пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ

Загрузка...


Історіографія, джерелознавство (збірка наукових праць)

32. Пенсійне забезпечення в донбасі у 1965-1985-х роках


О.В.Шимко

Однією з найважливіших форм соціального забезпечення у Радянському Союзі було пенсійне забезпечення громадян. Існували різні види пенсій: у зв’язку зі старістю, інвалідністю, втрати годувальника тощо. Витрати на пенсії, як і на різні види допомоги, здійснювалися за рахунок державного бюджету та коштів державних, кооперативних підприємств, колгоспів, профспілок та інших організацій. Розміри пенсій були дуже різними - від 50 до 100 відсотків заробітної плати робітників, службовців та членів колгоспів. Пенсійне забезпечення у країні було досить великою самостійною соціальною проблемою, бо кількість пенсіонерів була значною. Також постійно розвивалося та вдосконалювалося пенсійне законодавство. Важливою особливістю пенсійного забезпечення було те, що воно здійснювалося без будь-яких внесків та відрахувань з прибутків громадян. Тема пенсійного забезпечення громадян завжди була є і буде актуальною для будь-якого суспільства. бо пенсіонери - одна з найбільш соціально вразливих з верств суспільства, яка майже повністю залежить від виплати пенсії.

Для висвітлення теми ми використали низку джерел та літератури. Ми користувалися збірками документів з рішеннями партії та уряду [1], матеріалами фонду Донецького обласного статистичного управління Державного архіву Донецької області [2]. Взагалі робіт, які б висвітлювали розглянуту тему, немає. Тому ми використали роботи радянських фахівців, які висвітлювали різні аспекти соціального забезпечення у країні [3]. У цих роботах міститься деякий фактичний матеріал, але оцінки та висновки дуже заангажовані та суб’єктивні. Також ми користувалися статтями у місцевих періодичних виданнях тих часів [4].

Мета цього дослідження - простежити зміни законодавства у галузі пенсійного забезпечення та проаналізувати стан матеріального забезпечення та добробуту пенсіонерів Донбасу як у містах, так і на селі.

Державна система пенсійного забезпечення та соціального страхування робітників, службовців та колгоспників отримала своє закріплення у Конституції СРСР, де у статті 43 говорилося: "Громадяни СРСР мають право на матеріальне забезпечення в старості, у випадку хвороби, повної або часткової втрати працездатності, а також втрати годувальника"[5]. З ростом та укріпленням економіки країни підвищення рівня пенсійного забезпечення здійснювалося за трьома напрямками: збільшувався розмір пенсій та покращувалося їх співвідношення із заробітною платною; забезпечувалося необхідне співвідношення між розмірами пенсій різних категорій пенсіонерів, у тому числі зближувався рівень пенсійного забезпечення робітників, службовців та колгоспників; вирівнювалися суми пенсій, встановлені у різний час для працівників аналогічних професій та кваліфікацій.

У 1967 р. було підвищено пенсії військовослужбовцям та колгоспникам, знижено пенсійний вік жінкам - членам колгоспів - до 55 років, а чоловікам - до 60 років [6]. У 1970-ті роки було прийнято ряд постанов з приводу покращення пенсійного забезпечення населення. З 1971 р. мінімальний розмір пенсії за віком становив 45 крб., а максимальний - 120 крб. [7]. А 3 серпня 1972 р. з метою усунення численних розбіжностей між багатьма рішеннями уряду СРСР про порядок призначення та виплати державних пенсій, було прийнято постанову Ради Міністрів СРСР " Про затвердження положення про порядок призначення та виплати державних пенсій". У ній йшлося про встановлення пенсійного віку (для чоловіків 60 років, для жінок - 55 років) та пільгового пенсійного віку для працівників шкідливих виробництв (для чоловіків - 55 років, жінок - 50 років); встановлювалися пенсії у випадку втрати годувальника та пенсії на пільгових умовах [8]. У 1975 р. було знижено пенсійний вік жінкам-механізаторам - до 50 років [9]. Того ж року було збільшено пенсії, які виплачувалися родинам загиблих військовослужбовців та інвалідам з числа військовослужбовців - з 27 до 33 крб. [10]. Проявляла держава піклування і про працівників вугільної галузі. У 1976 р. було підвищено розмір їх максимальної пенсії, в залежності від стажу роботи, від 140 до 160 крб. на місяць [11]. Наступного року було збільшено розмір максимальної пенсії працівникам чорної металургії - також від 140 до 160 крб., в залежності від стажу роботи [12].

Таким чином ми бачимо, що протягом 1960-70-х років підвищення пенсій проводилося неодноразово різним категоріям працівників. Розглянемо, як це позначилося на пенсіонерах. У 1956 р. на Донеччині нараховувалося 288, 5 тисячі пенсіонерів, а у 1976 р.- 933,3 тисячі. Разом із зростанням кількості осіб, яким виплачувалися пенсії, зростали і кошти, призначені на їх виплату. Видатки на виплату пенсій за цей період зросли більше, ніж у вісім разів, і склали більше 500 млн. крб. на рік. Після підвищення пенсій працівникам вугільної промисловості у 1976 р., на Донеччині було підвищено пенсії 11117 робітникам. З них 4400 пенсіонерів почали отримувати до 140 крб. на місяць, а 6717 - до 160 крб. [13].

