12. Краєзнавство в нових програмах трудшкіл і-го концентру вступна стаття
Л. Миловидов
На початку 20-х років ХХ століття відбувалася руйнація старої школи та створення нової - «школи життя»[1]. У зв´язку з цим виникла потреба у зміні всієї системи народної освіти. У 1922-1923 рр. Державною вченою радою під керівництвом
Н.К. Крупської були розроблені нові навчальні програми. Відповідно цих комплексних програм ставилось завдання - використовувати у навчально- виховному процесі школи матеріал з найближчого оточення та місцевого краю. Навчальний матеріал розподілявся за трьома напрямками: природа, праця, суспільство, де праця була ґрунтом суспільства, а природа - об´єктом трудової діяльності цього суспі- льства[2]. Таким чином краєзнавство було закладено в основу комплексних програм та шкільного життя в 20-х роках ХХ століття.
Як зазначав В. Заболотський у статті «К работе комиссии по комплексному методу и программам ГУС´а - при Научно-Методическом Бюро МОНО», комплексна система має перевагу перед іншими системами навчання, тому що вона в найбільшій мірі відповідає природі дитячого пізнання, яка охоплює речі, явища і події в їхній безпосередній цілісності[3].
В основу комплексних програм було покладено такі принципи як: виробничий, громадсько- політичний, трудовий, принцип дитячої праці, орієнтації на дитячий рух та концентричності комплексного матеріалу по роках.
Уважалося, що виробництво було однією з головних принципів у роботі школи. У навчальному процесі використовували не лише виробництво, яке знаходилося при школі, а й інші виробництва даної місцевості, своєї країни та усього світу. Саме тому основою комплексних програм було вивчення оточення через вивчення його виробництва[4].
Школа 20-30-х років ХХ століття була трудовою і це визначало напрямок її діяльності - виховати свідому трудову людину. Її завданням було ознайомлення учнів з трудовою діяльністю громадян шляхом знайомства з різними напрямками виробництва. Діти повинні були знати тонкощі виробництва, його сьогодення та подальший розвиток.
Ще одним принципом побудови комплексних програм і трудового виховання була праця дітей. Школа того часу не могла випустити з поля зору дитячу працю, бо саме з дитинства прищеплюється працелюбність. Учні брали участь у роботі школи, виробництва місцевості і головним було те, що праця була суспільно-корисною.
Громадсько-політичний принцип теж відігравав значну роль у побудові комплексних програм. Громадська діяльність школи була спрямована не лише на виховання дітей, а й на залучення широкого загалу до її справ.
Комплексні програми не могли обійти увагою і організацію дитячого руху. Дана орієнтація була спрямована на активну участь учнів у всіх подіях, які відбувалися у суспільстві.
Комплексні програми складалися на основі концентричності тем та матеріалу, які мали пов´язуватися між собою. При концентричності теми повторювалися кожного року, але з більш поглибленим вивченням, із додаванням нових тем, переплетених з основними для ширшого ознайомлення[5].
Подаємо текст статті педагога-краєзнавця, методиста Л. Миловидова «Краєзнавство в нових програмах трудшкіл І-го концентру», опублікованої у журналі «Радянська освіта» 1930 року № 4, в якій автор розглядає поєднання краєзнавства з комплексними програмами, аналізує комплексні програми трудових шкіл І-го концентру (теми російських програм, українських програм та нових програм) 20-30-х років ХХ століття. Віднайдений варіант згаданої статті подаємо за тогочасним правописом із збереженням усіх лексичних і орфографічних особливостей.
Людмила Войтова
Відомо, що краєзнавство в школі не є окрема дисципліна, не є також одна з метод навчання; шкільне краєзнавство - це принцип до-
5 Нові принципи будови комплексової системи / / Радянська освіта. - 1925. - № 6-7. - С. 11-14.
бору дидактичного матеріялу за місцевою ознакою, підпорядкований основним завданням школи, або коротше - використання в навчанні місцевого матеріялу.
На першому концентрі краєзнавство - основа шкільних програм; це так званий цикл початкового краєзнавства: вивчаючи свій край учні знайомляться на місцевому матеріялі з питаннями загального змісту. На другому концентрі школи краєзнавство вже не основа програм і вводиться тільки, як ілюстрація до загальних питань або як порівняння. Це цикл порівняльного або ілюстративного краєзнавства.
Це й цілком зрозуміло, бо саме на молодшому концентрі треба починати навчання від знайомого, від свого, від близького, щоб перейти потім до загальних питань на старшому концентрі.
