Наталія Коляда

Однією з важливих умов модернізації вітчизняної системи виховання та освіти ХХІ ст. є підвищення ролі дитячих громадських організацій, об´єднань та інших структур дитячого руху

- специфічного середовища соціального виховання підростаючого покоління.

Вирішення важливих питань сучасності неможливе без осмислення та об´єктивної оцінки минулого, зокрема - творчої спадщини педагогів, які, за словами Ш. Амонашвілі, складають «зоряне небо», тому що надбання педагогічної класики давно вже знаходяться поза часом.

Дитячий рух має унікальний, багатогранний досвід соціально-виховної діяльності - результат педагогічних пошуків його теоретиків та практиків. У цьому контексті набуває актуальності дослідження творчої спадщини історика, ідеолога та пропагандиста дитячого громадського руху Миколи Миколайовича Миронова - українського педагога, методиста з початкового навчання, автора ряду навчальних посібників з читання для початкової школи^[1], дослідника проблем дитячої літератури, педагогічного доробку К. Ушин- ського, Л. Толстого, І. Соколянського та ін.

Окремі аспекти спадщини педагога висвітлені у працях, присвячених історії піонерської організації в Україні, історії розвитку методики викладання української мови, методики початкового навчання, загальних історичних та історико-педагогічних розвідках (зокрема, про діяльність Українського науково-дослідного інституту педагогіки).

Серед наукових праць про життя і діяльність М. Миронова заслуговують на увагу публікації співробітника лабораторії історії педагогіки Інституту педагогіки АПН України Л. Пиро- женко: «Педагогічний портрет у номері: Микола Миронов» (Директор школи. Україна. - 2005. - № 6-7) [66] та «Миронов Микола Миколайович» (Українська педагогіка в персоналіях. Навчальний посібник. У 2 кн. Кн. 2. ХХ століття / За ред. О.В. Сухомлинської. - К.: Либідь, 2005) [50]. Як зазначає автор, багатогранний творчий спадок педагога чекає своїх дослідників.

Метою статті є висвітлення внеску М. Миронова у становлення та розвиток педагогіки дитячого руху в Україні, аналіз та класифікація історико-педагогічних та теоретико- методичних праць педагога з даної проблеми.

Микола Миколайович прожив надзвичайно довге, цікаве і плідне життя, про що свідчать основні віхи його творчої, громадської та науково-педагогічної діяльності:

- 1909-1919 рр. - навчання в Першій Київській гімназії; з квітня 1925 р. - член Київського учнівського гуртка; з березня 1917 р. - один із організаторів соціалістичного союзу молоді в Києві;

- квітень 1919 р. - слухач перших в Україні педагогічних курсів для підготовки керівників дитячих трудових комун;

- березень 1920 р. - інструктор дитячих будинків та учитель російської мови у м. Гомель;

- квітень 1920 р. - вересень 1921 р. - полі- трук батальйону в Червоній армії;

- вересень 1921 р. - грудень 1922 р. - комсомольський працівник у Вінниці та Чернігові;

- січень 1923 р. - очолив ЦБ КДР (Центральне бюро комуністичного дитячого руху);

- травень 1924 р. - 1927 р. - навчання в Харківському інституті народної освіти;

- 1927-1930 рр. - навчання в аспірантурі Українського науково-дослідного інституту педагогіки (УНДІП); 10 грудня 1930 р. захистив кандидатську дисертацію;

- травень 1931 р. - затверджений Голнау- кою УСРР у вченому званні наукового співробітника і залишений в УНДІП на посаді завідувача секцією дитячої літератури;

- 1934-1939 рр. - головний редактор видавництва «Дитяча література» в Харкові;

- 1939-1941 рр. - проректор з наукової роботи Харківського державного педагогічного інституту;

- 1941-1946 рр. - доцент кафедри педагогіки Уральського та директор Старобільського педагогічних інститутів; головний редактор державного педагогічного видавництва «Радянська школа»;

- з 1946 р. - доцент кафедри педагогіки, а згодом - кафедри методики початкового навчання Київського державного педагогічного інституту ім. О.М. Горького;

- 1980-1995 рр. - старший науковий співробітник лабораторії історії та теорії педагогіки Інституту педагогіки АПН України [50; 66].

На розвиток дитячого комуністичного руху в Україні загалом та погляди М. Миронова зокрема значний вплив мали ідеї німецького пе- дагога-комуніста, організатора комуністичного дитячого руху Е. Гернле, який був переконаний, що «... необхідною умовою всієї цієї роботи ми вважаємо активну участь дітей у роботі та боротьбі дорослих. Ми висловлюємось рішуче проти так званого аполітичного виховання, ми вважаємо ілюзією те, що дитина може вирости по ту сторону класової боротьби» [50, 512-513].

