пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ

Загрузка...


Історіографія, джерелознавство (збірка наукових праць)

28. Маловідома сторінка великої вітчизняної війни


П. В. Добров

На історичному параді Перемоги 24 липня 1945 року були представлені всі фронти Великої Вітчизняної війни та роди військ. Проте не всім відомо, що на тому параді за зведеними полками фронтів, полком Військово-Морського Флоту і колонами бойової техніки Червоною площею йшли ... собаки зі своїми провідниками.

Застосування собак з військовою метою має давню історію, що дійшла до нас з історичних пам´яток, наскельних зображень та старовинних літописів. У стародавніх державах собаки виконували як вартові, так і військові функції: охороняли трофеї і військовополонених, захищали прикордонні пости, поселення й вдягнені в обладунки брали участь у боях. Як стверджують пам´ятки, що дійшли до нашого часу, спочатку їх застосовували для охорони поселень: з настанням темряви собак випускали за стіни укріплень, і вони при наближенні стороннього здіймали гавкіт, тим самим попереджаючи варту. Згодом собак почали використовувати для нападу на ворога та боротьби з ним. На єгипетських пам´ятках зустрічаються зображення стрільців з лука у супроводі собак, що застосовувалися для нападу і переслідувань. Під час воєн рабовласницького періоду попереду війська йшли злі великі, фізично міцні собаки, за ними - воїни-раби й, нарешті, замикали лави воїни привілейованого стану.

У VI столітті до нашої ери халдеї під час вторгнення до Південної Месопотамії використовували під час атак собак, на яких надягали захисні металеві нашийники з гострими кривими лезами. За допомогою собак переслідували ворогів та бранців, що втекли і переховувалися в лісі або по ярах. Собаки несли караульну службу: вартували селища, військові табори, сховища, в´язниці [1]. Стародавні єгиптяни навчали собак відшукувати на полі бою живих воїнів. Греки вважали, що собака може бути чудовим захисником військових таборів і фортець.

Бойових псів залучали у військовій справі більшість стародавніх держав. Так, карфагенське військо мало цілий собачий легіон - пси нападали на ворожу кінноту, хапаючи коней за ніздрі. Для захисту від стріл і мечів на тварин надягали панцирі і кольчуги. Нашийники з великими шипами захищали їх від нападу ворожих собак. Бойові собаки, за описом істориків, широко використовувалися в Асирії і Вавилоні, були у військах Дарія і Ксеркса.

За свідченням істориків, величезні бойові собаки захищали колісниці давніх полководців. Цілі загони собак супроводжували загони Олександра Македонського [2].

Службових собак для варти та безпосередньої боротьби з ворогом використовували гуни, кельти, римляни і тевтони. Минули тисячоліття, а участь собак під час воєнних дій не тільки не зменшилася, але навпаки розширилася. Широко застосовувалися військові собаки в середні віки. Під час іспансько-французької війни у складі іспанської армії було 4000 службових собак, які допомогли іспанцям у битві біля м. Валенсії [3].

З удосконаленням вогнепальної зброї відпала потреба у використанні собак як засобу масового нападу, і вони стали виконувати роль зв´язківців, піднощиків патронів, донесень тощо. Протягом трьох останніх століть функції собак постійно розширювалися. Спочатку вони були незамінними помічниками на полюванні, охороні худоби і жител. Вони також виступали «гладіаторами» на аренах Стародавнього Риму, «бойовими» в кагортах його легіонів та в іспанських конкістадорів. У ХVII-XIX століттях, разом з переселенцями європейські собаки почали розселятися в Америці та Африці. Літопис свідчить, що цар Петро Великий мав в особистому користуванні собаку, який служив у нього не тільки для охорони, а під час численних військових походів допомагав підтримувати зв´язок з воєначальниками, доставляючи його накази та приносячи назад донесення [4]. Тривалий час у військовій сфері собаки задіяні не були. З появою вогнепальної зброї роль собаки як засобу нападу на ворога зменшилася, але в міру розвитку військової справи знаходилися все нові і нові засоби їхнього застосування як помічника. За даними вченого А.П. Мазовера, у 40-х роках Х!Х століття під час війни на Кавказі у військових укріпленнях на березі Чорного моря тримали по декілька вартових собак «на пайку від казни», про що зазначалося в одному з наказів [5].

Службове собаківництво в нашій країні бере початок з кінця XVIII століття. Російський імператор Павло I своїм рескриптом наказав експедиції державного господарства закупити в Іспанії собак тамтешньої породи для охорони худоби від хижаків. Ось рядки указу государя: «... виписати з Іспанії особливої породи собак, що застосовуються там при вівчарних заводах тому, що приписують їм особливу здатність тримати стадо в зборі та захищати від хижих звірів, таку породу і можна буде розвести в Таврії» [6].

Тоді ж на російські землі прибули спеціальні собаки «іспанської породи» - мастіно. Чотириногі охоронці стад мали велитенську голову і гострі зуби, міцні груди і видовжений корпус, були довгоногі та довгохвості. Пси відрізнялися поступливістю характеру, підвищеною чуйністю, силою і безстрашністю. Саме такі собаки були потрібні великим російським тваринопромисловцям.