Завдання краєзнавства на молодшому концентрі - вивчення свого краю та громадсько- корисна праця школи для свого краю. Не тільки вивчати, а й поліпшувати життя свого краю - така мета шкільного краєзнавства.
Отже програма школи повинна ураховувати ці завдання шкільного краєзнавства. Скласти в центрі програму, щоб вона давала місце всім краєвим особливостям кожної школи - не можна. Найбільше, що може дати щодо цього центральна програма, - це подати варіянти програм для сільської для міської школи, можна ще утворити варіянти для містечкової школи, для школи промислового центру тощо, але утворення цих варі- янтів - справа майбутнього.
Тому на місця покладається завдання пристосувати центральні програми до своїх місцевих умов, льокалізувати їх. В РСФРР місцеві програми складені в більшості областей, країв та автономних республік. На Далекому Сході, в Калмицькому краї, в Кримській і Татарській республіках місцеві програми вийшли вже, другим виданням. Головсоцвих НКО РСФРР видав спе- ціяльний методичний лист з аналізою цих місцевих програм.
У нас на Україні немає потреби поруч центральних програм утворювати ще спеціяльні, окремі місцеві програми, бо УСРР має меншу територію та не має таких різних місцевостей, як Мурманський край і Кримська республіка, Ленінградський край і Далекий Схід. Проте це не усуває потреби й на Україні льокалізувати програми, заповнювати їх місцевим, краєвим матеріялом.
Тому центральні українські програми треба побудувати так, щоб вони були досить гнучкі, щоб давали змогу вводити місцеві краєзнавчі матеріяли.
Шкільне краєзнавство повинно мати комплексний характер - розглядати явища околишнього життя не ізольовано, а в їхній житьові синтезі, в їхньому органічному зв´язку і взаємодії.
Тому комплексні теми програми треба побудувати так, щоб проробляючи їх, тим самим можна було вивчати факти та явища місцевого життя.
З краєзнавчого погляду комплексні теми можна розподілити на три групи. Перша група - це теми, що розглядають всебічно певні факти та явища, певні одиниці життя свого краю, наприклад, «Наша школа», «Наше місто», «Наша садиба», «Наше підприємство» тощо. Такі теми можна назвати синтетичними краєзнавчими темами (інші звуть їх орієнтовними темами). Ці теми базуються цілком на місцевому матеріялі.
Друга група - теми, що розглядають один бік місцевого життя - природничий, виробничий соціяльний - з більшим поглибленням у цей бік місцевого життя: наприклад, «Підготовка до зими», «Життя та праця міської людности взимку», «Перероблення сільськогосподарських продуктів», «Осінні роботи на селі» тощо. Ці теми звуться поглибленими або виробничими темами (інші звуть їх соціяльними, на нашу думку, неправильно, бо визнаючи їх за соціяльні, вони вносять до них, наприклад, вивчення підсоння. Ці поглиблені або виробничі теми базуються теж на місцевому матеріалі, але, не обмежуючись ним, на підставі місцевого матеріялу вчитель повинен робити узагальнення ширшого значіння.
Третя група комплексних тем - такі, що в них не зазначено місцевого матеріялу, що мають загальний характер. Це здебільша теми політичні: «Ленський розстріл», «Паризька Комуна», «Кривавий тиждень» тощо; це теми - загальні. Вони майже не потребують місцевого матеріялу.
Але не тільки комплексні теми можна розглядати з краєзнавчого погляду. Програми окремих галузей дидактичного процесу («предметів навчання») також повинні ураховувати момент краєзнавчий, зазначаючи, які місцеві матеріяли слід використовувати, пророблюючи ту або ту дисципліну.
Також і в нормуванні навчального часу треба не забувати про краєзнавство, що потребує таких метод роботи, як екскурсії, спостереження, дослідження, метода проектів тощо, - і відповідного часу на це.
Визначаючи, нарешті, громадсько-корисну роботу школи, треба також передбачати відповідні роботи школи й учнів на користь свого краю.
Визначивши отакі критерії для аналізи програмних матеріялів з краєзнавчого погляду, перейдемо до розгляду самих програм.
Говорячи про зміни до нових програм І концентру, пояснювальна записка зазначає, що в нових програмах «краєзнавчий принцип також зберігається» (ст. 5). І справді, коли переглянемо пояснювальну записку до програм, то побачимо, що в ній питання краєзнавства посідають чимале місце.
Як відомо, наше сучасне краєзнавство є, насамперед, виробниче краєзнавство, що в центрі ставить людську працю. Це зазначено й у поясненнях: «Виробнича база - на ній бо організується роботу в школі - є перша передумова для шкільної роботи, якщо школа не хоче бути старою, схоластичною школою. В цілому програми повинні охопити всебічно виробничо - суспільні явища даної місцевости та основні форми виробництва УСРР і всього Радянського Союзу» (ст. 22).