Однією з нагальних проблем початку 20х років ХХ ст. було становлення та розвиток тео- ретико-методичних засад організації дитячого комуністичного руху, що стрімкими темпами поширювався всією Україною. Значна роль у цій справі належить саме М. Миронову: з січня 1923 р. він очолив Центральне бюро комуністичного дитячого руху; з жовтня 1923 р. за його активної участі починає виходити двотижневий ілюстрований журнал для дітей шкільного віку «Червоні квіти» (орган Головсоцвиху Наркомосу УСРР) [6], а з січня 1924 р. - двотижневий ілюстрований журнал для дітей шкільного віку «Октябрьские всходы» (під керівництвом Головсоц- виху Наркомосу УСРР) [8].

На особливу увагу заслуговують істори- ко-педагогічні розвідки М. Миронова - сучасника зародження та розвитку дитячого руху в Україні: «Из истории детского движения» (1924, 1925, 1926) [64], «Історія буржуазного дитячого руху за кордоном» (1930) [44], «Скавтизм як педагогічна система доби імперіалізму» (1931) [49], «Комуністи - піонерам. Пам´ятні дати і напутні побажання юним ленінцям» (1976) [47], «Перші піонери» (1932) [32], «Друзі й вороги молодих ленінців» (1925) [11; 24], «Батькам про піонерську організацію» (1971) [45], «Піонерська організація імені В.І. Леніна в школі» (1955) [48] та ін.

В історичній праці «Из истории детского движения» (1924) подано цікавий фактологічний матеріал про розвиток світового та вітчизняного дитячого руху. У першому розділі «Елементи дитячого руху» на основі грунтовного теоретичного аналізу автор робить спробу виділити основні складові поняття «дитячий рух», до яких відносить: самодіяльність дитячого колективу (дитячу самодіяльність) та виховний вплив дорослих [64, 3-5].

Починаючи з часів середньовіччя автор аналізує цікаві факти з історії розвитку світового дитячого руху та визначає такі його основні етапи:

- хрестовий похід дітей (початок ХІ-

ІІ ст. - Франція (1212 р.), Німеччина). Автор не впевнений в тому, що це була одна із форм вияву дитячого руху з двох причин: по-перше - через сумнівність історичних даних про внутрішню організацію хрестового походу дітей; по-друге - при наявності першої складової дитячого руху (самодіяльний дитячий колектив) в організації хрестового походу дітей повністю відсутня друга

- виховний вплив дорослих. Тому М. Миронов зазначає, що «... це була близька до нього [дитячого руху - Н.К.] форма, яка не мала, до речі, в подальшому ніяких повторів» [64, 7];

- «Потішні війська» (1682 р., Росія). За словами М. Миронова, це «. самоорганізований і самодіяльний дитячий коллектив, з різко вираженою виховною установкою .один з ранніх проявів дитячого руху, незважаючи на його своєрідну військову форму» [64, 8];

- скаутизм (перше десятиліття ХХ ст. - Англія, Америка, Австралія, Швеція, Фінляндія, Нова Зеландія, Чехія, Росія) [64, 9-17];

- «Югенд-бунд» та «Цукумфт» (перше десятиліття ХХ ст., Польща, Росія, Литва, Білорусія) - революційні організації дітей «Югенд- бунд» та молоді «Цукумфт» («Майбутнє») при єврейській соціал-демократичній партії «Бунд» [64, 17-19];

- передреволюційно-учнівський рух у Росії (1905 - 1915-1916 рр.) - різновікові учнівські гуртки (в тому числі підпільні) різноманітного спрямування: від самоосвітніх та кооперативних до терористичних [64, 19-21];

- підпільні гуртки школярів - учнів комерційних училищ, вищих початкових, технічних шкіл, гімназій різного віку та соціального стану. Характерний приклад - Київський учнівський гурток («Кук»), організований восени 1915 р. серед учнів середніх класів. В подальшому переріс у так званий «Рух середніх класів» [64, 21-24];

- дитячий рух від лютого до жовтня 1917 р. двох напрямків: соціалістичний («Соціалістична спілка молоді», «Спілка учнів- інтернаціоналістів» і т.ін.) - гілка юнацького руху, що вперше відділилася від дитячого; «рух середніх класів» - попередник «Юного Спартака» [64, 24-27]. За словами М. Миронова, цей «... в істинному значенні слова, дитячий рух відрізнявся крайнім прагненням до самостійності та незалежності від свого шкільного начальства» [64, 25];

