Електронна бібліотекапідручники


Історична панорама - збірник наукових праць (частина 2)

79. Особливості впливу міжнародних програм на розвиток ґендерного руху в незалежній Україні: історичний аспект


Лариса Магдюк

У статті визначено історичну зумовленість трансформації жіночого руху у Тендерний рух, дано аналіз впливу міжнародних програм на розвиток жіночого та ґендерного рухів в Україні в період з 1991 року, завдяки відкритості українського суспільства до міжнародного досвіду та сучасних практик демократичного суспільного розвитку. Організаційні та методологічні підходи та практики формування ґендерного руху є історично особливими, тому що вони є інноваційними для молодої незалежної держави, яка значний історичний період розвивалась в умовах тоталітарної системи. Аналітичне вивчення та узагальнення таких особливостей матиме науково-практичний інтерес для дослідників історії розвитку жіночого та ґендерного рухів, а також для дослідників новітньої історії України.

Ключові слова: Тендерний рух, жіночий рух, Тендерне законодавство, міжнародні програми, егалітарна культура, Тендерний фонд, рівні права, рівні можливості, чоловічі організації, жіночі організації, жінка, чоловік.

На сучасному історичному етапі одним з найактуальніших питань є питання забезпечення переходу України до стабільного розвитку, що вимагає формування нової стратегії суспільного розвитку, збалансованої в організаційно-політичній, економічній, екологічній, соціальній сферах. В незалежній Україні жіночий та ґендерний рух має історичні, соціокультурні особливості, які під впливом міжнародних програм, проектів розвиваються у відповідності до світових демократичних принципів.

Наукове вивчення та обґрунтування історичного значення міжнародних програм, проектів на трансформацію жіночого руху та формування ґендерного руху має важливе значення для забезпечення свідомого сприйняття жінками і чоловіками історичної неповоротності соціо-політичної організації та інституціоналізації жіночого і чоловічого рухів, прогресивного демократичного розвитку суспільства1.

Період формування ґендерної демократії та утворення нової суспільної і політико-державної системи в Україні є відносно коротким за історичним виміром. Проте, кінець ХХ століття - початок XXI століття для України стали історично переломними.

Особливість даного історичного періоду полягає у переході України, разом з країнами, що були у складі СРСР, від тоталітаризму до ліберально-демократичних форм організації суспільства2. При цьому, як підкреслює сучасна видатна українська дослідниця Мельник Т.М., «процес національного новоутворення українського суспільства відбувається в умовах світових ґендерних перетворень»3. Українські сучасні науковці Амджадін Л.М., Костенко О.Ю., Лібанова Е.М., Мельник Т.М., Скорик М. М., Кобелянська Л.С., визначають, що ґендерні перетворення на світовому, європейському та національному рівнях значною мірою зумовлені процесами глобалізації, демократизації та гуманізації суспільного та державного життя4. Завдяки прогресивному переосмисленню шляхів розв´язання проблеми рівності статей, українські дослідники, науковці, практики з громадського сектору дотримуються концепції, в якій жінки і чоловіки розглядатимуться як рівноправні учасники (Філіпович М.Б.5, Ярош О.Б.6, Кобилянська Л. С.7, Гончарук Н.Т.8, Кісь О.Р.9, Луценко О.М.10, Колос Л.Є.11, Маланчук - Рибак О.З.12, Туркот Т.І.13, інші).

Вивчення історичних аспектів формування та розвитку жіночого і ґендерного рухів в Україні, як факторів егалітарної культури суспільства, впливатиме на розробку стратегій соціально-економічного розвитку.

Останнім часом ґендерні проблеми суспільства стають предметом законотворчої діяльності, досліджень та науково- практичних вивчень, предметом державних національних та місцевих програм розвитку.

