пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ

Загрузка...


Адміністративний суд Украіни (збірник наукових праць)

Попереднє судове засідання в адміністративному суді першої інстанції


Попереднє судове засідання — це один із елементів підготовчого провадження в адміністративній справі. Як засвідчує практика адміністративних судів, можливості цього засобу використовуються недостатньо, а ефективність таких засідань є невисокою. Тому судді часто взагалі не призначають такі засідання. Між тим, правильна організація попереднього судового засідання дає змогу швидко підготувати справу до судового розгляду.

Поняття та мета попереднього судового засідання

Попереднє судове засідання — це судове засідання, що відбувається в межах підготовчого провадження. Мета — вжиття заходів для всебічного та об´єктивного розгляду й вирішення справи в одному судовому засіданні протягом розумного строку (ч. 2 ст. 110 КАС України). Для цього суд може, зокрема, прийняти рішення про проведення попереднього судового засідання.

Разом із тим ч. 1 ст. 111 КАС України визначає мету попереднього судового засідання як з´ясування можливості врегулювання спору до судового розгляду справи або забезпечення всебічного та об´єктивного вирішення справи протягом розумного строку.

Отже, загальна метою попереднього судового засідання, як і всього підготовчого провадження, — всебічний та об´єктивний розгляд і вирішення справи в одному судовому засідання протягм розумного строку. Спеціальною метою попереднього судового засідання є з´ясування можливості врегулювання спору до судового розгляду справи.

Призначення попереднього судового засідання

Попереднє судове засідання не є обов´язковим у жодній справі. Воно призначається за необхідності. Необхідність у проведенні попереднього судового засідання визначається на власний розсуд суддею, який проводить підготовку справи до судового розгляду, й може бути зумовлена:

1) недостатністю наданих позивачем доказів;

2) необхідністю уточнити підстави або предмет позовних вимог;

3) необхідністю вирішити питання, які, за законом, слід вирішувати в судовому засіданні з повідомленням сторін. До таких належать питання про передачу справи до іншого суду за підсудністю (ч. 2 ст. 22), про забезпечення позову (ч. 3 ст. 118), про забезпечення доказів (ч. 3 ст. 75), про судове доручення (ч. 4 ст. 115);

4) необхідністю вирішення інших питань, щодо яких суд вважає за потрібне заслухати думку сторін (наприклад, залишення позову без розгляду, зупинення та поновлення провадження у справі, закриття провадження).

Суддя може призначити попереднє судове засідання в будь-якій справі, включаючи справи, для яких встановлено скорочені строки розгляду. Проте слід враховувати, що строки розгляду в такому випадку не продовжуються. Тому попередні судові засідання в таких справах, зазвичай, не призначаються.

Відповідно до п. 4 ч. 4 ст. 107 КАС України дата, час і місце попереднього судового засідання, якщо суд вважає його проведення необхідним, зазначається в ухвалі про відкриття провадження у справі. Таким чином питання про призначення попереднього судового засідання вирішує одноособово суддя, який відкриває провадження у справі. Відкриття провадження у справі і призначення попереднього судового засідання вирішується однією ухвалою: спочатку в резолютивній частині зазначається про відкриття провадження, далі — про призначення попереднього судового засідання на певну дату та годину.

Попереднє судове засідання може бути призначено ухвалою суду й після відкриття провадження, якщо потреба в ньому виникла в ході підготовчого провадження, що передбачено в п. 4 ч. 2 ст. 110 КАС України. Разом із тим слід мати на увазі часові межі: попереднє судове засідання може бути проведене лише в межах підготовчого провадження. Тому, якщо суд уже перейшов до стадії судового розгляду, попередні судові засідання у справі є неможливими. Закон не забороняє суду проводити декілька попередніх судових засідань в одній справі, якщо буде така необхідність.

Процесуальний порядок проведення попереднього судового засідання

Відповідно до ч. 1 ст. 110 КАС України підготовку справи до судового розгляду здійснює суддя адміністративного суду, який відкрив провадження в адміністративній справі. Ці дії суддя здійснює одноособово. Тому й попереднє судове засідання у справі проводиться суддею одноособово навіть тоді, коли судовий розгляд є колегіальним.