Уперше чотириногі бійці у військовій справі в нашій країні були застосовані в 1840 році. Підполковник Генерального штабу М. Ніколаєв у 1892 році, вивчаючи хід Кавказької кампанії, виявив низку донесень, в яких командири давали високу оцінку собакам авангардних позицій, що виконували обов´язки передових каральних. При наближенні ворожих шпигунів піднімали гавкіт, попереджаючи про незваних гостей вартових охорони. Ось як писав про це вчений: «На Кавказі використовувалися змішані породи гончої з двірнягою [7].

У Росії в 1854-1855 рр. під час Севастопольської облоги собаки застосовувалися в секретах, які виставлялися попереду ровів, і своїм гавкотом і поведінкою попереджали про наближення ворога [8]. В Австрії в 1846 році була опублікована стаття професора Ганса Гросса в «Щорічнику австрійської жандармерії» про застосування службових собак для розшуку і затримання злочинців й одночасного захисту чинів поліції [9]. Фактично це був початок професійного службового собаківництва.

Під час російсько-японської війни 1904-1905 рр. в окремих частинах Російської армії собаки використовувались у вартовій та санітарній службах [10]. Кращим пошуківцем-санітаром російсько-японської кампанії стала шотландська вівчарка Каро, яка знайшла і врятувала від загибелі 37 солдатів та офіцерів [11]. Десятки вартових собак несли службу на бастіонах Порт-Артура.

У Росії в 1905-1907 рр. було зафіксовано застосування поліцією Санкт- Петербурга і Москви доберманів, німецьких вівчарок, різеншнауцерів, ротвейлерів та ердельтер´єра [12].

Застосування службових собак в арміях західних країн величезне значення мало напередодні Першої світової війни 1914-1918 рр. Особливо широко вони були задіяні в армії Німеччини - 30 тисяч військових собак, у Франції, Англії і США - близько 20 тисяч. У Російській армії під час Першої світової війни налічувалося не більше 300 тварин. Коли в 1916 році в Росії був запропонований на розгляд проект про використання великих собак для транспортування поранених і в розвідці, він не був схвалений (князь Щербатих, корифей російського собаківництва, вважав його «нелюдським») [13].

У квітні 1915 року за наказом командування Південно-Західного фронту було створено Школу військових вартових і санітарних собак. Її «випускники» непогано зарекомендували себе в боях, внаслідок чого стало питання про доцільність застосування псів-воїнів по всій Російській армії. У цей же час з´явився проект Приклонського, який пропонував використовувати собак як живі міни: нести на собі заряд вибухівки для руйнування дротових загорож і польових укріплень. Однак ця ініціатива не знайшла підтримки серед командування [14].

Наступного 1917 року про військових собак не згадували.

У XIX столітті собак почали вводити до штатного розкладу частин і підрозділів Російської армії.

Становлення і розвиток службового собаківництва за радянських часів пов´язане перш за все з ім´ям вченого кінолога Всеволода Язикова [15], автора багатьох книг з теорії дресирування та застосування собак у військовій сфері. Його наукові праці лягли в основу теорії і практики службового собаківництва в армії, прикордонних і внутрішніх військах. У 1919 році Всеволод Язиков уперше звернувся до штабу Червоної Армії з пропозицією організувати школи службового собаківництва в РСЧА. Наступного року собаки вже були на оснащенні у чекістів. Ще через три роки по всій країні стали організовувати клуби службового собаківництва і секції любителів - собакознавців. 23 серпня 1924 року вийшов наказ Реввійськради СРСР № 1089, згідно з яким у Москві при Вищій стрілецько-тактичній школі було організовано Центральний навчально-дослідний розплідник-школу військових і спортивних собак. Першим начальником школи був призначений Микита Євтушенко [16].

У тому ж році Фрунзе подав службову записку керівництву Червоної Армії, в якій з метою економії народних коштів пропонувалося застосовувати в армії собак, навчених зв´язківській та санітарній службам. Швидко за наказом РВС РСЧА було створено Центральний дослідний розплідник-школу військового та оперативного собаківництва «Червона зірка». Першими вихованцями в ньому були шість німецьких вівчарок (зв´язківці), чотири добермана (розшукові), чотири ердельтер´єра (санітари), чотири кавказькі вівчарки (вартові), шість лайок (їздові). Також значилися, як спортивні, п´ять лягавих і три гончих. Разом 32 голови [17].

Перед Центральною та заснованими роком пізніше окружними школами постали серйозні завдання: підготовка кадрів та впровадження нових видів застосування і дресирування собак. Зважаючи на відсутність досвіду у цій справі в перші роки активно залучалися фахівці з боку. У 1926 році для читання лекцій з теоретичних дисциплін були запрошені професор Фролов, послідовник вчення академіка Павлова, який читав курс лекцій з вищої нервової діяльності, а лекції з генетики читав доктор біології, професор Ільїн. Саме вони запропонували організувати при школі науково- експериментальну лабораторію, яка була необхідна для грунтовнішого вивчення багатьох питань в собаківництві, таких як теорія і практика дресирування собак, розведення та вирощування племінних тварин, вивчення їх спадкових задатків і використання для варти. У школі працював лікар-психіатр Гольц, відомі циркові артисти Володимир і Анатолій Дурови [18] та багато інших видатних фахівців.

