Володимир ЛИПА,
здобувач кафедри адміністративного права і процесу Київського національного університету внутрішніх справ України

Ідеї прав, свобод та інтересів людини чи іншої особи, ідеали добра і справедливості асоціюються з поняттям "судочинства". І лише судочинство, яке є незалежним від будь-яких негативних впливів, позбавлене упередженості й спрямоване на захист інтересів людей, можна назвати правосуддям.

Виходячи із положень частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративне судочинство спрямоване на захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб незалежно від категорії справ, що підлягають розгляду, навіть у спорі між двома суб´єктами владних повноважень, суд повинен виходити із необхідності гарантувати дотримання прав, свобод та інтересів фізичних і юридичних осіб.

Зусилля адміністративного суду спрямовані на захист прав, свобод та інтересів вказаних осіб від порушень з боку суб´єкта владних повноважень, а предметом адміністративного судочинства є публічно-правові відносини, переважно між фізичною чи юридичною особою, з одного боку, і суб´єктом владних повноважень, з іншого боку.

Особі, яка потребує судового захисту в судовому процесі, як правило, протистоїть потужний адміністративний

апарат. У зв´язку з цим у сторін вихідні можливості заздалегідь є нерівними, і щоб збалансувати їх адміністративний суд повинен відігравати активну роль у судовому процесі з тим, аби сприяти особі в захисті її прав, свобод чи інтересів. Це зобов´язує адміністративний суд вжити всіх заходів, передбачених законом, щоб права людини, які влада порушила, були захищені. Тобто суд повинен виявити активну роль, яка обумовлена ще й тим, що переважно саме з вини публічної адміністрації виникають конфлікти, які змушують особу звертатися до суду, або публічна адміністрація не вжила достатніх заходів, щоб цьому запобігти.

Важливим аспектом забезпечення прав, свобод чи інтересів громадян є вирішення справ протягом розумного строку, який гарантується статтею 122 КАС України, що означає найкорот- ший строк розгляду і вирішення адміністративної справи, достатній для надання своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту порушених прав, свобод та інтересів у публічно-правових відносинах.

Винятками з правила про двомісячний розгляд адміністративної справи слід вважати випадки, передбачені ч.7 ст.171, ч.11 ст.172, ч.4 ст. 173, ч.2 ст.180, ч.5 ст.181, ч.4 ст.182, ч.3 ст.183 КАС України. Строки розгляду адміністративних справ, вказаних у перелічених статтях, становлять від 2 днів до 1 місяця або ж невідкладно (ч.4 ст.173 КАС України).

Зменшення строку розгляду адміністративних справ у зазначених статтях обумовлюється такими двома факторами [1]:

І.Специфікою справ, які розглядаються.

1) оскарження законності (крім конституційності) постанов Верховної Ради України, указів та розпоряджень Президента України, постанов і розпоряджень Кабінету Міністрів України, постанов Верховної Ради Автономної Республіки Крим;

2) оскарження законності та відповідності правовим актом вищої юридичної сили нормативно-правових актів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, Ради Міністрів

Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, інших суб´єктів владних повноважень;

3) оскарження рішень, дій або бездіяльності виборчих комісій, комісій з референдуму, членів цих комісій;

4) провадження у справах щодо уточнення списку виборців;

5) провадження у справах про дострокове припинення повноважень народного депутата України, в разі невиконання ним вимог щодо несумісності;

6) провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державної виконавчої служби;

7) провадження у справах за адміністративними позовами суб´єктів владних повноважень про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання;

8) провадження у справах з адміністративними позовами про усунення обмежень у реалізації права на мирні зібрання.

ІІ. Потребою негайно поновити стан, який існував до порушення законних прав, свобод, інтересів громадян України, запобігти негативним наслідкам таких порушень (неможливість реалізувати виборче право, неправомірна, помилкова дія нормативно-правового акту органу виконавчої влади).

Можливість захисту прав та інтересів особи у багатьох випадках залежить від дотримання строків, встановлених законом. Частина 2 статті 99 встановлює річний строк для звернення до адміністративного суду, що пов´язане зі специфікою правовідносин, а також повинно сприяти наданню доказів, підвищує їх достовірність і тим самим сприяє встановленню судами істини.

Пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови в задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна зі сторін (частина 1 статті 100 КАС України).