- «Юнтрудармія» («Юнацька трудова армія») - своєрідна форма дитячого руху, що виникла навесні 1920 р. в Києві. Ліквідована восени 1920 р. [64, 31-33];

— безпосередні попередники «Юного Спартака» - дитячі соціалістичні групи, безпосередні попередники міжнародного дитячого комуністичного руху, що виникли майже в усіх країнах Західної Європи: Австрії («Спілки друзів дітей»), Швейцарії (соціалістичні дитячі недільні школи, 1916 р.), Італії (самокеровані дитячі групи при соціалістичному союзі молоді), Німеччині («Юний Спартак») та ін. За прикладом останньої в Україні в 1922 р. створена дитяча комуністична організація «Юний Спартак» [64, 33-35].

М. Миронов - укладач збірок теоретико- методичних матеріалів з питання вітчизняного та зарубіжного комуністичного дитячого руху: «Хрестоматия по детскому движению» (1924, 1926) [42; 52; 60], «Молоді ленінці на селі» (1925) [65], «Заминка в комдетдвижении» (1926) [7; 61], «Чергові завдання комдитруху (Матеріяли ІІІ Всеукрнаради комдитруху)» (1926) [34]. У вступній статті до «Хрестоматии по детскому движению» педагог обгрунтовує практичну потребу в таких виданнях та необхідність узагальнення багатого досвіду дитячого руху, нарисів про його історію, постанов керівних органів - «... того каміння, з якого з часом буде побудована струнка будівля комуністичної педагогіки - теорії дитячого комуністичного руху» [42, 3].

«Хрестоматия по детскому движению» (1924, 1926) - збірка тез, матеріалів та документів щодо розвитку дитячого руху, укладених за такими розділами: І. Теоретичні основи дитячого руху; ІІ. Дитячий рух і соціальне виховання;

ІІІ. Історія дитруху; ІУ. Дитячий рух на Заході; V. Постанови керівних органів; УІ. Жовтенята; УІІ. Покажчик літератури з дитячого руху [5; 42; 3, 82].

Збірка провідних матеріалів «Молоді ленінці на селі» (1925), укладена відповідно до плану ЦБ КДР при ЦК ЛКСМУ стала своєрідним підручником для місцевих органів та робітників у галузі комуністичного дитячого руху. Сюди увійшли такі матеріали: «Стенограма доповіді секретаря Центрального Бюро в справах дитячого руху тов. Самотоя про роботу на селі» [65, 5

11] , «Резолюція ІІ Всеукраїнської Наради Комуністичного Дитячого Руху про роботу на селі» [65, 12-16], М. Дьяковська «Робота колективу молодих ленінців на селі» [65, 17-28], М. Дьяковська «Матеріали до бесід серед молодих ленінців» [65, 2939], М. Миронов «Клуб молодих ленінців» [65, 4044], М. Дьяковська «Матеріали до роботи з молодими ленінцями коло законів та звичаїв» [65, 45- 50], В. Арнаутов «Методика проведення революційних свят колективами молодих ленінців» [65, 51-54], Привалова «План бесід про санітарну освіту молодих ленінців на селі» [65, 55-60],

В. Зарва «Робота молодих ленінців серед найми- тків» [65, 61-62], М. Миронов «Що треба читати в справах дитруху» [65, 63-66], М. Миронов «Поділ робіт поміж окремими формами піонерської організації» [65, 67-70], Мойзенберг «Праця керов- ника молодих ленінців на селі та його підготовка» [65, 71-73], М. Миронов «Вивчення життя дітей і робота молодих піонерів на селі» [65, 74-78], М. Миронов «Примірний зміст роботи сільського колективу молодих ленінців» [65, 79-83].

Розвідки М. Миронова щодо розвитку дитячого руху публікувалися на сторінках журналів «Дитячий рух»² (щомісячний орган ЦБ КДР при ЦК ЛКСМУ), «Радянська освіта» (під рубриками «Дитячий рух», «Дитрух - соцвих»), «Радянська школа», «Червоні квіти», «Октябрьские всходы»; газет «Молодь України», «Вісти» та ін.

