Безкоштовна бібліотека підручників

Загрузка...


Філологія (збірник наукових праць)

2. Деонтична сила як джерело деонтичної модальності (на матеріалі творів У. Шекспіра)


Наталія Бабічева
(Київ)

В останні десятиліття в сучасному мовознавстві помітний сталий інтерес до з’ясування природи універсальних мовних категорій. Досягнення вірогідних результатів у таких розробках, на наш погляд, неможливе без залучення принципів дослідження інших дисциплін гуманітарного знання. У цьому зв’язку ми вдаємося до процедурного апарату модальної логіки для аналізу деонтичної семантики, реалізованої різнорівневими засобами в мові ранньоновоанглійського періоду.

Спроби переосмислення лінгвістами вищеназваної логічної категорії поновлюють проблему взаємодії мови й мислення; стимулюють появу праць із питань реалізації окремих морально-етичних понять (наприклад, поняття «обов’язок»), що виступають як регулятори людської поведінки та діяльності, засобами мови. Новітні дослідження деонтичної семантики спричиняють реінтерпретацію категорії модальності, слугують підґрунтям для класифікації засобів її маніфестації. Низка зазначених питань зумовлює актуальність

цієї статті, про що також свідчать зростання кількості робіт, присвячених деонтичній модальності в мові, та наявність певних якісних змін, що вирізняють розвідки з цієї тематики.

Історично інтерес до деонтичної модальності в лінгвістиці позначений спрямуванням на її вивчення лише в порівнянні або протиставленні до інших видів модальних значень [1; 4; 9; 12; 13; 15; 17; 18]. У подальшому граматисти вдаються до деталізації та урізноманітнення проблематики досліджень. Так, деонтичну модальність вивчають з урахуванням впливу особистості мовця як джерела "елементу волі", його соціального статусу, деонтичних установок або деонтичної картини світу на комунікативний процес [пор.: 5; 10; 11; 16]. Деонтичну складову також виокремлюють в семантиці фразеологічних одиниць різних видів [10]; досліджують діалектичну взаємодію норми та оцінки як підґрунтя для виникнення деонтичних значень [7]. Більшою варіативністю характеризується й матеріал розвідок: деонтична модальність вивчається на основі медичного, ділового й наукового дискурсів, фразеологічних одиниць сучасної англійської та російської мов, поетичних творів. Однак, попри наявність ґрунтовних розробок, присвячених деонтичній модальності, окремі питання й проблеми потребують подальшого уточнення.

Метою статті

є визначення категорії деонтичної модальності з урахуванням здобутків досліджень останніх років і конкретно на матеріалі творів У. Шекспіра. Завдання

пропонованої статті полягають у тлумаченні поняття "деонтичної сили" як комплексного диференційного чинника деонтичної семантики, дослідженні можливостей його використання для систематизації засобів реалізації деонтичної модальності в мові.

Основи вивчення деонтичної модальності як категорії некласичної логіки, що розглядає питання нормативних суджень, а також пов´язаних із ними понять - "обов’язково", "заборонено", "дозволено", "байдуже", були закладені ще у працях Аристотеля та стоїків, середньовікових трактатах модистів, у розміркуваннях Г.Лейбніца, І. Канта [3, с. 5].

Поняття "деонтичний" (від грецьк. deon - обов’язок, правильність) уперше з’являється в роботі І. Бентама "Деонтологія, або наука про мораль" (1834). Основою деонтології як науки, на погляд філософа, виступає принцип користі, що позначається на сприйнятті певного вчинку як доброго або поганого, гідного або негідного, такого, що заслуговує на схвалення чи ні, залежно від його спрямування на збільшення або зменшення суми суспільного щастя. Отже, деонтологія передбачає необхідність відповідності людських вчинків моральним принципам, нормам, завданням яких виступає регуляція та оцінювання людської поведінки [3, с. 15]. У ХХ ст. зростання інтересу до проблем деонтичної логіки пов’язують із творчими надбаннями Е. Маллі та Г. фон Врігта. У праці останнього постульований принцип модальності, у межах якої виокремлено сімейство споріднених понять, що окрім традиційних (можливість, необхідність), включають також деонтичні та епістемічні різновиди. Слідом за Г.Лейбніцем, він підкреслює структурну подібність та можливість проведення аналогії між деонтичними та алетичними типами модальних значень. Г. фон Врігт уводить також поняття "нормативного тиску" як зовнішнього впливу сукупності безособових норм та правил на поведінку людини та "тиску авторитету" на позначення волевиявлення індивіду або групи індивідів, спрямованого на каузацію реалізації або нереалізації певної поведінки [2].