Взагалі розмір щомісячних пенсій досить істотно відрізнялась не тільки по галузях. а і по областях країни, що можна простежити з таблиці 1.

Найбільші пенсії отримували працівники Донецької області, найнижчі показники - у середньому по Україні. Якщо ми візьмемо пенсії, які виплачувалися в середньому в Україні, за 100%, то побачимо, що у Ворошиловградській області протягом розглянутих років пенсія була більшою на 14%, а у Донецькій області - на 15,5%. Більше щорічне зростання пенсій спостерігалося в цілому у республіці: у 1972 р., порівняно з 1971 р. - на 5%, наступного року, порівняно з попереднім, майже на 3%, у 1974 р. - на 3,6:, у 1975 р. - на 8,4%, у 1976 р. - на 3,2%, а у 1977 р. - на 2,8%. Щорічне зростання пенсій у Ворошиловградській області було невеликим, у середньому за 19711977 роки воно склало 3,3%. Найбільший приріст відбувся, як і в цілому в Україні, у

1975 р. - на 7,7%. Найменший приріст був у 1973 та 1974 роках - близько 2%. Приблизно така ж ситуація спостерігалася і у Донецькій області. Щорічне зростання пенсій на Донеччині склало у 1970-х в середньому 3%. Найбільше зростання було у 1975 р. - 7,2%, в інші роки воно було значно меншим: у 1972 р. 2,5%, у 1973 р. - 2,4%. Трохи більшим зростання пенсій було у кінці 1970-х: 3,7% у 1976 р. та 3% у 1977 р. Абсолютне зростання пенсій, які виплачувалися в Україні, за 7 років склало 28,5%, у Ворошиловградській області - 25,6%, а у Донецькій - 22,8%. Не дивлячись на менші темпи зростання пенсій саме у Донецькій області, середня пенсія на Донеччині все одно залишалася найбільшою протягом розглянутих років. Це можна пояснити більшим розміром зарплати, яку отримували домінуючі тут працівники вугільної, металургійної та машинобудівної галузей, і, природно, більшим розміром пенсій, які нараховувалися з цієї зарплати. Слід також взяти до уваги постійне підвищення пенсій працівникам згаданих вище галузей виробництва для стимулювання їх праці.

У 1980-х роках продовжилося вдосконалення пенсійного законодавства. Так, у 1979 р. було збільшено надбавки до пенсій за безперервний стаж роботи на одному підприємстві у розмірі 20% пенсії [15]. Того ж року були підвищені пенсії військовослужбовцям, пенсії через втрату годувальника-військовослужбовця, інвалідам вітчизняної війни [16]. У 1981 р. були підвищені розміри мінімальних пенсій з інвалідності, у випадку втрати годувальника - до 75 крб. на місяць, за віком - до

50 крб., у випадку втрати годувальника родинам загиблих військовослужбовців - до

38 крб. на одного непрацездатного, родинам робітників та службовців. які мали непрацездатних - до 28 крб. [17]. У 1983 р. було встановлено скасування 20% надбавки до пенсії за віком за безперервний стаж роботи на одному підприємстві у разі звільнення працівника за власним бажанням. У разі звільнення з поважних причин надбавка зберігалася [18]. Як ми бачимо, на початку 1980-х років вже почали проявлятися ознаки економічної кризи, і влада намагалася економити кошти пенсійного фонду. Але, не дивлячись на неодноразові підвищення, розмір пенсій у 1970-80-х роках був значно менший, ніж розмір заробітної плати робітників та службовців, бо темпи зростання заробітку перевищували темпи зростання пенсій.

Згідно закону від 15 липня 1964 р. право на пенсію за віком отримали члени колгоспів та колишні члени колгоспів, які мали необхідні вік та стаж роботи. Чоловіки отримували право на пенсію з 60 років при стажі роботи не менше 25 років; жінки - з 55 років при стажі не менше 20 років. Пільги при призначенні колгоспних пенсій мали інваліди з числа військовослужбовців та багатодітні матері [19]. Мінімальний розмір колгоспної пенсії за віком складав 12 крб. Надбавки до пенсій за віком членам колгоспів не нараховувалися, також не встановлювалися пільгові пенсії за віком. Взагалі це був дуже важливий закон, бо до його прийняття питання соціального забезпечення кожен колгосп вирішував самостійно, в залежності від своїх можливостей. Можливості у колгоспів були різними, тому і матеріальна допомога пенсіонерам теж була різною та дуже невеликою навіть у багатих колгоспах. У 1970-х роках покращення пенсійного забезпечення селян та вдосконалення пенсійного законодавства продовжилося. Таким чином у середині 1960-х років був здійснений перехід до загального пенсійного забезпечення. Вперше членам колгоспів пенсії та допомоги виплачувалися повністю та у грошовому вигляді. Але при всій важливості прийнятих постанов та законів, вони не ліквідували істотних розбіжностей у матеріальному становищі колгоспників та робітників і службовців, бо останні отримували більші пенсії та допомоги. Звісно, пенсіонер-колгоспник міг покращити своє матеріальне становище за рахунок присадибної ділянки. Але не можна ігнорувати той факт, що не всі люди похилого віку, особливо самотні, в змозі були вести таке господарство. Тому добробут пенсіонерів-колгоспників залишався протягом 1960-1980- х років на досить низькому рівні.