В Україні в період після 2000 року активізувався процес лобіювання нових законотворчих та нормативних ініціатив стосовно інтегрування концепції ґендерної рівності та забезпечення рівних прав і можливостей для жінок і чоловіків в усіх сферах суспільного життя. На це вплинуло прийняття «Цілей розвитку тисячоліття Організації Об’єднаних Націй» в 2000 році, який, серед основних напрямків людського розвитку, визначає забезпечення ґендерної рівності. Україна була однією серед перших держав, які представили відповідну доповідь «Україна: Цілі розвитку тисячоліття (період 2001 - 2015)» з пропозиціями державного розвитку України до Генеральної Асамблеї ООН. Серед стратегічних напрямів, які включають викорінення бідності, забезпечення якісної освіти, посилення заходів щодо профілактики та запобігання розповсюдженню ВІЛ/СНІД та туберкульозу, забезпечення екологічної безпеки та посилення міжнародної співпраці, є також забезпечення ґендерної рівності. Державні національні інституції (Міністерство у справах сім’ї, молоді та спорту України (департамент з питань сімейної та ґендерної політики), Міністерство освіти і науки України, Міністерство внутрішніх справ України, українські громадські організації (наприклад, Центр ґендерно-правової освіти при ВГО «Українська асоціація маркетингу», ВГО «Жіночий консорціум України», Волинська ГО «Ґендерний освітній центр», багато інших), відомі науковці-дослідники (Мельник Т.М., Кобелянська Л.С., Колос Л.Є., Суслова О.І., Магдюк Л.Б., Ярош О.Б., Філіпович М.Б., багато інших), а також, міжнародні організації (Програма розвитку ООН, міжнародні агенції розвитку США, Канади, Швеції, інші) здійснюють аналітичні вивчення та експертні оцінювання ефективності упровадження правових норм щодо ґендерної політики в Україні, розвитку жіночих та ґендерних програм. Особливе місце належить аналітичним вивченням суспільних рухів.

Історичні засади та зумовленості суспільних рухів, зокрема, жіночого та ґендерного рухів, поступово включаються в перелік наукових, дослідницьких, політичних, культурологічних, просвітницьких, практичних інтересів у сучасній Україні14. Проте, системність та масштабність у таких дослідженням потребують вдосконалення. Процес наукового вивчення та узагальнення впливу міжнародних програм на розвиток жіночого та ґендерного рухів, як історично зумовленого факту розвитку незалежної України, знаходиться на початковому рівні.

Вплив міжнародних програм, проектів на розвиток жіночого та ґендерного рухів в Україні в період з 1991 року, завдяки відкритості українського суспільства до міжнародного досвіду та сучасних практик демократичного суспільного розвитку, залучення міжнародних організаційних та методологічних підходів та практик формування суспільних диверсифікованих рухів є історично особливим, тому що це інноваційний процес для молодої незалежної держави, яка значний історичний період розвивалася в умовах тоталітарної системи, для якої було характерним панування однієї ідеологічної лінії та невизнання егалітарності соціальної диверсифікації у суспільстві15.

У даній статті автор ставить за мету надати наукове обґрунтування історичного впливу міжнародних програм, проектів на розвиток жіночого та ґендерного рухів в Україні в період незалежності; представити узагальнений огляд напрацю- вань зарубіжних та національних дослідників, практиків стосовно суспільного сприйняття міжнародного і національного жіночого та ґендерного рухів, їх історичної обумовленості та перспектив для подальшого розвитку в умовах світового та європейського співробітництва.

Вплив міжнародних програм та проектів на розвиток жіночого та ґендерного рухів в незалежній Україні має історичну зумовленість для молодої незалежної країни. Ці історичні особливості потребують науково - аналітичного вивчення, методичного та практичного узагальнення.

Після отримання незалежності молода українська держава обрала демократичний шлях свого подальшого розвитку. У наслідок цього, на порядок денний було поставлено питання ґендерної трансформацій українського суспільства за сучасними демократичними стандартами, оскільки важливою і невід´ємною складовою становлення демократії є ґендерний процес, який утверджує громадянські, політичні і соціальні права людини без дискримінації за ознакою статі16.