Скориставшись надбаннями логіки, що тлумачить деонтичну модальність як ознаку практичної дії з точки зору певної системи норм (звідси іноді - нормативна модальність) [8], сучасна лінгвістика запропонувала свої способи визначення та дослідження деонтичної модальності. Вивчення деонтичної модальності як одного із семантичних компонентів висловлення базується на її розумінні як характеристики "станів світу" (деонтичних ситуацій) з точки зору тієї чи іншої системи законів, правил, норм, принципів [пор.: 1; 4; 12; 17], що регулюють поведінку людини як члена окремого суспільства, носія певної культури, особистості з її індивідуальним світосприйняттям.

Посилаючись на аналіз модальних дієслів у німецькій мові, що був проведений Б. Гайне, Дж. Коутс наводить перелік основних компонентів та ознак деонтичної ситуації, а саме: сила F, що зацікавлена в реалізації або нереалізації дії, експлікованої в пропозиції, та характеризується "елементом волі" (у термінах О. Єсперсена); дія динамічного характеру, яка запропонована для виконання агенсом А; потенційний та нефактивний тип ситуації [13, с. 146].

Схожі властивості виокремлюють інші дослідники, наголошуючи, що важливим аспектом для деонтичних ситуацій є їхній потенційний характер, який виявляється в нереалізованості позначеної предикатом дії відносно референційного часу актуалізації деонтичної необхідності або можливості її виконання. Отже, ситуація відзначається ознакою нефактивності й імплікує вірогідність її пізнішого виконання [пор.: 9; 16; 18]. Потенційні ситуації можливості та необхідності зумовлюються детермінуючою ситуацію, яка включає до свого складу фактор (пор.: сила F), указуючий реалізацію зв’язку суб’єкта предметної ситуації та її ознаки [9, с. 125].

Фактор або певна сила F, що зумовлює появу компонента деонтичної необхідності або можливості в семантичній структурі деонтичної ситуації, наразі отримує різноманітні номінації та об’єм. Деонтичну силу як діагностичний чинник диференціації модальних значень розглядає, наприклад, Х. Неррог [16, с. 683], а про важливість існування джерела деонтичного значення та його потенційної сили пише Р.Ленекер [15, с. 272].

Ключовим поняттям, що репрезентує джерело деонтичної сили, на погляд

І.М.Кобозєвої та Н.І. Лауфер, постає норма [6, с. 170] або система регулятивних правил. У тлумаченні авторів "Теорії функціональної граматики. Темпоральність. Модальність", деонтичній силі відповідає поняття "детермінуючий фактор", який може бути представлений а) службовими, юридичними, соціально-етичними нормами суспільства, що поширюються на сферу суб’єкта, оскільки він належить до певного соціуму або

б) волевиявленням мовця [9, с. 132] (пор. "нормативний тиск" і "тиск авторитету" в термінології Г. фон Врігта).

Отже, поняття "деонтичної сили" поєднує в собі дві групи факторів впливу, що спричиняють реалізацію деонтичної семантики, а саме - безособовий нормативний тиск та імперативну волю людини. Вважаємо доцільним його використання із метою комплексного аналізу деонтичної модальності та різнорівневих засобів її вираження.