Тематика статей різноманітна: від істо- рико-педагогічних розвідок становлення та розвитку вітчизняного і світового дитячого руху до організаційних і теоретико-методичних засад діяльності дитячих громадських об´єднань в Україні та зарубіжних країнах. Аналіз піблікацій М. Миронова дав можливість визначити основні напрями його досліджень з даної проблематики:

— історія зародження та розвитку вітчизняного та світового дитячого руху: «Перші піонери (зі спогадів про перші роки комдитруху)» (Дитячий рух. - 1932. - № 1, № 3-4, № 5, № 6) [31], «Юные спартаки» Германии» (Октябрьские всходы. - 1924. - № 5-7) [51]; «Наши враги- скауты» (Октябрьские всходы. - 1924. - № 9) [55], «К истории детского движения» (Путь просвещения. - 1924. - № 4-5), «Дитрух в 1926 р.» (Радянська школа. - 1927), «К истории детского движения» (Путь просвещения. - 1924. - № 4-5) [26], «Перший рік (Дитячий комуністичний рух на Вкраїні)» (Путь просвещения. - 1923. - № 11 12) [58], «Спартаківці» (Молодь України. - 1962. - 8 травня) [40], «Наші роковини» (Червоні квіти. - 1923. - № 2) [56];

— організаційно-методичні засади діяльності дитячих комуністичних організацій: «Про місце зовнішніх атрибутів у праці дитячих комуністичних організацій» (Радянська освіта. -

1925. - № 8-9) [14], «Літня праця юнаків-ленінців» (Радянська освіта. - 1925. - № 4) [20], «Про роботу форпосту» (Дитячий рух. - 1925. - № 2) [15], «Дитячий рух у школах із великою кількістю піонерів» (Дитячий рух. - 1927. - № 1) [10], «Як провадити розмови в піонерськім загоні» (Дитячий

² М. Миронов був членом редакційної колегії журналу рух. - 1932. - № 13-14) [43], «Газета ленинцев» (Октябрьские всходы. - 1924. - № 5-6) [53], «Международная детская неделя» (Октябрьские всходы. - 1924. - № 9) [54], «Партия, комсомол и детд- вижение» (Дитячий рух. - 1925. - № 2) [18], «Комдитрух і педагогічна наука» (Дитячий рух. -

1931. - № 1) [27], «Юні ленінці на селі» (Радянська освіта. - 1925. - № 2) [17], «Онуки партії» (Вісти. - 1923. - 17 квітня) [57], «Синтез найден» (Работа. - 1923. - № 4) [59], Соціально-педагогічне значення піонерської організації» (Радянська школа. - 1967. - № 2) [38];

- з практики роботи дитячих комуністичних організацій: «Листи юних піонерів» (Дитячий рух. - 1926. - № 4) [19], «На голярські теми» (Дитячий рух. - 1928. - № 9) [13], «Юные ленинцы летом за работой» (Октябрьские всходы. -

1924. - № 8) [62];

- проблеми родинного та соціального виховання в руслі дослідження дитячого руху: «Розмова з ватажком. Проти реміння та стусанів» (Дитячий рух. - 1928. - № 12) [36], «Клубна робота піонерзагону» (Дитячий рух. - 1927. - № 2) [12];

- рецензії-огляди дитячої літератури та дитячої преси: «Дешева бібліотека книгоспілки» (Дитячий рух. - 1928. - № 9) [21], «Універсальна дитяча бібліотека ДВУ (Рецензія-огляд) (Дитячий рух. - 1928. - № 10) [41], «Н. Каринцев. По звериным тропам (рецензія) (Дитячий рух. - 1928. - № 12) [28], «На боротьбу проти ворожих впливів у дитячій літературі» (Дитячий рух. -

1932. - № 7-8) [29], «Про скаутизм. В. Ханчин (Дитячий рух. - 1925. - № 3) [35], «Три повісті для дітей про 1905 рік (Дитячий рух. - 1930. - № 2-3) [16], «До наради в справах дитячої літератури (Дитячий рух. - 1931. - № 2) [23], «Перша всеросійська конференція в справі дитячої літератури // Дитячий рух. - 1931. - № 3-4) [30], «Справедлива критика» (Дитячий рух. - 1931. - № 7) [39]; «Дитяча преса - могутній засіб комвиховання» (Дитячий рух. - 1932. - № 22) [22]; «Про журнал «Піонерія»» (Дитячий рух. - 1932. - № 20) [33];

- загальні теоретико-методичні розвідки: «Юні ленінці на селі» (Радянська освіта. - 1925. - № 2) [63], «Інфантилізм і педзабобони» (Дитячий рух. - 1931. - № 10) [25], «Свідома дисципліна - невід´ємна частина комуністичного виховання» (Дитячий рух. - 1933. - № 4) [37].

Проаналізуємо окремі публікації М. Миронова, які характеризують його основні погляди як теоретика та дослідника дитячого руху в Україні.