Історичне значення для розвитку українських жіночого та ґендерного рухів має політична, економічна, соціальна позиція незалежної України стосовно її входження в світову та європейську спільноту. Ратифікація Україною міжнародних конвенцій щодо захисту прав людини, подолання всіх форм дискримінації, участь України в міжнародних світових і європейських заходах, міжнародні програми з підтримки демократичного розвитку вплинули на специфіку жіночого та ґендерного рухів17.

Процес формування жіночої суспільної активності, інституціоналізації жіночого руху та трансформування його в рух ґендерний підрозділяється на чотири історично визначених, проте неоднозначних та, у більшості випадків, складних періоди. Даний розподіл зумовлюється суспільно-політичними та соціально - економічними особливостями розвитку українського суспільства, як інтегрованого так й незалежного.

Перший період - початковий (1870 - 1900рр.). Організаційно жіночий рух став реальністю. Основні характеристики даного періоду - створення особливої форми фемінізму, а саме, праг- матичного або практичного фемінізму; створення різноманітних фінансово-незалежних жіночих організацій, які розвивалися в трьох ідейних напрямах: ліберально-демократичному, соціал- демократичному та національно-демократичному, та були орієнтовані на ініціативну поведінку жінок18.

Другий період - етап революційних перетворень і війн (1900 - 1920 рр.). Це період формального набуття громадянських прав та свобод нарівні з чоловіками, отримання досвіду політичної боротьби. Проте, цей період охарактеризовано розвитком псев- до емансипації, посиленням диверсифікованого ставлення до соціальних ролей жінок і чоловіків в суспільстві19.

Третій період (1920 - 1990 рр.) жіночого та ґендерного рухів має неоднорідні історично-зумовлені особливості розвитку: становлення нової післяреволюційної суспільно-політичної системи, друга світова війна, післявоєнна економічна та суспільно-політична відбудова, період репресії, формування нової соціальної культури тощо сприяли незворотнім змінам у суспільному становищі жінок. З одного боку, існував міф про „слабкість та беззахисність” жінок, заклик повернути жінку до патріархальних ґендерних ролей, посилювалися ґендерні стереотипи20. З іншого боку, драматичні суспільні обставини сприяли, як поєднанню, так й розділенню чоловічих та жіночих ролей. Жіночий рух не припинявся, а набував нових форм, які відповідали конкретній ситуації. Незважаючи на переслідування, утиски та репресії, жіночий рух виявляв усе більшу суб´єктність у відродженні української державності21. Ґендерна проблематика даного періоду, зокрема, розвиток жіночого руху в радянській Україні, представляє великий інтерес для науковців-дослідників.

Четвертий період (з 1990р. - сьогоднішній час) - етап відродження та розвитку жіночого руху в Україні. Особливість розвитку жіночого руху даного періоду визначається типом політичної системи, специфікою історичного розвитку, характером здійснення соціально-економічних перетворень, культурним середовищем. Активність неурядових жіночих організацій, динаміка їх розвитку сприяють удосконаленню законодавства, поліпшенню становища жінок, утвердженню ґендерної рівноправності в суспільстві. Оформлення неурядових жіночих громадських організацій, як суб´єктів суспільного життя, відбулось після виборів органів влади у 1990 р. Проголошення України незалежною державою сприяло тому, що цей процес набув прискорення22.

Відродження жіночого руху в Україні у 90-х роках XX століття відбулося в напрямку комплексного ґендерного підходу23. Українські дослідники Оксамитна С.М., Скорик М.М., Мельник Т.М., Близнюк В.В., Лавриненко Н.В., Луценко О.М., Агєєва В. П., Смоляр Л.О., Чухим Н.Д., Маланчук-Рибак ОЗ., Кісь О.Р., Ярош О.Б., Філіпович М.Б., інші науковці та практики визначили особливості розвитку жіночого руху, котрі зумовлюються типом політичної системи, специфікою історичного розвитку, характером здійснення соціально-економічних перетворень, культурним середовищем24. Активність неурядових жіночих організацій, динаміка їх розвитку сприяють удосконаленню законодавства, поліпшенню становища жінок, утвердженню ґендерної рівноправності в суспільстві.

