін. реалізують сему „розмістити один об’єкт під інший”, виявляючи повну префіксально-прийменникову кореляцію: Парубок підсунув під голову подушку (І.Нечуй-Левицький); Прости покійним, що безсмертю поклали голови на стин: вони свої рамена вперто нам підставляють під хрести (І.Калинець).

Релятивні дієслова з префіксом за- зі значенням розміщення одного предмета за іншим (закласти, запхати, засунути та ін.) задля завершеної реалізації семантики сполучаються з прийменниково-іменниковою словоформою, у якій прийменник часто співвідноситься з дієслівним префіксом: Данило засунув за пояс сокиру (М.Трублаїні); Я ліг упоперек софи і втомлено заклав руки за голову (Л.Кононович).

Релятивні дієслова з префіксом на- для завершеної реалізації семантики потребують іменника в знахідному відмінку на позначення об’єкта розміщення та іменника з прийменником (на ІЗ), що позначає інший об’єкт, на поверхні якого розміщують названий об’єкт: надіти (обручку на палець), накинути (пальто на плечі), намастити (паштет на хліб), намотувати (стрічку на котушку), нанести (фарбу на полотно), нанизувати (бісер на нитку), натикати (каштани на дріт); Він накинув пальто просто на піжаму (М.Дяченко); Владика накинув на себе мантію (І.Нечуй- Левицький); Вже вечір хмару настромив на місяця вила, струснувши з неї снігу блискотливу мерву (І.Калинець).

У ЛСГ релятивних дієслів із семантикою розміщення об’єкта у просторі виділяємо підгрупу лексем зі значенням „надання об’єкту певної позиції у просторі”: покласти (зошит на полицю), повісити (карту на стіну), поставити (вазу на стіл), посадити (хлопчика на гойдалку), вішати (одяг у шафу), ставити (підсвічник на піаніно), класти (папір у шухляду) тощо. Ця підгрупа вирізняється незначною чисельністю з-поміж інших підгруп релятивних дієслів із семантикою розміщення об’єкта у просторі. Виділення її як окремої мотивуємо семантичними особливостями релятивних дієслів як складників такої мікросистеми: процесуальна ознака розміщення у них більш конкретизована значеннями позиції - класти, вішати, садити, ставити когось, щось у якомусь місці. Релятивні дієслова із семантикою „надання об’єкту певної позиції у просторі” експлікують семи так, як і релятивні дієслова із загальним значенням розміщення об’єкта у просторі: назву об’єкта розміщення позначає іменник у знахідному відмінку, а семантична конкретизація місця розміщення допускає широкий спектр прийменниково-іменникових конструкцій та прислівників місця: Він порозкладав у своїй квартирі книжки, камертони та всілякі партитури (С.Васильченко); Здавалось, незримі струни хтось повісив над степом (Я.Баш); Осінь усюди поклала свої знаки (В.Думанський); Хустини вишиті кругом розвісила зоря (А.Малишко).

Своєрідну підгрупу серед релятивних дієслів ЛСГ розміщення об’єкта у просторі утворюють лексеми зі значенням „поселення”: вселяти, оселяти, поселяти, розселяти, селити та ін. На відміну від дієслів із загальною семантикою розміщення об’єкта у просторі, що передбачають широку гаму лексичного вираження залежних слів, релятивні дієслова зі значенням „поселення” обмежені щодо сполучуваності: такі дієслова поєднуються з назвами осіб (людей чи тварин), яких поселяють у певному місці: Давно вже в деревах час поз ’їдав серцевину і вселив замість неї у дупла або рої одичавілих бджіл, або закохані пари лісових голубів (М.Стельмах).

Метафоризація релятивних дієслів зі значенням „поселення” сприяє розширенню лексико-семантичного діапазону залежних іменників: Літній Дніпро вселяє у молоді душі якийсь шал (П.Загребельний); Тиша - це, напевно, таке, що поселяє мох у сліди (І.Калинець).

Отже, ЛСГ релятивних дієслів розміщення в українській мові специфічна щодо лексичного наповнення, особливостей семантичного потенціалу компонентів та їхньої участі у формуванні реченнєвої структури.

ЛІТЕРАТУРА

1. Васильев Л.М. Принципы семантической идентификации глагольной лексики / Л.М.Васильев // Семантические классы русских глаголов. - Свердловск, 1982. - С. 11-14.

2. Вихованець І.Р. Прийменникова система української мови / І.Р.Вихованець. - К.: Наук. думка, 1980. - 286с.

3. Вихованець І.Р. Нариси з функціонального синтаксису української мови / І.Р.Вихованець. - К.: Наук. думка, 1992. - 222с.

4. Іваницька Н.Л. Двоскладне речення в українській мові / Н.Л.Іваницька. - К.: Вища школа, 1986. - 167с.

5. Іваницька Н.Л. Повнозначне слово в його проекції на денотат / Н.Л. Іваницька // Українська мова. - 2006. - № 3. - С. 48 - 57.

6. Масицька Т.Є. Граматична структура дієслівної валентності / Т.Є.Масицька. - Луцьк, 1998. -206с.

7. Новиков Л.А. Семантика русского глагола / Л.А.Новиков. - М.: Высшая школа, 1982. - 272с.

8. Савчук Т.В. Функціонально-семантичні параметри релятивних дієслів української мови: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук. - Київ, 2006. - 22 с.

9. Степаненко М.І. Просторові поширювачі у структурі речення: монографія / М.І.Степаненко. - Полтава: АСМІ, 2004. - 463 с

10. Шульжук К.Ф. Синтаксис української мови: підручник / К.Ф.Шульжук. - К.: Видавничий центр „Академія”, 2004. - 406с.



Повернутися до змісту | Завантажити
Інші книги по вашій темі:
Філологія (збірник наукових праць)