Ю. В. Шевченко

Розглядається проблематика ідентичності на основі твору американського письменника Дж. Францена «Виправлення» у світлі сучасних глобалізаційних процесів і тенденцій та локальному вимірі.

У глобальному світі ідентичність як окремої людини, так і суспільства в цілому залишається одним із найвагоміших і найсуттєвіших питань. Процеси глобалізації при цьому не знімають, а загострюють суперечливість порушеної теми та її дискусійний характер. Навіть економічні проблеми відходять на другий план порівняно з можливістю для більшості представників основних соці-альних груп знайти вичерпну відповідь на питання «Хто ми такі?» «Яким є наше суспільство?», «Куди нам іти?», «Чого прагнути?», «Яке суспільство будувати?» і відповіді про цілі, смисли окремої особистості і вибір нею шляху, які випливають звідси. З. Бауман відзначає, що «вражаюче зростаючий інтерес до обговорення ідентичності може сказати більше про теперішній стан людського суспільства, ніж відомі концептуальні й аналітичні результати його осмислення» [1, с.176]. Під ідентичністю розуміють інтегрованість людини і суспільства, їх здатність до осмислення, самоідентифікації і відповіді на запитання «Хто я такий?».

Проблема глобальної ідентичності є основним дискурсом як науки, так і повсякденного життя. Цей феномен постмодерного суспільства протиставляється мультикультуралізму (культурне різноманіття) і є напрочуд продуктивним у мистецтві і культурному житті. Безперечно, американська література, як невід’ємна частина світового глобального мистецтва, не може залишитися осторонь важливих викликів у житті суспільства. Сучасні американські романісти часто перебувають під впливом різних особистих, політичних, історичних та соціальних подій і, звичайно, тема ідентичності не є для них новою. Ще класики, Флобер, Стендаль і Діккенс, порушували схожі проблеми у своїх романах і прагнули зрозуміти, що ж відбувається в житті пересічних американців. Роман «Виправлення» (The Corrections, 2001) Джонатана Францена, представника сучасної прози, вражає широтою проблематики та різноманітністю тематики. Одна з головних тем твору - це розповідь про сім’ю і суспільство, і ці два поняття не існують окремо одне від іншого, а постійно перетинаються. Але Францен цікавиться подальшим розвитком теми, а саме ідентичністю людини і суспільства, що є досить новою тенденцією в американській постмодерній літературі в епоху глобалізації, що і визначає актуальність і наукову новизну запропонованого дослідження.

Мета статті полягає у визначенні й уточненні власне поняття «ідентичність» та в обговоренні даної теми у світлі сучасних світових процесів і тенденцій. На прикладі бестселера «Виправлення» молодого, але визнаного прозаїка американської літератури Джонатана Францена робиться спроба дослідити питання ідентичності в образах і долях головних героїв твору та поглибити проблематику дискурсу до ідентичності людини і суспільства в їх глобальному й локальному баченні. Також видається цікавим аналіз постмодерного твору, який у глобальний період на межі століть набуває нового трактування і зву-чання.

Справді, проблема зміни і пошуку ідентичності є дуже актуальною і злободенною. Н. Н. Федотова підкреслює, що «вона є універсальною на етапі переходу, коли старі ідентичності втратили сенс для багатьох людей, а нові ще не створені. В історичний період, для якого характерна деструкція та ефемерність культурних проявів, ідентичність виявляється головним, а іноді і єдиним джерелом сенсу». При цьому «люди все частіше організовують свої смисли не навкруги того, що вони роблять, а на основі того, ким вони є, або своїх уявлень про те, ким вони є» [3, с.50]. Відповідно, під ідентичністю розуміють процес, при якому соціальний індивід розпізнає себе і будує свою свідомість на основі даного культурного атрибута або сітки атрибутів, для того щоб знайти більш широку відповідність до інших соціальних структур [3, с.52-53]. Головним протиріччям процесу глобалізації М. Кастельс вважає «протиріччя між сіткою та ідентичністю (self), сіткою і «Я» (це протиріччя створює одночасно і глобалізацію, і фрагментацію). Недостатність типів ідентичності підміняється дивними і небезпечними виявами свідомості. Проблема може бути вирішена пошуком нових ідентичностей» [2, с.27].