У 1969 р. було прийнято постанову про розширення використання на підприємствах з виробництва товарів народного споживання та у сфері обслуговування населення праці пенсіонерів. Вона зобов’язувала республіканську та місцеву владу організовувати підприємства, цехи та ділянки, які б застосовували працю пенсіонерів [20]. Ця ж постанова наказувала виплачувати пенсії у повному обсязі пенсіонерам, які працювали майстрами у колгоспах та на підприємствах побутового обслуговування. У кінці того ж року було прийнято постанову про дальше підвищення матеріальної зацікавленості у праці пенсіонерів за віком, згідно якої працівникам пошти, прорабам на будівництві, працівникам Держбанку, побутового обслуговування, молодшому та середньому лікарському персоналу, вчителям у сільській місцевості пенсія, у разі продовження роботи, виплачувалася у повному обсязі. Іншим категоріям працівників - від 50% до 75% [21]. З 1970-х років, у зв’язку із значним підвищенням пенсій, матеріальні стимули у більшості пенсіонерів стали слабшими. І все складніше було заповнювати місця з непривабливими умовами праці робітниками з числа пенсіонерів. Тому в країні почала діяти система пільг, спрямована на стимулювання роботи пенсіонерів у народному господарстві. Основній частині працюючих пенсіонерів була встановлена виплата 50,75 або 100% розміру пенсії. Цей захід зумовив зростання кількості працюючих пенсіонерів.

У таблиці 2 містяться дані про чисельність працюючих пенсіонерів за віком у Донбасі та Україні в цілому у 1970-х роках.

Як ми бачимо, у 1970-х роках простежувалася тенденція збільшення кількості працюючих пенсіонерів як у Донбасі, так і Україні в цілому. Абсолютний показник росту чисельності працюючих пенсіонерів за досліджений період склав: в Україні - 77,1%, у Ворошиловградській області - 103,6%, у Донецькій області - 93,8%. Найбільший приріст працюючих пенсіонерів спостерігався у 1972 р., коли їх стало більше, порівняно з попереднім роком, у Ворошиловградській області - майже на 20%, у Донецькій області - на 13,6%, а в Україні - на 14,3%. Найнижчий приріст був у

1975 р., коли, порівняно з 1974 р., кількість працюючих пенсіонерів зросла в Україні лише на 7,8%, у Ворошиловградській області - на 4,2%, а у Донецькій - на 6,5%. Середній показник щорічного зростання кількості працюючих пенсіонерів склав: у республіці - 10%, у Донецькій області - 11,7%, а найбільший був у Ворошиловградській області - 12,6%. Як ми бачимо, у Донбасі чисельність працюючих пенсіонерів в 1970-х роках значно перевищувала середні показники по країні в цілому.

Роблячи висновок можна сказати, що пенсійне забезпечення у Донбасі протягом 1965-1985-х років, порівняно з попередніми роками, значно покращилось. Було суттєво збільшено суми виплат пенсій як міським, так і сільським пенсіонерам, що позитивно позначилось на їх матеріальному добробуті. та зменшило різницю між середньою пенсією та середньою зарплатою. Пенсія, яку отримував колишній працівник, залежала від кількох чинників: трудового стажу, посади, рівня зарплатні, працездатності. Негативним моментом було встановлення планки пенсій, вище якої працівнику пенсію не нараховували, навіть у разі дуже високої зарплати. Переваги мали колишні працівники стратегічно важливих для влади галузей - паливної, металургійної, машинобудівної, які отримували більші пенсії та пільги. Позитивним явищем було зниження пенсійного віку і для чоловіків, і для жінок, а також для працівників шкідливих виробництв. Велике значення мало встановлення пенсій для працівників колгоспів, постійне їх підвищення. Це, хоч і не в достатній мірі, наблизило рівень матеріального добробуту міських та сільських пенсіонерів.

ПОСИЛАННЯ ТА ПРИМІТКИ:

1. Решения партии и правительства по хозяйственным вопросам: Сб. док./ Сост. К.У.Черненко, М.С.Смиртюков. - Т.6(доп.) 1966-янв.1968 - М.: Политиздат, 1968 г. - 816 с.; Решения партии и правительства по хозяйственным вопросам: Сб. док./ Сост. К.У.Черненко, М.С.Смиртюков. - Т.9 Февр. 1972 г. - сент.1973 г. - М.: Политиздат,

1974. - 671 с.; Забота партии и правительства о благе народа. Сб. док. Окт. 19641973. - М.: Политиздат, 1974. - 847 с.; Забота партии и правительства о благе народа. Сб. док. (1974 г. - февраль 1980 г.) Кн.2. - М.: Политиздат, 1980. - 751 с.; Справочник партийного работника. Вып.21. - М.: Политиздат, 1981. - 528 с.; Забота партии и правительстьва о благе народа: Сборник документов. Кн.3 (Март 1980 - 1984 г.) Ч.1. - М.: Политиздат, 1985 г. - 511 с.; Решения партии и правительства по хозяйственным вопросам: Сб. док./ Сост. К.У.Черненко, М.С.Смиртюков- Т.14. Апрель 1981 - декабрь 1982 г.- М.: Политиздат, 1983.- 703 с.; Решения партии и правительства по хозяйственным вопросам: Сб. док./ Сост. К.У.Черненко, М.С.Смиртюков. - Т.15. Ч.1. 1983 г. - май 1984 г. - М.: Политиздат, 1985. - 542 с.; Решения партии и правительства по хозяйственным вопросам: Сб. док./ Сост. К.У.Черненко, М.С.Смиртюков. - Т.7 Июль 1968-1969 г. - М.: Политиздат, 1970. - 686 с. - С.528-530; Справочник партийного работника. Вып.10 - М.: Политиздат, 1980. - 488 с.