Також цілком послідовно, в дусі сучасної педагогіки та відповідно до завдань шкільного краєзнавства програма зазначає, що організація шкільної роботи на виробничій базі потребує не тільки вивчення цієї виробничої бази, а й участи в ній дітей, - тому треба поглибити питання аг- рономізації та індустріялізації школи й визначити програми труднавичок та громадсько- корисної праці.
Не може школа обмежуватися вивченням тільки свого оточення, а повинна переходити від місцевих матеріялів до засвоєння загальних відомостей. Тому пояснення до програм зазначають, що «діти повинні через знайомство з виробництвом свого району зрозуміти економічну політику радвлади, шляхи підвищення народнього господарства та перспективи його розвитку» (ст. 23). Цю думку підкреслювало й попереднє видання програм («Порадник», вид. 6, 1927, ст. 12). Нові програми, позначаючи матеріял для села і для міста, насамперед охоплюють «те, що оточує школу, що приступно їй для безпосередніх спостережень» (ст. 23). Розподіл програм для села і для міста не є розподіл за адміністративною ознакою місцевости, а за виробничою ознакою - школи сільсько-господарського оточення і школи індустріяльного оточення.
Це зауваження вносить певну виразність у розуміння оточення. Таку саму виразність вносить і зауваження про те, що містечкові школи, не маючи відповідного варіянту програм, мусять працювати за загальними програмами. «Льокалі- зацією матеріялу тематика комплексів у них мінятиметься, але в основі вона буде спільна з тою, що і для шкіл з певним виробничим оточенням» (ст. 23).
Виразно, правда, записка не говорить про те, з якого варіянту програм повинні користуватися містечкові школи - з міського чи сільського,
- та цього й не можна заздалегідь сказати, бо це залежатиме від характеру безпосереднього оточення містечкової школи.
Сільська школа І концентру повинна орієнтуватися й на вивчення сільсько-господарського виробництва, й на безпосередню участь у ньому в зв´язку з завданнями інтенсифікації сільського господарства, що лежить в основі пляну індуст- ріялізації країни.
І справді, треба сказати, що нові програми скеровані великою мірою на це увиробни- чення педпроцесу. Правда, цей момент відзначали програми й попереднього видання, але в новому виданні він виступає ще виразніш, надто в побудові самих комплексних тем, а також і в пояснювальній записці: «Краєзнавчий принцип, що його будується на вивченні соціяльно- економічних явищ життя, що виходить з принципу побудови програм на вивченні суспільно- виробничої основи оточення, визначає й тематику комплексів. Краєзнавство не лише географіч- не-природниче, а й вивчення всіх творчих сил країни, всіх соціяльно-економічних явищ. Відсі й тематика комплексів повинна одразу відбити в собі не природні явища, не вивчення природи, а явища виробничого процесу. Це легше зробити в програмах сільського варіанту і трудніше - в програмах міського варіянту. Для сільської школи краєзнавчий принцип не набуває вигляду вивчення лише природи без будь-якого зв´язку їхнього з працею людини, бо природа на селі не лише об´єкт спостереження, а й об´єкт праці, її явища вивчається разом з явищами праці, працю вивчають на її природнім тлі» (ст. 24).
Пояснювальна записка подає й загальне наставлення за роками навчання: «перший рік має за мету орієнтувати дитину в найближчім трудовім оточенні (родина, школа, вулиця), другий рік - вивчати з дітьми найближче трудове оточення (родина, школа, вулиця, район), третій рік - посильна участь дітей у найближчім трудовім оточенні (вулиця, район, село, місто округа), четвертий рік - вивчення ширшого трудового оточення (округа, УСРР та СРСР) і діяльна участь у перебудові його (ст. 25).
Виразніше нові програми підкреслюють і завдання школи для оточення: «Громадська роля школи геть переходить межі виховання дітей; так само її не обмежується лише роботою вчителя; школа організує коло себе все суспільство, бере участь і дає напрямок життю свого району чи то в частині громадській, чи то у виробничій» (ст. 27). Це - друге завдання шкільного краєзнавства.
Погляньмо, як же реалізують програми своєю тематикою ці основні завдання. Для того, щоб потім краще було зробити висновки та порівняння, подамо тут поруч теми російських комплексних програм для шкіл І ступеня, українські теми «Порадника» (6 вид. 1927 р.) та теми нових програм (політтеми відокремлюємо):
Тепер порівняємо програми.