Оформлення неурядових жіночих громадських організацій, як суб´єктів суспільного життя, відбулось після виборів органів влади у 1990 р. Проголошення України незалежною державою сприяло тому, що цей процес набув прискорення. Жіночий рух України на початку XXI століття стає формою легітимізації політичних вимог, відображенням процесів трансформації соціальної структури суспільства, розвитку економічних перетворень, духовного відродження25.

Вивчення мотивацій жінок для консолідації власних ресурсів, для реєстрації, вибору напрямку організаційної діяльності, форм та методів активізації діяльності жіночих організацій має велике значення для визначення впливу історичних подій на особливості розвитку жіночого, а також ґендерного рухів.

В історії України починаючі з 1991 року існувало декілька знакових подій міжнародного рівня, які вплинули на відродження жіночоготаформуванняґендерногорухів:а)визнаннянезалежності України та розміщення дипломатичних представництв демократичними країнами (Канада, США, Німеччина, інші); відкриття благодійницьких/фондових програм для підтримки розвитку громадського сектору (Міжнародний фонд «Відродження», центри «Освіта», програми академічних обмінів, програма «Гармонія», інші); б) участь України в процесах глобалізації, демократизації та гуманізації суспільного та державного життя, що значною мірою зумовило суспільно-політичні, в тому числі й ґендерні перетворення на національному рівні26.

Мотивуючим фактором оновленого розвитку жіночого руху та створення підґрунтя для його трансформації в ґендерний рух була участь української делегації в Четвертій Всесвітній конференції ООН зі становища жінок (вересень 1995 р., м. Пекін, Китай). За думкою відомої сучасної дослідниці Мельник Т.М., на даній конференції найбільш масштабно концептуально була визначена ґендерна позиція при розв’язанні проблеми рівності статей27.

Дослідниця охарактеризувала документи конференції, а саме, «Доповідь Четвертої Всесвітньої конференції ООН зі становища жінок (вересень І995 р., м. Пекін, Китай», Декларацію і Платформу Дій, «фундаментальними історичними документами» 28.

Історичне значення Пекінської конференції для жіночого та ґендерного рухів України можна охарактеризувати як значне по декількох індикаторах:

У країна вперше у власній історії направила таку чисельну та представницьку делегацію жінок до участі у міжнародному заході.

Україна приєдналася до виконання документів Пекінської конференції.

Проголошення комплексного підходу до поліпшення становища жінок і забезпечення рівності жінок і чоловіків розглядалось як питання захисту прав людини й як одна з умов забезпечення соціальної справедливості - для українських активістів дана концепція була інноваційною.

Визначення інтегрованості питання ґендерної рівності: поліпшення становища жінок не розглядається ізольовано як одне з питань, що стосується тільки жінок. Соціальний зміст ґендерних перетворень враховує зміни у статусі жінок і чоловіків, за такий підхід сприяти побудові стійкого, справедливого й розвинутого суспільства.

Важливе місце в новітній історії України має міжнародне співробітництво. Аналіз впливу міжнародних програм на розвиток жіночого руху та формування ґендерного руху заслуговує на науково - методичне узагальнення, тому що за період незалежного року інвестування в розвиток демократії України29.

На початку 90-х років міжнародні держави визнали незалежність України і підтримали економічні, політичні, соціальні перетворення в українському суспільстві. В 2007 році Україна приєдналась до Паризької Декларації, що підтверджено Указом Президента № 1247 від 17 квітня 2007 р. Україна належить до групи країн з рівнем доходу «нижче середнього». Обсяги технічної допомоги Україні коливаються від 936 до 3920 млн. доларів. На програми з ґендерної рівності призначається від 5 до 12% від програмного бюджету міжнародних проектів в Україні30.

Ініціативу розвитку ґендерного руху в Україні як соціального руху за права і можливості жінок і чоловіків було підтримано спільними зусиллями декількох міжнародних агенцій і програм: Програмою розвитку ООН (ПРООН - UNDP), агенціями з міжнародного розвитку США (USAID), Канади (CIDA), Швеції (Sida), Швейцарії (SDC), іншими програмами).