2. Державний архів Донецької області (далі- ДАДО)- Ф. Р-4249.

3. Погребняк Я.П. Развитой социализм: экономика и народное благосостояние. - К.: Политиздат Украины, 1985. - 262 с.; Андреев В.С. Право социального обеспечения в СССР: Учебник. - М.: Юрид. лит., 1987. - 352 с.

4. .Павлий А. Советская система социального обеспечения // Социалистический Донбасс. - 25 сентября 1977 г. - № 189.

5. Погребняк Я.П. Вказана робота. - С.107.

6. Указ Президиума Верховного Совета СССР, 26 сентября 1967 г. " О дальнейшем улучшении пенсионного обеспечения" // Решения партии и правительства по хозяйственным вопросам: Сб. док. - Т.6 (доп.). - С.610-613.

7. 7.Указ Президиума Верховного Совета СССР, 3 июня 1971 г. "О повышении минимального размера пенсии по старости для рабочих и служащих" // Забота партии и правительства о благе народа. Сб. док. Окт. 1964-1973. - С.533.

8. Решения партии и правительства по хозяйственным вопросам: Сб. док. - Т.9 - С.173- 203.

9. Указ Президиума Верховного Совета СССР, 7 марта 1975 г. "О снижении возраста для назначения пенсии по старости женщинам-механизаторам" // Забота партии и правительства о благе народа. Сб. док. - Кн.2. - С.308.

10. Указ Президиума Верховного Совета СССР, 23 апреля 1975 г. " О дальнейшем улучшении пенсионного обеспечения семей военнослужащих,погибших на фронте, и об изменении порядка выплаты пенсий работающим инвалидам ІІІ группы из числа военнослужащих" - Там само. - С.314-315.

11. Указ Президиума Верховного Совета СССР, 12 февраля 1976 г. "Об увеличении максимального размера пенсии по старости работникам угольной и сланцевой промышленности и строительства угольных сланцевых шахт" - Там само. - С.338- 339.

12. Указ Президиума Верховного Совета СССР, 13 июня 1977 г. "Об увеличении максимального размера пенсии по старости работникам черной металлургии" - Там само. - С.412-413.

13. Павлий А. - Вказана стаття. - С.3.

14. ДАДО. - Ф. Р-4249. - Оп.6 прод. - Спр.7585. - Арк. 70.

15. Указ Президиума Верховного Совета СССР, 7 января 1980 г. "Об увеличении размера надбавки к пенси по старости за непрерывный стаж работы на одном предприятии, в учреждении, организации" // Справочник партийного работника. Вып.21. - С.306-307.

16. Постановление Совета Министров СССР, 30 мая 1980 г. "О внесении изменений в положение о порядке назначения и выплаты государственных пенсий" // Забота партии и правительстьва о благе народа: Сборник документов. Кн.3. Ч.1. - С.289- 291.

17. Указ Прездиума Верховного Совета СРСР, 2 сентября 1981 г. "О повышении минимальных размеров пенсий и других мерах по улучшении пенсионного обеспечения" // Решения партии и правительства по хозяйственным вопросам: Сб. док. - Т.14. - С.176-177.

18. Постановление Совета Министров СССР, 30 июня 1983 г. "О внесении изменений в положение о порядке назначения и выплаты государственных пенсий" // Решения партии и правительства по хозяйственным вопросам: Сб. док. - Т.15. Ч.1. - С.151- 152.

19. Андреев В.С. Вказана робота. - С.181-183.

20. Постановление Совета Министров СССР, 28 августа 1969 г. " О мерах по расширению использования на предприятиях по производству товаров народного потребления и в сфере обслуживания населения труда пенсионеров, инвалидов и лиц, занятых в домашнем хозяйстве" // Решения партии и правительства по хозяйственным вопросам: Сб. док. - Т.7 - С.528-530.

21. Постановление Совета Министров СССР, 31 декабря 1969 г. "О мерах по дальнейшему повышению материальной заинтересованности трудоспособных пенсионеров по старости в продолжении работы после назначения пенсии" // Справочник партийного работника. Вып.10. - С.236-238.

22. ДАДО. - Ф. Р-4249. - Оп.6 прод. - Спр.7585. - Арк. 73.