Герої Францена постійно зайняті роздумами про роль суспільних процесів в їхньому житті і прагненням зробити певні зміни. Подекуди напрям їх мислення виглядає настільки неприродним і хворобливо збоченим, що їх навряд чи можна охарактеризувати як цілком нормальних людей. Альфред, батько сімейства Ламбертів, - яскравий приклад сексуальних і емоційних репресій у власній родині, хвороба Паркінсона якого є наслідком цих психічних навантажень. Недуга іноді серйозно заглиблюється і виражається в божевільних нападах шизофренії та нездатністю приймати будь-які рішення. Енід, його дружина, настільки одержима ідеєю зібрати і примирити всю родину, що спромоглася обдурити кожного, щоб спокусити приїхати на Різдво. Гері, їх старший син, ніби-то здається людиною, яка дуже цінує сімейні цінності, в той самий час, єдина річ, яка його справді турбує - це рівень сірої речовини у власних мізках як необхідність бути відповідальним за оточуючих, коли цю відповідальність втратив його батько. До того ж, Гері- перебірливий і бридливий, особливо це проявляється у викривальній сцені, в якій він нюхає рушник матері перед тим, як витерти руки. Деніз, велика надія родини, вихована в моральних і цнотливих ідеалах власної родини, вдається до сексуального авантюризму і може вступити в інтимні аморальні стосунки як з чоловіком, так і з жінкою. І нарешті Чіп - «людина мультиплікації», схожий на Барта Сімпсона, найменш правдоподібний образ, однак досить комічний у своєму трагізмі. Марнотратний хлопчисько, який стає залученим у схему продажу Литви як юридичної особи.

У «Виправленнях» через суб’єктивну свідомість головних героїв Францен прагне показати об’єктивне життя Америки, яка перебуває в русі, в стані постійного становлення і розвитку внутрішніх зв’язків, зближень і конфліктів різних людей. Тому й сама система представлена вкрай нестабільною, хиткою, рухливою. Героєві важко віднайти в ній усталені ідеали, традиції. Ідентичність як частина цієї системи відіграє при цьому одну з провідних ролей.

Взагалі, політика ідентичності є відповіддю на специфічний виклик глобалізації в період постмодерного суспільства - поглиблення конфліктів між людьми, які відчувають, що живуть у глобальному світі, і людьми локальної культури. На думку відомого англійського вченого Р. Робертсона, глобальне не може бути протиставлене локальному, глобальне створює локальне. Локальне є аспектом глобалізації. Традиційні види діяльності, характерні для локальних суспільств, зникають, на їх місце приходять інші види діяльності, далекі від цих локальних контекстів. Тому Робертсон пропонує для більшої точності ввести термін «глокалізіція». Він складається з двох слів - «глобалізація» і «локалізація» - для підкреслення їх взаємного співіснування в процесах постмодернізму. Глокалізація - своєрідна метафора, яка вказує, що глобальне не виключає локального, і навпаки. Локальне стало фактором глобального світу, зрозумілим і зафіксованим усіма. Тоді, говорить Робертсон, виникло питання про розширення глобального рівня на «світовому просторі». При такому підході глобалізація «стискає світ» для того, щоб створити нові локальності [8, с.30]. На думку іншого вченого, Е. Гіденса, «процеси в суспільстві призвели до інтенсифікації соціальних відносин, котрі пов’язують віддалені райони таким чином, що локальні феномени формуються під впливом подій, які відбуваються на дуже великій відстані від них. Глобальні - більшою мірою визначаються локальними змінами» [6, с.40]. Іншими словами, Гіденс трактує процеси у суспільстві як появу нових ідентичностей, головною ознакою яких є здатність просторово віддалених подій впливати, нерідко миттєво, одна на одну.

Приклади практичної глокалізації, яка включає комбінацію глобального і локального, ми також знаходимо в романі «Виправлення». Безрадісність існування вдало контрастує у Францена з катастрофічним занепадом власної країни, Америки, і розширюється в глобальному ракурсі до світових масштабів. Ось як автор змальовує перед нами одну з кімнат Ламбертів, заповнену непотрібними речами - «непотрібом»: «The old playroom in the basement, still dehumidified and carpeted and pine-panelled, still nice, was afflicted with the necrosis of clutter that sooner or later kills a living space: stereo boxes, geometric Styrofoam packing solids, outdated ski beach gear in random drift» [5, с.100]. (Стара дитяча в підвалі, облицьована сосновими панелями, все ще залишалась приємною і сухою. Але вона була знищавлена безладом, котрий рано чи пізно вбиває корисну площу: коробки стерео, геометричний пінопласт, запакований у тверду річ, застаріла лижа, пляжні приналежності для випадкових дрейфів на морі; Тут та далі переклад наш - Ю. Ш.) Так чи інакше, це трапляється з кожною кімнатою в передмісті. Водночас, це стає «заразною хворобою» і для всієї Америки. Ця «заразність», пов’язана з життям людей і оточенням, виступає також і як персоніфікований образ, як гарячкове волання до останньої надії - «аномії».