Міжнародні програми не тільки надавали та продовжують надавати фінансову підтримку жіночим організаціям на розвиток разових заходів, невеликих проектів, але й серйозну дорадчу, консультаційну, методологічну підтримку, яка була конче потрібна для формування сучасних підходів до академічної, громадської діяльності на рівні міжнародних стандартів 31.

Завдяки відкритому доступу до інформації стосовно розвитку політики рівних можливостей, статусу жінок і чоловіків в інших країнах, українські жіночі організації та дослідники отримали можливість усвідомити масштаб важливості проблеми ґендерної рівності та дискримінації за статтю, отримати знання і навики застосування ґендерно-чутливих комплексних підходів та методів упровадження політики рівних можливостей в Україні.

Практично одразу після участі української делегації в Пекінській конференції в 1994 році, жіночі організації почали пропонувати включати та залучати чоловіків до програм демократичного розвитку суспільства.

Поступово чоловіки отримали мотивацію щодо створення ґендерних організацій чоловіків. Крім того, збільшився інтерес неспеціалізованих жіночих та ґендерних організацій до упровадження проектних ініціатив щодо забезпечення рівних можливостей для жінок і чоловіків в політиці, державному управлінні, науці, освіті, економічній діяльності, а саме, в бізнесі, культурі.

Таким чином, жіночий рух розпочав трансформування в ґендерний рух в Україні. Нижче приведені декілька прикладів визначеного вище трансформування.

Починаючі з 1992 року Програма розвитку ООН (ПРООН) розпочала діяльність в Україні. Стратегічними пріоритетами програми є посилення демократичного управління, безпека людського розвитку, посилення захисту навколишнього середовища і стабільного розвитку. Комплексний підхід до просування ґендерної рівності є інтегрованою компонентою стратегій ПРООН32.

Програма рівних можливостей ООН упроваджує системні заходи щодо підвищення ґендерної свідомості населення, проте основним стратегічним наміром програми є підтримка політики рівних можливостей в Україні.

Програми рівних можливостей ПРООН розпочали з проведення аналітичних досліджень щодо статусу жінок в Україні, тренінгів, семінарів, заходів, навчальних поїздок українських жінок - лідерок до зарубіжних партнерських організацій.

Важливим результатом проектів за підтримки Програми рівних можливостей ПРООН було створення освітніх, просвітницьких, інформаційно - консультаційних, лобістських громадських організації та мереж: «Жінки в науці», «Ґендерні освітні центри», «Ліга жінок -виборців України «50/50», а також, усвідомлення жінками власних перспектив, розвиток нових підходів до інституціоналізації жіночої громади, інші.

Програмою рівних можливостей ПРООН було підтримано активізацію участі чоловіків у захисті прав дітей, у вихованні репродуктивної культури чоловіків, подоланні дискримінації, протидії насильству, протидії торгівлі людьми.

Програми «Ольга», «Олег», які впроваджувались за підтримки ПРООН та Шведської агенції міжнародного розвитку. мали за мету підтримку як жіночого лідерства, так й активізацію чоловічого руху щодо захисту прав людини, протидії та викоріненню насильства, корупції в українському суспільстві. Саме в цей період було підтримано створення мережі таких громадських організацій, як «Чоловіки проти насильства», «Чоловіки за ґендерну рівність», асоціації чоловіків-батьків. В 2008 році було поширено мережу чоловічих ґендерних організацій створенням мережі «Відомі чоловіки проти насильства» 33.

Розвиток програм за підтримки Американської агенції міжнародного розвитку, які були спрямовані на розвиток економічної освіти для жінок задля забезпечення їхньої активізації в малому та середньому бізнесі сприяло інституціоналізації жіночого бізнесу в вигляді створення мереж та організацій як ділових жінок, так й жінок, котрі не були підприємцями але проводили галузеві дослідження, допомагали в розробці бізнес

планів, організації ділової документації. В період з 1994 до 1998 рр. були створені жіночі кредитні спілки з метою надавати допомогу жінкам розпочати власну справу.