Важливість формування такого інтегративного погляду на деонтичну модальність пояснюється спрямованістю вже існуючих розвідок на вивчення окремих компонентів деонтичної сили. Так, наприклад, О.М. Кутяєва у своєму дослідженні контекстів деонтичної модальності фокусує увагу на понятті норми як соціально апробованої та закріпленої оцінки. У такому разі лінгвістичними маркерами деонтичної модальності виступають експліцитно або імпліцитно реалізовані компоненти норми (її зміст, суб’єкт, характер, умови її впливу). Виділені складники маніфестуються одиницями різних рівнів мови, за допомогою яких відбувається співвіднесення - оцінювання - конкретної ситуації з окремою нормою [7, c. 13]. Аналізуючи семантичну структуру фразеологічних одиниць в англійській мові, Т.П. Філічкіна пропонує реконструювання деонтичної картини світу як сукупності норм та правил поведінки індивідів, необхідних для функціонування в суспільстві [10, с. 4]. Норма в семантиці ФО виокремлюється шляхом виділення нормативного блоку інформації за допомогою когнітивно-модальних операторів ("заборонено", "дозволено" та ін. ) [там само, с. 121].

Визначаючи деонтичну модальність за допомогою терміна "деонтичної настанови" як основного змісту соціальної орієнтації людини, що виступає як специфічний стан особистості, у якому виражається її суб’єктивне ставлення до суспільних обов’язків, внутрішні настанови, готовність реалізовувати належну поведінку, Н.Б. Шершнєва вводить у деонтичну ситуацію особистість - мовця, автора - як феномен соціуму, яка не сліпо підкорюється встановленим законам, а обмірковано їх інтерпретує та адаптує до нових ситуацій. Настанова відіграє роль специфічного психологічного та ідеологічного механізму, який виявляє та формує ставлення індивіда до соціальних норм, ролей, цінностей; і, разом з оцінними критеріями, займає провідне місце в системі етичних мотивацій людської діяльності та поведінки [11, с. 46].

Ураховуючи вищезазначене, ми пропонуємо розглядати деонтичну модальність як такий "стан світу", існування якого зумовлене наявністю в його семантичній структурі певної деонтичної сили. Деонтичну силу розуміємо як гарант переходу потенційної ситуації в актуальну, який може бути представлений імперативною волею людини (мовця або того, чию волю він реалізує) і безособовою нормою - законом, правилом, принципом, традицією або звичаєм та ін.

Проілюструємо використання поняття деонтичної сили як обов’язкової складової деонтичної ситуації прикладами (1)-(4):

(1) ANTONY. Go Eros, send his Treasure after, do it, detaine no iot I charge thee <...> (Antony and Cleopatra, 2569 - 2574).

(2) CYMBELINE. <... >(By the power we hold) <... > Warre, and Confusion in Caesars name pronounce I ´gainst thee (Cymbeline, 3.1.1424 - 1448).

(3) ARCHIDAMUS. ´Beleeue me, I speake as my vnderstanding in-structs me, and as mine honestie pputs it to vtterance (Winter’s tale, 1.1.23 - 24).

(4) DUKE SENIOR. Most mischeeuous foule sin, in chiding sin: for thou thy selfe hast bene a Libertine as sensuall as the brutish sting it selfe, and all th´ imbossed sores, and headed euils, that thou with license of free foot hast caught, would´st thou disgorge into the generall world (As you like it, 2.7.1039 - 1044).

У прикладі (1) граматичним засобом реалізації деонтичної семантики виступає імперативна конструкція з іллокутивною силою наказу, експлікатором якої є лексичне значення перформативного дієслова charge. Отже, на перший план виходить вольовий компонент деонтичної сили, а облігаторний характер деонтичної ситуації є закодованим у контексті. За Г. фон Врігтом, адресат, на якого спрямоване волевиявлення, перебуває під тиском авторитету мовця як носія певного соціального та рольового статусу, а також отриманих у дитинстві настанов на підкорення як адекватної реакції на команди та вимоги. З одного боку, виконання наказів має певною мірою рефлекторний, механістичний характер. З іншого, спричинене прагненням отримати нагороду або уникнути покарання; розумінням того, що саме така поведінка є засобом досягнення "істинного блага", оскільки відповідає особистим цілям виконавця дії [2, с. 176-177]. Сам акт волевиявлення, який передбачає наявність у ньому когнітивного компоненту ("Я хочу..., бо я вважаю або знаю, що адекватною - нормативною - реакцією на мій наказ або вимогу є..."), базується на усвідомленні норми "обов’язковість виконання наказу" як регулятора взаємодії соціально нерівних учасників спілкування.