Пенсійне забезпечення в донбасі у 1965-1985-х роках

О.В.Шимко

Однією з найважливіших форм соціального забезпечення у Радянському Союзі було пенсійне забезпечення громадян. Існували різні види пенсій: у зв’язку зі старістю, інвалідністю, втрати годувальника тощо. Витрати на пенсії, як і на різні види допомоги, здійснювалися за рахунок державного бюджету та коштів державних, кооперативних підприємств, колгоспів, профспілок та інших організацій. Розміри пенсій були дуже різними - від 50 до 100 відсотків заробітної плати робітників, службовців та членів колгоспів. Пенсійне забезпечення у країні було досить великою самостійною соціальною проблемою, бо кількість пенсіонерів була значною. Також постійно розвивалося та вдосконалювалося пенсійне законодавство. Важливою особливістю пенсійного забезпечення було те, що воно здійснювалося

без

будь-яких внесків та відрахувань з прибутків громадян. Тема пенсійного забезпечення громадян завжди була є і буде актуальною для будь-якого суспільства. бо пенсіонери - одна з найбільш соціально вразливих з верств суспільства, яка майже повністю залежить від виплати пенсії.

Для висвітлення теми ми використали низку джерел та літератури. Ми користувалися збірками документів з рішеннями партії та уряду [1], матеріалами фонду Донецького обласного статистичного управління Державного архіву Донецької області [2]. Взагалі робіт, які б висвітлювали розглянуту тему, немає. Тому ми використали роботи радянських фахівців, які висвітлювали різні аспекти соціального забезпечення у країні [3]. У цих роботах міститься деякий фактичний матеріал, але оцінки та висновки дуже заангажовані та суб’єктивні. Також ми користувалися статтями у місцевих періодичних виданнях тих часів [4].

Мета цього дослідження - простежити зміни законодавства у галузі пенсійного забезпечення та проаналізувати стан матеріального забезпечення та добробуту пенсіонерів Донбасу як у містах, так і на селі.

Державна система пенсійного забезпечення та соціального страхування робітників, службовців та колгоспників отримала своє закріплення у Конституції СРСР, де у статті 43 говорилося: "Громадяни СРСР мають право на матеріальне забезпечення в старості, у випадку хвороби, повної або часткової втрати працездатності, а також втрати годувальника"[5]. З ростом та укріпленням економіки країни підвищення рівня пенсійного забезпечення здійснювалося за трьома напрямками: збільшувався розмір пенсій та покращувалося їх співвідношення із заробітною платною; забезпечувалося необхідне співвідношення між розмірами пенсій різних категорій пенсіонерів, у тому числі зближувався рівень пенсійного забезпечення робітників, службовців та колгоспників; вирівнювалися суми пенсій, встановлені у різний час для працівників аналогічних професій та кваліфікацій.

У 1967 р. було підвищено пенсії військовослужбовцям та колгоспникам, знижено пенсійний вік жінкам - членам колгоспів - до 55 років, а чоловікам - до 60 років [6]. У 1970-ті роки було прийнято ряд постанов з приводу покращення пенсійного забезпечення населення. З 1971 р. мінімальний розмір пенсії за віком становив 45 крб., а максимальний - 120 крб. [7]. А 3 серпня 1972 р. з метою усунення численних розбіжностей між багатьма рішеннями уряду СРСР про порядок призначення та виплати державних пенсій, було прийнято постанову Ради Міністрів СРСР " Про затвердження положення про порядок призначення та виплати державних пенсій". У ній йшлося про встановлення пенсійного віку (для чоловіків 60 років, для жінок - 55 років) та пільгового пенсійного віку для працівників шкідливих виробництв (для чоловіків - 55 років, жінок - 50 років); встановлювалися пенсії у випадку втрати годувальника та пенсії на пільгових умовах [8]. У 1975 р. було знижено пенсійний вік жінкам-механізаторам - до 50 років [9]. Того ж року було збільшено пенсії, які виплачувалися родинам загиблих військовослужбовців та інвалідам з числа військовослужбовців - з 27 до 33 крб. [10]. Проявляла держава піклування і про працівників вугільної галузі. У 1976 р. було підвищено розмір їх максимальної пенсії, в залежності від стажу роботи, від 140 до 160 крб. на місяць [11]. Наступного року було збільшено розмір максимальної пенсії працівникам чорної металургії - також від 140 до 160 крб., в залежності від стажу роботи [12].

Таким чином ми бачимо, що протягом 1960-70-х років підвищення пенсій проводилося неодноразово різним категоріям працівників. Розглянемо, як це позначилося на пенсіонерах. У 1956 р. на Донеччині нараховувалося 288, 5 тисячі пенсіонерів, а у 1976

р.-

933,3 тисячі. Разом із зростанням кількості осіб, яким виплачувалися пенсії, зростали і кошти, призначені на їх виплату. Видатки на виплату пенсій за цей період зросли більше, ніж у вісім разів, і склали більше 500 млн. крб. на рік. Після підвищення пенсій працівникам вугільної промисловості у 1976

р.,

на Донеччині було підвищено пенсії 11117 робітникам. З них 4400 пенсіонерів почали отримувати до 140 крб. на місяць, а 6717 - до 160 крб. [13].

Взагалі розмір щомісячних пенсій досить істотно відрізнялась не тільки по галузях. а і по областях країни, що можна простежити з таблиці 1.

