Кучер Г. В.

Усталена система національного виховання формує знаючу та відповідальну особистість, котра, на жаль, не знаходить подальшого розвитку як індивідуальність та універсум, тобто не досягає вищих проявів соціально-духовної досконалості і самобутнъо-творчоі´ самореалізації власного Я [1, с.3]. Разом з тим освіта є глибоким суспільним явищем, яке визначає напрями розвитку людської цивілізації, формує ідеали та цінності особи, суспільну свідомість. У цьому зв’язку актуальності набувають психолого-педагогічні дослідження структури Я-образу професіонала, зовнішніх і внутрішніх факторів, детермінацій його формування.

Аналіз формування особистості професіонала як індивідуально-варіативної, динамічної даності дає змогу дослідити образ не тільки на рівні його змісту і структури, але й у його динаміці. Динаміка образу зумовлює якісний розвиток його структури, формування психічних утворень, що становлять прояв дії цілеспрямованих зусиль щодо зміни себе як особистості.

У працях В. Давидова, Г. Костюка, Д. Ніколенка виділяються два підходи до проблеми професійної готовності майбутнього професіонала: діяльнісний та індивідуально-особистісний.

З погляду першого особистість традиційно вивчається у відповідності/ невідповідності до вимог професійної діяльності. Залежно від специфіки праці діяльність детермінує професійну поведінку особистості і не тільки розвиває відповідні їй навички, вміння, формує окремі функціональні системи, впливає на своєрідність психічних процесів, але й творить особистість загалом, її професійні риси та професійну типологію [2, С. 4]. Невизначеність вимог до професіонала з погляду результатів його діяльності й творчості породжує ряд суперечностей: між динамікою професійних завдань, вимог до професії і внутрішньою готовністю до їх здійснення; між невизначеністю виховної політики, морально-ідеологічними установками у суспільстві і прагненням спеціаліста займати чітку і визначену позицію; між природною особистою потребою у самореалізації і можливостями її досягнення в сьогоднішніх умовах роботи. Отже, ці суперечності, стандартні вимоги, шаблони та стереотипи гальмують процес становлення професіонала і перешкоджають його ефективній діяльності [2, С. 4].

Другий підхід розглядає особистість з погляду її індивідуальних особливостей, що проявляються у професійній діяльності. При цьому акцент змінюється з поняття “професійна діяльність” на поняття “особистість професіонала”. Не заперечуючи принцип діяльнісного підходу, професійна діяльність розглядається як сфера докладання творчих можливостей індивідуальності, а не жорстка імперативна

детермінанта у формуванні особистості. І. Бех, Н. Ничкало, Т. Яценко, В. Моргун та інші вважають, що цей підхід є дійсно гуманістичним, адже він орієнтований на саморозвиток, самоактуалізацію, свободу особистості в професійному самовизначенні, формуванні індивідуального стилю діяльності та розширенні сфери прикладання своїх можливостей.

У процесі розвитку особистості відбувається постійне уточнення змістових та структурних компонентів Я-образу професіонала. На підставі аналізу різних концепцій та поглядів можна модифікувати попередні варіанти моделі формування цілісного Я-образу. Нова модель базується на багатовимірній концепції розвитку особистості В. Моргуна, синтезує особистісно-діяльнісну концепцію Г. Костюка і вчинкову концепцію В. Роменця і включає в психологічний аналіз Я-образу професіонала такі структурні компоненти (див.рис.1):

- Орієнтації в професійній кар’єрі, що реалізуються протягом всього життєвого шляху особистості професіонала.

- Домінуючі емоційно-вольові переживання.

- Змістовні професійні центрації особистості.

- Рівні професіоналізму, які реалізуються через соціально-психологічну компетентність, майстерність, спосіб опанування професійного досвіду.

- Форми реалізації професійного досвіду.

- Значущі особистісні якості майбутнього професіонала.

Аналізуючи результати відомих досліджень [3,6] можна визначити у процесі індивідуального розвитку особистості учня (студента) ряд якостей, які утворюють певну систему. З метою встановлення співвідношення структури образу професіонала та сутнісних (змістових) характеристик особистості нами запропонований опитувальник, що складається з трьої блоків тверджень, в кожному з яких міститься 12 тверджень:

-       блок - свідчення про рівність соціальних позицій співрозмовників та внутрішню узгодженість між модальностями Я-образу.