Маніфестація деонтичної модальності у відповідній ситуації (2) також пов’язана з реалізацією імперативної волі мовця як джерела деонтичної сили за допомогою перформативного дієслова pronounce та вербалізованому лексичними засобами праву (by the power we hold) на актуалізацію такої ситуації. Тобто, у взаємодії двох компонентів деонтичної сили, питомої ваги набуває тиск авторитету, що ґрунтується на свідомому або несвідомому відчутті нормативного тиску.

Приклад (3) ілюструє відповідність мовленнєвої поведінки мовця певній нормі, що корегує процес комунікації, а саме: у спілкуванні слід чесно висловлювати свої думки. У цьому випадку норма реалізована за допомогою морально-етичного концепту honesty як регулятора мовленнєвої поведінки людини. Особистий компонент деонтичної сили переходить від спрямування волевиявлення на певного адресата у площину визнання норми шляхом її підтримання в комунікативній ситуації. Важливим для ситуацій, де норма виступає як джерело деонтичної сили, є усвідомлення творчого характеру моралі й "морального міркування", що виражається не лише в існуванні певної низки моральних норм та принципів у свідомості мовця, а й в умінні їх реінтерпретації, екстраполювання на інші життєві ситуації [14, с. 2]. У прикладі (3) залучення переосмислення норми виявляється в тому, що особисте розуміння ситуації виконує функцію інструкції, яка спрямовує мовленнєву поведінку мовця.

Акцентуація норми як джерела деонтичної сили в ілюстрації (4) відбувається за допомогою різнорівневих засобів. Наявність у лексичному значенні цілої низки слів - mischeeuous foule sin, brutish - негативної оцінної конотації реалізує невідповідність поведінки існуючим у суспільстві моральним принципам. Експлікації норми також сприяє вираження причинно-наслідкового зв’язку за допомогою сполучника for. Останній вводить підрядне причини, на підставі якої дія розглядається як ненормативна. Особистий компонент деонтичної сили є затемненим, його присутність виявляється лише у вербалізації норми людиною та оцінюванні певної дії, ситуації щодо її прийнятності згідно постульованої норми.

Отже, важливим для поняття деонтичної сили є розуміння її як взаємодії особистого (вольового) та безособового (нормативного) компонентів, що утворює континуум, в якому разом із затемненням особистісного компоненту - імперативної волі - відбувається висвітлення безособового й навпаки.

Підсумовуючи викладене, зазначимо, що тлумачення модальності через поняття "деонтичної сили" як диференційної ознаки деонтичної семантики, яка поєднує в собі особисте - вольове та безособове - нормативне в їх діалектичній взаємодії, є спробою комплексного підходу до вивчення деонтичної модальності. Його використання виявляється плідним для систематизації різнорівневих засобів реалізації деонтичної семантики, оскільки дозволяє згуртувати їх у дві групи за принципом домінування імперативної волі як особистого, суб’єктивного компоненту деонтичної сили або безособового нормативного складника як підґрунтя деонтичної модальності.

ЛІТЕРАТУРА

1. Булыгина Т.В. Языковая концептуализация мира (на материале русской грамматики) / Т.В.Булыгина, A. Д. Шмелев. - М.: Языки русской культуры, 1997. - 576 с.