Процесуальні особливості попереднього судового засідання визначені ст. 110 КАС України. Таке засідання проводиться за участю сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Тому їх слід повідомляти про час та місце засідання в загальному порядку. Їх неявка не є перешкодою для засідання.

За заявою однієї зі сторін про неможливість прибуття до суду, попереднє судове засідання може бути відкладено, якщо причини неприбуття будуть визнані судом поважними. Вимоги ст. 128 КАС України на попереднє судове засідання не поширюються, тому суд може провести його і в разі неявки сторін із поважних причин. Вирішуючи питання про відкладення попереднього судового засідання, суд виходить, насамперед, з можливості досягнення мети засідання без участі осіб, які не з´явилися, а не з причин їх неявки.

На практиці часто постає питання про технічну фіксацію попереднього судового засідання. У ст. 41 КАС України зазначено: суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. Отже, фіксування судового засідання здійснюється під час судового розгляду справи. Відповідно до ч. 2 ст. 122 КАС України, судовий розгляд адміністративної справи здійснюється в судовому засіданні з викликом осіб, які беруть участь у справі, після закінчення підготовчого провадження. Таким чином попереднє судове засідання, яке відбувається в межах підготовчого провадження, не є формою судового розгляду справи, а тому вимоги закону про повне фіксування засідання технічними засобами до нього не застосовуються. Таке засідання може проводитися без фіксації. Однак на практиці судді часто фіксують і попереднє судове засідання. На нашу думку, це правильно, оскільки дозволяє відтворити хід засідання та юридично значимі дії його учасників.

Якщо суд вважає за необхідне проводити повну фіксацію попереднього судового засідання, то вона здійснюється за загальними правилами, передбаченими гл. 4 КАС України. Разом із тим правила ст. 43 КАС України щодо зауважень із технічного запису й журналу судового засідання до попереднього судового засідання не застосовуються.

Висловлюються думки про можливість фіксації попереднього судового засідання протоколом [1]. Однак слід мати на увазі, що ст. 45 КАС України передбачає, що протокол складається про вчинення окремої процесуальної дії поза залою судового засідання або під час виконання судового доручення. Інших випадків не передбачено. Головним у розумінні цієї норми, на нашу думку, є те, що процесуальна дія відбувається поза залою судового засідання, а не поза судовим засіданням. Іншими словами, якщо суд вчиняє процесуальні дії не в примі- шення суду, то складається протокол. Застосування його в інших випадках законом не передбачено.

Послідовність дій судді в попередньому судовому засіданні законом не визначається. Кожен суддя вправі робити це так, як йому зручно. З урахуванням існуючої практики, можна запропонувати наступний порядок попереднього судового засідання:

підготовча частина:

— суддя відкриває попереднє судове засідання та оголошує, яка справа розглядається;

— секретар судового засідання доповідає судді, хто з викликаних та повідомлених осіб прибув у попереднє судове засідання, чи вручено судові повістки та повідомлення тим, хто не прибув, і повідомляє причини їх неприбуття, якщо вони відомі;

— суддя встановлює особи тих, хто прибув у судове засідання, а також перевіряє повноваження посадових і службових осіб, представників;

— секретар судового засідання повідомляє про здійснення повного фіксування попереднього судового засідання (якщо таке здійснюється), а також про умови фіксування судового засідання;

— суддя оголошує склад суду, а також відомості про секретаря судового засідання й роз´яснює особам, які беруть участь у справі та прибули в судове засідання, їхнє право заявляти відводи. Заяви про відвід вирішуються в загальному порядку;

— суддя роз´яснює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, їхні права та обов´язки, видає пам´ятку про їхні права та обов´язки.