Велася робота щодо використання собак як біологічних індикаторів на присутність у повітрі і на землі отруйних речовин. Почали проводитися експерименти з виведення нових службових порід. Поступово, завдяки діяльності Центральної школи зросла популярність службового собаківництва в країні. Були відкриті клуби та секції в системі Тсоавіахіму, і з кожним роком їх кількість зростала. Повсюдно проходили виставки собак. Але одночасно з´ясовується, що гостро не вистачало тварин, здатних бути помічниками червоноармійців.

Собакознавці в 1931-1934 роках їздили на Північ, до Тіманської та Великоземельської тундри, на півострів Ямал, Кавказ і в Середню Азію, звідки збирали і вивозили велику кількість лайок, вівчарок місцевих порід. Згодом всі ці собаки проходили всебічне випробування на придатність для виконання різних завдань в РСЧА [19].

У 1930 році слухач курсів військового собаківництва Шошин виступив з пропозицією про використання тварин для підриву танків. Детальне технічне обгрунтування вніс командир взводу сьомого полку зв´язку Нітце. У цьому ж році новий спосіб застосування військових псів було випробувано в Ульянівській окружній школі і показав гарні результати [20]. Робота над цим методом протитанкової оборони велася дев´ять років. Перед самою війною нова служба військових собак була показана Наркомові Оборони, маршалу Радянського Союзу Тимошенку, після чого служба була взята на озброєння.

У 1934 році на аеродромі в Моніно Московської області були проведені випробування собак-диверсантів. Їх скидали з парашутом в особливих коробках. На спині у тварини закріплювалася вибухівка, яку потрібно було скинути на залізничне полотно або до ворожих літаків. Механізм сідла з вибухівкою був зроблений таким чином, що собаки не мали загинути. Вони ж не тільки пройшли випробування, але і проявили рідкісну кмітливість. Наприклад, у собаки на прізвисько Неллі після приземлення сідло спало. Тоді вона підхопила його зубами і сама донесла до літака [21]. Назвали цю службу собак повітряно-десантною (у роки Великої Вітчизняної війни

- диверсійною). Робота в школі велася за трьома напрямами: підготовка собак до підриву залізничних колій, залізничних та шосейних мостів та нафтосховищ. Для тренування особового складу і собак на полігоні частини була споруджена парашутна вишка та майже 100 м залізниці [22].

У період Великої Вітчизняної війни Центральна школа спеціально для бойових операцій таких собак не готувала. Однак за особистою ініціативою командира 37 загону собак мінно-розшукової служби підполковника А.П. Мазовера в 1943 році на Білоруському фронті в районі м. Полоцька була використана німецька вівчарка на прізвисько Діна. Подолавши ділянку шляху від укриття до полотна залізниці та скинувши там роз´ємний спеціальний в´юк, вона швидко повернулася до вожатого. Через 15 секунд пролунав вибух, який зруйнував залізничне полотно, й ешелон, що невдовзі слідував, зазнав аварії, оскільки пуск собаки був здійснений майже назустріч ешелону ([23].

У лютому 1935 року був призначений новий керівник Центральної школи. Ним став легендарний Григорій Медведєв. При ньому школа з напіввійськової організації перетворилася на добре організований військовий підрозділ.

12 серпня - 1 вересня 1935 року група начскладу на чолі з начальником Центральної школи майором Медведєвим здійснила велопробіг із собаками за маршрутом Москва - Ленінград - Москва завдовжки 1500 км. Велопробіг присвячувався до всесоюзного огляду службового собаківництва. Маршрут був подоланий за 67 годин. Метою пробігу було уточнення нормативів навантаження на собак при перенесенні ними вантажів, а також перевірка витривалості собак окремих порід на тривалих маршах. Важливе значення мала і популяризація серед населення службового собаківництва на шляху проходження [24].

У 1936 році для зясування рівня витривалості собак проводилися численні випробування. Так, було влаштовано кілька велопробігів з чотириногими служивими на великі відстані. Особливо важким виявився маршрут в горах Кавказу загальною довжиною 460 км. Погіршували експедицію погані умови, розмиті дороги. Проте собаки довели, що здатні переносити тривалі переходи по надто пересіченій місцевості незалежно від негараздів природи [25].

Перше ж бойове хрещення вихованці школи пройшли в 1939 році. Дві роти особливого призначення під командуванням полковника Медведєва і воєнкома загону Олійника були споряджені до Монголії, де взяли участь у розгромі японських військ в районі Халхін-Голу. У боях використовувалися сторожові та зв´язкові собаки, які супроводжували 8-у кавалерійську дивізію Монгольської армії. Привозили до Монголії

і протитанкових псів, яких привчали стрімко кидатися під танк, причому з короткої відстані, щоб він швидко опинявся в «мертвій» зоні кулеметів танку. Під в´юк собаки закладали протитанкову міну з 2-4 кг вибухівки. Але застосувати їх не довелося, дозвіл на це не був наданий командуванням [26].

7 грудня 1939 року за завданням Генерального штабу РСЧА була сформована і відправлена до армії Радянсько-фінського фронту рота їздово-нартових упряжок собак і взвід собак зв´язку в кількості 49 голів [27]. Добре зарекомендували себе їздові собаки. В умовах лісистої місцевості і суворої зими вони були незамінні при евакуації поранених з поля бою, вночі доправляли відрізаним від основних сил підрозділам харчі та медикаменти. Чотириногі бійці діяли настільки успішно, що вже через два місяці школа терміново повинна була підготувати до відправки на фронт зведений батальйон у складі двох рот їздових і зв´язкових собак, причому їхня кількість значно збільшилася

- було відправлено 269 навчених тварин [28]. Їздові упряжки собак виявилися єдино можливим засобом евакуації поранених з підрозділів, відрізаних від своїх частин. Група у складі взводу 10-12 упряжок з роти Мусійченка неодноразово у супроводі провідників у нічний час проникала через передній край до розташувань відрізаного підрозділу, постачаючи продовольство і медикаменти, й з настанням темряви знов поверталася з пораненими до своїх військ.