Політтем у російських програмах, як окремих комплексних тем, немає - вони вводяться до програми, як участь дітей у святкуванні (Жовтневої революції, Ленінських днів, 1 травня тощо).
Програми українські 1927 р. вводили по- літтеми до комплексних тем (Жовтнева революція, день жінки-робітниці, дні Шевченка й лютневої революції, день Ільїча, кривавий тиждень, день Червоної армії, Паризька комуна тощо).
Нові програми розглядають ці теми окремо. Пояснювальна записка зазначає, що до цих тем додано ще теми: «міжнародній юнацький день», «перевибори рад», «свято навчання».
До політичних тем нові програми відносять і тему «День деревонасадження». Крім того, додано тему «Свято врожаю».
Розглядаючи вище наведені теми, насамперед бачимо, що в нових програмах число тем зменшилось. Це скорочення числа тем іде на користь краєзнавства в школі, робить програму гнучкішою, більше змоги дає пристосувати її до місцевих умов. Раніш, коли тем було більше, іноді пророблення їх не відповідало зазначеним у темах працям; тепер, коли проробляти тему треба буде довший час, школи зможуть опрацювати теми і погоджувати їх з часом відповідних праць своєї місцевости.
Крім того, видно, що нові теми мають виразніше визначений виробничий характер, а це відповідає й основним завданням сучасного, передусім виробничого краєзнавства. Тут українські останні програми більше наближаються до російських тем.
Попередні програми мали такі синтетичні краєзнавчі теми («орієнтовні»): «Наша школа», «Наша садиба», «Наше місто» (сільський ва- ріянт) і «Наша школа», «Наш район», «Наш завод» (міський варіянт). Російські програми мають тільки дві (правда великі) синтетичні краєзнавчі теми - «Село» (ІІІ-й рік сільського варіян- ту) і «Наше місто» (міський варіянт - ІІІ-й рік).
У нових українських програмах маємо такі синтетичні теми: «Наша садиба» - підтема (сільський варіянт) і «Місто, як економічний і культурний центр» (міський варіянт). Як бачимо, число синтетичних тем зменшилося, але це зменшення не заважатиме проробляти краєзнавчі питання. Синтетичні теми попередніх програм були невеликі - тепер ці теми (надто такі як «Наше село» - 3-й-рік сільської програми, «Місто» - 3-й рік міської) більші. Отже вчитель може докладніше їх проробити, використавши більше місцевого матеріялу.
Заведено ці теми за прикладом російських програм (див. таблицю) цілком вдало. Вони є ніби підсумки всього засвоєного за 1-й та 2-й рік матеріялу про своє село чи місто з відповідною систематизацією, і одночасно ці самі теми - вступ до ширших тем про промисловість та сільське господарство.
Заміна синтетичної краєзнавчої теми міського варіянту - «Наш завод» на тему «Наше підприємство» - теж доцільна з краєзнавчого погляду, бо коли завод є не в кожному місті (і тоді тема «Наш завод» буде словесна), то будь-яке підприємство є в кожному місті, і тема «Наше підприємство» може мати завжди конкретний місцевий зміст.
Треба відзначити, як досягнення, заведення до нових програм тем про перевибори рад, про свято врожаю; ці теми будуть стимулами, щоб здійснити друге завдання шкільного краєзнавства - участь школи в житті цього краю.
Також правильно залишили тему «день деревонасадження», хоч і незрозуміло, чому зачислено цю тему до політтем. Це не політтема, а виробнича тема, що теж допоможе вводити до програми громадсько-корисну працю; її треба не зараховувати до політтеми, а виділити окремо.
До речі, чомусь не винесли нові програми в окрему тему свято «День птахів», що встановило ЦБ юних піонерів при ЦК ВЛКСМ разом з центральним бюром молодих натуралістів. Правда, моменти охорони птахів увіходять до змісту підтеми «Як збішити врожай садка» (3-й рік), але доцільно було б «день птахів», крім того, виділити, як окрему тему поруч «дня деревонасадження», бо на питання охорони природи звертає тепер держава особливу увагу - і школа тут мусить прийти їй на допомогу.
Як висновок, треба сказати, що нові програми, рівняючи до попередніх щодо комплексних тем, ще полегшують провадити роботу на краєзнавчій базі.
Розглянемо тепер програми окремих дисциплін. Найбільше відбивається краєзнавчий принцип на програмі географії, що її побудовано за цим принципом. Як і в попередньому виданні програма встановлює ті самі принципи концентричного краєзнавчого вивчення географії: перший рік - наше село (чи район міста), другий рік - свій район (або місто в цілому), третій рік - економіка округи й четвертий рік - УСРР та СРСР. До програми географії в новім виданні додано ще «розподіл відомостей з географії за комплексними темами (для села)», що полегшує працю вчителів щодо плянування. В цьому розподілі є й деякі питання краєзнавства. При побудові програм з природознавства теж брали до уваги вимоги краєзнавчого трудового принципа - і є повна змога засвоювати відомості з природознавства на матеріалах свого це - видно і з доданого розподілу відомостей з природознавства за комплексними темами.