У статті «Літня праця юнаків-ленінців» М. Миронов окреслив загальну схему літньої праці в дитячих комуністичних організаціях, яка складалася з низки «конкретних моментів», безпосередньо позв´язяних з оточенням та його потребами, а саме: оздоровлююча кампанія серед юних ленінців (бесіди з санітарії та гігієни, залучення до занять фізичною культурою); проведення громадсько-корисних робіт (свято посадки дерев, прибирання громадських скверів, полагодження доріг, прикрашання сільського будинку (клубу), доглядання садків та праця в них і т.п.); налагодження зв´язку міста з селом (рівноправний товариський зв´язок, листування міських організацій із сільськими, взаємні відвідування, об´єднання під час перебування в літніх таборах); проведення природничо-наукових екскурсій, основне завдання яких - «... залучити «юних натуралістів» до своєї організації (на тлі задоволення в ній їхнього інтересу до науки) та планомірно перевиховати їх в комуністичному дусі» [20, 22].

У статті «Дитячий рух у школах із великою кількістю піонерів» автор акцентує увагу на необхідності «влиття» всіх громадських форм самодіяльності дітей (самоврядування, учкоми, редколегії, диткоргуртки, комісії, санкоми, гос- коми і т.п.) в «річище» дитячого комуністичного руху як єдиного шляху виходу із ситуації так званого «паралелелізму», що склалася у практиці роботи школи та багатьох дитячих установ соціального виховання [10].

Дослідження дитячого руху М. Миронов проводив у руслі загальних проблем соціального виховання дітей та молоді. Зокрема, у статті «Клубна робота піонерзагону» йде мова про організацію при школах та інших установах соціального виховання клубної роботи, яка є «... приваблюючим моментом для неорганізованого дитинства і проходячи на очах шкільників в їхньому приміщенні, сприяє втягненню останніх зразу до клубної роботи, а потім через неї в піонерський загін» [12, 11]. Особливу увагу він акцентує на організації клубної роботи (різноманітних гуртків - з шахів, радіо, музичних, художніх, юних натуралістів) як одного із ефективних шляхів організації дозвілля та подолання антисоціальних проявів серед дітей: безладного та шкідливого проведення часу, безцільного бродяжництва на вулиці, гри в карти з товаришами і т.п. [12, 12].

У процесі дослідження дитячого руху М. Миронов приділяв значну увагу проблемі виховання підростаючого покоління в сім´ї. У цьому плані цікавою є стаття «Розмова з ватажком. Проти реміння та стусанів» [36]. Автор звертається до проблеми жорстокого ставлення до дітей у сім´ї та необхідності проведення відповідної роботи з батьками: «Хіба хтось до цього часу ставив перед батьками питання про їхнє поводження з дітьми? Ні! Ніхто й ніколи!

Що не треба плювати на підлогу, що заборонено стрибати у трамвай під час руху, що не можна їсти кільком особам з одного посуду - про це все висять скрізь плакати, проводяться розмови тощо. А про поводження з дитиною 99% батьків просто не чули ще розумного слова з авторитетного джерела - від громадської організації, від педагога та лікаря» [36, 25]. Серед ефективних шляхів подолання даного явища педагог називає організацію піонерських делегацій до тих батьків, на яких не впливає «розумне слово»; випуск стінгазети із загальною інформацією про проблему та списками так званих «битливих» батьків (за аналогією стінгазет на підприємствах, де оголошуються списки «п´яниць, підібраних міліцією»); постановка питання перед профспілкою про вживання до найбільш впертих «рецидивістів» заходів «профспілкової кари» (догана, виключення зі спілки); звернення до суду і т.п. На його думку, «... один показовий процес на великому підприємстві над батьком-катом із відповідним присудом, дуже добре вплинув би на решту батьків, що не калічать, а «обережно б´ють» своїх дітей» [36, 26].

Частина публікацій М. Миронова були присвячені не лише «внутрішнім атрибутам» дитячого руху (організаційна структура, зміст діяльності дитячих організацій), але й так званим «зовнішнім атрибутам» (форма одягу, салют, стяг, значок, урочиста обіцянка, девіз, червона краватка, квиток, барабан, горни, свистки посохи і т.ін.). Це, зокрема, стаття «Про місце зовнішніх атрибутів у праці дитячих комуністичних організацій». На його думку, від цих «великих» і «маленьких» запозичень скаутизму «... треба якнайшвидше позбавитись, залишивши з атрибутів лише ті, що їх позичено в КСМ [Комуністичній Спілці Молоді - Н.К.] або партії (решту - треба рішуче відкинути)» [14]. Проте в кінці статті автор робить певну «поступку», залишаючи серед атрибутів червону краватку (галстук), яка має деяке позитивне значення, нагадуючи піонерам про взяті на себе зобов´язання [14].