Під час фінської кампанії, крім їздово-нартових, використовувалися собаки зв´язку. У цей час виникла непроста проблема боротьби з фінськими снайперами, які проникали у бойові порядки наших військ, що діяли уздовж доріг поблизу командних пунктів. Розташовуючись на деревах, вони завдавали чималих втрат чисельності наших військ, а з боку їх помітити було важко. Наприкінці фінської війни зявилася ідея використовувати собак для виявлення «зозуль» - фінських снайперів. Лайки, які зазвичай добре працювали при полюванні на білок, чудово підходили для виконання такого завдання. На практиці, однак, застосувати таких собак не довелося. 12 березня 1940 р. був підписаний мирний договір між СРСР і Фінляндією.

Внаслідок бойових дій наших військ у Фінляндії виникла думка про можливість використання чотириногих воїнів в абсолютно новій якості - для виявлення ворожих мін та вибухових пристроїв. Перед нападом гітлерівської Німеччини на Радянський Союз у Центральній школі розпочали працювати над методикою дресирування мінно- розшукових собак.

Таким чином, на початку 1941 р. Центральна школа військового собаківництва мала змогу готувати службових собак за одинадцятьма видами служб: караульною, зв´язку, розшуковою, санітарною, вартовою, протитанковою, диверсійною, хімрозвідки, авіасігнальною, їздово-нартовою, мінно-розшуковою.

У роки Великої Вітчизняної війни на всіх фронтах діяли полки, батальйони, загони і роти військових кінологів. Загалом на фронтах було використано 68 тисяч службових собак [29]: порідних і не дуже, великих і малих, гладкошерстих і волохатих. До армійських лав разом зі своїми власниками пішли чотириногі солдати з окружних шкіл і військових розплідників. Були мобілізовані і ті, кого називали двірняжками. Серед 70 тисяч собак - учасників бойових дій було 42 тисячі безпородних [30]. Усі вони зробили неоціненний внесок у справу Великої Перемоги над гітлерівською Німеччиною.

Велика Вітчизняна війна на практиці довела ефективність застосування службових собак з військовою метою. На початку війни на навчанні в клубах Тсоавіахіму їх налічувалося понад 40 тисяч, а до кінця війни Радянський Союз вийшов на перше місце у світі за використанням собак у військовій справі [31]. У період з 1939 р. до 1945 р. було створено 168 окремих військових частин, де застосовували собак. На різних фронтах діяли 69 окремих взводів нартових загонів, 29 окремих рот міношукачів, 13 окремих особливих загонів, 36 окремих батальйонів нартових загонів, 19 окремих батальйонів міношукачів та 2 окремих спецполка. Крім цього періодично брали участь у бойових діях 7 навчальних батальйонів курсантського складу Центральної школи службового собаківництва [32]. Використовувалося більше 60 тисяч собак [33].

Собаки тоді вирішували різні завдання. Особливою була доля собак - винищувачів танків. Їх готували до одного-єдиного бою, який був для собаки завжди останнім. Після тривалих тренувань на навчальному полігоні собаки втрачали ляк перед гуркотом танку, що вивергав полум´я, а єдиним завданням було забігти під його днище. Заряди вибухівки закріплювалися в брезентових сумках на спині пса. Досить було торкнутися штирем-детонатором до танкового днища, й екіпаж ворожого танку гинув... в обмін на собаче життя.

Собаки протитанкового підрозділу надійно діяли під час оборонних боїв під Москвою, Сталінградом, Воронежем та інших фронтах. Німецьке командування, вбачаючи небезпеку в радянських собаках-винищувачах, поширило серед своїх військ навіть інструкцію щодо боротьби з танковими собаками [34].

Потреба фронту в протитанкових собаках в 1941-1942 рр. була великою. Центральною школою військового собаківництва в цей період було підготовлено 13 батальйонів. Ось деякі відгуки щодо застосування протитанових собак в бою. Кандидат військових наук, доцент, генерал-майор Г.Ф. Бірюков та кандидат військових наук, полковник Г.В. Мельников у книзі «Боротьба з танками» наводили приклад, як під Курськом у 1943 році на межі 6-ої гвардійської армії собаками було підбито 12 ворожих танків у районі Тамарівки [35].

За підрахунками, такі собаки-камікадзе знищили близько трьохсот німецьких танків [36]. Хоча в боях гинуло набагато більше чотириногих бійців. Багато з них не встигали навіть добратися до гусениць, гинучи на шляху до мети. Їх розстрілювали з кулеметів і автоматів, нерідко свої (оскільки собака з міною на спині, що не виконав завдання, становив значну небезпеку). Деяких собак ховали з військовою пошаною, а власникам надсилали похоронки. Колишні гітлерівські генерали згадували, що командири їхніх танкових частин наказували відступати, якщо на полі бою з´являлися собаки-підривники.