Програма суспільствознавства теж має на увазі принцип краєзнавчий та льокальну форму пророблення комплексів на місцях. Пояснювальна записка зазначає, що залежно під варіянту програми (міського та сільського) у практичній роботі певної школи конкретний зміст праці та засоби її здійснення будуть відмінні. «Тут велику ролю має оточення, як вихідним момент у роботі, і ті краєзнавчі завдання, що стоять перед школою. Треба проробляти матеріял не в порядку спеціальних занять із суспільствознавства, а цей добір буде обумовлено здебільша тими комплексами, що їх у льокальній формі пророблюватиме кожна школа» (ст. 22).
Важливе з краєзнавчого погляду заведення до нових програм матеріялів з праці. Пояснювальна записка зазначає, що наслідки праці повинні бути очевидними та зрозумілими, що дитячу працю треба вживати й поза межами школи. Тут, на жаль, не зазначено, що в наслідок дитячої праці школа може мати свій краєзнавчий куток чи музей - тут будуть і зберігатися, і доцільно використовуватися дитячі вироби. До цього треба зауважити, що взірцеві теми праці доведеться переглянути, маючи на увазі оцю мету - утворення шкільного краєзнавчого музею. Тоді справді наслідки праці будуть очевидні й зрозумілі, і буде знайдене відповідне місце і моделям, і коробкам, і іншим виробам, що складатимуть частини та окремі елементи такої корисної навчально-допоміжної установи, як шкільний краєзнавчий музей.
Досягнення з догляду краєзнавства є заведення до програми громадсько-корисної праці. Це дає змогу здійснити другу мету краєзнавства в школі - поліпшувати життя свого краю. Цю мету школа здійснює, проробляючи окремі теми, приміром: «Участь у переобранні рад», «День деревонасадження», «Свято врожаю». Але й інші теми потребують громадсько-корисної праці. Цілком правильно звернуто увагу на те, що, вибираючи громадсько-корисну роботу, треба виходити з місцевих умов, з того, які «громадсько- корисні роботи висувають господарство, побут, різні організації» (ст. 233) Тільки тут треба було б і програму громадсько-корисної праці для сільської школи пов´язати з комплексними темами, як це зроблено для програми міської школи.
Програма з санітарії та гігієни теж має завдання поліпшувати життя свого краю й підкреслює потребу звертати увагу на санітарний стан шкільної садиби та місцевости, що оточує школу (ст. 258); тоді школа буде чинником оздоровлення свого краю.
Як бачимо, нові програми досить приділяють уваги питанням краєзнавства. Теми програм мають виробничо-краєзнавчий характер. Моменти краєзнавства застосовано до програм окремих дисциплін. Громадсько-корисну роботу для свого краю (динамічне краєзнавство) теж запроваджено до нових програм. Тому нові програми і в розв´язанні проблеми шкільного краєзнавства, порівнюючи з програмами 1927 року, - великий крок уперед.
Але тут же треба сказати, що окремі зауваження щодо краєзнавства розкидані по різних розділах програми і якось губляться. Треба було б неодмінно приділити цим краєзнавчим моментам окремий розділ «Про льокалізацію програм І концентру», інакше багато краєзнавчих моментів практичний робітник може випустити в процесі роботи. В цьому розділі треба зазначити, хто та як льокалізує програми, де діставати краєзнавчі відомості, як їх заводити до програми тощо. Може цей розділ можна буде подати, як частину статті «Планування та облік роботи з дітьми», що розробляється у формі методичного листа
Також треба було б у цьому розділі, або десь окремо, дати інструктивні вказівки щодо краєзнавчих підручників для шкіл І концентру. Треба, щоб ДНМК відгукнувся на це питання.
[1] Дзенс-Литовский А. И., Абрамов И. С. Познание местного края. - Л.: «Колос», 1925. - С. 25-26.
[2] Волобуїв П., Мостовий П. Краєзнавство в трудовій школі. - Х.: ДВУ, 1926. - C. 29.
[3] Заболотский В. К работе комиссии по комплексному методу и программам ГУС´а - при Научно-Методическом Бюро МОНО / / Вестник просвещения. - 1924. - № 4-6. - C. 152.
[4] Нові принципи будови комплексової системи / / Ра