з´ясування позовних вимог та заперечень:

суддя з´ясовує чи підтримує позивач адміністративний позов та пропонує

позивачеві (його представнику) дати пояснення щодо суті порушення його прав

. Слід з´ясувати, які права порушено, якими діями, і хто їх вчинив. У разі, якщо позовна заява складена незрозуміло або неточно (некваліфіковано), суддя уточнює позовні вимоги. Якщо уточнення позовних вимог пов´язане із необхідністю зміни підстав або предмету позову, суддя пропонує позивачеві подати про це письмову заяву та встановлює строк;

суддя задає уточнюючі запитання

позивачеві

;

суддя з´ясовує чи визнає позов

відповідач

. Якщо під час попереднього провадження відповідач визнав позов, суд може прийняти постанову про задоволення адміністративного позову (ч. 4 ст. 121);

суддя роз´яснює сторонам можливості щодо примирення

. Якщо сторони бажають примиритися, суд може оголосити перерву в попередньому судовому засіданні (в межах строку розгляду справи) або надати час, необхідний для примирення. В цьому випадку може також вирішуватися питання про зупинення провадження у справі (п. 4

ч. 1 ст. 156 КАС України), якщо надійшло звернення обох сторін з клопотанням про надання їм часу для примирення.

Якщо про можливість примирення заявляє лише одна сторона, а інша таку можливість заперечує, суд не вправі зволікати із судовим розглядом, оскільки це було би порушенням вимоги про розгляд справи протягом розумного строку;

суддя пропонує відповідачеві (його представнику) пояснити, на чому

грунтуються заперечення проти позову

. Відповідачеві пропонується викласти заперечення письмово та надати докази, які їх підтверджують;

суддя задає уточнюючі запитання

відповідачеві

;

з дозволу судді сторони вправі задавати одна одній запитання

. Проте, як засвідчує досвід, на цій стадії це робити недоцільно;

з´ясування наявності обставин, які є перешкодою для розгляду справи:

суддя з´ясовує, чи наявні обставини, які є підставою для залишення позовної заяви без розгляду на стадії підготовчого провадження

. Вони передбачені у ст. 155 КАС України:

а) позовну заяву подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності;

б) позовну заяву від імені позивача подано особою, яка не має повноважень на ведення справи;

в) у провадженні цього або іншого адміністративного суду є адміністративна справа про спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав;

г) надійшло клопотання позивача про відкликання позовної заяви;

д) особа, яка має адміністративну процесуальну дієздатність і за захистом прав, свобод чи інтересів якої у випадках, встановлених законом, звернувся орган або інша особа, заперечує проти адміністративного позову і від неї надійшла відповідна заява;

е) провадження в адміністративній справі було відкрито за позовною заявою, яка не відповідає вимогам статті 106 цього Кодексу, і позивач не усунув цих недоліків у строк, встановлений судом.

Якщо є одна з наведених вище обставин, суд постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду, яка виготовляється окремим процесуальним документом.

суддя з´ясовує наявність підстав

для закриття провадження у справі

. Відповідно до ст. 157 КАС України суд закриває провадження у справі:

1) якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства;

2) якщо позивач відмовився від адміністративного позову й відмову прийнято судом;

3) якщо сторони досягли примирення;

4) якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду з того самого спору і між тими самими сторонами;

5) у разі смерті або оголошення в установленому законом порядку померлою особи, яка була стороною у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва, або ліквідації підприємства, установи, організації, які були стороною у справі.

Про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу.

суддя з´ясовує, чи є підстави для

зупинення провадження

. Підстави зупинення визначені у ст. 156 КАС України:

а) смерть або оголошення в установленому законом порядку померлою особи, яка була стороною у справі, якщо спірні правовідносини допускають пра- вонаступництво, а також ліквідації органу, злиття, приєднання, поділу, перетворення юридичної особи, які були стороною у справі;

б) необхідність призначення або заміни законного представника сторони чи третьої особи;

в) неможливість розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства;

г) звернення обох сторін з клопотанням про надання їм часу для примирення;

д) захворювання особи, яка бере участь у справі, підтвердженого медичною довідкою, що перешкоджає прибуттю до суду, якщо її особиста участь буде визнана судом обов´язковою;

е) знаходження особи, яка бере участь у справі, у відрядженні, якщо її особиста участь буде визнана судом обов´язковою;

є) призначення судом експертизи;

ж) інші причини за обґрунтованим клопотанням сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору.