Собаки підривали ворожу бронетехніку в боях під Москвою, Ленінградом, Сталінградом, Брянськом. З директиви начальника інженерних військ Радянської Армії всіх фронтах від 17 листопада 1944 року: «У Ясько-Кишенівській операції взвід собак- міношукачів успішно виконував завдання із супроводу танків. Цей спеціально навчений взвід супроводжував танки на всю глибину зони оперативних загороджень ворога. Собаки звикли до їзди на броні танків, шуму моторів та стрілянини з гармат. У місцях, підозрілих на мінування, собаки-міношукачі під прикриттям вогню танків робили розвідку і виявляли мінні поля» [37].

Гідно працювали на дорогах війни й їздові собаки. Усього за час воєнних дій було сформовано близько 15 тисяч собачих упряжок, які доправляли поранених солдатів в укриття, де можна було надати медичну допомогу. Узимку на нартах, а влітку на спеціальних візках з поля бою вивезено 700 тисяч важко поранених червоноармійців і командирів [38]. Їм надавалася термінова медична допомога, багато з них стікали кров´ю. Між життям і смертю залишалися лічені хвилини. По глибокому снігу швидко, але обережно везли лайки човники з пораненими. Де машини не могли проїхати, коні не проходили, собаки робили по кілька рейсів на день. Санітарні загони складалися, зазвичай, з молодих дівчат, вони не встигали евакуйовувати солдатів з поля бою, щоб транспортувати до прифронтового шпиталю. В умовах бойових дій, коли розривалася від вибухів земля, раз у раз лунав свист куль і снарядів, брязкіт гусениць і рев моторів танків, на допомогу санітарам приходили собаки. Собаки-санітари виконували не тільки транспортні завдання, вони ще й безпомилково могли відрізнити живу людину від загиблої, адже багато поранених перебували в несвідомому стані. Чотириногий санітар лизав обличчя бійцеві до тих пір, поки той не приходив до тями.

У роки війни понад 6 тисяч собак служили міношукачами. За допомогою собак- саперів було розміновано 303 міста та населені пункти (у т.ч. Київ, Харків, Львів, Одеса, Варшава, Берлін, Прага, Відень, Будапешт). Обстежена площа в 15 153 квадратних кілометра. При цьому виявлено понад чотири мільйони одиниць ворожих мін, фугасів та інших вибухових пристроїв [39].

В особовій справі коллі на прізвисько Дік записано: «Призваний на службу з Ленінграду і навчений мінно-розшуковій справі. За роки війни виявив понад 12 тисяч мін, брав участь у розмінуванні Сталінграда, Лисичанська, Праги та інших міст. Головний подвиг Дік здійснив у Павлівську». За годину до вибуху Дік виявив у фундаменті палацу фугас на дві з половиною тонни і годинниковим механізмом [40]. Після Великої Перемоги легендарний пес, незважаючи на численні поранення, був неодноразовим переможцем виставок собак. Пес- ветеран дожив до глибокої старості і був похований із військовою пошаною, як і личить героєві.

У Центральному архіві Міністерства оборони Російської Федерації зберігаються документи, що розповідають про бойовий шлях мінно-розшукової собаки на прізвисько Джульбарс, задіяного прирозмінуванні унікальних пам´яток архітектури Праги, соборів Відня, палаців над Дунаєм. «З вересня 1944 р. по серпень 1945 р., беручи участь у розмінуванні на території Румунії, Чехословаччини, Угорщини та Австрії, службовий собака на прізвисько Джульбарс виявив 7468 мін і більше 150 снарядів» [41].

Відмінне чуття невтомного пса відзначали сапери, що були на розмінуванні могили Тараса Шевченка в Каневі та Володимирського собору у Києві [42]. Наприкінці війни Джульбарс був поранений і не зміг самостійно брати участь у Параді Перемоги у Москві. Генерал-майор Григорій Медведєв доповів про це командувачу парадом маршалу К. К. Рокосовському, а той, у свою чергу, - Й. Сталіну. Верховний головнокомандувач наказав: «Хай цього собаку пронесуть на руках Червоною площею на моїй шинелі...» [43]. Кітель без погонів був доставлений до Центральної школи. Там спорудили щось на зразок лотка. Головному кінологу, підполковнику Олександру Мазоверову було дозволено не карбувати крок і не віддавати честь головнокомандувачу, оскільки він ніс на руках бійця 14-ї штурмової інженерно- саперної бригади Джульбарса на шинелі Й. Сталіна [44].

21 березня 1945 року за успішне виконання бойового завдання Джульбарс був нагороджений медаллю «За бойові заслуги». Як зазначалося в наказі, «за успішне виконання бойового завдання». Джульбарс - єдиний пес, удостоєний такої нагороди.

Собаки розвідки супроводжували наших розвідників у тилу фашистів для успішного проходження через передові позиції, виявляючи приховані вогневі точки і засідки. Вони надавали допомогу розвідникам при захопленні «язиків».