Асоціації і ліги ділових та професійних жінок, бухгалтерів, платників податків, маркетологів тощо були ініційовані, зареєстровані та очолені жінками. Членами таких організацій також були жінки. Незважаючи на завершення програм американської неприбуткової організації «Вінрок Інтернешнл» (Winrock International), в країні продовжують працювати регіональні центри «Жінка для жінки».

Було підтримано активізацію участі чоловіків у захисті прав дітей, у вихованні репродуктивної культури чоловіків, подоланні дискримінації, протидії насильству, протидії торгівлі людьми.

Так, за міжнародної підтримки було створено мережі громадських організацій «Чоловіки проти насильства», «Чоловіки за ґендерну рівність», «Асоціація мужніх татусів», інші34.

В 2001-2005 році в Україні було упроваджено міжнародну програму «Канадсько-український ґендерний фонд (КУГФ)», Програма надала логічного сприяння процесу розвитку автентичної демократії та гуманізації українського суспільства35.

Місією КУГФ було підтримка жіночого та ґендерного руху в Україні, як невід’ємних складових демократичного розвитку суспільства. КУГФ був ініціатором паритетного залучення жінок і чоловіків до упровадження проектних ініціатив, а також, до поширення проектної діяльності на жіночі і чоловічі цільові групи. Як результат впливу програм КУГФ, було посилено та об’єднано

жіночі і чоловічі організації з усіх регіонів України, які продовжують активну діяльність та партнерську співпрацю з громадськими та державними організаціями.

Канадсько-український ґендерний фонд підтримував проведення аналізу розвитку ґендерної свідомості та визнання ґендерної рівності в Україні; покращення політики місцевого самоврядування через врахування концепції ґендерної рівності; визнання рівної відповідальності жінок та чоловіків у вихованні дітей; розвиток ґендерної освіти для дітей і молоді; ідентифікацію проблеми домашнього та ґендерного насильства як державну проблему та впровадження проектів з профілактики та подолання насильства в суспільстві; визнання важливості інформаційних технологій для уповноваження жінок; програми посилення ролі громадських організацій у підтримці суспільних реформ 36.

В проектах КУГФ були розроблені та апробовані ґендерно-чут- ливі методики виховання ґендерної культури, реабілітації жертв насильства, інтегрування концепції гендерної рівності в політику центральних та місцевих органів управління; впровадження міжнародних стандартів щодо захисту прав людини та просування ген- дерної рівності в сфері військової служби; інтеграції гендерної рівності в економічну сферу; інші методики, які були рекомендовані для використання у програмах інших відповідних установ 37.

Отже, період з 1991 р. по сьогоднішній час є настільки динамічним, що його історична значність варта ретельного наукового вивчення. Це стосується не тільки політичних процесів, але й суспільних рухів, а саме, жіночого та ґендерного рухів. В представленій статті пропонує результати визначення тих особливостей даного періоду в історії України, які не мали прецедентів в інших історичних періодах. Новітня історія розвитку жіночого та ґендерного рухів в Україні щільно пов’язана з міжнародними програмами в Україні, завдяки яким посилюються не тільки суспільно-політичні рухи, але й формується демократичне мислення громадян, розвиваються механізми демократизації та гармонізації всіх сфер суспільного розвитку.

Примітки:

Ґендерні перетворення в Україні. - Київ. Надруковано в ТОВ „АДЕФ-Україна”, 2007. - C.9. - 195 с.

Ґендерний аналіз Волинської області/ за заг. ред. О.Б. Ярош.- Луцьк: ПВД „Твердиня”, 2006. - C. 79. - 108 с.

Міжнародний досвід ґендерних перетворень/ Мельник Т.М. - К.:Логос, 2004. С.6. - 320с.

Ґендерні перетворення в Україні. - Київ. Надруковано в ТОВ --АДЕФ-Україна”. 2007. - С.7. - 195 с.