А. Гендрихівська у критичній рецензії на збірник «Игра, Сказки и романтика в работе с детьми»^[2] називає такі «поступки» «хибами» та «недоречностями», які є свідченням того, що автори «... ще тільки переглядають старий хлам», на ходу будуючи старі комуністичні форми, але робота ця остільки складна, що пройде може ще і не одне десятиріччя, доки ми зможемо збудувати струнку, цілком витриману, детально з´ясовану систему комуністичного виховання» [4, 47].

Сьогодні ми знаємо, що майже всі «зовнішні атрибути», що піддавалися критиці в той час, не були «відкинуті». Проте тоді багатьом ідеологам дитячого руху такі «поступки» так званій «ворожій позиції» - буржуазній педагогіці, всупереч традиційній, коштували нищівної критики та багатьох років ув´язнення.

Серед них заслуговує на увагу постать Івана Панасовича Соколянського - педагога, педолога, фахівця з проблем спеціальної педагогіки, організатора освіти і науки в Росії та Україні, відомого теоретика вітчизняного дитячого руху 20-х років ХХ ст. людини різнобічних знань і високоосвіченого фахівця світового значення.

Проте науково-педагогічна діяльність

І. Соколянського на початку 30-х років піддавалася критиці, про що свідчать матеріали резолюції дискусійної сесії УНДІПу (15-20 лютого 1931 р.). Незважаючи на критичний аналіз творчого доробку ученого в галузі загальної педагогіки, його діяльність у галузі дитячого комуністичного руху була позитивно оцінена. Серед захисників Івана Панасовича був М. Миронов, який говорив про заслуги представників Харківської школи, переконуючи присутніх у тому, що її не треба трощити, а навпаки - їй треба дати розвиватися далі, «...виправляючи окремі помилки, окремі механістичні збочення які в неї були» [2, 7]. В резолюції сесії зазначалося: «... видатну роль в обгрунтуванні місця КДР [комуністичного дитячого руху - Н.К.] у педагогіці відіграв в УСРР проф. Соколянський» [1, 294].

Проте «прихильники» продовжували говорити про шкідливість «контрреволюційного гнізда» Харківської педагогічної школи та «націоналістичні», «фашистські» погляди її керівників і учнів. Зокрема - «фашиста» І. Соколянського, для якого «... не існують рішення партії, він їх заперечує, він проти них бореться» [2, 8]. Як наслідок - два арешти за найпоширенішими у ті часи звинуваченнями - «належність до української контрреволюційної організації» (1933 р.) та «націоналістичну діяльність» (1937 р.). 21 травня 1939 р. його звільнили, півроку «розбитий паралічем» пролежав у ліжку, а згодом, на межі відчаю, переїхав до Москви. У 1947 р. здобув науковий ступінь кандидата педагогічних наук, у 1957 р. був реабілітований [67, 111-123; 68, 300-301]. М. Миронов, друг, колега та учень

І. Соколянського, вивчав та популяризував його творчість: збирав архів, планував видати зібрання творів та підготував рукопис дослідження життєвого і творчого шляху відомого українського педагога [50, 516].

За словами Л. Пироженко, Микола Миколайович Миронов до кінця життя залишився ідеологом, пропагандистом та істориком дитячого руху з глибоким переконанням у тому, що без активної участі у громадському житті школи, села, міста, країни, без дитячої організації - неможливе повноцінне виховання та соціалізація дитини [50, 515].

Подальшого дослідження потребують такі напрями творчого доробку М. Миронова, як історія вітчизняного та зарубіжного дитячого руху, комуністичний дитячий рух і педагогічна наука, дитячий рух як соціокультурне явище та соціально-педагогічне середовище.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

В боротьбі за марксо-ленінську педагогіку. Матеріали дискусійної сесії УНДІПу. - Харків: ДВУ, 1931.

Войтинська А. Проти шкідництва Харківської педагогічної школи на ділянці ком- дитруху / / Дитячий рух. - 1934. - № 3. - С. 7-11.

Гендрихівська А. Як вивчати дитячий рух // Радянська освіта. - 1925. - №1 1. - С. 8284.

Гендрихівська А. В. Арнаутов, Ник. Миронов, И. Соколянский и Э. Яновская. Игра, Сказки и романтика в работе с детьми // Дитячий рух. - 1927. - № 3. - С. 46-47.