2. Вригт Г.Х. фон Логико-философские исследования. Избранные труды [Електронний ресурс] / Г.Х.фон Вригт. - Ч. 1. - Объяснение и понимание. - М., 1986. - Режим доступу до кн.: http://www.zipsites.ru/books/vrigt issledovaniya/.

3. Герасимова И.А. Деонтическая логика и когнитивные установки / И.А. Герасимова // Логический анализ языка: Языки этики / Отв. ред.: Н.Д. Арутюнова, Т.Е. Янко, Н.К. Рябцева. - М.: Языки русской культуры, 2000. - 448 с.

4. Демьянков В. З. Логические аспекты семантического исследования преждложения [Електронний ресурс] / В.З. Демьянков // Проблемы лингвистической семантики. - М.: ИНИОН АН СССР, 1981. - С. 115 - 132. - Режим доступу до ст.: http:// www.infolex.ru.

5. Есперсен О. Философия граматики / The philosophy of grammar / О. Есперсен; [пер. с. англ. B.В.Парсек, С.П. Сафронова]. [3-е изд.]. — М.: КомКнига, 2006. — 404с. — (Лингвистическое наследие XX века).

6. Кобозева И.М., Лауфер Н.И. Семантика модальных предикатов долженствования / И.М. Кобозева,

Н.И. Лауфер // Логический анализ языка. Культурные концепты. - М.: Наука, 1991. - С. 169 - 175.

7. Кутяева О.М. Опыт лингвистического исследования контекстов деонтической модальности в английском деловом дискурсе: дис. ... канд. филол. наук: 10.02.04/ О.М. Кутяева. - Абакан, 2006. - 183 с.

8. Лагута О.Н. Логика и лингвистика [Електронний ресурс] / О.Н. Лагута. - Новосибирск, 2000. - 116 с.

- Режим доступу до кн.: http://www.philology.ru/linguistics1/laguta-00.htm.

9. Теория функциональной грамматики: Темпоральность. Модальность / [Бондарко А.В., БеляеваЕ.И., Бирюлин Л.А. и др.]. — Л.: Наука, 1990. — 263 с.

10. Филичкина Т. П. Деонтические нормы в семантике фразеологических единиц русского и английского языков: на материале глагольных фразеологизмов, содержащих наименование головных уборов: дис. ... канд. филол. наук: 10.02.19 / Т.П. Филичкина. - Орел, 2006. - 221 с.

11. Шершнева Н. Б. Семантика и прагматика деонтической модальности: функциональная характеристика в системе языка и текста: дис. ... канд. філол. наук: 10.02.19 / Н.Б. Шершнева. - Краснодар, 2000.

12. A Comprehensive Grammar of the English Language [Quirk R., Greenbaum S., Leech J., Swartvik J.] - L.; N.Y.: Longman Group Ltd., 1985. - 1179 p.

13. Coates J. The Expression of Root and Epistemic Possibility in English // The Verb in Contemporary English: Theory and Description / Ed. by Bas Aarts and Charles F. Meyer. - Cambridge: Cambridge University Press,

1995. - P. 145 - 156.

14. Johnson M. Moral Imagination: Implications of Cognitive Science for Ethics / 2nd edition. - Chicago - London: The University of Chicago Press. - 1997. - 287 p.

15. Langacker R. W. Foundations of Cognitive Grammar. - Vol. II. Descriptive Application. - Stanford: Stanford University Press. - 1991. - 589 p.

16. Narrog H. Modality, Mood, Change of Modal Meaning: A New Perspective // Cognitive Linguistics. - Vol. 16-4. - 2005. - P. 677 - 727.

17. Palmer F.R. Mood and Modality. - Cambridge: Cambridge University Press. - 1986. - 328 р.

18. Verstraete J.-C. Subjective and Objective Modality: Interpersonal and Ideational Functions in the English Modal Auxiliary System // Journal of Pragmatics. - Vol.33. - 2001. - P. 1505 - 1528.




Повернутися до змісту | Завантажити
Інші книги по вашій темі:
Філологія (збірник наукових праць)