Про зупинення провадження у справі суд постановляє ухвалу.

У п. 6 Постанови Пленуму ВАС України від 02.04.2007 р. № 2 "Про практику застосування адміністративними судами положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду спорів щодо правовідносин, пов´язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму" висловлено правову позицію, що попереднє судове засідання у спорах, пов´язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму, відповідно до ч. 2 ст. 111 КАС України проводиться суддею одноособово, незалежно від предмета спору та/чи підсудності справи. Якщо ж на цій стадії буде вирішуватися питання про закінчення розгляду справи, то за наявності умов, передбачених частинами першою та другою статті 24 КАС України, справа повинна розглядатися й вирішуватися колегію у складі трьох суддів.

Ця ж думка знайшла відображення й у п. 12 Постанови Пленуму ВАС України від 25.06.2009 № 1 "Про судову практику розгляду спорів щодо статусу біженця, видворення іноземця чи особи без громадянства з України та спорів, пов´язаних із перебуванням іноземця та особи без громадянства в Україні": під час проведення підготовчого провадження всі процесуальні дії суддя вчиняє одноособово. Це стосується й тих справ, які належить розглядати колегією суддів, крім випадків, коли розгляд справи в суді першої інстанції завершується в підготовчому провадженні під час попереднього судового засідання і процесуально оформлюється такими судовими рішеннями як ухвали про залишення позовної заяви без розгляду, про закриття провадження у справі або коли в підготовчому провадженні під час попереднього судового засідання врегулювання спору між сторонами може бути закінчено постановою про задоволення адміністративного позову, яка приймається в разі визнання позову відповідачем. У таких випадках склад суду (одноособовий, колегіальний) визначається залежно від умов, передбачених статтями 23, 24 КАС України.

Таким чином, якщо судовий розгляд справи повинен здійснюватися колегіально, ухвала суду, якою закінчується провадження в адміністративній справі (про залишення позовної заяви без розгляду, закриття провадження, в тому числі внаслідок відмови від позову або примирення), або постанова про задоволення позову внаслідок його визнання відповідачем, постановляється колегіально. Тому, якщо під час попереднього судового засідання суддя дійде висновку про необхідність вчинення зазначених дій, то підготовче провадження в попередньому судовому засіданні закінчувати не можна. На нашу думку, попереднє судове засідання слід відкласти і в наступному колегіальним складом суду постановити ухвалу, якою закінчити провадження.

з´ясування питання про склад осіб, які братимуть участь у справі:

суддя з´ясовує питання про заміну

неналежної сторони (ч. 1 ст. 52), необхідність участі у справі другого відповідача (ч. 3 ст. 52), заміну сторони чи третьої особи правонаступником (ст. 55),

залучення третіх осіб, які не заявляють

самостійних вимог (ст. 53), законних

представників (п. 6 ст. 56), органів та

осіб, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших

осіб у суді (ч. 3 ст. 60), допуск чи призначення перекладача (ч. 2 ст. 68)

.

Слід враховувати, що за загальним правилом суд не вправі залучати до справи відповідача (співвідповідача), оскільки це було б порушенням принципу диспозитивності (ст. 11). Залучення другого відповідача судом передбачено як виняток лише у випадку незгоди позивача на заміну відповідача іншою особою. Але і в цих випадках це лише право суду, а не його обов´язок.

Окремо слід зупинитися на третіх особах, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору. Непоодинокі випадки, коли позивачі зазначають таких третіх осіб безпосередньо у позовній заяві, а суди розглядають їх у процесуальному статусі "третьої особи", так би мовити, "за фактом". Така практика не відповідає закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 53 КАС України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача у будь-який час до закінчення судового розгляду, якщо рішення у справі може вплинути на їхні права, свободи, інтереси або обов´язки. Вони можуть бути залучені до участі у справі також за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з ініціативи суду. Таким чином правовою підставою для участі у справі третьої особи є:

а) заява третьої особи про вступ у справу на стороні позивача або відповідача;

б) клопотання особи, яка бере участь у справі;

в) ініціатива суду.