Сьогодні пошуки ідентичності виявляються не тільки на раціональному рівні, а й у формі сакрального. Як відзначає З. Бауман: «...проблема, яка турбує людей наприкінці століття, полягає не стільки в тому, як знайти обрану ідентичність і примусити оточуючих визнати її, скільки в тім, яку ідентичність вибрати і як зуміти вчасно зробити інший вибір, якщо раніше вибрана ідентичність втратила цінність. Головною і найбільш нервуючою проблемою є не те, як знайти своє місце в жорстоких рамках суспільства, а знайшовши його, зберегти і уникнути вигнання; людину дратує підозра, що кордони, через які вона так складно пробралась, скоро зруйнуються або зникнуть» [1, с.177].

В умовах постмодерного суспільства перед людиною постійно постає проблема відтворення сакрального рівня ідентичності. В цьому полягає один із головних сенсів людського буття. Проблема ідентичності в процесі глобалізації включає різні поняття: визначення свого місця в просторі, культурну ідентичність, персональну ідентичність, необхідну для придушення тривоги і фрустрації. Ідентичність представляється як персональна самототожність, якщо ми говоримо про індивіда, як соціальна інтегрованість, а також можливість для індивіда і суспільства бути представленими в теорії в інтегрованому вигляді.

Люди і суспільства, які переживають кризу ідентичності, подібні людині без адреси: «Де я, і куди я йду?» (а не «Де я знаходжусь?») - ось їх головне питання. Бажання знайти себе, на щось опертися - це і є тими сакральними питаннями на рівні локальних явищ, які ведуть до появи нових рівнів ідентичності. На думку Е. Гіденса, «ідентичність у постмодерному суспільстві не одномоментний і безпроблемний процес. Глобалізація підсилює процеси фрагментації, збільшує можливості, допомагає самовизначенню в час відсутності авторитетів. Саме такими є рамки глобальної ідентичності, тоді як на рівні локальної ідентичності ми бачимо уніфікацію, скорочення можливостей, віру в авторитети і перевагу індивідуального досвіду, моралі та пам’яті» [6, с.65]. Проблема морального вибору, що постає перед багатьма героями твору, є ніби своєрідним експериментом, настановою автора на необхідність усвідомлення людиною своєї відповідальності як за власне життя, так і за життя інших.

Назва роману «Виправлення» стає своєрідним афоризмом і ключем для пояснення багатьох психологічних змін у душах героїв. Чіп своє «виправлення» вбачає у створенні фільму за власним сценарієм, в якому має відтворити ганебні факти з життя Америки та американців. Прототипами для свого фільму він обирає якраз членів своєї родини. Деніз проблеми пошуків власного «я» переносить на своїх батьків і пропонує їм «останню можливість вчитися на помилках і робити виправлення» [5, с.66]. «Виправлення» Гері пов’язане з лікуванням батька від хвороби Паркінсона і використання забутого патенту в нейробіології як шансу на одужання. Францен створює так звану «організаційну структуру», де виправлення однієї форми виникають з виправлення іншої форми і постійно перетинаються.

Рух внутрішніх почуттів героїв переходить у закони внутрішніх асоціацій, зближень, які існують за межами розуміння кожного з членів сім’ї Ламбертів, але створюють певні форми і поради для їхніх життів. Спогади, пам’ять про події повсякчасно супроводжують героїв у романі, а іноді наштовхують на необхідність пошуку все нових і нових прикмет часу, які можуть змінити їх життя. Таким чином, виправлення героїв роману Францена працюють у глобальному масштабі, водночас визначають конкретні виправлення конкретних людей, що і становить одну з головних ідей ідентичності в її глобальному і локальному вимірах.

Іноді пошук моральних ідентичностей в портретах Ламбертів набирає іронічного характеру. Дж. Францен вдається до сатири і показує пихатість, лицемірство і оманливість окремих яскравих персонажів на фоні різних суспільних подій. Згадується сцена, в якій Чіп, за відсутності готівки, намагається вкрасти в магазині обгорнуте папером філе норвезького лосося і сховати його у власних штанах. Також набір безглуздих сцен у Литві, куди молодший з Ламбертів вирушає встановлювати вебсайт для місцевого політичного діяча, який вдається до шахрайства американських інвесторів. Чіп, позбавлений права задавати будь-які питання, був змушений втягнутися в оборутку з незаконною реєстрацією усіх національних паркових насаджень

і встановити доступ до прослуховування телефонних розмов апарату державної безпеки.