Найбільші пенсії отримували працівники Донецької області, найнижчі показники

-

у середньому по Україні. Якщо ми візьмемо пенсії, які виплачувалися в середньому в Україні, за 100%, то побачимо, що у Ворошиловградській області протягом розглянутих років пенсія була більшою на 14%, а у Донецькій області - на 15,5%. Більше щорічне зростання пенсій спостерігалося в цілому у республіці: у 1972

р.,

порівняно з 1971 р. - на 5%, наступного року, порівняно з попереднім, майже на 3%, у

1974

р. - на 3,6:, у 1975 р. - на 8,4%, у 1976 р. - на 3,2%, а у 1977 р. - на 2,8%. Щорічне зростання пенсій у Ворошиловградській області було невеликим, у середньому за

19711977

роки воно склало 3,3%. Найбільший приріст відбувся, як і в цілому в Україні, у

1975

р. - на 7,7%. Найменший приріст був у 1973 та 1974 роках - близько 2%. Приблизно така ж ситуація спостерігалася і у Донецькій області. Щорічне зростання пенсій на Донеччині склало у 1970-х в середньому 3%. Найбільше зростання було у 1975 р. - 7,2%, в інші роки воно було значно меншим: у 1972 р. 2,5%, у 1973 р. - 2,4%. Трохи більшим зростання пенсій було у кінці 1970-х: 3,7% у 1976 р. та 3% у 1977 р. Абсолютне зростання пенсій, які виплачувалися в Україні, за 7 років склало 28,5%, у Ворошиловградській області - 25,6%, а у Донецькій - 22,8%. Не дивлячись на менші темпи зростання пенсій саме у Донецькій області, середня пенсія на Донеччині все одно залишалася найбільшою протягом розглянутих років. Це можна пояснити більшим розміром зарплати, яку отримували домінуючі тут працівники вугільної, металургійної та машинобудівної галузей, і, природно, більшим розміром пенсій, які нараховувалися з цієї зарплати. Слід також взяти до уваги постійне підвищення пенсій працівникам згаданих вище галузей виробництва для стимулювання їх праці.

У 1980-х роках продовжилося вдосконалення пенсійного законодавства. Так, у

1979

р. було збільшено надбавки до пенсій за безперервний стаж роботи на одному підприємстві у розмірі 20% пенсії [15]. Того ж року були підвищені пенсії військовослужбовцям, пенсії через втрату годувальника-військовослужбовця, інвалідам вітчизняної війни [16]. У 1981 р. були підвищені розміри мінімальних пенсій з інвалідності, у випадку втрати годувальника - до 75 крб. на місяць, за віком - до

50

крб., у випадку втрати годувальника родинам загиблих військовослужбовців - до

38

крб. на одного непрацездатного, родинам робітників та службовців. які мали непрацездатних - до 28 крб. [17]. У 1983 р. було встановлено скасування 20% надбавки до пенсії за віком за безперервний стаж роботи на одному підприємстві у разі звільнення працівника за власним бажанням. У разі звільнення з поважних причин надбавка зберігалася [18]. Як ми бачимо, на початку 1980-х років вже почали проявлятися ознаки економічної кризи, і влада намагалася економити кошти пенсійного фонду. Але, не дивлячись на неодноразові підвищення, розмір пенсій у 1970-80-х роках був значно менший, ніж розмір заробітної плати робітників та службовців, бо темпи зростання заробітку перевищували темпи зростання пенсій.

Згідно закону від 15 липня 1964 р. право на пенсію за віком отримали члени колгоспів та колишні члени колгоспів, які мали необхідні вік та стаж роботи. Чоловіки отримували право на пенсію з 60 років при стажі роботи не менше 25 років; жінки - з 55 років при стажі не менше 20 років. Пільги

при

призначенні колгоспних пенсій мали інваліди з числа військовослужбовців та багатодітні матері [19]. Мінімальний розмір колгоспної пенсії за віком складав 12 крб. Надбавки до пенсій за віком членам колгоспів не нараховувалися, також не встановлювалися пільгові пенсії за віком. Взагалі це був дуже важливий закон, бо до його прийняття питання соціального забезпечення кожен колгосп вирішував самостійно, в залежності від своїх можливостей. Можливості у колгоспів були різними, тому і матеріальна допомога пенсіонерам теж була різною та дуже невеликою навіть у багатих колгоспах. У 1970-х

роках

покращення пенсійного забезпечення селян та вдосконалення пенсійного законодавства продовжилося. Таким чином у середині 1960-х років був здійснений перехід до загального пенсійного забезпечення. Вперше членам колгоспів пенсії та допомоги виплачувалися повністю та у грошовому вигляді. Але при всій важливості прийнятих постанов та законів, вони не ліквідували істотних розбіжностей у матеріальному становищі колгоспників та робітників і службовців, бо останні отримували більші пенсії та допомоги. Звісно, пенсіонер-колгоспник міг покращити своє матеріальне становище за рахунок присадибної ділянки. Але не можна ігнорувати той

факт,

що не всі люди похилого віку, особливо самотні, в змозі були вести таке господарство. Тому добробут пенсіонерів-колгоспників залишався протягом 1960-1980- х років на досить низькому рівні.