Ґендерний аналіз Волинської області/ за заг. ред. О.Б. Ярош.- Луцьк: ПВД „Твердиня”, 2006. - С. 32. - 108 с.

Ґендерний аналіз Волинської області/ за заг. ред. О.Б. Ярош.- Луцьк: ПВД „Твердиня”, 2006. - С.8. - 108 с.

Ґендерні перетворення в Україні. - Київ. Надруковано в ТОВ „АДЕФ-Україна”, 2007. - 195 с.

Довідник радника з гендерних питань для місцевих органів влади / Серьогін С.М., Гончарук Н.Т., Батраченко І.Г., Костюкова О.А.- Д.:ДРІДУ НАДУ, 2004.- 204 с.

Кісь О.Р. Жінка в традиційній українській культурі (друга половина ХІХ - початок ХХ ст.). - Львів: Інститут народознавства НАН України, 2008. - 272 с.

Луценко О.М.. Сучасний жіночий рух в Україні./Femina PostSovetica. Українська жінка у перехідний період: від соціальних рухів до політики/під ред. І.Жеребкиної. Харків: ХЦҐД, 1999. 335с. (с.152)

Нормативно - методичні основи ґендерних перетворень / Школа рівних можливостей, Київ: -К., 2004. - 260 с.

Основи теорії ґендеру: Навчальний посібник. - К.: „К.І.С.”, - 536 с.

Петрухно О.В., Туркот Т.І. Ґендерний рух і жіночі громадські об’єднання: діалектика взаємодії.(с.257-260)/Ґендер: реалії та перспективи в українському суспільстві: Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції (м. Київ, 11-13 грудня 2003 р.). - К.: ПЦ «Фоліант», 2003. - 300 с.

Україна: Цілі Розвитку Тисячоліття (період 2001 - 2015 р.р.) / Електронний ресурс. Режим доступу: ukraine2000.PDFdocument/http:// www.mama-86.org.ua/ - 14-15.07.2009 р.

Канадське агентство міжнародного розвитку. Програма для України. Електронний ресурс. Режим доступу: http://www.cida.gc.ca/ cidaweb/ - 14-15.07.2009 р.

Форест Дж. Український жіночий рух та транснаціональний активізм: громадська перспектива. - IARO , Georgetown University, USA, 2008. - 47 c.

Україна: Цілі Розвитку Тисячоліття (період 2001 - 2015 р.р.)/ Електронний ресурс. Режим доступу: ukraine2000.PDFdocument/http:// www.mama-86.org.ua/ - 14-15.07.2009 р.

Конституція України, документ 254к.96-вр, остання редакція 01.01.2006/ Електронний ресурс. Режим доступу: http://zakon1.rada.gov. ua/cgi-bin/laws/main/ - 9-10.01.2009 р.

Петрухно О.В., Туркот Т.І. Ґендерний рух і жіночі громадські об’єднання: діалектика взаємодії.(с.257-260)/Ґендер: реалії та перспективи в українському суспільстві: Матеріали Всеукраїнської науково- практичної конференції (м. Київ, 11-13 грудня 2003 р.). - К.: ПЦ «Фоліант», 2003. C.182.- 300 c.

Україна: Цілі Розвитку Тисячоліття (період 2001 - 2015 р.р.)/ Електронний ресурс. Режим доступу: ukraine2000.PDFdocument/http:// www.mama-86.org.ua - 28-29.06.2009 р.

Закон України “Про забезпечення рівних прав і можливостей жінок і чоловіків” (8 вересня 2005 року). Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2005, № 52. С.561. / Електронний ресурс. Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main; 28-30.07.2009 р.

Конституція України, документ 254к.96-вр, остання редакція 01.01.2006/ Електронний ресурс. Режим доступу: http://zakon1.rada.gov. ua/cgi-bin/laws/main - 9-10.01.2009 р.

Довідник з питань ґендерної рівності та соціальної справедливості/ укладач Л.Б.Магдюк. - К.: Ірпінь ВтФ „Перун”, 2009. - 112 с.