Гендрихівська. Н. Миронов. Хрестоматия по детскому движению // Дитячий рух. - - № 6. - С. 46.

До наших молодих читачів / / Червоні квіти. - 1923. - № 1. - С. 1-3.

Заминка в комдетдвижении / Сост. М. Лихтеров, Н. Миронов. - Х.: Юношеский сектор издательства «Пролетарий», - 80 с.

К читателям // Октябрьские всходы. - - № 1. - С. 1-2.

Миронів М. «Проєкти Крупеніної» / / Дитячий рух. - 1926. - № 6. - С. 6.

Миронів М. Дитячий рух у школах із великою кількістю піонерів / / Дитячий рух. - - № 1. - С. 24-26.

Миронів М. Друзі й вороги молодих ленінців. - Х.: ДВУ, 1925. - 45 с.

Миронів М. Клубна робота піонерзагону // Дитячий рух. - 1927. - № 2. - С. 11-13.

Миронів М. На голярські теми / / Дитячий рух. - 1928. - № 9. - С. 32-34.

Миронів М. Про місце зовнішніх атрибутів у праці дитячих комуністичних організацій / / Радянська освіта. - 1925. - № 8-9. - С. 16-23.

Миронів М. Про роботу форпосту / / Дитячий рух. - 1925. - № 2. - С. 20.

Миронів М. Три повісті для дітей про 1905 рік // Дитячий рух. - 1930. - № 2-3. - С. 63.

Миронів М. Юні ленінці на селі / / Радянська освіта. - 1925. - № 2. - С. 19-21.

Миронів М. «Партия, комсомол и детдви- жение» // Дитячий рух. - 1925. - № 2. - С. 51-52.

Миронів М. Листи юних піонерів / / Дитячий рух. - 1926. - № 4. - С. 26-30.

Миронів М. Літня праця юнаків-ленінців // Радянська освіта. - 1925. - № 4. - С. 20-23.

Миронов М. Дешева бібліотека книгоспіл- ки // Дитячий рух. - 1928. - № 9. - С. 44-46.

Миронов М. Дитяча преса - могутній засіб комвиховання / / Дитячий рух. - 1932. - № 22. - С. 8-11.

Миронов М. До наради в справі дитячої літератури / / Дитячий рух. - 1931. - № 2. - С. 35-36.

Миронов М. Друзья и враги юных ленинцев. - Х.: Гиз Украины, 1925. - 46 с.

Миронов М. Інфантилізм і педзабобони / / Дитячий рух. - 1931. - № 10. - С. 22-24.

Миронов М. К истории детского движения // Путь просвещения. - 1924. - № 4-5. - С. 29-52.

Миронов М. Комдитрух і педагогічна наука // Дитячий рух. - 1931. - № 1. - С. 24-27.

Миронов М. Н. Каринцев. По звериным тропам (рецензія) / / Дитячий рух. - 1928. - № 12. - С. 45-46.

Миронов М. На боротьбу проти ворожих впливів у дитячій літературі / / Дитячий рух. - 1932. - № 7-8. - С. 29-32.

Миронов М. Перша Всеросійська конференція в справі дитячої літератури / / Дитячий рух. - 1931. - № 3-4. - С. 42-44.

Миронов М. Перші піонери (зі спогадів про перші роки комдитруху) / / Дитячий рух. - 1931. - № 21-22; № 23-24; 1932. - № 1. - С. 32; № 3-4. - С. 41-45; № 5. - С. 33-34; № 6. - С. 33-34.

Миронов М. Перші піонери. - Харків- Одеса, 1932.

Миронов М. Про журнал «Піонерія» // Дитячий рух. - 1932. - № 20. - С. 33-34.

Миронов М. Про ролю та підготовку керо- вника в комдиторганізації / Чергові завдання комдитруху (Матеріяли ІІІ Всеукр- наради комдитруху). - Х.: Державне видавництво України. Юнсектор, 1926. - С. 113 128.

Миронов М. Про скаутизм. В. Ханчин / / Дитячий рух. - 1925. - № 3. - С. 38.

Миронов М. Розмова з ватажком. Проти реміння та стусанів / / Дитячий рух. - 1928. № 12. - С. 24-26.

Миронов М. Свідома дисципліна - невідє- мна частина комуністичного виховання / / Дитячий рух. - 1933. - № 4. - С. 15-18.

Миронов М. Соціально-педагогічне значення піонерської організації / / Радянська школа. - 1967. - № 2.