У першому випадку особа вступає у справу, а в двох інших — залучається. Очевидно, що рішення про залучення її до участі у справі ухвалюється судом. Відповідне клопотання особи, яка бере участь у справі, є лише процесуальним приводом для розгляду цього питання судом. Відтак, правовою підставою залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, може бути лише ухвала суду. Саме по собі зазначення в позовній заяві третіх осіб не надає їм цього процесуального статусу, якщо питання про їх залучення не вирішене ухвалою суду.

З огляду на це, якщо у позовній заяві зазначені треті особи, то суд повинен розцінювати це як клопотання позивача про залучення третіх осіб і в попередньому судовому засіданні з´ясовувати в позивача підстави залучення їх до участі у справі. Якщо такі підстави будуть встановлені, суд залучає відповідну третю особу, якщо ні — відмовляє в задоволенні клопотання. В обох видпадках суд постановляє ухвалу.

визначення предмету та засобів доказування:

суддя визначає факти, які необхідно встановити для вирішення спору

. Відповідно до ст. 138 КАС України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення, або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду), та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Предмет доказування у справі складають:

а) обставини, на які, як на підставу позову, покликається позивач;

5) обставини, на які покликається відповідач;

в) обставини, визначені правовими нормами, які регулюють спірні правовідносини;

г) інші обставини, що мають правове значення для справи.

Предмет доказування у справі визначається суддею:

суддя з´ясовує, які факти визнаються сторонами, а які належить доказувати

. Визначення фактів, що визнаються сторонами — важливе завдання попереднього судового засідання. Відповідно до ч. 3 ст. 72 КАС України обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони, і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання. Визнання стороною в суді обставин, якими друга сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, не є для суду обов´язковим (ч. 2 ст. 76).

Для того, що б певні обставини вважалися такими, що визнаються сторонами (а, отже, і не потребують доказування), суддя після визначення предмету доказування у справі з´ясовує у відповідача його позицію (визнає чи заперечує) щодо кожного окремого факту, який наводиться позивачем, а в позивача — щодо фактів, на які покликається відповідач. Далі суддя з´ясовує чи визнають сторони інші факти, які мають значення для справи.

Неоднозначним є питання про процесуальне закріплення визнання факту. В разі повної фіксації попереднього судового засідання визнання фіксується технічним засобом. А як бути, коли фіксація не здійснюється?

Відповідно до ч. 2 ст. 158 КАС України судове рішення, яким суд ... приймає рішення щодо інших процесуальних дій, . викладається у формі ухвали. На нашу думку, встановлення визнання факту є процесуальною дією судді, яка передбачена законом, тому її слід вирішувати ухвалою. Таким чином щодо кожного окремого факту, який визнають сторонни, суддя постановляє ухвалу: "Факт такий-то вважати таким, що визнаний сторонами".

У тому самому порядку суддя визнає певні обставини загальновідомими (п. 2 ст. 72).

суддя з´ясовує, якими доказами

сторони можуть обґрунтовувати свої доводи чи заперечення, та встановлює

строки для їх надання

. Невизнані факти потребують доказування. Доказування відбувається з допомогою засобів доказування, якими є пояснення сторін, третіх осіб та їхніх представників, показання свідків, письмові й речові докази, висновки експертів.

Сторони повинні назвати, які саме засоби доказування будуть надані суду. Якщо цих доказів недостатньо, суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи. Якщо особа, яка бере участь у справі, не може самостійно надати докази, то вона повинна зазначити причини, через які ці докази не можуть бути надані, та повідомити, де вони знаходяться чи можуть знаходитися. Суд сприяє в реалізації цього обов´язку й витребовує необхідні докази. Суб´єкт владних повноважень повинен надати суду всі наявні в нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. В разі невиконання цього обов´язку, суд витребовує названі документи та матеріали (ст. 71). Про витребовування доказів суд постановляє ухвалу.