КАС України надає право стороні, яка пропустила строк на звернення до суду, відновити пропущений строк у разі, якщо причини, які його спричинили, були поважними. У цьому випадку суд розглядає відповідне клопотання, за результатами якого суд постановляє ухвалу. Ухвала суду про відмову в поновленні чи продовженні пропущеного процесуального строку може бути оскаржена особами, які беруть участь у справі (стаття 102 КАС України). Після поновлення строку суд розглядає адміністративний позов по суті в порядку, встановленому КАСУ.

Під час прийняття постанови, відповідно до п.2 ч.1 ст.161 КАС України, суд вирішує чи є фактичні дані, що стосуються пропущення строку звернення до суду, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження. Якщо зазначені фактичні дані знаходять своє підтвердження, то це є підставою для визначення причини пропущення строку звернення до суду поважною та розгляду адміністративної справи в порядку, встановленому КАС України. Додержання порядку і строків, встановлених статтею 186 КАС, виступає однією з важливих умов прийняття апеляційної скарги до розгляду апеляційним судом, гарантією захисту прав, свобод та інтересів громадян.

За загальним правилом необхідно подати заяву про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції протягом десяти днів з для проголошення постанови, яка оскаржується. У виняткових випадках, коли залежно від складності справи складання постанови в повному обсязі може бути відкладене на строк не більше ніж п´ять днів із дня закінчення розгляду справи (ст.160 КАС України), заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів із дня складання постанови, що оскаржується в повному обсязі.

Стосовно самої апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції, то законом передбачено, що вона подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Для апеляційного оскарження ухвали суду першої інстанції КАС України встановлено короткі строки. Так, заява про апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції подається протягом п´яти днів із дня її проголошення. У разі, коли ухвалу було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії ухвали. Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом десяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Положенням ч.65 ст.186 КАС України встановлено правило, згідно з яким апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження. В цьому випадку апеляційна скарга повинна бути подана в суд першої інстанції в строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Таким чином, без первісного подання заяви про апеляційне оскарження, апеляційна скарга стосовно постанови суду першої інстанції має бути подана

протягом десяти днів з дня проголошення постанови, яка оскаржується, або протягом десяти з дня складання постанови, що оскаржується, в повному обсязі. Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом 5 днів із дня проголошення ухвали або з дня отримання особою, яка її оскаржує, та без виклику якої її поставлено, копії ухвали.

Строки для подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги можуть бути поновлені лише тоді, коли суд апеляційної інстанції визнає причину пропуску строку оскарження достатньо поважною.

Право на подання скарги до касаційного суду мають сторони та інші особи, які беруть участь у справі. Таким правом наділені також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та обов´язки. Зазначені особи мають право оскаржити в касаційному порядку судові рішення суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, а також судові рішення суду апеляційної інстанції повністю або частково.

Щодо строку подання касаційної скарги, то він відрізняється від строку, передбаченого КАС України на апеляційне оскарження та надання апеляційної скарги (стаття 186 КАС України). Останній обмежений строком проголошення постанови суду першої інстанції (тобто заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів із дня її проголошення, а в разі складання постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України — з дня складання у повному обсязі) і строком, який обчислюється після подання заяви про апеляційне оскарження (20 днів), а касаційна скарга подається на рішення суду першої чи постанову апеляційної інстанції, які вже набрали законної сили.

Строк подання касаційної скарги визначений в один місяць, тобто відповідно до положень статті 212 КАС касаційна скарга на судові рішення подається протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції. За загальним правилом суд приймає постанову іменем України негайно після закінчення судового розгляду, проте в певних випадках (п. 3 статті 160 КАС України), у залежності від складності справи, складання постанови у повному обсязі може бути відкладено на строк не більше ніж п´ять днів із дня закінчення справи.

За загальним правилом касаційна скарга на судові рішення, подана після закінчення передбаченого ч.2 статті 212 КАС строку, залишається без розгляду. Відповідно до статті 100 КАС України відновлення пропущеного процесуального строку здійснюється судом касаційної інстанції за наявності поважної причин цього пропуску.

Отже, саме дотримання строків судового розгляду адміністративних справ забезпечує їх всебічний, повний та об´єктивний характер, гарантує сторонам у справі належний захист їх прав та законних інтересів.

Використані джерела:

1. Бевзенко В.М. Адміністративні суди України: Навч. посіб. — К.: Алерта; КНТ, 2006. — 271 с.