У 1969 р. було прийнято постанову про розширення використання на підприємствах з виробництва товарів народного споживання та у сфері обслуговування населення праці пенсіонерів. Вона зобов’язувала республіканську та місцеву владу організовувати підприємства, цехи та ділянки, які б застосовували працю пенсіонерів [20]. Ця ж постанова наказувала виплачувати пенсії у повному обсязі пенсіонерам, які працювали майстрами у колгоспах та на підприємствах побутового обслуговування. У кінці того ж року було прийнято постанову про дальше підвищення матеріальної зацікавленості у праці пенсіонерів за віком, згідно якої працівникам пошти, прорабам на будівництві, працівникам Держбанку, побутового обслуговування, молодшому та середньому лікарському персоналу, вчителям у сільській місцевості пенсія, у разі продовження роботи, виплачувалася у повному обсязі. Іншим категоріям працівників - від 50% до 75% [21]. З 1970-х років, у зв’язку із значним підвищенням пенсій, матеріальні стимули у більшості пенсіонерів стали слабшими. І все складніше було заповнювати місця з непривабливими умовами праці робітниками з числа пенсіонерів. Тому в країні почала діяти система пільг, спрямована на стимулювання роботи пенсіонерів у народному господарстві. Основній частині працюючих пенсіонерів була встановлена виплата 50,75 або 100% розміру пенсії. Цей захід зумовив зростання кількості працюючих пенсіонерів.

У таблиці 2 містяться дані

про

чисельність працюючих пенсіонерів за віком у Донбасі та Україні в цілому у 1970-х роках.

Як ми бачимо, у 1970-х роках простежувалася тенденція збільшення кількості працюючих пенсіонерів як у Донбасі, так і Україні в цілому. Абсолютний показник росту чисельності працюючих пенсіонерів за досліджений період склав: в Україні - 77,1%, у Ворошиловградській області - 103,6%, у Донецькій області - 93,8%. Найбільший приріст працюючих пенсіонерів спостерігався у 1972

р.,

коли їх стало більше, порівняно з попереднім роком, у Ворошиловградській області - майже на 20%, у Донецькій області - на 13,6%, а в Україні - на 14,3%. Найнижчий приріст був у

1975

р.,

коли, порівняно з 1974

р.,

кількість працюючих пенсіонерів зросла в Україні лише на 7,8%, у Ворошиловградській області - на 4,2%, а у Донецькій - на 6,5%. Середній показник щорічного зростання кількості працюючих пенсіонерів склав: у республіці - 10%, у Донецькій області - 11,7%, а найбільший був у Ворошиловградській області - 12,6%. Як ми бачимо, у Донбасі чисельність працюючих пенсіонерів в 1970-х роках значно перевищувала середні показники по країні в цілому.

Роблячи висновок можна сказати, що пенсійне забезпечення у Донбасі протягом 1965-1985-х років, порівняно з попередніми роками, значно покращилось. Було суттєво збільшено суми виплат пенсій як міським, так і сільським пенсіонерам, що позитивно позначилось на їх матеріальному добробуті. та зменшило різницю між середньою пенсією та середньою зарплатою. Пенсія, яку отримував колишній працівник, залежала від кількох чинників: трудового стажу, посади, рівня зарплатні, працездатності. Негативним моментом було встановлення планки пенсій, вище якої працівнику пенсію не нараховували, навіть у разі дуже високої зарплати. Переваги мали колишні працівники стратегічно важливих для влади галузей - паливної, металургійної, машинобудівної, які отримували більші пенсії та пільги. Позитивним явищем було зниження пенсійного віку і для чоловіків, і для жінок, а також для працівників шкідливих виробництв. Велике значення мало встановлення пенсій для працівників колгоспів, постійне їх підвищення. Це, хоч і не в достатній мірі, наблизило рівень матеріального добробуту міських та сільських пенсіонерів.

ПОСИЛАННЯ ТА ПРИМІТКИ:

1.

Решения партии и правительства по хозяйственным вопросам: Сб. док./ Сост. К.У.Черненко, М.С.Смиртюков. - Т.6(доп.) 1966-янв.1968 - М.: Политиздат, 1968 г. - 816 с.; Решения партии и правительства по хозяйственным вопросам: Сб. док./ Сост. К.У.Черненко, М.С.Смиртюков. - Т.9 Февр. 1972 г. - сент.1973 г. - М.: Политиздат,

1974.

- 671 с.; Забота партии и правительства о благе народа. Сб. док. Окт.

19641973.

- М.: Политиздат, 1974. - 847 с.; Забота партии и правительства о благе народа. Сб. док. (1974 г. - февраль 1980 г.) Кн.2. - М.: Политиздат, 1980. - 751 с.; Справочник партийного работника. Вып.21. - М.: Политиздат, 1981. - 528 с.; Забота партии и правительстьва о благе народа: Сборник документов. Кн.3 (Март 1980 - 1984 г.) Ч.1. - М.: Политиздат, 1985 г. - 511 с.; Решения партии и правительства по хозяйственным вопросам: Сб. док./ Сост. К.У.Черненко, М.С.Смиртюков- Т.14. Апрель 1981 - декабрь 1982 г.- М.: Политиздат, 1983.- 703 с.; Решения партии и правительства по хозяйственным вопросам: Сб. док./ Сост. К.У.Черненко, М.С.Смиртюков. - Т.15. Ч.1. 1983 г. - май 1984 г. - М.: Политиздат, 1985. - 542 с.; Решения партии и правительства по хозяйственным вопросам: Сб. док./ Сост. К.У.Черненко, М.С.Смиртюков. - Т.7 Июль 1968-1969 г. - М.: Политиздат, 1970. - 686 с. - С.528-530; Справочник партийного работника. Вып.10 - М.: Политиздат, 1980. - 488 с.

2.