Диверсійні собаки використовувалися в партизанських загонах для підриву залізничних складів ворога. Зазвичай їх скидали на парашутах. На спині у собаки закріплювався роз´ємний бойовий в´юк, який вони залишали на залізниці перед підходом поїзда, а потім втікали. Для цього з боку в´юка, так щоб собака міг дотягтися, кріпилася дерев´яна палиця, висмикнувши яку, він звільнявся від вибухівки. Використовувалися собаки і в загонах «Смершу» для пошуку диверсійних груп ворога, особливо для пошуку ворожих снайперів «зозуль». Найчастіше до таких загонів входили 1-2 стрілецькі відділення, оперативний працівник органів НКВС і НКДБ, зв´язківець з радіостанцією та вожатий зі службово-розшуковими собаками [45].

На Ленінградському фронті в батальйоні спеціального призначення, яким командував майор П.А. Заводчиков, привчили собак з вибухівкою в спеціальній сумці пробиратися проходами у колючому дроті, які німці залишали для перебіжчиків. Потрапивши в розташування ворога, собаки забігали в бункери, кидалися на двері дзотів, бліндажів та інших сховищ, де вони відчували людей. При цьому підривники, вставлені у в´юк з толом, які собаки несли на спині, зачепившись за стінку або двері, спрацьовували і підривали міну. Спеціальні детонатори для цих мін були сконструйовані в Ленінградському фізико-технічному інституті АН СРСР під керівництвом доктора фізико-математичних наук Н.М. Рейнова [46].

Згодом, у зв´язку зі збільшенням у військах протитанкової артилерії потреба у використанні службових собак для знищення танків зменшилася, тому кількість підрозділів винищувачів танків скоротилася, а в жовтні 1943 року вони були ліквідовані.

Разом зі школою підготовки собак-винищувачів танків була створена таємна група під командуванням майора Воробйова, де здійснювали навчання собак підривати кораблі. Основною породою у цій групі були вівчарки. Для таких собак шили спеціальні рюкзачки, куди закладалися вибухівка і спеціальний магнітний детонатор. Собака підпливав до ворожого корабля, висмикував зубами спеціальне кільце, рюкзачок вивільнявся і примагнічувався до судна на рівні ватерлінії. Зривник спрацьовував через 1 хвилину. Збереглися відомості щодо завданих собаками- підривниками втрат морському флоту ворога: було підірвано два німецьких крейсери, 4 підводних човни і 16 торпедних катерів [47].

За складних бойових обставин, по лісах і болотах, часом непрохідних для людини, доправляли донесення собаки-зв´язківці. Навіть тяжкопоранений собака, зазвичай, доповзав до місця призначення і доставляв документ. Собаки зв´язку доставили понад 120 тисяч бойових документів, проклали 8000 км телефонного дроту. Один тільки рядовий Терентьєв зі своїм собакою Жульбою доставив 4516 бойових донесень [48]. А ось що написано в донесенні штабу Ленінградського фронту про собак-зв´язківців: «Шість собак зв´язку, що використовуються 59 стрілецьким полком 42-ї армії, замінили 10 осіб посильних, причому доставка донесень і наказів до бойових охорон прискорилася в 3-4 рази. Втрати ж собак, навіть за умов великої щільності артилерійського, мінометного і кулеметного вогню ворога, досить незначні (одна собака на місяць)» [49].

Так само вміло використовувалися собаки в підрозділах зв´язку в частинах Брянського фронту. «Собаки зв´язку несуть варту чітко і впевнено. Відзначено багато випадків, коли за повної неможливості скористатися іншими засобами зв´язку собаки своєчасно доставляли всі донесення і накази. При цьому навіть важко поранений собака, як правило, доповзав до місця свого призначення і доставляв донесення» [50].

Вартові собаки використовувалися в бойовій і вартовій охороні, в засідках і таємниках для вчасного виявлення ворога вночі і негоду. Собака без гавкоту, потягом повідця і поворотом вказував напрямок небезпеки, що загрожувала.

Загиблим на війні чотириногим бійцям встановлено пам´ятники. Один з них стоїть у селі Легедзиному під Уманню. Серед порядків Червоної Армії, що відступали на початку війни, був окремий батальйон Коломийського прикордонного загону, який мав 250 службових собак. Під час затяжних боїв вище керівництво неодноразово пропонувало майору Лопатіну відпустити вівчарок, але він не робив цього, хоча було проблемно годувати й утримувати в порядку чотириногих прикордонників. І в найкритичнішу мить нескінченних німецьких атак поблизу села Легедзиного, коли командир відчув, що більше не встояти, він послав в атаку на фашистів ... собак. Старожили дотепер пам´ятають нестямні, панічні крики, гавкіт і рик, що лунали довкола. А очевидці говорили, що поранені хвостаті бійці навіть у передсмертних судомах чеплялися в горло ворога. Не чекаючи такого розвитку подій, німці знітилися і відступили. 9 травня 2003 року на околиці села, в тому місці, де закінчився цей бій, було встановлено пам´ятник на честь прикордонників та їхніх чотириногих помічників [51] .

За декілька кілометрів від Легедзиного загиблим собакам, які захищали Київ, встановили пам´ятник. На ньому написано: «Зупинись і вклонися! ... 150 службових собак загинули тут смертю хоробрих. Вони залишилися навічно вірними рідній землі»

[52] .

Сергей Ярошенко

Сколько сказано слов.

Может чья-нибудь муза устала Говорить о войне И тревожить солдатские сны...

Только кажется мне,

До обиды написано мало

О собаках-бойцах,

Защищавших нас в годы войны!

Стёрлись в памяти клички.

Не вспомнишь теперь и мордашку.