Форест Дж. Український жіночий рух та транснаціональний активізм: громадська перспектива. - IARO , Georgetown University, USA, 2008. - С. 182. - 47 c.

Довідник радника з тендерних питань для місцевих органів влади / Серьогін С.М., Гончарук Н.Т., Батраченко І.Г., Костюкова О.А.- Д.:ДРІДУ НАДУ, 2004. - С.19-20. - 204 с.

26 Петрухно О.В., Туркот Т.І. Ґендерний рух і жіночі громадські об’єднання: діалектика взаємодії.(с.257-260)/Ґендер: реалії та перспективи в українському суспільстві: Матеріали Всеукраїнської науково- практичної конференції (м. Київ, 11-13 грудня 2003 р.). - К.: ПЦ «Фоліант», 2003. - С. 233. - 300 с.

Міжнародний досвід ґендерних перетворень/ Мельник Т.М. - К.:Логос, 2004.- 320 с.

Петрухно О.В., Туркот Т.І. Ґендерний рух і жіночі громадські об’єднання: діалектика взаємодії.(с.257-260)/Ґендер: реалії та перспективи в українському суспільстві: Матеріали Всеукраїнської науково- практичної конференції (м. Київ, 11-13 грудня 2003 р.). - К.: ПЦ «Фоліант», 2003. - С.15. - 300 с.

Україна: розвиток ідеології ґендерного паритету:Матеріали наук.-практ.конф. та регіон. Семінарів-практикумів/Голова редкол. М.А. Орлик. - К.:ІВЦ Видавництво «Політехніка», 2004. - 369 с.

3°. Форест Дж. Український жіночий рух та транснаціональний активізм: громадська перспектива. - IARO , Georgetown University, USA, 2008. - 47 c.

Програма рівних можливостей ООН в Україні./ Електронний ресурс. Режим доступу: http://www.undp.org.ua/kbgtym/ - липень, 2009р.

Ґендерні перетворення в Україні. - Київ. Надруковано в ТОВ „АДЕФ-Україна”, 2007. - С.23. - 195 с.

Канадське агентство міжнародного розвитку. Програма для України. / Електронний ресурс. Режим доступу: http://www.cida.gc.ca/ cidaweb/ - червень, 2009 р.

Американське агентство міжнародного розвитку для України, Молдови і Бєларусі. / Електронний ресурс. Режим доступу: http://www. ukraine.usaid.gov/ukr/ - 20.07.2009 р.

Міністерство юстиції України./ Електронний ресурс. Режим доступу: http://www.minjust.gov.ua/0/18501/18502/18503/- 20.07.2009 р.

Указ Президента № 1247 від 17 квітня 2007 р. /Електронний ресурс. Режим доступу: http://www.nationmaster.com/Frontline World EcoAid - 20.07.2009 p

37. Україна: розвиток ідеології ґендерного паритету:Матеріали наук.-практ.конф. та регіон. Семінарів-практикумів/Голова редкол. М.А. Орлик. - К.:ІВЦ Видавництво «Політехніка», 2004. - 369 с.



Повернутися до змісту | Завантажити
Інші книги по вашій темі:
Історичний архів (збірник наукових праць)
Історична панорама - збірник наукових праць (частина 1)
Історична панорама - збірник наукових праць (частина 2)
Історичні записки (збірка наукових праць)
Історіографія, джерелознавство (збірка наукових праць)
Іван Огієнко і сучасна наука та освіта (збірка наукових праць)
Історія України. Маловідомі імена, події, факти (збірник наукових статтей)
Історія України
Етнологія України: Філософсько-теоретичний та етнорелігієзнавчий аспект
Історія Стародавнього Сходу
Всесвітня історія
Історико-педагогічний альманах (збірка наукових праць)
Історія і культура Придніпров’я (збірка наукових праць)
Історія народного говподарства та економічної думки України (збірка наукових праць) частина 1
Історія народного говподарства та економічної думки України (збірка наукових праць) частина 2
Історія народного говподарства та економічної думки України (збірка наукових праць) частина 3
Історія (збірка наукових праць)
Запорожсталь