-  блок - характеристика установчо-мотиваційного етапу.

-  блок - характеристика змістово-пошукового етапу.

Респондентами в анкетуванні були 296 студентів ВНЗ м. Тернополя віком від 17 років до 24 років, зокрема: 71 студент Тернопільської академії народного господарства, 105 чоловік, що навчаються в Тернопільській медичній академії, 60 студентів Тернопільського педагогічного університету та 60 - студенти Тернопільського технічного університету. З них: 210 чол. (60%) - жіночої статі та 86 (40%) - чоловічої. 276 чол. (93%) - на момент анкетування були не одруженими, 20чол. (7%) - одружені. Національність респондентів: 282 чол. (95%) - українці, 14 чол. (5%) - інших національностей (поляки, росіяни, молдавани, грузіни, армяні).

Зведені результати анкетування подані в таблиці 1.

Отримані дані свідчать про те, що творения позитивного Я-образу формується завдяки таким умовам-індикаторам:

1.   Самотворення цілісного Я-образу здійснюється через пошукові спроби, котрі спрямовані на те, щоб побачити ідею, яка реалізується за допомогою мисленнєвих операцій, пробних дій, постійного експериментування. У результаті істотним наслідком такої взаємодії є здобуті особистісні знання, розвинені пізнавальні та комунікативні здібності, культурно збагачений внутрішній світ учнів (студентів) як повноправних суб´єктів освітньої діяльності. Водночас внутрішня проблемність розвивається за логікою діалогічних взаємостосунків, яка свідчить про рівність соціальних позицій співрозмовників та внутрішню узгодженість між модальностями Я-образу.

Зреалізовується ситуаційний механізм вчинку, де ситуація - "певна просторово- часова конфігурація сил, яка утворюється від активної співучасті у бутті суб´єктів, і яка може набувати самостійного значення для кожного з них..." [1, С. 127]. Необхідно зазначити, що розвиток розвивальної ситуації на установчо- мотиваційному та змістово-пошуковому етапах завжди супроводжується пізнавально-емоційним внутрішнім конфліктом.

Виробляється розуміння Я-образу як системи установок, котра дає змогу конкретніше і змістовніше, поставити проблему єдності і множинності модальностей його Я.

За наявності проблемних завдань на інформаційно-пізнавальному періоді розвивального оргциклу, а також соціокультурних умов дії ситуативного механізму вчинку, системи установок та проблемно-діалогічної технології здобування знань формується позитивний Я-образ у суб´єкта навчально-виховного процесу. При цьому виконання учнем (студентом) низки суб´єктивних вимог організаційно-освітньої поведінки забезпечує збагачення власного досвіду, а відтак і розвитку Я-образу, новими знаннями й пізнавальними уміннями, тому він стає спроможним до їх творчого ситуативно-когнітивного застосування та поширення. Аналіз досягнутого, набутого майбутнім професіоналом як особистістю дозволяє глибше усвідомити міру відповідності себе образу Я-майбутнього, порівняти Я-реальне з суспільним та особистісним ідеалом. Даний аналіз передбачає відповідальність за особистісне в собі. Саме в межах відрефлексованого Я-реального майбутній професіонал може сповна реалізувати себе, стати тим, ким він може стати відповідно своїм можливостям.

Використана література:

1. Гуменюк О.Є. Я-концепція. Монографія. - Тернопіль: Наукова думка. - 2003. - 186 с.

2.    Зубкова І.Ю. Психологічні особливості Я-образу вчителя-професіонала за структурними компонентами цілісної моделі // Практична психологія та соціальна робота. - 2003. - № 5. - С. 4-11.

3.   Карпенко З. Етнофункціоеальні передумови підприємницької діяльності в Прикарпатському регіоні // Психологія і суспільство. - Тернопіль. - 2000. - № 1. - С. 52-59.

4.    Татенко В.О., Титаренко Т.М. Володимир Андрійович Ромєнєць (1926-1998): життя як вчинок і подія // Ромєнєць В. А., Маноха І. П. Історія психології XX століття. - К.: Либідь. - 1998. - С. 7-37.

5.   Фурман А. Архітектоніка творення особистості за модульно-розвивальної системи навчання // Психологія і суспільство. - Тернопіль. - 2000. - № 1. - С. 26-43.