Державний архів Донецької області

(далі- ДАДО)-

Ф. Р-4249.

3.

Погребняк

Я.П.

Развитой социализм: экономика и народное благосостояние. - К.: Политиздат Украины, 1985. - 262 с.; Андреев В.С. Право социального обеспечения в СССР: Учебник. - М.: Юрид. лит., 1987. - 352 с.

4.

.Павлий А. Советская система социального обеспечения // Социалистический Донбасс. - 25 сентября 1977 г. - № 189.

5.

Погребняк Я.П.

Вказана

робота. - С.107.

6.

Указ Президиума Верховного Совета СССР, 26 сентября 1967 г. " О дальнейшем улучшении пенсионного обеспечения" // Решения партии и правительства по хозяйственным вопросам: Сб. док. - Т.6 (доп.). - С.610-613.

7.

7.Указ Президиума Верховного Совета СССР, 3 июня 1971 г. "О повышении минимального размера пенсии по старости для рабочих и служащих" // Забота партии и правительства о благе народа. Сб. док. Окт. 1964-1973. - С.533.

8.

Решения партии и правительства по хозяйственным вопросам: Сб. док. - Т.9 - С.173- 203.

9.

Указ Президиума Верховного Совета СССР, 7 марта 1975 г. "О снижении возраста для назначения пенсии по старости женщинам-механизаторам" // Забота партии и правительства о благе народа. Сб. док. - Кн.2. - С.308.

10.

Указ Президиума Верховного Совета СССР, 23 апреля 1975 г. " О дальнейшем улучшении пенсионного обеспечения семей военнослужащих,погибших на фронте, и об изменении порядка выплаты пенсий работающим инвалидам

ІІІ

группы из числа военнослужащих" - Там само. - С.314-315.

11.

Указ Президиума Верховного Совета СССР, 12 февраля 1976 г. "Об увеличении максимального размера пенсии по старости работникам угольной и сланцевой промышленности и строительства угольных сланцевых шахт" - Там само. - С.338- 339.

12.

Указ Президиума Верховного Совета СССР, 13 июня 1977 г. "Об увеличении максимального размера пенсии по старости работникам черной металлургии" - Там само. - С.412-413.

13.

Павлий А. -

Вказана стаття.

- С.3.

14.

ДАДО. - Ф. Р-4249. - Оп.6 прод. - Спр.7585. - Арк. 70.

15.

Указ Президиума Верховного Совета СССР, 7 января 1980 г. "Об увеличении размера надбавки к пенси по старости за непрерывный стаж работы на одном предприятии, в учреждении, организации" // Справочник партийного работника. Вып.21. - С.306-307.

16.

Постановление Совета Министров СССР, 30 мая 1980 г. "О внесении изменений в положение о порядке назначения и выплаты государственных пенсий" // Забота партии и правительстьва о благе народа: Сборник документов. Кн.3. Ч.1. - С.289- 291.

17.

Указ Прездиума Верховного Совета СРСР, 2 сентября 1981 г. "О повышении минимальных размеров пенсий и других мерах по улучшении пенсионного обеспечения" // Решения партии и правительства по хозяйственным вопросам: Сб. док. - Т.14. - С.176-177.

18.

Постановление Совета Министров СССР, 30 июня 1983 г. "О внесении изменений в положение о порядке назначения и выплаты государственных пенсий" // Решения партии и правительства по хозяйственным вопросам: Сб. док. - Т.15. Ч.1. - С.151- 152.

19.

Андреев В.С.

Вказана

робота. - С.181-183.

20.

Постановление Совета Министров СССР, 28 августа 1969 г. " О мерах по расширению использования на предприятиях по производству товаров народного потребления и в сфере обслуживания населения труда пенсионеров, инвалидов и лиц, занятых в домашнем хозяйстве" // Решения партии и правительства по хозяйственным вопросам: Сб. док. - Т.7 - С.528-530.

21.

Постановление Совета Министров СССР, 31 декабря 1969 г. "О мерах по дальнейшему повышению материальной заинтересованности трудоспособных пенсионеров по старости в продолжении работы после назначения пенсии" // Справочник партийного работника. Вып.10. - С.236-238.

22.

ДАДО. - Ф. Р-4249. - Оп.6 прод. - Спр.7585. - Арк. 73.



Повернутися до змісту | Завантажити
Інші книги по вашій темі:
Історичний архів (збірник наукових праць)
Історична панорама - збірник наукових праць (частина 1)
Історична панорама - збірник наукових праць (частина 2)
Історичні записки (збірка наукових праць)
Історіографія, джерелознавство (збірка наукових праць)
Іван Огієнко і сучасна наука та освіта (збірка наукових праць)
Історія України. Маловідомі імена, події, факти (збірник наукових статтей)
Історія України
Етнологія України: Філософсько-теоретичний та етнорелігієзнавчий аспект
Історія Стародавнього Сходу
Всесвітня історія
Історико-педагогічний альманах (збірка наукових праць)
Історія і культура Придніпров’я (збірка наукових праць)
Історія народного говподарства та економічної думки України (збірка наукових праць) частина 1
Історія народного говподарства та економічної думки України (збірка наукових праць) частина 2
Історія народного говподарства та економічної думки України (збірка наукових праць) частина 3
Історія (збірка наукових праць)
Запорожсталь