Щодо Енід, багато видимих речей для «матріарха» родини є незбагненними, вона навіть не здогадується про це і вважає це нормою існування. Так: {{Questions of doctrine had always seemed to her forbiddingly complex, and Reverend Anderson at their church had such a kindly face and often in his sermons told jokes or quoted Hew Yorker cartoons or secular writers such as John Updike and he never did anything disturbing like telling the congregation that it was damned, which would have been absurd since everyone at the church was so friendly and nice...» [5, с.234] (В ідеологічних питаннях вона завжди була непохитною та незворушною, і преподобний добряк-Андерсен в їх церкві часто мав звичку у своїх проповідях цитувати нью-йоркські мультфільми і світських авторів, типу Джона Апдайка. Він ніколи не розказував про гріх, тому що кожен у церкві був приятелем і другом...)

Також дуже показовим є поява в домі Ламбертів релігійного календаря, де образ Христа-Спасителя відтворений в іронічній формі лева. І звичайно саме Різдво - одне з найголовніших церковних свят, весь час «живить історію» і посідає центральне місце в трактуванні багатьох глобальних та універсальних проблем роману. Різдво як символ і оберіг релігійних вірувань кожної сім’ї виявляється неспроможним об’єднати і зблизити родину Ламбертів. На жаль, часом сама церква не в змозі відповісти на питання про мету свого існування, не говорячи про те, що вона не може дати відповіді і на найголовніші питання буття. На думку Томаса Едвардса, «ці та інші епізоди - різке викриття і засудження жорстокого американського матеріалізму, що веде до загибелі як усієї сім’ї, так і окремої людини» [4, с.77]. Подібні факти у творі піддають сумніву істинність деяких реалій, разом із тим, наповнюють сарказмом як важливий інститут соціального життя у вигляді церкви, так і суспільство, яке у своїх іронічних колізіях є трагічним.

В цілому роман «Виправлення» залишається чудово збалансованою роботою, де розповідь Францена постійно переходить від одного з Ламбертів на іншого, потім «персонажі змінюють у швидкому витонченому русі» один одного. Як зазначає Малколм Джоунз, «нові кроки від Нью-Йорка до Філадельфії, від Вільнюса до сімейної домівки в Сейнт Джуді, що на Середньому Заході, від світів банківської справи до інтернет-шахрайства - все відбувається на запаморочливій швидкості, і читач не повинен пропустити нічого» [7, с.67]. Сюжетні лінії твору перериваються тривожними і заплутаними подіями типу: чи окупиться патент Альфреда, чи втече Чіп від литовських головорізів; але основними все ж таки залишаються емоційність драм характерів головних персонажів і спроможність кожного з них відповісти на сакральне питання «Хто Я такий?». Проблема індивідуальної ідентичності ототожнюється в романі з соціальною, що підкріплюється незчисленною кількістю деталей і крихітних лейтмотивів у зображенні мозаїчної картини Америки в складні для неї роки ХХ століття в період виникнення нового суспільства - постмодерну.

Отже, роман Дж. Францена «Виправлення» порушує проблему ідентичності між людиною і суспільством і схиляється до вирішення дилеми поєднанням і протидією глобальних і локальних категорій. Безумовно, твір у своєму глобальному характері відноситься до літератури американського постмодер-нізму, однак більш вузький і локальний аналіз дає право говорити, що твір зазнає впливу глобалізаційних процесів у період постмодерну і набуває нового звучання і трактування. Можемо з упевненістю стверджувати, що в перспективі це допоможе вирішенню багатьох дискусійних і злободенних питань навколо популярного прозового твору та відкриє нові підходи до тлумачення багатьох аспектів творчості відомого прозаїка Джонатана Францена в поєднанні з важливими тенденціями новітньої американської літератури та подіями сучасної епохи.

Бібліографічні посилання

1. Бауман З. Идентичность в глобализирующем мире // Индивидуализированное общество. - М., 2002.

2. Кастельс М. Информационная епоха // Экономика, общество и культура.- М., 2000.

3. Федотова Н. Н. Кризис идентичности в условиях глобализации // Человек. - 2003. - № 6.

4. Edwards T. Oprah’s Choice // Raritan. - 2002 - 21 April.

5. Franzen J. The Corrections. - N.Y.: Farrar, Straus and Girroux, 2001.

6. Giddens A. The Concequence of Modernity. - Cambridge, 1990.

7. Jones M. The Emperor’s New Prada? // Newsweek. - 2001. - 17 September.

8. Robertson R. Globalization: Social Theory and Global Culture. - L., 1992.