Миронов М. Спаведлива критика / / Дитячий рух. - 1931. - № 7. - С. 33-34.

Миронов М. Спартаківці / / Молодь Украї- ни. - 1962. - 8 травня.

Миронов М. Універсальна дитяча бібліотека ДВУ (Рецензія-огляд) / / Дитячий рух. -

- № 10. - С. 46-47/

Миронов М. Хрестоматия по детскому движению. - Х.: Юношеский сектор издательства «Пролетарий», 1925. - 254 с.

Миронов М. Як провадити розмови в піонерськім загоні / / Дитячий рух. - 1932. - № 13-14. - С. 31.

Миронов М. Історія буржуазного дитячого руху за кордоном. - Х.: ДВУ, 1930.

Миронов М.М. Батькам про піонерську організацію. - К.: Тов. «Знання» УРСР, 1971. - 32 с.

Миронов М.М. Батьківські турботи. Роздуми про виховання дітей у сім´ї. - К.: Тов. «Знання» УРСР, 1967. - 45 с.

Миронов М.М. Комуністи - піонерам. Пам´ятні дати і напутні побажання юним ленінцям. Вид. 3-тє, доп. і переробл. - К.: «Веселка», 1976. - 217 с.

Миронов М.М. Піонерська організація імені В.І. Леніна в школі. - К., 1955. - 39 с.

Миронов М.М. Скавтизм як педагогічна система доби імперіалізму. - Харків: ДВОУ Державне видавництво «Радянська школа», 1931. - 46 с.

Миронов Микола Миколайович / / Українська педагогіка в персоналіях. Навчальний посібник. У 2 кн. Кн. 2. ХХ століття / За ред. О.В. Сухомлинської. - К.: Либідь, 2005.

С. 512-517.

Миронов Н. «Юные спартаки» Германии // Октябрьские всходы. - 1924. - № 5-6. - С. 38-41; № 7. - С. 39-41.

Миронов Н. «Юный Спартак» / / Хрестоматия по детскому движению. - Х.: Юношеский сектор издательства «Пролетарий»,

- С. 148-153.

Миронов Н. Газета ленинцев / / Октябрьские всходы. - 1924. - № 5-6. - С. 44.

Миронов Н. Международная детская неделя // Октябрьские всходы. - 1924. - № 9. - С. 1-2.

Миронов Н. Наши враги-скауты / / Октябрьские всходы. - 1924. - № 9. - С. 27-28.

Миронов Н. Наші роковини / / Червоні квіти. - 1923. - № 2. - С. 1-2.

Миронов Н. Онуки партії / / Вісти. - 1923. - квітня.

Миронов Н. Перший рік (Дитячий комуністичний рух на Вкраїні) / / Путь просвещения. - 1923. - № 11-12. - С. 211-214.

Миронов Н. Синтез найден / / Работа. - 1923. - № 4.

Миронов Н. Скаутизм // Хрестоматия по детскому движению. - Х.: Юношеский сектор издательства «Пролетарий», 1925. - С. 127-144.

Миронов Н. Чем интересуются юные пионеры / / Заминка в комдетдвижении / Сост. М. Лихтеров, Н. Миронов. - Х.: Юношеский сектор издательства «Пролетарий», - С. 22-35.

Миронов Н. Юные ленинцы летом за работой / / Октябрьские всходы. - 1924. - № 8. - С. 21-23.

Миронов Н. Юні ленінці на селі / / Радянська освіта. - 1925. - № 2.

Миронов Н. Из истории детского движения. Изд. 2-е. - Харьков: Государственное издательство Украины, 1924. - 36 с.

Молоді ленінці на селі. Збірник провідних матеріалів / М. Миронов. - Х.: Державне видавництво України, 1925. - 83 с.

Пироженко Л. Педагогічний портрет у номері: Микола Миронов / / Директор школи. Україна. - 2005. - № 6-7.

Репресовані педагоги України: жертви політичного терору (1920-1941) /

В.І. Марочко, Г. Хілліг. - К.: Наук. світ, 2003. 302 с.

Соколянський Іван Панасович / / Українська педагогіка в персоналіях. Навчальний посібник. У 2 кн. Кн. 2. ХХ століття / За ред. О.В. Сухомлинської. - К.: Либідь, 2005. С. 296-302.

---

^[1] Зокрема, «Літературна читанка» для 4-го класу шкіл з українською мовою навчання, яка у 1932 р. та 1946 р. на республіканському конкурсі читанок отримала першу премію та витримала 35 видань (до 1969 р.) [50, 514].

^[2] Авторський колектив: В. Арнаутов, М. Миронов,