Відповідно до ст. 114 КАС України суд може запропонувати особам, які беруть участь у справі, доповнити чи пояснити певні обставини, а також надати суду додаткові докази у строк, встановлений судом. Цей строк визначається з таким розрахунком, щоб інша сторона, при бажанні, могла ознайомитися із цими доказами до судового засідання. Питання про прийняття доказів, наданих із порушенням строку, встановленого судом, вирішується судом з урахуванням поважності причин несвоєчасного надання доказів. Отже, суд може відмовити у прийнятті доказів, наданих з порушенням строку.

отримання заяв та вирішення клопотань осіб, які беруть участь у справі:

суддя з´ясовує чи є у сторін заяви

або клопотання, пов´язані з підготовкою

справи до судового розгляду

. Сторони можуть заявити про колегіальний розгляд справи (ч. 2 ст. 24), про застосування наслідків пропуску строку звернення до суду (ст. 100). З приводу заяв суд не постановляє ухвалу.

Сторони можуть заявити клопотання про передачу справи за підсудністю (ст. 22), проведення в залі фото- та ві- деозйомки із застосуванням стаціонарної апаратури (ч. 8 ст. 12), проведення закритого судового засідання (ч. 3 ст. 12), призначення експертизи (ст. 81), забезпечення доказів (ст. 73 — 75), об´єднання чи роз´єднання справ (ст. 116), забезпечення позову (ст. 118), про обов´язкову участь сторони у справі (ст. 120).

Клопотання вирішуються ухвалою суду в порядку їх надходження, після з´ясування думки інших осіб, які беруть участь у справі і з´явилися в засідання. Якщо їх вирішення потребує додаткових доказів, суддя може оголосити перерву в попередньому судовому засіданні.

6) закінчення попереднього судового

засідання

:

Після з´ясування в попередньому судовому засіданні усіх обставин, які суддя вважав за необхідне встановити, попереднє судове засідання оголошується закритим.

На практиці судді часто завершують попереднє судове засідання ухвалою про закінчення підготовчого провадження й призначення справи до судового розгляду. Це не суперечить закону. Однак слід враховувати, що відповідно до ст. 121 -------

КАС України така ухвала постановляється за наслідками підготовчого провадження, а не попереднього судового засідання. Очевидно, що підготовче провадження не вичерпується одним лише попереднім судовим засіданням і не завжди закінчується ним. Підготовка може тривати й після попереднього судового засідання. Тому ухвала про закінчення підготовчого провадження й призначення справи до судового розгляду за наслідками попереднього судового засідання може бути ухвалена лише тоді, коли суддя вжив усіх заходів, необхідних для розгляду справи.

Якщо під час попереднього судового засідання, на яке прибули всі особи, що беруть участь у справі, вирішені необхідні для її розгляду питання, то за письмовою згодою цих осіб судовий розгляд може бути розпочатий у той же день. В цьому випадку теж постановляється ухвала про закінчення підготовчого провадження й призначення справи до судового розгляду.

Сподіваємося, що вищенаведені міркування стануть у нагоді суддям під час підготовки справ до судового розгляду.

Використані джерела:

1. Кодекс адміністративного судочинства України: науково-практичний коментар: У 2 т. / За заг. ред.. Р.О.Куйбіди. — К: Книги для бізнесу, 2007. — Том. 2 — С. 72.

2. Кодекс адміністративного судочинства України: науково-практичний коментар / Н.О.Армаш, О.М.Бандурка, А.В.Басов та ін.; за заг. ред. докт. юрид. наук, проф. А.Т.Комзюка. — К.: Прецедент; Істина. — С. 399



Повернутися до змісту | Завантажити
Інші книги по вашій темі:
Академія прокуратури України (збірник наукових праць)
Адміністративний суд Украіни (збірник наукових праць)
Правові науки України (Збірник наукових праць)