Мы, пришедшие позже.

Не знаем совсем ничего.

Лишь седой ветеран Ещё помнит собачью упряжку В медсанбат дотащившую С поля боя когда-то его!

Связки мин и гранат Относили собаки под танки.

Защищая страну И солдат от нависшей беды.

После боя бойцы Хоронили собачьи останки Только нет там теперь Ни холма, ни креста, ни звезды!

Батальон окружён,

Ни еды, ни снарядов, ни связи.

Свистопляска вокруг И осколков и пуль круговерть С донесением псы Пробирались и близили праздник.

Всем, даруя свободу,

А себе, зачастую, лишь смерть.

И собачья честь

Не замарана подлым предательством!

Жалким трусом из псов Не отметил себя ни один!

Воевали они

Без присяги, но всё ж с обязательством Вместе с Армией Красной Уничтожить фашистский Берлин.

И когда в майский день На могилы приходим святые.

И святое, храня,

Мы минуту молчанья стоим.

То пускай эта дань И огонь, и цветы полевые Будут памятью светлой Будут скромной наградой и им!

65 років минуло з того часу, як вщухли бої. Багатьох засновників нашого військового собаківництва вже немає, тим більше немає вже й собак - учасників Великої Вітчизняної війни. Однак пам´ять про безсмертний подвиг чотириногих воїнів живе.

ПОСИЛАННЯ ТА ПРИМІТКИ:

1. Собаки во время Великой Отечественной войны. - [Цит. 2010, 13 мая]. - Доступний

з: http://www.Logovo.info/main.mhtml?Pavt=9&Pubio=1487.

2. Мартенс Владимир. Четвероногое оружие. - [Цит. 2010, 13 мая]. - Доступний з: http://www.citadels.ru/articles/index.php?at:e=11&at:id=634

3. Там же.

4. Собаки во время Великой Отечественной войны [Цит. 2010, 13 мая]. - Доступний з:

http://www.Logovo.info/main.mhtml?Pavt=9&Pubio=1487.

5. Мартенс Владимир. Четвероногое оружие. - [Цит. 2010, 13 мая]. - Доступний з:

http://www.citadels.ru/articles/index.php?at::e=11&at:id=634

6. «Оружие» с когтями и крыльями: использование животных в военном деле. - [Цит. 2010, 13 мая]. - Доступний з: http://nurenqoy.net.ru/forum/index.php?showtopic=25344

7. Гавриленко Андрей. Спецназ фараонов// Красная звезда. - 2007. - 16 июня.

8. Рождены для любви, обучены для службы, преданы до конца. [Цит. 2010, 13 мая]. -

Доступний з: http://excelsior/gsd-online.ru/16kvzv/kvzv.htm

9. Четвероногое оружие - [Цит. 2010, 13 мая] - Доступний з: http://www/citadels.ru/articles/indeex.php?at:e-11&at:id-634

10. С днём Великой Победы - [Цит. 2010, 13 мая] - Доступний з: http://wap/airedale.forum 24.ru/? 1-13-0-00000028-000-10001-0

11. Гавриленко Андрей. Спецназ фараонов// Красная звезда. - 2007. - 16 июня.

12. Четвероногое оружие - [Цит. 2010, 13 мая] - Доступний з: http://www.citadels.ru/articles/index/php?at:e=11&at:id=634

13 Рождены для любви, обучены для службы, преданы до конца.. .[Цит. 2010, 13 мая] - Доступний з: http://excelsior.gsd-online.ru/16/kvzv/kvzv.htm

14 «Оружие» с когтями и крыльями. Использование животных в военном деле - [Цит. 2010, 13 мая] - Доступний з: http://nurenqoy.net.ru/forum/index.php?showtopic=25344

15 В 1938 году Всеволод Языков погиб в горниле сталинских репрессий

16 «Оружие» с когтями и крыльями. Использование животных в военном деле - [Цит. 2010, 13 мая] - Доступний з: http://nurenqoy.netru?forum/index.php?showtopic=25344

17 История и боевой путь Центральной школы военного собаководства (1924-1996 гг.)

- [Цит. 2010, 13 мая] - Доступний з: http://www.simvolika.orq/mars_010.htm

18 Форум о животных - [Цит. 2010, 13 мая] - Доступний з: http://allforpets.com.ua/forum/viewtopic.php?f=45&t=4218

19 «Оружие» с когтями и крыльями. Использование животных в военном деле - [Цит. 2010, 13 мая] - Доступний з: http://nurenqoy/net.ru/forum/index.php?showtopic=25344

20 Там же.

21 Собаки-подрывники - [Цит. 2010, 13 мая] - Доступний з: http://reibert.info/forum/showthread.php?t=6654

22 В память о собаках войны - [Цит. 2010, 13 мая] - Доступний з: http://forum.alaskanmals.ru/index.hphp?topic=1392.0

23 Рождены для любви, обучены для службы, преданы до конца. - [Цит. 2010, 13 мая]

- Доступний з: http://www/qsd-online.ru/excelsior/16/krzv.htm

24 Там же.

25 65-летию Победы в Великой Отечественной войне. Служебное собаководство - [Цит. 2010, 13 мая] Доступний з: http://www.doqdressura.ru/forum/34-153-1

26 Четвероногие солдаты на полях сражений - [Цит. 2010, 13 мая] - Доступний з: http://anubis.ucoz.ua/publ/75-1-0-5162

27 Рождены для любви, обучены для службы, преданы до конца. [Цит. 2010, 13 мая]

- Доступний з: http://www.qsd-online.ru/excelsior/16/krzv/krzv.htm

28 Там же.

29 Собаки во время Великой Отечественной войны - [Цит. 2010, 13 мая] - Доступний з: http://spynet.ru/bkoq/27898.html

30 Сослуживцы - [Цит. 2010, 13 мая] - Доступний з: http://forum.pitomnikqamaun.ru/index.ru/index.php?topic=72.15

31 В память о собаках войны - [Цит. 2010, 13 мая] - Доступний з: http://borzoi.3bb.ru/viewtopic.php?id-346

32 Там же.

33 На Великой Отечественной - Собаки - [Цит. 2010, 13 мая] - http://myzooplanet.ru/paqe/doqs_p7/ist/ist- 1-idz-ax255-nf-5html

34 Парад с собаками 9 мая - [Цит. 2010, 13 мая] - Доступний з: http://doqs.yol.ru/forum/index.php?action=printpaqe; topic=828.0

35 Бирюков Г.Ф., Мельников Г.В. Борьба с танками. - М.: Воениздат, 1967. - С. 97; http://dht-tracker.orq/forum/viewtopic.php?t=16987

36 Мы связь даём и танки подрываем - [Цит. 2010, 13 мая] - Доступний з: http://druq- dlya-druqa.narod.ru/6-8/mysvyz.html

37 Животные, принимавшие участие в Великой Отечественной войне - [Цит. 2010, 13 мая] - Доступний з: http://www/road-front.ru/phpBB2/viewtopic.php?f=13&t=2034

38 Собаки на Великой Отечественной войне - [Цит. 2010, 13 мая] - Доступний з: http://kinoloqia.ucoz.orq/publ/istorii/sobaki_na_vojne/sobaki_na_velikoy_otechestven...

39 Животные на войне - [Цит. 2010, 13 мая] - Доступний з: http://wap.filaafa.borda.ru/?1-6-0-00000016-000-0-0

40 Собаки во время Великой Отечественной войны - [Цит. 2010, 13 мая] - Доступний з: http://spynet.ru/bioq/27898.html

41 Собаки в Великой Отечественной войне - [Цит. 2010, 13 мая] - Доступний з: http://d-pankratov.ru/2010/03/12sobaki-v-velikoy-otechestvennjy-voyne

42 Отечественный волкодав - [Цит. 2010, 13 мая] - Доступний з: http://buribossar.forum24.ru/? 1-16-0-00000011-000-0-0

43 Джульбарс (собака) - [Цит. 2010, 13 мая] - Доступний з: http://m.wikipedia.orq/wiki%D0%94%D0%B6%DI%83%D0%BB01%8CD0%..

44 Отечественный волкодав - [Цит. 2010, 13 мая] - Доступний з: http://buribossar.forum24.ru/? 1-16-0-00000011-000-0-0

45 Собаки во время Великой Отечественной войны - [Цит. 2010, 13 мая] - Доступний з: http://spynet.ru/bioq/27898.html

46 Собаки-подрывники - [Цит. 2010, 13 мая] - Доступний з : http://reibert.info/forum/showthread.php?t=6654

47 Собаки на войне - [Цит. 2010, 13 мая] - Доступний з: http://waffen.ucoz.ru/news/2009-05-03-1738

48 Рождены для любви, обучены для службы, преданы до конца. [Цит. 2010, 13 мая] - Доступний з : http://excelsior.qsd-online.ru/16/krzv/krzv.htm

49 Служебные собаки во время Великой Отечественной войны - [Цит. 2010, 13 мая] - Доступний з: http://echo.msk.ru/proqrams/animal/590973-echo/

50 «Оружие» с когтями и крыльями. Использование животных в военном деле - [Цит. 2010, 13 мая] - Доступний з: http://nurenqoy.net.ru/forum/index.php?showtopic=25344

51 Собаки в годы Великой Отечественной войны - [Цит. 2010, 13 мая] - Доступний з: http://forum.slovnik.orq/viewtopic.php?t=1949

52 Собаки на войне - [Цит. 2010, 13 мая] - Доступний з: http://doq35.ucoz.ru/forum/3- 645-1



Повернутися до змісту | Завантажити
Інші книги по вашій темі:
Історичний архів (збірник наукових праць)
Історична панорама - збірник наукових праць (частина 1)
Історична панорама - збірник наукових праць (частина 2)
Історичні записки (збірка наукових праць)
Історіографія, джерелознавство (збірка наукових праць)
Іван Огієнко і сучасна наука та освіта (збірка наукових праць)
Історія України. Маловідомі імена, події, факти (збірник наукових статтей)
Історія України
Етнологія України: Філософсько-теоретичний та етнорелігієзнавчий аспект
Історія Стародавнього Сходу
Всесвітня історія
Історико-педагогічний альманах (збірка наукових праць)
Історія і культура Придніпров’я (збірка наукових праць)
Історія народного говподарства та економічної думки України (збірка наукових праць) частина 1
Історія народного говподарства та економічної думки України (збірка наукових праць) частина 2
Історія народного говподарства та економічної думки України (збірка наукових праць) частина 3
Історія (збірка наукових праць)
Запорожсталь